Справа № 284/52/20 Номер провадження 22-ц/814/2193/21Головуючий у 1-й інстанції Олефір А. О. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.
11 листопада 2021 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Хіль Л.М.,
суддів: Гальонкіна С.А., Кузнєцової О.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Глобинського районного суду Полтавської області від 17 серпня 2021 року постановлену під головуванням судді Олефір А.О. (дані про складення повного тексту судового рішення відсутні) про відмову в задоволенні заяви про роз'яснення рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 15 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про роз'яснення рішення суду.
В обґрунтування заяви вказувала, що рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 15 травня 2020 року було розірвано шлюб між нею та ОСОБА_2 та стягнуто на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначала, що при подачі позову нею чітко було заявлено вимогу щодо виховання їхньої спільної дитини. Проте, рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 15 травня 2020 року не вирішено було вимоги щодо участі у вихованні дитини та проживанні, тому рішення суду є незрозумілим та потребує роз'яснення.
Ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 17 серпня 2021 року в задоволенні заяви про роз'яснення рішення суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів відмовлено.
Не погодившись із вказаною ухвалою, її в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права просила ухвалу місцевого суду скасувати.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що ухвала місцевого суду є незрозумілою та потребує роз'яснення, оскільки в рішенні місцевого суду не вказано про участь у вихованні дитини та не вирішено питання щодо вказаної вимоги.
Крім того, в оскаржуваній ухвалі зазначено, що позивачем не ставилося питання про участь у вихованні дитини, що не відповідає дійсності.
Апеляційний суд перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що остання підлягає задоволенню частково.
У відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Із матеріалів справи вбачається, що у лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та просила дитину залишити їй на виховання.
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 15 травня 2020 року, шлюб укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Стягунто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 в розмір ј частки від заробітку ( доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 31.03.2020 року.
Відмовляючи в задоволенні заяви про роз'яснення рішення суду місцевий суд виходив з того, що рішення є чітке та зрозуміле та підстави для його роз'яснення вістуні.
Крім того, ОСОБА_1 фактично зазначає, що не було вирішено питання щодо її позовної вимоги про участь у вихованні дитини, що є підставою для ухвалення додаткового рішення .
Апеляційний суд вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
Положеннями ч. 3 ст. 271 ЦПК України передбачено, що суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз'яснення рішення.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлено до примусового виконання.
Виходячи з цієї норми закону, роз'яснення рішення суду це уточнення, більш чітке і зрозуміле викладення справжнього його змісту.
Роз'яснення рішення є засобом виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового рішення. Таким чином, суд роз'яснює суть судового рішення, якщо воно є незрозумілим для суб'єкта, якому надано право звернення за відповідним роз'ясненням. Між тим, необхідність такого роз'яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Роз'яснено може бути рішення суду у разі, якщо без такого роз'яснення його тяжко виконати, оскільки має місце ймовірність неправильного його виконання чи невиконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Відповідно до керівних роз'яснень, які містяться у п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», роз'яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що системне тлумачення положень ст.271 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що рішення суду може бути роз'яснено у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Тобто роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.
Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення.
Аналогічні висновки були викладені у постанові Верховного Суду України у рішенні від 23.05.2017 у справі №21-1283іп16, постанові Великої палати Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №800/507/17.
У поданій заяві ОСОБА_1 просить вирішити питання щодо позовної вимоги про участь дитини у вихованні, шо є підставою для ухвалення додаткового рішення відповідно до ст. 270 ЦПК України.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками районного суду про відсутність правових підстав до задоволення заяви.
Доводи апеляційної скарги щодо роз'яснення ріщення суду в частині проживання і виховання дитини не заслуговують на увагу, окільки не вирішення певної позовної вимоги є підставою для ухвалення додаткового рішення.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Між тим, посилання в мотивувальній частині про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення виходить за межі предмету розгляду питання щодо вирішення заяви про роз'яснення рішення суду.
За таких обставин слід виключити з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали посилання «Разом з тим, суд зазначає, що в мотивувальній частині рішення встановлено, що дитина фактично проживає з матір'ю, тому судом стягнуто аліменти на її утримання, крім того, із позовних вимог позивача вбачається, що питання про визначення місця проживання дитини позивачем не ставилося, отже відстуні підстави для ухвалення додаткового рішення».
Апеляційний суд зазначає, що вказане не позбавляє ОСОБА_1 зернутися до Глобинського районного суду Полтавської області з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо невирішеної позовної вимоги про участь дитини у вихованні.
Керуючись ст.ст.367, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.382,383 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Глобинського районного суду Полтавської області від 17 серпня 2021 року змінити, виключивши з мотивувальної частини посилання «Разом з тим, суд зазначає, що в мотивувальній частині рішення встановлено, що дитина фактично проживає з матір'ю, тому судом стягнуто аліменти на її утримання, крім того, із позовних вимог позивача вбачається, що питання про визначення місця проживання дитини позивачем не ставилося, отже відстуні підстави для ухвалення додаткового рішення».
В іншій частині ухвалу Глобинського районного суду Полтавської області від 17 серпня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя : Л.М. Хіль
Судді: С.А. Гальонкін
О.Ю. Кузнєцова
Повний текст постанови складено 11.11.2021 року