ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
11 листопада 2021 року м. Київ № 640/20751/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі-позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (далі-відповідач/ГУ ПФУ у м. Києві), в якому просить суд:
- визнати противоправними дії, вчинені Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення розміру мені пенсії з травня 2021 року з суми 69716,38 грн. до 50260,50 грн., призначеної згідно з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2019 року № 826/3391/18;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві відновити з 1 травня 2021 року виплату мені пенсії у розмірі 69716, 38грн., яка була призначена згідно рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2019 року №826/3391/18 відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" ( у редакції Закону України від 05.11.1991 року №1789-Х11), що діяв на час призначення пенсії, у розмірі 90% від місячного заробітку 77462,64 грн., зазначеного у довідці-розрахунку Генеральної прокуратури України від 5 лютого 2019 року за №18-155вих.-19, без обмеження розміру виплати пенсії. Також виплатити різницю недоотриманої пенсії у сумі 19455,88 грн. з травня 2021 року;
- виплатити 436188,28 грн. однією сумою заборгованість по пенсії згідно зазначеного рішення суду, яка виникла з 01.10.2017 по 13.08.2019 року і по даний час повністю не погашена.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2021 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про прокуратуру" (у редакції Закону України від 05.11.1991 року №1789-Х11). Так, відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.03.2019 року у справі №826/3391/18 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 1 жовтня 2017 року перерахунок та виплату призначеної позивачу пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції Закону України від 05.11.1991 року №1789-Х11), що діяв на час призначення пенсії, у розмірі 90% від місячного заробітку, зазначеного у довідці-розрахунку Генеральної прокуратури України від 5 лютого 2019 року за №18-155вих-18, без обмеження розміру виплати пенсії. На виконання рішення суду відповідачем було здійснено перерахунок пенсії та пенсія виплачувалася у розмірі 69716,38 з 13.08.2019 року (день набрання рішенням законної сили) та по травень 2021 року. З травня 2021 року відповідачем було здійснено перерахунок пенсії позивача з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску. В результаті вказаного перерахунку, розмір пенсії позивача зменшився та становить 50 260,50 грн. Крім того, позивач зазначає, що виплату заборгованості, що утворилася в результаті перерахунку пенсії відповідач не здійснив. Позивач не погоджуючись з вказаним перерахунком та не виплатою заборгованості по пенсії звернувся до суду із даним позовом.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог оскільки враховуючи положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. Так, при виконанні рішення суду від 25.03.2019 Управлінням не було враховано вимоги законодавства щодо максимальної величини бази нарахування єдиного внеску (що дорівнює 15 розмірам мінімальної заробітної плати), а тому з 01.05.2021 року пенсійну справу позивача приведено у відповідність даним вимогам.
Також, відповідачем на виконання вимог ухвали суду надані матеріали пенсійної справи позивача.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
ОСОБА_1 є пенсіонером та перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру".
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2019 року у справі №826/3391/18 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, оформлене листом від 31.01.2018 №777/13 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 1 жовтня 2017 року перерахунок та виплату призначеної позивачу пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції Закону України від 05.11.1991 року №1789-Х11), що діяв на час призначення пенсії, у розмірі 90% від місячного заробітку, зазначеного у довідці-розрахунку Генеральної прокуратури України від 5 лютого 2019 року за №18-155вих-19, без обмеження розміру виплати пенсії.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2019 року набрало законної сили 14.08.2019 року.
Листом від 23.12.2019 №309688/02 ГУ ПФУ у м. Києві повідомило позивача про те, що на виконання рішення суду від 25.03.2019 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві позивачу було здійснено перерахунок пенсії та розмір пенсії з 01.10.2017 року склав 69 716,38 грн. Виплату різниці пенсії на виконання вищевказаного рішення за період з 01.10.2017 по 13.08.2019 у сумі 1128996,79 грн. буде проведено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» та Порядку ведення обліку рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 №20-1, який набрав чинності 10.11.2018. Різницю пенсії з 14.08.2019 (дата набрання рішенням законної сили) по 31.10.2019 разом з пенсією за листопад 2019 року в загальній сумі 199 672,84 грн. нараховано на листопад 2019 року.
