Провадження № 11-кп/821/601/21 Справа № 696/1137/20 Категорія: ч.2ст.191 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
10 листопада 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
Головуючого - ОСОБА_2
Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря - ОСОБА_5
за участю прокурора - ОСОБА_6
представника потерпілого -
захисника - ОСОБА_7
обвинуваченої - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відео конференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на вирок Кам'янського районного суду Черкаської області стосовно
ОСОБА_8
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Михайлівка, Олександрівського району Кіровоградської області, проживаючої по АДРЕСА_1 , громадянки України, з середньо-спеціальною освітою, одружена, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , офіційно непрацюючої, раніше не судимої,
визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України, та призначено їй за ними покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій та обслуговуванням грошових коштів і матеріальних цінностей в установах, підприємствах, організаціях, строком на 1 (один) рік.
Строк відбування покарання обчислювати з моменту затримання ОСОБА_8 після набрання вироком законної сили.
встановила:
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнана винуватою та засуджена за те, що вона будучи призначеною на посаду начальника відділення поштового зв'язку Лебедівка ЦВПЗ Кам'янка - 1 ЦПЗ № 6 Черкаської дирекції ПАТ «Укрпошта», відповідно до наказу в.о. директора Черкаської дирекції ПАТ «Укрпошта» ОСОБА_12 № 6986-к від 25.11.2016, будучи матеріально відповідальною особою відповідно до Договору про повну індивідуальну «матеріальну відповідальність від 02.01.2019 та відповідно до посадової інструкції начальника відділення поштового зв'язку, затвердженої в.о. директора Черкаської дирекції ПАТ «Укрпошта» ОСОБА_13 від 04.01.2019 згідно наказу ЧД ПАТ «Укрпошта» від 03.09.2018 № 1637 будучи наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками, 10.03.2020 у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи на робочому місці у Лебедівській ВПЗ Черкаської дирекції АТ «Укрпошта» за адресою: с. Лебедівка, вул. Центральна, 18, Кам'янського району, Черкаської області, використовуючи своє службове становище в особистих корисливих інтересах з метою протиправного і безоплатного вилучення чужого майна, яке знаходилося у її правомірному володінні, з наміром в подальшому обернути його на свою користь, діючи умисно та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання їх шкідливих наслідків, із каси даного відділення, здійснила привласнення для власних потреб грошових коштів у сумі 33 367, 82 гривень.
Вона ж, продовжуючи свої злочинні дії спрямовані на заволодіння майном Черкаської дирекції АТ «Укрпошта», у період часу з 20.04.2020 по 30.04.2020 у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи на робочому місці у Лебедівській ВПЗ Черкаської дирекції АТ «Укрпошта» за адресою: с. Лебедівка, вул. Центральна, 18, Кам'янського району, Черкаської області, використовуючи своє службове становище в особистих корисливих інтересах з - метою протиправного і безоплатного вилучення чужого майна, яке знаходилося у її правомірному володінні, з наміром в подальшому обернути його на свою користь, діючи умисно та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання їх шкідливих наслідків, із каси даного відділення здійснила привласнення для власних потреб грошових коштів у сумі 20 000 гривень.
Вона ж, продовжуючи свої злочинні дії спрямовані на заволодіння майном Черкаської дирекції АТ «Укрпошта», у період часу з 20.03.2020 по 31.05.2020 у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи на робочому місці у Лебедівській ВПЗ Черкаської дирекції АТ «Укрпошта» за адресою: с. Лебедівка, вул. Центральна, 18, Кам'янського району, Черкаської області, використовуючи своє службове становище в особистих корисливих інтересах з метою протиправного і безоплатного вилучення чужого майна, яке знаходилося у її правомірному володінні, з наміром в подальшому обернути його на свою користь, діючи умисно та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання їх шкідливих наслідків, із каси даного відділення здійснила привласнення для власних потреб грошових коштів у сумі 20 000 гривень.
Вона ж, продовжуючи свої злочинні дії спрямовані на заволодіння майном Черкаської дирекції АТ «Укрпошта», у період часу з 20.06.2020 по 30.06.2020 у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи на робочому місці у Лебедівській ВПЗ Черкаської дирекції АТ «Укрпошта», використовуючи своє службове становище в особистих корисливих інтересах з метою протиправного і безоплатного вилучення чужого майна, яке знаходилося у її правомірному володінні, з наміром в подальшому обернути його на свою користь, діючи умисно та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання їх шкідливих наслідків, із каси даного відділення здійснила привласнення для власних потреб грошових коштів у сумі 3 930,11 гривень.
