ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у забезпеченні позову
10 листопада 2021 року м. Київ № 640/31995/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., ознайомившись із заявою про забезпечення позову у справі
за позовом ОСОБА_1
до відокремленого підрозділу ДПС Головне управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до відокремленого підрозділу ДПС Головне управління ДПС у м. Києві (далі також - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у м. Києві від 15.05.2019 року №Ф-12475-17-У.
Разом із позовною заявою подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у м. Києві від 15.05.2019 року №Ф-12475-17-У.
В обґрунтування заяви зазначено, що у разі не забезпечення позову та не зупинення стягнення коштів державним виконавцем з боржника в подальшому істотно ускладнить поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі задоволення позову на його користь у майбутньому.
У той же час, на переконання позивача, очевидними також є ознаки протиправності оскаржуваної вимоги, оскільки згідно правового висновку Верховного Суду, відображеного у постанові від 04.12.2019 року, винесеній в рамках справи №440/2149/19, відповідно до якого, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
При цьому, позивач є найманим працівником, а суми єдиного внеску у розмірі не менше мінімального сплачувались за нього роботодавцем, зокрема, і в період, за який відповідачем обліковується недоїмка, що підтверджується доданою до адміністративного позову довідкою форми ОК-7.
До заяви про забезпечення позову позивачем долучено квитанцію від 02.11.2021 року №49169 про сплату судового збору у розмірі 681, 00 грн. за подання цієї заяви.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову та позовної заяви з додатками, виходячи з меж заяви про забезпечення позову, системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до наступних висновків.
Частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Пунктом п'ятим частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до частини п'ятої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
При цьому частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Так, Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" висвітлено позицію щодо вжиття заходів забезпечення позову в адміністративних справах, зокрема зазначено, що судам необхідно враховувати, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборони вчиняти певні дії.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом доказування у цій справі є правомірність винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у м. Києві від 15.05.2019 року №Ф-12475-17-У, яку звернуто до примусового виконання.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Враховуючи природу принципу змагальності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у м. Києві від 15.05.2019 року №Ф-12475-17-У.
На переконання суду, доводи позивача в заяві про забезпечення адміністративного позову щодо очевидності протиправності оскаржуваної постанови не є однозначними, переконливими для цілей забезпечення адміністративного позову та підлягають встановленню під час судового розгляду справи.
З огляду викладене, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову.
Керуючись статтями 150 - 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена у порядку статей 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повну ухвалу складено 10.11.2021 року.
Суддя Л.О. Маруліна