Справа № 167/28/21 Провадження №11-кп/802/502/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч.2 ст.121 КК України Доповідач: ОСОБА_2
10 листопада 2021 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020030180000293 від 01.12.2020 року, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Рожищенського районного суду Волинської області від 08 квітня 2021 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,-
Вироком Рожищенського районного суду Волинської області від 08 квітня 2021 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, судимого вироком Рожищенського районного суду Волинської області від 24 вересня 2020 року за ч.1 ст.122 КК України
визнанно винним у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.121 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років 9 (дев'ять) місяців.
На підставі статей 71, 72 КК ОСОБА_7 шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Рожищенського районного суду Волинської області від 24 вересня 2020 року визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 (дев'ять) років.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишено тримання під вартою.
Строк відбування покарання обвинуваченого ОСОБА_7 рахувати з дня фактичного затримання, тобто з 01 грудня 2020 року.
Арешт на майно, який накладений ухвалами слідчого судді Рожищенського районного суду Волинської області від 2 грудня 2020 року скасовано.
Вироком суду вирішено долю речових доказів.
Згідно вироку суду, 30 листопада 2020 року в період часу з 17 години до 22 години на території господарства та у будинку на АДРЕСА_1 ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, під час суперечки на грунті ревнощів умисно завдав численні удари (не менше восьми) кулаками рук, дерев'яним поліном та невстановленим предметом з ріжучими властивостями в голову, тулуб та руки ОСОБА_9 , спричинивши останній тілесні ушкодження у виді множинних саден, синців, різаних ран тіла, множинних забійно-рваних ран волосистої частини голови, множинних зламів ребер з обох сторін, що в своїй сукупності є тяжкими тілесними ушкодженнями, які небезпечні для життя у момент їх заподіяння. У результаті зазначених умисних дій ОСОБА_7 внаслідок поєднаної тупої травми тіла, яка супроводжувалася множинними тілесними ушкодженнями різного характеру, ускладнилася масивною зовнішньою крововтратою, що призвели до розвитку травматичного шоку, котрий є безпосередньою причиною смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 померла (Том2 а.с.198-208).
В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 не оспорюючи фактичних обставин вчинення ним злочину та його правової кваліфікації, вказує, що апеляційна скарга подається в частині призначеного покарання. Вказує на те, що судом першої інстанції не враховано його вік і те, що він свою провину визнав. Просить суд на пом'якшення покарання (Том3 а.с.3).
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які апеляційну скаргу підтримали, прокурора, який проти задоволення апеляційної скарги заперечив, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, ґрунтується на об'єктивно досліджених доказах, які всебічно і повно перевірені судом першої інстанції з дотриманням вимог кримінально процесуального законодавства, які ніким з учасників судового провадження не оспорюються.
У відповідності з вимогами ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судове рішення відповідно до положень ст.370 КПК України повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим,
Твердження обвинуваченого в апеляційній скарзі про те, що призначене йому покарання є надто суворим є безпідставними.
Відповідно до вимог ст.65 КК України суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону.
Як убачається із вироку суду, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції врахував, що вчинений ним злочин за характером посягає на здоров'я і життя особи, за ступенем суспільної небезпечності є тяжким злочином з умисною формою вини, а також враховує дані про особу обвинуваченого і обставини, що обтяжують та пом'якшують його покарання.
До обставин, які, відповідно до норми ст. 66 КК України, пом'якшують покарання, суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Такі висновки суду щодо щирого каяття грунтуються на внутрішніх переживаннях ОСОБА_7 того, що сталося, критичній оцінці своєї протиправної поведінки, висловленні жалю з приводу вчиненого, а також готовності нести кримінальну відповідальність.
До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.67 КК України, суд відніс вчинення кримінального правопорушення особою, що перебувала у стані алкогольного сп'яніння, вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя та рецидив злочинів.
Разом з тим враховано, що обвинувачений ОСОБА_7 непрацевлаштований, характеризується посередньо, як особа, яка зловживає спиртними напоями, займається веденням особистого селянського господарства, на обліку у наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває. Крім того, ОСОБА_7 вчинив злочин в період іспитового строку, встановленого вироком суду щодо нього при звільненні від відбування покарання з випробуванням, а отже, він не довів виправлення. Тому, з метою виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, є підстави обрати обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі у межах санкції статті, за якою він засуджується.
При цьому судом першої інстанції не взято до уваги доводи сторони захисту про необхідність призначення покарання ОСОБА_7 з урахуванням вимог ст.69 КК України, оскільки призначення більш м'якого покарання, ніж зазначене в санкції статті, дозволяється виключно за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з чим і погоджується апеляційний суд. Водночас у цьому кримінальному провадженні обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 злочину, судом не встановлено.
Так при призначенні покарання суд першої інстанції взяв до уваги всі ті обставини на які вказує обвинувачений, оскільки обрано не найсуворіше покарання, передбачене санкцією відповідної статті Кримінального закону, що свідчить про їх врахування в повній мірі судом першої інстанції при визначенні виду і розміру покарання, призначеного ОСОБА_7 .
Будь-яких порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд не вбачає законних підстав для зміни вироку в частині призначеного покарання з мотивів, наведених в апеляційній скарзі обвинуваченим.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Рожищенського районного суду Волинської області від 08 квітня 2021 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді