02 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 803/415/17 пров. № 857/Н-85/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Кухтея Р. В., Сеника Р. П.;
за участю секретаря судового засідання - Максим Х. Б.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційного суду Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року у справі № 803/415/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Волинської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
У березні 2017 року позивач звернувся в суд із адміністративним позовом до Апеляційного суду Волинської області про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати позивачу при виході у відставку вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, зобов'язання нарахувати та виплатити вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12 липня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Апеляційного суду Волинської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при виході у відставку вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Зобов'язано Апеляційний суд Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач - Апеляційний суд Волинської області та оскаржив її в апеляційному порядку, вважаючи, що оскаржена постанова суду є незаконною, прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, із невірною правовою оцінкою деяких важливих обставин справи, із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Восьмого апеляційного адміністративного суду із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року зупинено провадження в адміністративній справі № 803/415/17 за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Львівського апеляційного адміністративного суду 12 липня 2017 року за виключними обставинами до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі № 808/1628/18 (К/9901/29652/19).
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року поновлено провадження у справі та призначено розгляд заяви у судовому засіданні на 02 листопада 2021 року.
Так, в обґрунтування вимог поданої заяви ОСОБА_1 зазначає, що 15 квітня 2020 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” від 27 березня 2014 року №1166-VII (Закон №1166) та визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону №1166-VII. Рішення оприлюднено 16 квітня 2020 року на офіційному вебсайті Конституційного Суду України. Стверджує, що Конституційний Суд дійшов висновку, що положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону суперечить частині першій статті 8 Конституції України з огляду на його невідповідність принципові верховенства права у частині, що стосується легітимних очікувань особи. Отже, з Рішення Конституційного Суду України випливає, що судді, які мали достатній стаж для виходу у відставку на час ухвалення оспорюваного Закону, мають право на отримання вихідної допомоги.
Окрім того звертає увагу на те, що відповідно до ст.362, п.4 ч.1 ст.363, ч.2 ст.365 КАС України, має право на подання заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами. Посилається, що відповідно до п.1 ч.5 ст.361 КАС України підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане. Зазначає, що положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні”, від 27 березня 2014 року № 1166-VII, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Вважає, що наявні правові підстави для відновлення порушених прав позивача та їх захист шляхом перегляду судового рішення за виключними обставинами.
Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає за можливе провести розгляд заяви без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та вимоги поданої заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, вважає, що вказана заява підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року залишенню в силі, з огляду на наступне.
Так, згідно з ч.1 ст.147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України “Про Конституційний Суд України” від 13.07.2017 №2136-VIII (далі по тексту - Закон №2136-VIII) до повноважень Суду належить, зокрема вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Статтею 91 Закону №2136-VIII передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідно до ч.1 ст.361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Пунктом 1 ч.5 ст.361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Відповідно до ч.1 ст.136 Закону №2453-VI (до 01 квітня 2014 року) було передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Стаття 136 Закону №2453-VI була виключена відповідно до положень підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” від 27.03.2014 №1166-VII (далі по тексту - Закон №1166-VII).
Рішенням Конституційного Суду України від 15.04.2020 №2-р (ІІ)/2020 в справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону №1166-VII, яким виключено статтю 136 Закону №2453-VI.
Частиною другою статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Колегія суддів звертає увагу, що Конституційний Суд України у Рішенні від 24 грудня 1997 року №8-зп у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій) зазначив, що частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.
Крім того, у Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року №20-рп/2010 в справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України від 08.12.2004 №2222-IV “Про внесення змін до Конституції України” (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, за змістом статті 152 Конституції України рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.7 Закону України “Про Конституційний Суд України” до повноважень Суду належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
У пункті 2 резолютивної частині Рішення від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020 вирішив, що положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України № 1166-VII, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Отже, дія підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону №1166-VII втратила чинність з 15.04.2020.
Таким чином, Рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 №2-р(ІІ)/2020 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.
Аналогічної позиції щодо оцінки як виключної обставини рішень Конституційного Суду України дотримується Верховний Суд у постановах від 23.01.2019 року у справі №820/2462/17, від 25.07.2019 року у справі №804/3790/17, від 23.12.2019 року в справі №814/1274/17, від 30.04.2020 року в справі №826/15692/16, від 12.08.2020 року в справі №826/18177/15.
Колегія суддів також зазначає, що зі змісту п. 1 ч.5 ст.361 КАС України випливає, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки, якщо рішення суду ще не виконане.
Окрім того, 19.02.2021 року Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду прийняв постанову у справі № 808/1628/18, у якій наголосив, що положення п.1 ч.5 ст.361 КАС України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане.
Так, словосполучення ще не виконане, яке вживається у п.1 ч.5 ст.361 КАС України не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння, а також розширеного тлумачення про яке зазначено в ухвалі Верховного Суду від 14 травня 2020 року, якою справу № 808/1628/18 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Вказана процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше, ніж це передбачено процесуальним законодавством.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 10.03.2021 року по справі №826/28067/15.
Слід також зазначити, що наявність Рішення Конституційного Суду України № 1-р(II)/2019 від 25 квітня 2019 року по справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, крім того, на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішення судом першої інстанції положення вказаної норми були чинними та підлягали застосуванню.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
Отже, з урахуванням наведеного вище, відсутні підстави для перегляду та скасування за виключними обставинами, визначеними п.1 ч.5 ст.361 КАС України, постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року у справі № 803/415/17.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про перегляд постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року у справі № 803/415/17 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року у справі № 803/415/17 залишенню в силі.
Частиною 1 ст.369 КАС України визначено, що у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 243, ст.ст.243, 248, 321, 325, 328, п.1 ч.4 ст.368, ст.369 КАС України, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року в справі № 803/415/17 - відмовити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року в справі № 803/415/17 залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
Р. П. Сеник
Повний текст ухвали складено 11 листопада 2021 року.