Справа № 752/26878/21
Провадження № 2-з/752/914/21
10 листопада 2021 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Слободянюк А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , подану в її інтересах представником ОСОБА_2 , про забезпечення позову, поданої до подання позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на Ѕ частки квартири номер АДРЕСА_1 ,-
До Голосіївського районного суду міста Києва надійшла заява від заявника ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 .
Необхідність забезпечення позову заявник обґрунтував тим, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. Зокрема, позивач має намір звернутись до суду з позовом предметом якого буде визначення прав на спільне сумісне майно позивача, відповідача на вказану частини квартири.
Так, заявник вказує, що 14 лютого 2009 року між Позивачем та Відповідачем було зареєстровано шлюб.16 січня 2015 року у зареєстрованому шлюбі було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно одноосібно на Відповідача.06 листопада 2019 року постановою Київського апеляційного суду було залишено в силі рішення Голосіївського районного суду міста Києва та шлюб між Позивачем і Відповідачем розірвано.Квартира згідно положень договору купівлі - продажу було придбана Відповідачем із згоди Позивача, про що міститься вказівка в п. 6.6 договору купівлі - продажу.Згідно офіційної заяви Позивача від 16.01.2016 р., Квартира була придбана за спільні гроші.Позивачу належить право на 1/2 частки спільної власності на Квартиру та Відповідачу належить право на 1/2 частки спільної власності на Квартиру. Відповідачка після розлучення вимагає від Позивача забиратися геть з Квартири, оскільки вона не бажає, щоб Позивач проживав в Квартирі (хоча Квартира мінімум на 50% належить Позивачеві) та воно особисто заявила Позивачеві, що має намір продавати Квартиру, не враховуючи прав Позивача на Квартиру, що підтверджується додатково роздруківками смс-переписки між Позивачем та Відповідачем. Важає, що є підстави вважати, що без згоди заявника квартира може бути відчужено на користь третіх осіб, що у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.151 ЦПК України, суд на прохання осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтування його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно з ст.152 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, забороною вчиняти певні дії, встановленням обов'язку вчинити певні дії, забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання, зупиненням продажу описаного майна, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, при розгляді заяви про забезпечення позову, повинен з'ясувати характер спору, що виник між сторонами, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Судом встановлено, що між сторонами існує спір щодо визнання прав на спільне сумісне майно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зокрема на Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 .
Забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.
Під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд повинен врахувати обґрунтованість заявленого клопотання, пов'язаність заходів забезпечення позову з предметом позову, співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами, а також запобігти порушенню прав третіх осіб в зв'язку з вжиттям судом заходів забезпечення позову.
Предметом майбутнього позову, відповідно до заяви про забезпечення позову, у цій справі є позовні вимоги немайнового характеру про визнання прав на спільне сумісне майно. В разі задоволення позову рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, а тому такий захід забезпечення позову як накладення арешту на частину квартири не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі.
Також, вказуючи про протиправне відчуження частини квартири іншій особі, заявником не надаються докази, що підтверджують стверджувані ним обставини, так як скріншоти із особистої переписки не є достатніми доказами щодо намірів відповідача відчужити вказану вище квартиру.
Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги викладені у заяві доводи заявника та оцінюючи наявні у матеріалах заяви докази в їх сукупності щодо співставлення їх належності, допустимості, достовірності кожного окремо, а також їх достатності та взаємному зв'язку між собою, суд прийшов до висновку про відсутність належних правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, у зв'язку із цим заява не підлягає задоволенню.
Зважаючи на викладене, та керуючись ст.ст. 151, 152 ЦПК України, суд -
у задоволенні заяви ОСОБА_1 , подану в її інтересах представником ОСОБА_2 , про забезпечення позову, поданої до подання позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на Ѕ частки квартири номер АДРЕСА_1 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, відповідно до вимог, встановлених ст. 353-356 ЦПК України.
Суддя А.В. Слободянюк