Таким чином ОСОБА_8 здійснила привласнення майна Черкаської дирекції АТ «Укрпошта», а саме грошових коштів на загальну суму 77 297, 93 гривень.
Вона ж, продовжуючи свої злочинні дії спрямовані на розтрату майна Черкаської дирекції ПАТ «Укрпошта», у період часу з 10.03.2020 по 17.03.2020 у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи на робочому місці у Лебедівській ВПЗ Черкаської дирекції ПАТ «Укрпошта» за адресою: с. Лебедівка вул. Центральна, 18, Кам'янського району, Черкаської області, використовуючи своє службове становище, з метою протиправного і безоплатного вилучення чужого майна, яке знаходилося у її правомірному володінні, з наміром в подальшому обернути його на свою користь та користь третіх осіб, діючи умисно та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання їх шкідливих наслідків, здійснила розтрату товарно - матеріальних цінностей, що були передані їй під реалізацію, а саме: знаків поштової оплати, маркованих конвертів і карток на суму 129, 50 гривень, періодичних друкованих видань на суму 354,30 гривень, товарів для пошти на суму 0,50 копійок, інших товарів реалізації на суму 4819, 85 гривень, всього на загальну суму 5304,15 гривень.
Вона ж, продовжуючи свої злочинні дії спрямовані на розтрату майна: Черкаської дирекції ПАТ «Укрпошта», у період часу з 17.03.2020 по 02.07.2020 у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи на робочому місці у Лебедівській ВПЗ Черкаської дирекції ПАТ «Укрпошта» за адресою: с. Лебедівка, вул. Центральна, 18, Кам'янського району, Черкаської області, використовуючи своє службове становище, з метою протиправного і безоплатного вилучення чужого майна, яке знаходилося у її правомірному володінні, з наміром в подальшому обернути його на свою користь та користь третіх осіб, діючи умисно та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання їх шкідливих наслідків, здійснила розтрату товарно - матеріальних цінностей, що були передані їй під реалізацію, а саме: періодично друкованих видань на суму 92, 00 гривні, інших товарів реалізації на суму 6 724, 65 гривень, всього на загальну суму 6 816,65 гривень.
Таким чином ОСОБА_8 здійснила розтрату майна Черкаської дирекції ПАТ «Укрпошта», а саме товарно - матеріальних цінностей, що були передані їй під реалізацію на загальну суму 12 120, 80 гривень.
Вказаними діями ОСОБА_8 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.191 КК України - привласнення, розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду в своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 порушує питання про скасування вироку районного суду. Просить ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_14 винуватою за ч.1 ст.367 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 гривень з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 (два) роки. Свої вимоги мотивує тим, що органами досудового розслідування достовірно не доведено те, що ОСОБА_8 , здійснила привласнення грошових коштів у сумі 89418,73 гривень грн. та не встановлено механізму їх заволодіння.
Крім того, для кваліфікацій дій особи за ч. 2 ст. 191 КК України обов'язково необхідно установити умисел особи.
Суд у вироку чомусь не прописав покази свідка ОСОБА_15 , яка працювала разом з обвинуваченою, та самостійно брала з кімнати в якій зберігалися матеріальні цінності, продукти, а коли отримувала заробітну плату, то віддавала до 25 числа кожного місяця. Тобто в кімнату в якій зберігалися матеріальні цінності мала доступ також і свідок ОСОБА_15 .
Вважає, що в діях ОСОБА_8 наявний склад злочину передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, оскільки в діях останньої наявні усі ознаки складу зазначеного злочину.
Вважає, що суб'єктивна сторона даного злочину полягала у злочинній недбалості ОСОБА_8 , оскільки вона як службова особа не передбачала, що в результаті її поведінки може бути завдано істотну шкоду, хоча повинна була і могла це передбачити.
Об'єктивна сторона даного злочину полягає у неналежному виконанні ОСОБА_8 службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, яке виразилося у не забезпеченні збереження грошових коштів, яке призвело до нестачі грошових коштів, що заподіяло істотну шкоду Потерпілій стороні, а її дії перебувають у причинному зв'язку з наслідками.
