Справа № 716/1237/21
Головуючий у 1-й інстанції: Стрілець Я.С.
Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.
11 листопада 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Полотнянка Ю.П. Граб Л.С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 19 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора СРПП Коломийського РВП капітан поліції Далибожика Романа Романовича про скасування постанови серії БАБ №970985 від 05.06.2021 про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 звернувся до Заставнівського районного суду Чернівецької області з позовною заявою до інспектора СРПП Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області капітана поліції Далибожика Романа Романовича, ГУНП в Івано-Франківській області, про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії БАБ №970985 від 05.06.2021 та стягнення з відповідачів судові витрати.
Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 19 серпня 2021 року позов задоволено. Скасовано постанову серії БАБ №970985 від 05.06.2021, винесену інспектором СРПП Коломийського РВП капітана поліції Далибожика Р.Р. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст.122КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.; провадження у справі закрито.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Івано-Франківській області на користь позивача судові витрати по справі, які складаються із судового збору в розмірі 454,00 грн. та витрат на правову допомогу, в розмірі 3000 грн., а всього в розмірі 3454,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Зокрема, в обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив про те, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги позивача, порушив вимоги матеріального та процесуального права, не дослідив в достатній мірі обставини справи.
Крім того, аргументами на підтвердження вимог скарги скаржник також зазначає, що стягнення витрат на правничу допомогу на користь позивача у сумі 3000 грн. є безпідставним та неспівмірним із сумою накладеного стягнення в сумі 340 грн.
Сторони в судове засідання не з'явилися, повноважних представників не направили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, обмежені строки розгляду справи, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України.
Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, 05 червня 2021р. о 15 год. 40 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом SCODA-OCTAVIA д.н.з. НОМЕР_1 здійснив обгін перетнувши суцільну лінію, чим порушив вимогу дорожнього знака 3.25 ПДР України, у зв"язку з чим, інспектором СРПП Коломийського РВП капітаном поліції Далибожиком Р.Р. відносно позивача винесено постанову серії БАБ № 970985 від 05 червня 2021 року за порушення ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з того, що відповідачами не надано доказів в підтвердження обгрунтованості та правомірності прийняття постанови про притягнення позивача до відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.
Зокрема, суд зауважив, що відомості, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення не дають можливості встановити наявність порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху і, відповідно, наявність адміністративного правопорушення. Одна тільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
У той же час суд першої інстанції задовольнив вимогу щодо понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн. та судового збору у розмірі 454 грн.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірно висновку щодо задоволення позовних вимог позивача, при цьому частково не погоджується з розміром відшкодування позивачу за рахунок відповідачів витрат, понесених ним на професійну правничу допомогу. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в резолютивній частині виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно Розділу 33 ПДР України, дорожній знак 3.25 "Обгін заборонено". Забороняється обгін усіх транспортних засобів (крім поодиноких, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год). Відповідно до примітки поодинокими вважаються одиночні транспортні засоби, автопоїзди, а також буксируючий транспортний засіб у зчепленні з буксированим.
Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні відео- та фото файлів, що надані відповідачем до відзиву, то транспортний засіб схожий по зовнішнім ознакам на автомобіль позивача здійснював обгін одиночного транспортного засобу, що рухався зі швидкістю значно меншою ніж 30 км/год. Можливості ідентифікувати вказаний транспортний засіб по державним номерним знакам не існує у зв'язку з низькою якістю наданого відео- та фотоматеріалу. Крім того, з матеріалів справи не вбачається розміщення на даній ділянці дороги дорожнього знаку 3.25.
Водночас, позивач категорично заперечує факт порушення ним дорожнього знаку та його наявність на даній ділянці дороги.
Більше того, з оскаржуваної постанови вбачається, що у графі 7 «До постанови додаються» нічого не зазначено, що свідчить про те, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення оскаржуваної постанови поліцейський жодних доказів не досліджував, відеофіксація правопорушення, вчиненого позивачем, відповідачем також не проводилася.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що відомості, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення не дають можливості встановити наявність порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху і, відповідно, наявність адміністративного правопорушення. Одна тільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки відповідачами не надано суду належних та допустимих доказів, підтверджуючих правомірність його рішення, підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності відсутні. Відповідно, що позовні вимоги позивача про скасування оскаржуваної постанови підлягають задоволенню.
Що стосується відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З аналізу положень ст. 134 КАС України встановлено, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з п.п. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Венерським О.С. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 27.03.2015 № 000029) на підставі угоди про надання юридичної допомоги №58/21 від 22.06.2021 укладеної між позивачем та адвокатським об'єднанням «Вектор права» членом якого є адвокат Венерський О.С. та ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 22.06.2021, виданому адвокатським об'єднанням «Вектор права».
Згідно Звіту (акту) про надані послуги у зв'язку із розглядом справи №716/1237/21 загальна тривалість часу, протягом якого здійснювалася правова допомога клієнту у формі підготовки позовної заяви та участі в судових засіданнях становить 1 год. 15 хв., загальна вартість наданих послуг 3000 грн. Оплата наданих послуг підтверджується меморіальним ордером №2PL264953.
Колегія суддів досліджуючи питання документального підтвердження витрат позивача на правову допомогу частково не погоджується із висновком суду першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18, від 10.12.2019 у справі № 160/2211/19.
Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Так, з наданого до справи Звіту (акту) про надані послуги, вартість однієї години, 15 хв. затраченого адвокатом Веренським О.С. на надання позивачу правничої допомоги становить 3000,00 грн., що на думку колегії суддів не є неспівмірним складності справи, витраченого адвокатом часу та об'єму наданих послуг.
В свою чергу позивач та його представник не надали обґрунтованих доказів того, що підготовка позовної заяви у даній справі вимагала значного обсягу та за своїми характеристиками була віднесено до обсягу складних справ.
Також, слід вказати, що предметом даної справи є оскарження постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн., що за визначенням Кодексу адміністративного судочинства України є справою незначної складності.
Таким чином, з врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, які відшкодовуються за рахунок відповідача до 1000 грн. за 1 год. 15 хв. наданих юридичних послуг.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 19 серпня 2021 року в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу змінити, зменшивши суму стягнення до 1000 грн.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області задовольнити частково.
Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 19 серпня 2021 року змінити, зменшивши суму відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції до 1000 грн.
В іншій частині рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 19 серпня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Полотнянко Ю.П. Граб Л.С.