09 листопада 2021 року
справа № 700/1142/19
провадження № 22-ц/821/1932/21
категорія: на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.
суддів: Єльцова В. О., Карпенко О. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 26 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення порушення правил добросусідства та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, у складі головуючого судді Бесараб Н. В.,
23 липня 2021 року представник ОСОБА_4 - адвокат Органюк Ю. Ю. звернувся до суду із клопотанням про ухвалення додаткового рішення у даній справі.
Подане клопотання мотивоване тим, що у провадженні Лисянського районного суду Черкаської області перебувала цивільна справа № 753/3586/21 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення порушення правил добросусідства та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
19 липня 2021 року судом було постановлено ухвалу про залишення позову без розгляду в зв'язку з повторною неявкою позивачів у судове засідання.
Під час судового засідання відповідач ОСОБА_3 просив суд стягнути з позивачів судові витрати, які він поніс в зв'язку з розглядом справи, розрахунок витрат зобов'язувався надати суду в п'ятиденний строк.
За вище наведеного просив суд стягнути із позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_3 понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн 00 коп.
Додатковим рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 26 серпня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн 00 коп.
Додаткове рішення мотивовано тим, що позивач ОСОБА_1 , заперечуючи проти стягнення судових витрат, посилався на необґрунтованість заявлених вимог відповідача ОСОБА_3 , проте жодних доказів чи аргументів на підтвердження цього суду не надав.
Водночас, суд також не взяв до уваги твердження позивача ОСОБА_2 про те, що відомості про адвоката Органюка Ю. Ю. відсутні у Єдиному реєстрі адвокатів України, а тому вказана особа не є адвокатом, оскільки судом перевірено наявність повноважень адвоката Органюка Ю. Ю. і відповідно до даних Єдиного реєстру адвокатів України станом на час ухвалення рішення у справі Органюк Ю. Ю. є адвокатом.
Також, задовольняючи заявлені вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу місцевий суд урахуванням вимог ч. 4 ст. 137, ч. ч. 2, 3 ст. 141 ЦПК України, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, прийшов до висновку про необхідність стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн 00 коп., оскільки ці витрати обґрунтовані та підтверджуються належними і допустимими доказами наявними у матеріалах справи.
В апеляційній скарзі, поданій 30 вересня 2021 року, скаржником ОСОБА_2 порушено питання про скасування додаткового рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні клопотання відповідача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, в розмірі 10 000 грн 00 коп.
Мотивація скарги зводиться до того, що станом на час відкриття провадження у справі 19 листопада 2019 року, відомості про представника відповідача Органюка Ю. Ю., як адвоката, не були внесені до Єдиного реєстру адвокатів України.
03 січня 2019 року Окружний адміністративний суд м. Києва відкрив провадження у справі № 640/22321/18 за позовом ОСОБА_5 до недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України про відновлення для публічного доступу відомості про адвоката Органюка Ю. Ю. в Єдиному реєстрі адвокатів України шляхом відображення у відкритому доступі на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва набрало законної сили 15 лютого 2021 року.
Скаржник переконана, що при підготовці процесуальних документів, відзиву на позов, клопотання про забезпечення понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу від 23 грудня 2019 відомості про представника відповідача, як адвоката були відсутні на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України, тобто Органюк Ю. Ю. не мав законного статусу адвоката.
Крім того, скаржник зазначив, що заявлена відповідачем сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн 00 коп. не є співмірною, зокрема зі складністю справи, яка не розглядалася по суті, та виконаною роботою, ціною позову та значенням справи для сторони. Дана справа є справою незначної складності, враховуючи обсяг обставин, які є предметом доказування по ній.
Згідно з ч. 1ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Водночас, у відповідності до ч. 4 приведеної статті суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване додаткове рішення суду, не відповідає приведеним вимогам закону з наступних підстав.
Апеляційним судом встановлено, що 06 листопада 2019 року ОСОБА_1 , а в послідуючому, після уточнення 14 листопада 2019 року позовних вимог і ОСОБА_2 звернулися до відповідача ОСОБА_3 з позовом вищенаведеного змісту (т. 1 а. с. 1-17, 22, 23).
Представником інтересів ОСОБА_3 у даній справі, згідно ордера Серія КВ № 468127 від 22 грудня 2019 року являється адвокат Органюк Ю. Ю. (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія КВ № 005819 видане 08 грудня 2016 року на підставі Рішення Ради адвокатів м. Києва від 10 листопада 2016 року) (т. 1 а. с. 41,42).
09 січня 2020 року за підписом адвоката Органюка Ю. Ю. від імені довірителя подано відзив на позовну заяву та детальний опис робіт із зазначенням орієнтовного розрахунку витрат пов'язаних з правничою допомогою в розмірі 10 000 грн 00 коп. (т. 1 а. с. 32-33).
09 січня 2020 року адвокатом Органюком Ю. Ю. скеровано до суду клопотання про забезпечення понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу(т. 1 а. с 45).
Відповідно до договору-доручення про надання правничої допомоги від 22 грудня 2019 року між адвокатом Органюком Ю. Ю., що діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія КВ № 005819 виданого 08 грудня 2016 року з однієї сторони та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , строни узгодили надання представником довірителю правничої допомоги.