Відповідно до ч. 3 ст. 377 КПК України, з метою ухвалення справедливого, судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд мав би вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Таким чином, вважає, що, що в діях ОСОБА_8 відсутня суб'єктивна сторона злочину, оскільки у неї був відсутній умисел направлений на розтрату чужого майна, також відсутня об'єктивна сторона злочину.
Якщо кошти які були передані для виплат пенсій, якими на думку сторони обвинувачення заволоділа ОСОБА_8 , то чому не вказані потерпілі особи, які не отримали виплат, та не надані докази того, що ці кошти знов були виплачені особам?
Щодо матеріальних цінностей у розмірі 12120,80 грн. слід зазначити, що сторона обвинувачення не зібрала докази оприбуткування АТ «Укрпошта» Черкаська дирекція матеріальних цінностей, які нібито розтратила ОСОБА_16 . Сторона обвинувачення не отримала у потерпілій сторони докази надходження матеріальних цінностей від постачальників, передача їх іншим відділенням пошти, а надала тільки матеріали ревізії.
Стороною обвинувачення не було зібрано достатньо доказів того, що на балансі «Украпошти» були матеріальні цінності, якими ніби то заволоділа обвинувачена, та не було проведено достатньо експертиз для з'ясування цих обставин.
Заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду, міркування прокурора, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, доводи обвинуваченої та захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, перевіривши та дослідивши матеріали кримінального провадження колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Дії ОСОБА_8 судом кваліфіковані вірно за ч.2 ст.191КК України - привласнення, розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення відповідає фактичним обставинам кримінального правопорушення і підтверджуються наведеними у вироку доказами, які судом першої інстанції досліджені всебічно, повно і об'єктивно.
Як свідчать матеріали кримінальної провадження і дані журналу судового засідання, органом досудового розслідування й судом першої інстанції досліджено всі ті обставини, які мали значення для прийняття рішення у справі, а тому доводи обвинуваченої та її захисника про невірну кваліфікацію дій оскільки її дії необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.367 КК України, як службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам , свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб - є безпідставними, які не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та спростовуються доказами покладеними в основу обвинувачення визнаного судом доведеним.
Виходячи з сукупності доказів, які отримали відповідну оцінку у вироку, суд першої інстанції обґрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_14 за ч.2 ст.190 КК України, тому твердження захисника про те, що відсутній умисел направлений на розтрату чужого майна, також відсутня об'єктивна сторона злочину є безпідставними.
Мотивуючи висновки про винуватість ОСОБА_14 в інкримінованому злочині за ч.2 ст.191 КК України, районний суд обґрунтовано послався на покази обвинуваченої ОСОБА_14 , яка свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину визнала повністю.
Згідно показів свідка ОСОБА_17 , яка у судовому засіданні показала, що восени 2020 року вони приїхали на ревізію в с.Лебедівка до відділення пошти. Вказала, що посада ОСОБА_8 - начальник відділення. Під час перевірки ОСОБА_8 пред'явити кошти не змогла, пояснивши, що їх викрали. Перерахувавши товар з'ясувалось, що його не вистачає більше ніж 5 (п'ять) тисяч грн., а коштів на 33 тисячі грн. Зазначила, що ОСОБА_14 була згідна, що товару не вистачає, а щодо готівки, пояснювала, що її обікрали під час того, як розносила пенсію. По данному факту ОСОБА_8 до правоохороних органів не зверталася.
Згідно показів відка ОСОБА_18 , яка у судовому засіданні показала, що вона працює заступником головного бухгалтера в Укрпошті, неодноразово брала участь в службових розслідуваннях по факту нестачі коштів, у тому числі і в службовому розслідуванні по поштовому відділенні в с.Лебедівка начальником якого була ОСОБА_8 , 17.03.2020 була проведена ревізія, де виявлена нестача в розмірі 38672 грн. З нестачею начальник відділення погодилася і почала її частково погашати. Сума непогашення складала 17 000 грн. На цю суму був укладений договір короткострокової позики - сума боргу плюс 20 % нестачі. При звільненні ОСОБА_8 була виявлена настача коштів на суму 61702,76 грн., з її заробітної плати було відшкодовано частину. Також в жовтні 2020 року вона погасила нестачу в розмірі 72841,53 грн. Загальна сума погашення складає 103000 грн. ОСОБА_19 повністю розрахувалася з підприємством за завдану шкоду. Вказала, що 17 березня 2020 року була перша ревізія, а друга - 03 липня 2020 року.
