ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/22150/21
провадження № 1-кс/753/4327/21
"04" листопада 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1
за участі
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 5а клопотання слідчого СВ Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженню № 12021100020000761 від 11 березня 2021 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дивізія, Татарбунарського району, Одеської області, громадянина України, освіта неповна середня, офіційно не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 149 КК України,
до Дарницького районного суду міста Києва надійшло клопотання слідчого СВ Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженню № 12021100020000761 від 11 березня 2021 року відносно ОСОБА_5 .
Клопотання мотивоване тим, що в провадженні слідчого слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві перебуває кримінальне провадження відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12021100020000761від 11 березня 2021 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 149 КК України.
Досудовим розслідуванням у цьому кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_5 у невстановлений досудовим розслідуванням день час та місці, дізнавшись від невстановленої досудовим розслідуванням особи, що на території Дніпропетровської області наявні агропромислові підприємства, а саме:Товариство з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА "ВЕСНА", Товариство з обмеженою відповідальністю "ВПК-АГРО", Фермерське господарство "ЕКО-ОВОЧІ", Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОФІЛД", які здійснюють діяльність в області вирощування сільськогосподарських культур, зернових культур, де збираючи урожай можливо отримувати стабільні прибутки, вирішив джерелом отримання доходів і засобів для існування на постійній основі обрати злочинний шлях та грубо порушуючи конституційні права та свободи громадян, посягаючи на їх волю, честь та гідність, використовуючи обман та уразливий стан людей, здійснювати їх трудову експлуатацію на території полів, що перебувають у користуванні вищевказаних агропідприємств.
Усвідомлюючи, що зайняття таким видом злочинної діяльності самотужки не принесе бажаного злочинного результату та кримінальних прибутків, оскільки потребуватиме підшукання осіб, які були безробітні, перебували у скрутному матеріальному становищі та потребували роботи, їх схиляння до нібито високооплачуваної роботи, перевезення з місць постійного проживання на територію сіл в Дніпропетровській області, зокрема с.Чаплинка, с.Улянівка Петриківського району, с.Шевченківка, с.Приют, с. Новоспаське Магдалинівського району, трудову безоплатну експлуатацію, організацію їх діяльності, постійний контроль та нагляд за ними, їх переховування, у невстановлений досудовим розслідуванням день, місяць та рік, ОСОБА_7 домовився із ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 спільно вчиняти злочини, пов'язані з вербуванням, переміщенням, переховуванням людей з метою трудової експлуатації з використанням обману та уразливого стану.
Таким чином, отримавши згоду учасників на участь в спільній протиправній діяльності, ОСОБА_5 , за попередньою змовою з ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , перебуваючи на території залізничних вокзалів м. Києва, Одеси та Дніпра повинні були здійснювати пошук осіб без постійного місця проживання, які займалися жебрацтвом, зловживали спиртними напоями, не мали постійного місця роботи, були матеріально незабезпеченими, перебували в уразливому стані, викликаному певними зовнішніми факторами, обманним шляхом, повідомляючи неправдиві відомості про вигідні умови праці і щомісячну заробітну плату, в окремих випадках повідомляючи неправдиві відомості про вид діяльності та її оплату, замовчуючи дійсні умови праці та її характер, який полягав у безоплатній понаднормовій трудовій експлуатації на полях агропромислових підприємств, що знаходиться на території Дніпропетровської області, а навпаки, пропонуючи нібито легальну роботу в цих агропідприємствах, або ж добре оплачувану та неважку роботу на полях, обіцяючи при цьому вигідні умови праці і високі заробітки, використовуючи уразливий стан вказаних осіб, зумовлений скрутним матеріальним становищем, збігом тяжких особистих, сімейних та інших обставин, схиляти їх до поїздки на територію сіл в Дніпропетровській області, зокрема с.Чаплинка, с.Улянівка Петриківського району, с.Шевченківка, с.Приют, с. Новоспаське Магдалинівського району та шляхом оплати власними коштами проїзду до місця роботи, вводити людей у боргову кабалу, таким чином ставлячи їх в положення неможливості відмови від примусової праці на полях. Домігшись згоди таких людей, ОСОБА_5 , а в окремих випадках ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , як окремо так і разом, повинні переміщати їх до вищевказаних сіл, де в подальшому вони всі разом мали переховувати їх, шляхом обмеження фізичних контактів потерпілих з іншими особами, в тому числі представниками правоохоронних органів, контролювати їх дії та спілкування під час виконання роботи і вільного часу, обмежувати свободу пересування цих осіб, а також надавати приміщення для їх перебування (переховування) та організовувати безоплатну працю людей на полях, що перебували у користуванні агропромислових підприємств, що на їх думку, мало приносити значні кримінальні прибутки. Крім того, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 було прийнято рішення систематично споювати підшуканих та залучених до примусової праці осіб, дешевими алкогольними напоями, що на їх думку повинно було призвести до психологічного злому особистості потерпілих та подоланні у них будь-якого опору та супротиву до їх трудової безоплатної експлуатації, понаднормово та за будь-яких погодних умов.
