Справа № 163/521/21 Провадження №33/802/711/21 Головуючий у 1 інстанції:Шеремета С. А.
Категорія:ч.1 ст. 4843 МК України Доповідач: Борсук П. П.
10 листопада 2021 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Борсук П.П., з участю захисника секретаря Ковалько О.М., Тарана О.П., представника представника митниці Пікалюка М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 16 вересня 2021 року,
Вказаною постановою судді ОСОБА_1 (FviatkevichMaksim), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Білорусь, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , фізичну особу-підприємця, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 232 570,85 грн з конфіскацією у власність держави робочої платформи марки «ВИПО-32-01» підйомника автомобільного гідравлічного та кранової установки марки «ИВАНОВЕЦЬ КС 45717».
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 454 грн судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Волинської митниці 7000 грн витрат у справі на залучення експерта та 23165 грн витрат на зберігання товарів.
ОСОБА_1 визнаний винний і притягнутий за вчинення адміністративного правопорушення, вчиненого ним за таких обставин.
16.02.2021 в зону митного контролю митного поста "Доманове" Волинської митниці Держмитслужби в'їхав вантажний транспортний засіб з номерними знаками НОМЕР_1 . Водій транспортного засобу ОСОБА_2 до митного контролю подав CMR без номера від 15.02.2021 та рахунок-фактуру (інвойс) №23 від 15.02.2021 разом з митною декларацією типу ІМ40ЕЕ №UA204000/2021/902527 від 15.02.2021.
Згідно з цими документами переміщувався вантаж «Підіймач гідравлічний ВИПО-32-01, 2002 року випуску №12, ЧП «Витебскиеподъемники», загальною вагою брутто/нетто 8300 кг та загальною вартістю 3100 доларів США.
Відправником в документах вказано індивідуального підприємця ОСОБА_1 (Республіка Білорусь), одержувачем ТОВ «ВОЛИНЬСПЕЦТЕХНІКА» (Україна).
Під час здійснення відповідних митних формальностей та проведення повного митного огляду вищевказаного товару із залученням експерта-підприємця ОСОБА_3 , на підставі акту товарознавчого дослідження від 16.02.2021, встановлено, що наданий для дослідження товар є автогідропідіймачем ВИПО-32-01, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , виробник: Частноепредприятие «Машиностроительнаякомпания «Витебскиеподъемники», країна виробник: Білорусь, 2015 року випуску.
Окрім того 16.02.2021 в зону митного контролю митного поста "Доманове" Волинської митниці Держмитслужби в'їхав вантажний транспортний засіб з номерними знаками НОМЕР_3 . Водій транспортного засобу ОСОБА_4 до митного контролю подав CMR без номера від 15.02.2021 та рахунок-фактуру (інвойс) №18 від 19.01.2021 разом з митною декларацією типу ІМ40ЕЕ №UA204000/2021/902525 від 15.02.2021.
Згідно з цими документами переміщувався вантаж «Кранова установка КС45717-1Р, 2006 року випуску, б/в, № НОМЕР_4 , ОАО «Автокран», загальною вагою брутто/нетто 13100 кг та загальною вартістю 5550 доларів США.
Відправником в документах вказано індивідуального підприємця ОСОБА_1 (Республіка Білорусь), одержувачем ТОВ «ВОЛИНЬСПЕЦТЕХНІКА» (Україна).
Під час здійснення відповідних митних формальностей та проведення повного митного огляду вищевказаного товару із залученням експерта-підприємця ОСОБА_3 , на підставі акту товарознавчого дослідження від 16.02.2021, встановлено, що наданий для дослідження товар є крановою установкою «ИВАНОВЕЦ» КС 45717-1Р, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , виробник ООО «ИМЗ АВТОКРАН», Россия, г. Иваново, 2012 року випуску.
За кожним з протоколів дії ОСОБА_1 з посиланням на п.п.7,43ст.4,ч.2ст.459 МК України кваліфіковані за ч.1 ст.483 МК України як спрямовані на переміщення через митний кордон з приховуванням від митного контролю за ознакою подання митному органу документів, що містять неправдиві відомості щодо року виготовлення переміщуваних товарів, необхідні для визначення його митної вартості.
Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Любомльського районного суду Волинської області від 16.09.2021 скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу та події правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України. Вказує на те, що постанова суду у частині визнання його винним та накладення на нього адміністративного стягнення є необґрунтованою та незаконною. Стверджує про помилковий висновок суду про те, що він є суб'єктом даного правопорушення, оскільки ним не переміщувався товар, не подавалось до митного органу України будь-яких документів. Згідно з умовами поставки за укладеним контрактом покупець ТОВ «ВОЛИНЬСПЕЦТЕХНІКА» фактично самостійно через перевізника переміщувало даний товар через митний кордон України та подавало до митного органу товаросупровідні документи. Також зазначає про відсутність і об'єктивної та суб'єктивної сторони правопорушення, а саме ОСОБА_1 жодних активних дій на переміщення товару не вчиняв та у нього відсутній умисел на вчинення даного правопорушення, оскільки він не мав і не міг мати жодних привілеїв від подальшого митного оформлення. Крім цього, вказує на безпідставність та необґрунтованість висновку суду щодо визначення року випуску наданих на дослідження об'єктів та надання переваги одним доказам над іншими, зокрема судом першої інстанції не взято до уваги висновок судової експертизи НДКЦ № СЕ-19/103-21/5698-ТВ від 20.08.2021 та докази надані стороною захисту(договір купівлі-продажу від 24.12.2020 укладений між продавцем ОСОБА_5 та покупцем ОСОБА_1 кранової установки КС45717-1Р, 2006 року випуску, б/в, № НОМЕР_4 та договір купівлі-продажу від 30.03.2020 укладений між продавцем ОСОБА_6 та покупцем ОСОБА_1 підйомника ВИПО-32-01, 2002 року випуску).
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, який підтримав скаргу, та просив її задовольнити, а постанову суду скасувати, закрити провадження у справі, представника митниці Пікалюка М.С., який заперечив доводи апеляційної скарги та просив залишити постанову судді без зміни, приходжу до наступного висновку.
Статтею 458 МК України порушення митних правил визначається, як адміністративне правопорушення, котре являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій із товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до положень ст. 486 МК України, завданнями провадження в справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з точним дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
За змістом ст. 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 483 МК України адміністративна відповідальність настає за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.483 МК України вказаних вимог закону дотримався.
Висновок суду першої інстанції про вчинення відправником (продавцем) товару ОСОБА_1 адміністративного правопорушення ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну оцінку.
Так винуватість ОСОБА_1 підтверджується протоколами про порушення митних правил № 0077/20500/21, № 0078/20500/21 митними деклараціями, службовими записками, актами про проведення митного огляду транспортного засобу, висновками експерта №001/21 та №002/21 від 09.03.2021, письмовими поясненнями водіїв ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про те, що товарно-супровідні документи отримували саме від ОСОБА_1 , показаннями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_9 та іншими матеріалами провадження.
Зазначені в протоколі про порушення митних правил відомості підтверджуються товаросупровідними документами, зокрема декларацією на товар А09119/150221/0006297 та А09119/150221/0006298 відповідно до яких особою відповідальною за фінансове врегулювання є саме ОСОБА_1 (а.с. 11, 82), що узгоджується із поясненнями наданими водіями ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (а.с. 17,88), які стверджують, що документи на товар отримали від апелянта, який був вже затаможений останнім.
Надані митним органом докази повністю узгоджуються між собою та повною мірою підтверджують подання в обох епізодах ОСОБА_1 через водіїв митному органу як підстави для переміщення товару документів, що містять неправдиві відомості щодо року виготовлення переміщуваних товарів, про що свідчать видані ним інвойси та акти про завантаження.
Згідно роз'яснень, наданих Верховним Судом України у п. 6 Постанови від 03.06.2005 № 8 Пленуму ВСУ (зі змінами), «судам необхідно враховувати, що підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів».
При цьому, згідно з абзацом 2 пункту 5 Постанови, «підробленими треба вважати як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесено неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручують зміст інформації…».
Також, згідно з абзацом 4 пункту 6 Постанови, «документами, що містять неправдиві дані, є, зокрема, такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, а також їх відправника чи одержувача, держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, не відповідають дійсності».