Показаннями свідка ОСОБА_15 , яка показала, що працювала разом із обвинуваченою. А також вказала, що вона брала собі на пошті продукти, а коли отримувала зарплату, то віддавала до 25 числа кожного місяця. На момент ревізії особисто у неї боргів на пошті не було. Коли брала продукти, то обвинувачена записувала ці дані у свій зошит. Грошей в борг не брала, брала лише продукти.
Показаннями свідка ОСОБА_20 , яка у судовому засіданні показала, що була підлеглою обвинуваченої, ніяких махінацій не бачила. Вказала, що пенсії всі отримували своєчасно, затримок з виплатами не було. Зазначила, що товари в борг даються людям, а коли отримують пенсії, то борг віддають, хоча згідно внутрішньої інструкції, так робити не можна. Також, коли в неї були боржники і не віддавали кошти, то вона клала свої кошти, які їй потім повертали.
Показаннями свідка ОСОБА_21 , яка у судовому засіданні показала, що раніше працювала разом з обвинуваченою. Розповіла, що на пошті брала різний товар на різну суму від 100 грн. в борг, який повртала вчасно. У обвинуваченої був зошит, де та записувала борги, також вона попереджала, коли ревізія і вони віддавали борг.
Показаннями свідка ОСОБА_22 , яка у судовому засіданні показала, що обвинувачена є її сусідкою. Вказала, що брала продукти в борг у обвинуваченої коли на триста, коли на чотириста гривень, отримувала пенсію і зразу віддавала, до 24 числа кожного місяця.
Показаннями свідка ОСОБА_23 , яка у судовому засіданні показала, що у обвинуваченої отримувала пенсію, також в приміщенні пошти брала в борг товари кожен місяць, але на суму більше ніж пенсія не брала, розраховувалася відразу ж після пенсії, кошти не позичала. Вказала, що у обвинуваченої був зошит у який вона писала борги, а після оплати викреслювала з зошита.
Показаннями свідка ОСОБА_24 , який у судовому засіданні показав, що особисто з обвинуваченою не знайомий, спілкувалися з нею під час проведення службового розслідування. Зазначив, що він займався проведенням службового розслідування відносно обвинуваченої щодо привласнення коштів. Вказав, що йому відомо, що під час перебування на посаді листоноші обвинувачена привласнила грошові кошти, даний факт був встановлений службовим розслідуванням і ОСОБА_8 це визнала. Точну суму нестачі не пам'ятає, але вказав, що менше 100 тисяч. ОСОБА_8 дуже просила надати час для того, щоб повернути кошти, оскільки вчасно їх не повернула, матеріали за результатами службового розслідування були направлені до поліції. Механізм привласнення коштів згадати не зміг, вказав, що ОСОБА_8 виконувала обов'язки листоноші та начальника відділення. Також у примішенні відділення знаходиться сейф, у якому зберігаються кошти, але не було встановлено, що ще хтось мав доступ до нього. Пам'ятає, що ОСОБА_8 письмові пояснення надавала і обіцяла, що привласнені кошти поверне.
Показаннями свідка ОСОБА_25 , яка у судовому засіданні показала, що працює заступником директора з розвитку мережі та не була свідком подій, але по посаді її ставили до відома про службове розслідування по нестачі коштів. У квітні минулого року у відділенні було виявлено нестачу в 40 тисяч гривень, проведено по ній ревізію, обвинувачена з нестачею погодилась і щось гасила по ній, а в липні при звільнені обвинуваченої знову було виявлено недостачу близько 60 тисяч. До касового звіту обвинувачена мала вписувати всі операції по готівці та приєднувати документи, касові чеки, що продала товар.
Згідно показів свідка ОСОБА_26 , яка у судовому засіданні показала, що вона проводила внутрішню перевірку у відділенні поштового зв'язку у Лебедівці. Ревізія проводилася згідно внутрішньої Інструкції. Це була планова перевірка за 2020 рік, за півріччя. Перший раз була встановлена недостача близько тридцяти тисяч, а другий - близько шістдесяти тисяч. У обвинуваченої були відсутня і готівка, і товар. Пояснень чому виникла недостача ОСОБА_8 їй не надавала.