Усі співучасники усвідомлювали суспільно-небезпечний характер своїх протиправних діянь, передбачали настання наслідків і бажали досягнення єдиного злочинного результату, тобто діяли з прямим умислом.
Таким чином, в період 2019 - 2021 років, реалізовуючи єдиний злочинний умисел, за попередньою змовою ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 здійснили вербування та переміщення щодо ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , ОСОБА_33 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , ОСОБА_35 , ІНФОРМАЦІЯ_20 , ОСОБА_36 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , ОСОБА_37 , ІНФОРМАЦІЯ_22 , ОСОБА_38 , ІНФОРМАЦІЯ_23 , ОСОБА_39 , ІНФОРМАЦІЯ_24 , ОСОБА_40 , ІНФОРМАЦІЯ_25 , ОСОБА_41 , ІНФОРМАЦІЯ_26 , ОСОБА_42 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_43 , ІНФОРМАЦІЯ_27 , ОСОБА_44 , ІНФОРМАЦІЯ_27 , ОСОБА_45 , ІНФОРМАЦІЯ_28 , ОСОБА_46 , ІНФОРМАЦІЯ_29 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, з метою їх експлуатації (примусової праці), з використанням обману та уразливого стану цих осіб, щодо кількох осіб, повторно, особами від якої потерпілі були у матеріальній залежності, поєднані з погрозою застосування насильства, небезпечного для здоров'я потерпілих.
Зокрема, у листопаді 2020 року, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою спільно із ОСОБА_8 , з корисливих мотивів і керуючись метою незаконного збагачення, перебуваючи на центральному залізничному вокзалі м. Києва за адресою: м. Київ, Вокзальна площа, 1, підшукав та обрав предметом злочинного посягання громадянку ОСОБА_23 , знаючи про те, що остання ніде не працювала і не має постійного джерела отримання доходів для залежного існування, тобто була матеріально незабезпеченою, не мала власного місця проживання у вказаному населеному пункті, у зв'язку із втратою документів та відсутністю коштів змушена була безоплатно працювати на ОСОБА_7 , ОСОБА_47 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , тгоживаючи разом з ними тривалий час.
Після цього, реалізовуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_5 спільно із ОСОБА_48 , з відома і згоди, шляхом обману, що полягав у переконані вигідності пропозиції праці на полях, що знаходиться на території Дніпропетровської області, обіцяючи хороші умови проживання та харчування, виплату щомісячної заробітної гнати та можливість скорого повернення до його місця постійної реєстрації, створюючи при цьому хибне уявлення про умови праці та використовуючи уразливий стан, зумовлений тяжким матеріальним становищем ОСОБА_23 , домігся її згоди на вказану роботу, чим здійснили вербування з використанням обману та уразливого стану громадянки ОСОБА_23 з метою її трудової експлуатації.