Згідно до п. 1.1. даного договору предметом договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правничої (правової) допомоги клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, в тому числі у цивільній справі № 700/1141/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення порушення правил добросусідства та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Відповідно до п. 2.3.1. договору, клієнт зобов'язується оплачувати надані адвокатом правничі послуги та здійснені ним фактичні витрати, а саме сплатити необхідні для виконання даного договору доручення, згідно умов викладених в додатковій угоді № 1, яка є невід'ємною частиною даного договору, (за будь-яких обставин фіксований адвокатський гонорар (ціна договору про надання правничої (правової) допомоги за даним договором складає 10 000 грн 00 коп. (т. 1 а. с. 48).
Додатковою угодою № 1 до договору-доручення про надання правничої допомоги від 22 грудня 2019 року сторони узгодили оплату клієнтом адвокату грошової суми яка є фіксованим гонораром у розмірі 10 000 грн 00 коп. (а. с. 49).
Із акту прийому-передачі виконаних робіт від 23 грудня 2019 року вбачається, що адвокатом Органюком Ю. Ю. у вищевказаній цивільній справі виконано ряд судових та позасудових правничих послуг, за що останнім отримано від ОСОБА_3 оплату (фіксований гонорар) в сумі, передбаченою договором, а саме 20 000 грн 00 коп. (т. 1. а. с. 51).
Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 23/12 від 23 грудня 2019 року ОСОБА_3 здійснено оплату фіксованого гонорару адвоката в розмірі 10 000 грн 00 коп. (т. 1 а. с. 52).
Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 19 липня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення порушення правил добросусідства та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, залишено без розгляду. Зі змісту ухвали вбачається, що відповідач ОСОБА_3 просив суд стягнути з позивачів судові витрати, які він поніс у зв'язку з розглядом справи. Розрахунок витрат надасть суду в п'ятиденний строк (т. 2 а. с. 56-58).
23 липня 2021 року представник ОСОБА_4 - адвокат Органюк Ю. Ю. звернувся до суду із клопотанням про ухвалення додаткового рішення у даній справі, зокрема, щодо стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу ( т. 2 а. с. 60, справа № 2-др/700/6/21 т. 1 а. с. 2, 3).
Із долучених до клопотання акту прийому-передачі виконаних робіт від 19 липня 2021 року та квитанції до прибуткового касового ордеру № 19/07 від 19 липня 2021 року вбачається, що адвокатом Органюком Ю. Ю. у вищевказаній цивільній справі виконано ряд судових та позасудових правничих послуг, за що останнім отримано від ОСОБА_3 оплату (фіксований гонорар) в сумі, передбаченій додатком до угоди № 1 до договору-доручення про надання правничої допомоги від 22 грудня 2019 року, а саме 10 000 грн 00 коп. ( т. 2 а. с. 60, справа № 2-др/700/6/21 т. 1 а. с. 5, 6).
Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 55 Конституції України, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких в тому числі належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 141 ЦПК України).
Частинами 5 та 6 ст. 142 ЦПК України, яка регламентує розподіл судових витрат у разі, зокрема залишення позову без розгляду, визначено, що у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали, зокрема, про залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог ч. 9 ст. 141 цього Кодексу.
Аналіз змісту наведених норм дає підстави для висновку, що покладення судових витрат на позивача у разі залишення позову без розгляду у справі можливе за умови доведення факту вчинення позивачем необґрунтованих дій або зловживання позивачем чи його представником процесуальними правами. Під такими діями слід розуміти завідомо безпідставне або штучне ініціювання судового провадження за відсутності реального спору, вчинення позивачем свідомих недобросовісних дій, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
У постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18, Верховний Суд зазначив, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, тобто його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов'язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу. При цьому Верховний Суд вказав, що із системного тлумачення положень частин 5 та 6 ст. 142, ч. 9 ст. 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами. Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
У ч. 4 ст. 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Звертаючись із клопотанням про компенсацію витрат на правову допомогу представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Органюк Ю. Ю. просив лише ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з позивачів на користь ОСОБА_3 понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про розподіл судових витрат керувався ч. 1 ст. 270 ЦПК України, а не ст. 142 ЦПК України, та взагалі не проаналізував та не навів мотивів щодо наявності передбачених нормою ч. 5 ст. 142 ЦПК України підстав для відшкодування понесених відповідачем витрат, а саме вчинення позивачами необґрунтованих дій і зловживання позивачами своїми процесуальними правами.
Враховуючи вищевикладені обставини, норми права та позицію Верховного Суду, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з позивачів витрат на правову допомогу в порядку ч. 5 ст. 142 ЦПК України, яка регламентує їх розподіл у разі залишення позову без розгляду, адже будь-яких доказів необґрунтованих дій позивача відповідачем та його представнником не наведено та, відповідно, не доведено, а судом першої інстанції не встановлено та не описано в оскаржуваному додатковому рішенні. А сам по собі факт залишення позову без розгляду не є безумовною підставою для стягнення з позивачів таких витрат.
На ряду з викладеним колегія суддів звертає увагу і на те, що, судом першої інстанції безпідставно стягнуто солідарно із відповідачів судові витрати на правничу допомогу, так як солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, додаткове рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 26 серпня 2021 року слід скасувати, у зв'язку з порушенням норм процесуального права ст. ст. 141, 142, 270 ЦПК України, та відмовити у задоволенні вимог представника відповідача про компенсацію за рахунок позивачів понесених витрат на правничу допомогу, задовольнивши вимоги апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Додаткове рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 26 серпня 2021 року скасувати.
У задоволенні вимог представника ОСОБА_3 - адвоката Органюка Юрія Юрійовича про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Текст постанову складено 09 листопада 2021 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: В. О. Єльцов
О. В. Карпенко