Крім того винуватість ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України підтверджується наступними доказами:
- даними наказу (розпорядження) №6468-к від 31 жовтня 2016 р. Черкаської дирекції УДППЗ «Укрпошта» про прийняття на роботу, з якого вбачається, що з 01.11.2016 до 26.11.2016 ОСОБА_8 було прийнято на роботу начальником відділення зв'язку поштового ПЗ Лебедівка УВПЗ Кам'янка УПЗ №6 (а.с. 181);
- даними посадової інструкції начальника відділення зв'язку поштового Лебедівка, з якої вбачається, що ОСОБА_8 04.01.2019 була ознайомлена та отримала посадову інструкцію, як начальник ВПЗ з розширеним колом обов'язків у сільських населених пунктах (а.с. 182-183);
- даними наказу Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» Черкаська дирекція №6986-к від 25 листопада 2016 року, згідно якого у з'язку з кадровими змінами в відділенні поштового зв'язку Лебедівка ЦВПЗ Кам'янка-1 ЦПЗ №6, зараховано в штат ОСОБА_8 на посаду начальника відділення поштового зв'язку Лебедівка ЦВПЗ Кам'янка-1 ЦПЗ №6 з 27.11.2016 року постійно (а.с.184);
- даними договору про повну матеріальну відповідальність між керівником Черкаської дирекції АТ «Укрпошта» директора ОСОБА_27 (далі - адміністрація) та ОСОБА_8 (далі - працівник), з якого вбачається, що працівник зобов'язується дбайливо ставитися до переданих йому для зберігання або інших цілей грошових коштів, матеріальних цінностей підприємства та вживати заходів щодо запобігання збитку; своєчасно повідомляти адміністрацію підприємства про обставини, що загрожують забезпеченню збереження ввірених йому грошових коштів та матеріальних цінностей; вести облік, складати і подавати в установленному порядку товарно-грошові та інші звіти про рух і залишки ввірених йому грошових коштів та матеріальних цінностей; брати участь в інвентаризації ввірених йому грошових коштів та матеріальних цінностей.
- даними протоколів огляду документів від 28 жовтня 2020 року відповідно до яких проведено огляд документів в приміщенні Камянського ВП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області, які надійшли з АТ «Укрпошта» Черкаська дирекція (а.с. 186; 187-188);
- даними висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи у кримінальному провадженні №12020250170000239 № 785/1087/20-23 від 24 вересня 2020 року, відповідно до якого, документально, згідно з матеріалами проведених Черкаською дирекцією АТ «Укрпошта» інвентаризацій (від 17.03.2020 та від 03.07.2020), підтверджено нестачу грошових коштів у ВПЗ Лебедівка Кам'янського району, на суму 77 297,93 грн. Крім того, згідно з матеріалами інвентаризацій підтверджено суму нестачі товарно-матеріальних цінностей, що були передані під реалізацію, а розмірі 12 120,80 грн. Разом сума нестачі складає 89 418,73 гривень (а.с. 189-194).
Оцінивши усі зібрані докази відповідно до ст. 94 КПК з точки зору їх належності й допустимості, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України на підставі належних та допустимих доказів.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими та вмотивованими з достатніми аргументами й підставами для прийняття такого рішення.
Суд першої інстанції дослідив кожний доказ, який покладений в основу обвинувачення з точки зору достатності належності, достовірності, допустимості та взаємозв'язку і прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_14 у вчиненні інкримінованого злочину.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що ОСОБА_14 під час досудового розслідування та в суді першої інстанції вину визнала повністю.
Невизнання вини ОСОБА_14 в інкримінованому кримінальному правопорушенні в суді апеляційної інстанції, передбаченого ч.2 ст.191 КК України колегія суддів розцінює як спосіб захисту та намагання уникнути кримінальної відповідальності за скоєне.
До того ж, колегія суддів враховує ту обставину, що ОСОБА_14 в суді першої інстанції в присутності захисника вину визнала повністю, від будь-яких пояснень відмовилась, тобто не представила іншої версії подій пред'явленого обвинувачення за ч.2 ст.191 КК України, при цьому визнала вину повністю та відшкодувала збитки.