Висновками експерта чітко установлено, що досліджений автогідропідіймач ВИПО 32-01 ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , є 2015 року випуску, виробник: Частное предприятие «Машиностроительная компания «Витебские подъемники», країна виробник: Білорусь, а кранова установка «ИВАНОВЕЦ» КС 45717-1Р, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , є 2012 року випуску, виробник ООО «ИМЗ АВТОКРАН», Россия, г. Иваново.
В судовому засіданні експерт ОСОБА_3 підтвердив свої висновки, а тому суд обґрунтовано прийняв їх до уваги при прийнятті свого рішення, немає сумніву у їх правильності та обґрунтованості в суду апеляційної інстанції.
Аналіз наданих митним органом доказів дає висновок про те, що за умовами укладеного між контрагентами ПП ОСОБА_1 та ТзОВ «Волиньспецтехніка» контракту, останнім було придбано у ПП ОСОБА_1 товар на відповідних умовах щодо його оплати, форми оплати та інших істотних умов. Виставлені продавцем ОСОБА_1 інвойси є первинними документами, згідно яких в подальшому було оформлено та, відповідно, заповнено документи, необхідні для митного оформлення товару. Таким чином згідно умов договору та інвойсу, як первинного документа купівлі-продажу уся відповідальність за правильність заповнення, та правдивість даних товарно-супровідних документів лягає на продавця.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисту про безпідставне неврахування місцевим судом умови поставки FCA, які передбачені «Інкотермс 2000» апеляційний суд зауважує наступне.
Правила «Інкотермс 2000» - це не міжнародний договір. Однак у випадку посилання на базис поставки Інкотермс у договорі, перш за все сторони вказаного контракту, а також різні державні органи, у тому числі митні органи, суди, зобов'язані враховувати положення Інкотермс.
На думку суду, надані стороною захисту в додатку до апеляційної скарги копії договору №14, згідно якого сторони зробили посилання на базис поставки FCA, використавши термінологію «Інкотермс 2000», ніяким чином не звільняє продавця від надання достовірних даних щодо реалізованого на експорт товару. Можливість використання термінології Інкотермс належить до аспектів ведення господарської діяльності та свободи договірних відносин між сторонами і ніяким чином не пов'язане із притягненням порушників до відповідальності за порушення митних правил.
Посилання апелянта, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги висновок експерта НДКЦ № СЕ-19/103-21/5698-ТВ від 20.08.2021 апеляційний суд відхиляє. Зазначені доводи апелянта були предметом розгляду в суді першої інстанції і правильно визнані необґрунтованими та такими, що не впливають на належність наданих доказів, оскільки вказаним висновком встановлено неможливість визначення року виготовлення переміщуваних товарів. Окрім того як правильно зазначив у своєму рішенні суд покликання експерта на те, що кранова установка та підйомник автомобільний гідравлічний складаються з багатьох змінних елементів не виключає факту, що вони, кожна окремо, вважаються однією річчю, які слід ідентифікувати за головною складовою, що містить ідентифікаційний номер.
Таким чином, вчинені дії ОСОБА_1 , спрямовані на переміщення через митний кордон України товарів, із приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу документів, що містять неправдиві дані щодо року випуску вищезазначених об'єктів.
З огляду на вищенаведене, доводи апеляційної скарги про те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.
Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, призначати експертизи, тощо; те, що апеляційним судом не встановлено обставин і доказів, які б спростовували висновок суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України адміністративного правопорушення.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, суддя місцевого суду врахував обставини справи, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника й застосував щодо ОСОБА_1 вид та розмір стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 483 МК України, врахувавши належні докази про вартість товарів безпосередніх предметів порушення митних правил, належним чином умотивувавши судове рішення, а тому накладене на ОСОБА_1 стягнення є таким, що відповідає як характеру та
ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, - справедливим і таким, що відповідає передбаченій ст. 23 МК України меті адміністративного стягнення.
Істотних порушень вимог КУпАП при постановлені оскаржуваного рішення апеляційним судом не встановлено.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції, як законна та обґрунтована підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. 527-530 МК України, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 16 вересня 2021 року- без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
Копію рішення у справі про адміністративне правопорушення протягом трьох днів надіслати особі, щодо якої його винесено.
Суддя Волинського
апеляційного суду П.П. Борсук