Схиливши ОСОБА_23 , до поїздки в село Чаплинка, Магдалинівського району, Дніпропетровської області, ОСОБА_5 спільно із ОСОБА_8 , за власні кошти, на легковому автомобілі сірого кольору, де знаходились ще близько 3 осіб, завербованих ОСОБА_5 спільно із ОСОБА_8 , перемістили ОСОБА_23 до приватного одноповерхового будинку, який знаходиться у с. Чаплинка, Петриківського району, Дніпропетровської області, де переховували ОСОБА_23 , що виразилося у обмеженні фізичних контактів її з іншими особами, в тому числі представниками правоохоронних органів, контролі дій та спілкування під час виконання роботи та вільного часу, обмеженні свободи пересування, а також наданні приміщення для перебування (переховування), та використовуючи погрози застосування фізичного насильства, які протягом тривалого часу виражалися в усній формі, з метою трудової експлуатації, з листопада 2020 року до січня 2021, використовуючи факт відсутності у останньої документів та грошових коштів та не маючи можливості в будь-який час повернутися додому, систематично споюючи дешевими алкогольними напоями, що призвело до злому особистості потерпілого та пригнічення його волі до опору, примушував останньої за будь-яких погодних умов безоплатно здійснювати перебиранні та пакуванні овочів у сітки, на території агропромислового підприємства. Отримані від примусової праці ОСОБА_23 та інших осіб грошові кошти привласнювались ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та в подальшому розподілялися між ними.
Крім того, 30 серпня 2021 року, ОСОБА_8 , діючи за попередньою домовленістю та змовою спільно із ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , з корисливих мотивів і керуючись метою незаконного збагачення, підшукали та обрали предметом злочинного посягання громадянина ОСОБА_49 . Так, ОСОБА_5 , перебуваючи на центральному залізничному вокзалі м. Харкова, знаючи про те, що останній ніде не працював і не має постійного джерела отримання доходів для належного існування, тобто був матеріально незабезпеченим, не мав власного місця проживання у вказаному населеному пункті, у зв'язку із відсутністю коштів змушений був безоплатно працювати на ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , проживаючи разом з ними тривалий час.
Після цього, реалізовуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_5 , з відома і згоди, шляхом обману, що полягав у переконані вигідності пропозиції праці на шлях, що знаходиться на території Дніпропетровської області, обіцяючи хороші умови проживання та харчування, виплату заробітної плати, створюючи при цьому хибне уявлення про умови праці та використовуючи уразливий стан, зумовлений носким матеріальним становищем ОСОБА_50 , домігся його згоди на вказану роботу, чим здійснили вербування з використанням обману та уразливого стану громадянина ОСОБА_50 з метою його трудової експлуатації, за попередньою змовою групою осіб.
Схиливши ОСОБА_50 , до поїздки в село Чаплинка, Магдалинівського району, Дніпропетровської області, ОСОБА_5 , за спільні кошти з іншими вербувальниками, на автомобілі марки «Форд Транзит», де знаходились ще близько 2 завербованих осіб, перемістив ОСОБА_50 за адресою: АДРЕСА_2 , де утримували з метою трудової експлуатації на території агропромислових підприємств. Отримані від примусової праці ОСОБА_50 та інших осіб грошові кошти привласнювались ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та в подальшому розподілялися між ними.
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вербуванні, переміщенні людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням примусу, обману, матеріальної залежності потерпілого, його уразливого стану, вчинені щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України.
Ухвалою слідчого судді від 10 вересня 2021 року відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням розміру застави 1 362 000 грн.
Постановою керівника Дарницької окружної прокуратури м. Києва від 1 листопада 2021 року строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні продовжений до трьох місяців, тобто до 9 грудня 2021 року, з тих підстав, що для виконання вище вказаних слідчих та процесуальних дій потрібен додатковий час та здійснити їх раніше не вдалося за можливе внаслідок особливої складності кримінального провадження.
Оскільки закінчити досудове розслідування у встановлений час не виявилось можливим, з причин, зазначених вище, виникає потреба у продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи те, що ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК на цей час не перестали існувати.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримали, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право на застосування найбільш суворого запобіжного заходу, посилаючись на ризики, визначені статтею 177 КПК України, а саме - переховування від органів досудового розслідування та суду, вплив на потерпілих, яких 38 осіб, вони із «незахищених верст населення», а тому існує обґрунтований ризик впливу підозрюваним на цих потерпілих з метою зміни ними своїх показань, та вчинення іншого кримінального правопорушення. Зазначив, що заявлені ризики не зменшилися, і не перестали існувати, менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити їх уникнення та забезпечення покладених на підозрюваного обов'язків. Крім того, прокурор вказав, що наразі їм також необхідно розсекретити матеріали проведення негласних слідчих (розшукових) дій, клопотання та доручення на їх проведення, а після повного розсекречення матеріалів, прийняти рішення, повідомити Київській апеляційний суд про це, та очікувати розсекречення ухвал про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, отримати результати тимчасових доступів, що були оголошені раніше. Після їх отримання, необхідно оглянути надані копії документів та за результатами розглядів призначити відповідні експертизи. Після отримання всіх матеріалів досудового розслідування та висновків експертів (у разі їх призначення за результатами огляду документів), визначитись з колом підозрюваних у кримінальному провадженні, змінити кваліфікацію злочину та пред'явити підозру за частиною третьою статті 149 КК України, надати доступ підозрюваним, їх захисникам до матеріалів кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України; скласти та затвердити обвинувальний акт та реєстр матеріалів.
Адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечила проти заявленого клопотання, зауважила, що досудовим слідством протягом тривалого часу так і не встановлено достатніх та належних доказів на вчинення її підзахисним інкримінованого йому кримінального правопорушення. Крім того, зауважила, що визначені прокурором та слідчим ризики за статтею 177 КПК України не обґрунтовані, оскільки тяжкість покарання не може бути однозначною підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказала, що її підзахисний має місці соціальні зв'язки, у нього є двоє малолітніх дітей та цивільна дружина, має зареєстроване місце проживання в Одеській області, прокурором необґрунтовано, що ОСОБА_5 не працевлаштований. Зауважила, що стороною обвинувачення не обґрунтовано ризик вчинити інший злочин. Враховуючи викладене, просила змінити її підзахисному запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, оскільки ОСОБА_5 раніше не судимий, немає зауважень щодо поведінки під час перебування у СІЗО, має позитивну характеристику за місцем проживання та має на утриманні дружину и двох малолітніх дітей. Зауважила, що саме такий запобіжний захід буде достатнім з огляду на інкримінований її підзахисному злочин.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника, вказав, що ніхто людей не примушував до праці, вони все робили добровільно за їжу та гроші та самі на все погоджувались. Просив застосувати до нього запобіжних захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місце реєстрації в Одеській області.
Вивчивши клопотання слідчого та матеріали, додані до клопотання, з'ясувавши думку осіб, що приймали участь у розгляді клопотання, зокрема, міркування прокурора щодо доведеності наданими слідчому судді доказами обставин, передбачених частиною першою статті 194 КПК України, думки підозрюваного та його захисника, проаналізувавши надані стороною обвинувачення докази підозри, у їх сукупності з наданим до клопотання обґрунтуванням, вивчивши доводи клопотання захисту щодо зміни підозрюваному запобіжного заходу, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Як вбачається з матеріалів клопотання 8 вересня 2021 року о 14 год. 20 хв. ОСОБА_5 затримано в порядку статті 208 КПК України.
9 вересня 2021 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 149 КК України.
Ухвалою слідчого судді від 10 вересня 2021 року відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням розміру застави 1 362 000 грн.
Постановою керівника Дарницької окружної прокуратури м. Києва від 1 листопада 2021 року строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні продовжений до трьох місяців, тобто до 9 грудня 2021 року, з тих підстав, що для виконання вище вказаних слідчих та процесуальних дій потрібен додатковий час та здійснити їх раніше не вдалося за можливе внаслідок особливої складності кримінального провадження.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 149 КК України обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами обшуків за місцем проживання підозрюваних, у ході яких виявлено та в подальшому вилучено чорнові записи, паспорти, пластикові пляшки об'ємом 5л із горілкою; протоколами допиту потерпілих, які у своїх показах вказали, що перебуваючи на території залізничних вокзалів, користуючись їх уразливим моральним станом та відсутністю засобів існування, їм запропонували роботу на агро- підприємствах Дніпропетровської області. Надалі, користуючись довірою та відсутність матеріальної можливості повернутись до свого місця перебування, заставляють працювати понаднормово, не розраховуючись з ними за виконану роботу. Також останні повідомили, що підозрювані їх залякували та погрожували, у разі підіймання питання з приводу заробітної плати та, можливості залишити роботу; протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, у ході яких встановлений зв'язок підозрюваних між собою та їх участь у злочинній діяльності, пов'язаній із використанням людей у трудовій експлуатації; протоколами за результатами контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, у ході якого зафіксовано факти вербування осіб для трудової експлуатації; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Загальні підстави і порядок застосування та продовження запобіжного заходу визначені у статтях 194, 199 КПК України, конструкції яких передбачають такі критерії дослідження слідчим суддею обставин (фактів):
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження дії запобіжного заходу;
3) обставини, які перешкоджають закінченню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу.
Так, відповідно до частини другої статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Суд враховує, що поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві, а тому зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, враховуючи положення статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виходить з того, що згідно із практикою ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
Тобто, не вдаючись до детального аналізу, оцінки дій, винуватості особи та не порушуючи презумпції невинуватості на цій стадії кримінального провадження, слідчий суддя повинен пересвідчитись, що повідомлена підозра є такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об'єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у якому її підозрюють.
Описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими прокурором поясненнями та матеріалами кримінального провадження, доданими до клопотання, на даному етапі провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 149 КК України.
Підозра ОСОБА_5 ґрунтується на відомостях, що об'єктивно пов'язують підозрюваного із кримінальним правопорушенням, а під час розгляду клопотання не виникло будь-якого іншого розумного обґрунтування участі підозрюваного у подіях, про які йдеться, ніж та, щодо якої стверджує прокурор.
Доводи захисника, наведені на підтвердження його позиції щодо необґрунтованості пред'явленої підозри, суд оцінює критично, оскільки на етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, та за якою нормою Кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження.
Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувальних заходів.
Метою застосування запобіжного заходу до ОСОБА_5 згідно із статтею 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
п.1 переховуватись від органів досудового розслідування та суду, враховуючи те, що останній не має місця реєстрації в м. Києві, не має постійного місця проживання в Києві, він офіційно непрацевлаштований, не мав іншої роботи, як зазначив прокурор, окрім тієї, з приводу якої наразі здійснюється досудове розслідування, відсутня будь яка власність на території України.
п.3 незаконно впливати на потерпілих в даному кримінальному провадженні, огляду на соціальний статус таких, з метою зміни ним своїх показань;
п.5 вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний не має постійного джерела доходу, та з огляду на характер злочину, у вчиненні якого він підозрюється.
Таким чином, відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме, те що ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та / або суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, здійснити вплив на потерпілих.
Оцінюючи в сукупності всі обставини, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину та у разі визнання його винним йому може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої, а тому очікування можливого суворого вироку може мати значення для вірогідного ризику переховування, який слідчий суддя вважає цілком вірогідними з огляду на співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування порівняно із засудженням до покарання у виді позбавлення волі. Крім цього, слідчий суддя враховує, що такий ризик є змінюваним в залежності від стадії досудового розслідування та зібраних у кримінальному провадженні доказів, що підтверджують причетність підозрюваного до інкримінованих йому злочинів, в той час як метою застосування запобіжних заходів є запобігання певним ризикам саме у майбутньому.
Підозрюваний не має постійного місця проживання, зокрема під час допиту як підозрюваного, ОСОБА_5 вказав, що фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , проте, під час розгляду цього клопотання в суді, вказав, що це було тимчасове місце проживання і за цією адресою вже ніхто не живе, його родина переїхала до Одеської області, що свідчить про відсутність постійного місця проживання у визначеному місті та схильність останнього до зміни місця свого проживання/перебування, міцних соціальних зв'язків, відсутні інші стримуючі фактори задля запобігання вказаному ризику.
Зауваження адвоката та підозрюваного про те, що у нього не утриманні є двоє малолітніх дітей та дружина, не можуть свідчити про існування стримуючого фактору для підозрюваного, оскільки на момент вчинення інкримінованого підозрюваному злочину та затримання за статтею 208 КПК України вказані фактори були наявні в життя підозрюваного, проте не мали ніякого стримуючого ефекту для нього.
Крім того, враховуючи особи потерпілих, які були допитані у цьому кримінальному провадженні та особу підозрюваного, стороною обвинувачення доведено суду також наявність ризику можливості впливу підозрюваного на потерпілих з метою зміни ними своїх показів.
Наявність обґрунтованої підозри та наявність ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, надають підстави для продовження запобіжного заходу відносно такого підозрюваного.
Відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, що є частиною національного законодавства України відповідно до Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції» (Letellier v France), 12369 / 86, 26 червня 1991 року).