Як встановлено матеріалами кримінального провадження ОСОБА_14 на час скоєння кримінального правопорушення перебувала на посаді начальника ВПЗ Лебедівка-1, тобто є службовою та матеріально-відповідальною особою та була обізнана у тому, що у разі незабезпечення з вини працівника збереження ввірених їй грошових коштів та матеріальних цінностей, проводиться службове розслідування. Визначення розміру збитку, заподіяного підприємству та його відшкодування здійснюються відповідно до чинного законодавства. (а.с. 185);
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 191 передбачена відповідальність за привласнення чи розтрату, вчинені службовою особою. Звідси випливає низка висновків, зокрема те, що винний: - отримує майно саме як службова особа підприємства, установи, організації, якій належить майно; - наділений адміністративно-господарськими функціями та має повноваження щодо господарського відання, оперативного управління майном, розпорядження ним тощо; - має право на законних підставах, діючи в інтересах служби, визначати «юридичну долю» майна, тобто приймати рішення про його передачу іншим фізичним чи юридичним особам у тимчасове користування, а також відчужувати майно, зокрема визначати ціну та інші умови його реалізації. Таким чином, визначення предмета привласнення і розтрати, передбачених ч. 2 ст. 191, нерозривно пов'язане зі встановленням статусу суб'єкта злочину.
З аналізу диспозиції ч. 2 ст. 191 випливає, що предметом привласнення та розтрати, передбачених ч. 2 ст. 191, є не будь-яке чуже майно, а лише те, яке було ввірене особі або було передано їй у відання; б) всі діяння, названі у диспозиції ч. 2 ст. 191, вчинюються шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Звідси випливає, що у ч. 2 ст. 191 встановлена відповідальність за три основних склади злочинів, які описуються так: 1) привласнення чужого майна, ввіреного службовій особі або переданого їй у відання, вчинене такою особою шляхом зловживання своїм службовим становищем; 2) розтрата чужого майна, ввіреного службовій особі або переданого у її відання, вчинена такою особою шляхом зловживання своїм службовим становищем; 3) заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Терміни «привласнення», «розтрата», «заволодіння» позначають не лише діяння, а й їхні наслідки, невіддільні від таких діянь.
Залежно ж від форми дій виділяють три їх види - привласнення, розтрата і заволодіння. У теорії кримінального права та на практиці усталеними є положення про те, що: 1) привласнення полягає у зверненні на свою користь чи користь інших осіб майна, яке перебуває у правомірному володінні винного, будучи ввіреним йому чи переданим у його відання. При цьому майно зберігає своє існування у натурально-речовій формі; 2) розтрата - витрачання майна, яке полягає у його споживанні (продукти - з'їдені, пальне - спалене, гроші - використані для оплати за інші товари чи послуги) самим винним чи за його волею - іншими особами. Предмет злочину - чуже майно припиняє існувати у попередній натурально-речовій формі. Також до розтрати відносять передачу майна іншим особам, коли майно існує у попередній формі, але вибуває зі сфери власності потерпілого.
Отже, привласнення, розтрата чи заволодіння майном, які охоплюються ч. 2 ст. 191, - це зловживання повноваженнями, які випливають саме з адміністративно-господарської функцій. На наявність зловживання зазвичай вказує: - протиправність вчинюваних щодо чужого майна дій - пряма законодавча чи визначена іншими нормативно-правовим актом заборона вчинення певних дій щодо майна; - вчинення дій проти волі власника чи уповноваженого ним органу; - явна невідповідність вчинюваних дій щодо майна звичайній господарській та управлінській практиці поводження з майном; - прагнення отримати користь у розмірі, який не відповідає кількості та складності праці; - вчинення щодо майна діяння, яке вигідне не власнику, а іншим особам, насамперед, самому винному; - заподіяння шкоди власнику.
Дії, передбачені ст. 191, вчинюються умисно та з корисливих мотивів . Інтелектуальна ознака умислу має місце, якщо особа знає (розуміє) всі вказані вище ознаки вказаних злочинів, вольова - передбачає принаймні бажання збагатитися самому чи збагатити інших осіб. Корисливий мотив - це прагнення до протиправного збагачення за рахунок чужого майна. Тому наявність об'єктивних ознак складу злочину дає підставу констатувати вину та мотив.
В даному кримінальному провадженні, корисливий мотив ОСОБА_14 у розтраті майна Черкаської дирекції АТ «Укрпошта», а саме товарно-матеріальних цінностей, що були їй передані під реалізацію на загальну суму 12 120,80 гривень та привласнення майна, а саме грошових коштів на загальну суму 77 297,93 гривень, підтверджується показами свідків: ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , а також даними висновку експерта за результатами судової економічної експертизи.
Крім того, обвинувачена ОСОБА_14 по факту нестачі коштів та товару погодилася і почала її погашати. Загальна сума погашення боргу складає 103000 гривень, які ОСОБА_14 повністю погасила, таким чином розрахувалась з підприємством за завдану шкоду.
У колегії суддів не має сумнівів щодо кваліфікації дій ОСОБА_14 та доведеності її вини у привласненні, розтрати чужого майна шляхом зловживання службової особою своїм службовим становищем.
Доводи сторони захисту про не зазначення потерпілих осіб, які не отримали виплат є необґрунтованими, оскільки потерпілою особою визнано АТ «Укрпошта» Черкаська дирекція. Обвинувачена ОСОБА_14 заволоділа та розтратила майно саме Черкаської дирекції АТ «Укрпошта», яке їй було ввірено, як матеріально відповідальній особі, яка наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками.
Доводи сторони захисту про те, що в кімнату де зберігались матеріальні цінності мали доступ інші особи, що свідчить про наявність в діях ОСОБА_14 службової недбалості, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб, не знайшло свого підтвердження при розгляді матеріалів кримінального провадження.
Крім того, аналізуючи вищевказані норми, службова недбалість - це єдиний злочин у сфері службової діяльності, який вчинюється тільки з необережності. З суб'єктивної сторони він характеризується злочинною самовпевненістю (службова особа передбачає, що внаслідок невиконання чи неналежного виконання нею своїх службових обов'язків правам і законним інтересам може бути завдано істотну шкоду, але легковажно розраховує на "й відвернення) або злочинною недбалістю (службова особа не передбачає, що в результаті ЇЇ поведінки може бути завдано істотну шкоду, хоча повинна була і могла це передбачити).
Крім повного визнання своєї винуватості під час досудового розслідування та в суді першої інстанції, погашення нестачі матеріальних цінностей, матеріали кримінального провадження містять достатньо доказів, які в своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_14 у вчиненні у привласненні, розтрати чужого майна шляхом зловживання службової особою своїм службовим становищем.
Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_14 основне та додаткове покарання, суд першої інстанції належним чином врахував обставини вчинення кримінального правопорушення, ступінь його тяжкості, дані щодо особи обвинуваченої та призначив їй покарання у виді 1 року позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій та обслуговування грошових коштів і матеріальних цінностей в установах, підприємствах, організаціях строком на 1 рік, яке є мінімальним в межах санкції ч. 2 ст. 191 КК України, відповідає вимогам та цілям, передбаченим ст. 50,65 КК України, правовим позиціям, викладеним в постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" від 24 жовтня 2003 року N 7.
Згідно ч. 3 ст. 18 КК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Разом з тим, судом першої інстанції вірно враховано, що ОСОБА_14 будучи службовою особовою вчинила правопорушення, пов'язане з корупцією тому немає підстав для застосування щодо останньої правового інституту звільнення від відбування покарання, передбаченого ст. 75 КК України.
Крім того, районним судом враховані, вимоги ч.3 ст.61 КК України, а саме обмеження волі не застосовується крім іншого до жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років. Враховуючи ту обставину, що обвинувачена має дитину віком до 14 років - ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 , тому до неї не може бути застосовано покарання у виді обмеження волі.
Згідно ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Порушень матеріального та процесуального права при перевірці матеріалів кримінального провадження колегією суддів не встановлено, тому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_14 слід залишити без задоволення, а рішення районного суду без змін.
З врахуванням викладеного, керуючись статтями 404, 405, ч.1 п.1 ст. 407 КПК України, колегія суддів судової палати, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Кам'янського районного суду Черкаської області від 15 липня 2021 року стосовно ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення.
Головуючий-суддя -
Судді -