Водночас, практика Європейського суду з прав людини не вимагає, щоб на момент обрання чи продовження запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.
При цьому слідчий суддя враховує те, що відповідно до статті 183 КПК України тримання під вартою - є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у частині другій статті 183 КПК України та розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до положень статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа та інші.
Таким чином, слідчий суддя вважає доведеним стороною обвинувачення існування обставин, які свідчать про те, що заявлені в клопотанні про обрання запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою ризики не зменшилися.
Варто зауважити, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених статтею 177 КПК України і встановлених в судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги пункти 3,4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Стосовно клопотання захисту щодо зміни запобіжного заходу підозрюваному на цілодобовий домашній арешт, з огляду на те, що він має міцні соціальні зв'язки, на утриманні дружину та двох малолітніх дітей, має позитивну характеристику за місцем проживання, задовільний майновий стан, не має порушень дисципліни за місцем утримання, а також з огляду на недоведеність прокурором існування визначених у клопотанні ризиків, слідчий суддя зазначає, що оцінка вказаним доводам захисту надана вище та вони були спростовані під час судового розгляду клопотання.
Щодо задовільного майнового стану, захистом суду не надано жодного доказу на підтвердження майнового стану підозрюваного, не надано доказів наявності у власності будь-якого майна чи інші докази, що вказують на задовільний майновий стан підозрюваного.
Надана захистом довідка- характеристика відносно підозрюваного не розцінюється судом як позитивна характеристика, з огляду на те, що вона містить інформацію, що ОСОБА_5 близько 1,5 року не проживає за місцем реєстрації в Одеській області, за час проживання громадською роботою не займався, до адміністративної відповідальності не притягувався, скарг від сусідів не мав.
Відсутність зауважень до дисципліни підозрюваного за місцем ув'язнення, не може свідчити про необґрунтованість ризиків, визначених стороною обвинувачення та про наявність достатніх підстав для застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.
З урахування встановлених обставин, слідчий суддя приходить до висновку про те, що прокурор довів, а захистом не спростовано дійсні підстави для застосування найсуворішого запобіжного заходу, зважаючи на особу підозрюваного, його роль у вчиненні злочину та наслідки такого злочину, а саме: тримання під вартою без права на внесення застави, який забезпечить належну процесуальну поведінку вказаного підозрюваного з урахуванням обставин правопорушення та його особи.
Інші більш м'які запобіжні заходи, передбачені статтею 176 КПК України, не зможуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків і його належну поведінку, зважаючи на його особу.
Зважаючи на викладене, клопотання захисту щодо зміни запобіжного заходу підозрюваному не підлягає задоволенню.
Слідчий суддя приймає до уваги надані захисником у судовому засіданні та зазначені вище дані про особу підозрюваного, але зваживши на усі обставини справи, вважає на цьому етапі досудового розслідування ці дані є такими, що не переважують встановлені у судовому засіданні ризики того, що підозрюваний може ухилитись від виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Підстави, які унеможливлюють перебування підозрюваного ОСОБА_5 в умовах ізоляції за станом здоров'я, слідчим суддею не встановлено.
За вказаних обставин, надавши оцінку усім наданим сторонами доказам, та з урахуванням даних про особу підозрюваного, його стану здоров'я, сімейного і матеріального стану, його ролі у скоєному злочині, а також наслідків вчинення такого злочину, з урахуванням того, що строк досудового розслідування продовжено до 9 грудня 2021 року, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах продовженого строку досудового розслідування.
Керуючись статтями 7, 110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193-197, 369-372, 376 КПК України, суд,
клопотання слідчого - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах продовженого строку досудового розслідування, а саме до 9 грудня 2021 року включно.
Визначити ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 1 362 000 гривень.
У разі внесення застави, застоводавцем (підозрюваним, або іншою фізичною чи юридичною особою) негайно звільнити ОСОБА_5 з -під варти та покласти на нього наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утриматись від спілкування із потерпілими та свідками, у кримінальному провадженні, за винятком участі у процесуальних діях у присутності слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі невиконання обов'язків, покладених судом, застава звертається в дохід держави, а до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладене грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Строк дії ухвали - до 14 год. 20 хв. 9 грудня 2021 року.
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Повний текст ухвали суду складено 9 листопада 2021 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1