В подальшому у травні 2021 року відповідачем було проведено перерахунок пенсії позивача та розмір пенсії з 01.05.2021 року склав 50 260,50 грн.
Листом від 30.06.2021 року Пенсійний фонд України повідомив позивача, що під час перерахунку пенсії на виконання рішення суду Управлінням не було враховано вимоги законодавства щодо максимальної величини бази нарахуванням єдиного внеску, а тому з 01.05.2021 пенсійну справу приведено у відповідність, заробітна плата врахована у розмірі 55 845,00 грн. (максимальний розмір).
Вважаючи протиправними такі дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії а також не виплати заборгованості по пенсії, що утворилася внаслідок її перерахунку, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх порушених прав.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На час призначення позивачу пенсії за вислугою років, як працівнику органів прокуратури (14.10.2002 року) особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначалися статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.50-1 Закону 1789-ХІІ, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією, або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією, незалежно від наявності перерв протягом всього періоду на даній роботі.
У відповідності до ч. 12 ст. 50-1 Закону 1789-ХІІ, обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Згідно з ч. 17 ст. 50-1 Закону 1789-ХІІ, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівниками виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
У подальшому до ст. 50-1 Закону 1789-ХІІ вносились зміни. Так, Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VІ від 08.07.2011р. (далі - Закон №3668-VІ) до вказаної статті внесено нову норму, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Цим же Законом зменшено максимальний розмір при призначенні пенсії до 80 відсотків місячного заробітку.
Разом з тим, підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам регулюють частини 13, 18 ст. 50-1 Закону №1789, положення яких щодо перерахунку пенсії у зв'язку з прийняттям Закону №3668-VІ змін не зазнали.
При вирішенні даного спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом враховано, що пенсію позивача з 01.10.2017р. перераховано на підставі рішення Окружного адміністративного суду у місті Києві у справі №826/3391/18 від 25.03.2019 року (набрало законної сили - 14.08.2019 року) у розмірі 90% від місячного заробітку, зазначеного у довідці-розрахунку Генеральної прокуратури України від 5 лютого 2019 року за №18-155вих-19, без обмеження розміру виплати та згідно рішень відповідача про перерахунок пенсії основний розмір пенсії складав - 69 716,38 грн.
Разом з тим, в подальшому відповідачем було здійснено перерахунок пенсії з 01.05.2021 року встановивши основний розмір пенсії - 50 260,50 грн. В обґрунтування встановлення основного розміру пенсії - 50 260,50 грн. вказано, що розмір заробітку для обчислення пенсії позивача обмежено розміром максимального доходу, на який справлялися внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, розмір якого дорівнює 55845,00 (15 розмірів мінімальної заробітної плати).
Надавши оцінку правомірності вказаного обмеження, суд зазначає, що застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язове державне соціальне страхування можливе при обчисленні пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV. Натомість, з аналізу положень Закону України "Про прокуратуру", чинних станом на дату призначення позивачу пенсії та чинних станом на дату прийняття відповідачем спірних рішень про перерахунок, при визначенні розміру пенсії, призначеної згідно Закону України "Про прокуратуру", застосовується відсоткове відношення від суми місячного заробітку.
Суд зазначає, що розмір місячного заробітку позивача відображений у довідці Генеральної прокуратури України від 5 лютого 2019 року №18-155вих-19, пенсія позивачу призначена відповідно до Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ, та перерахована на виконання рішення суду у справі №826/3391/18 від 25.03.2019 року у розмірі 90% від суми заробітку відповідно до довідки Генеральної прокуратури України від 5 лютого 2019 року №18-155вих-19, у зв'язку із чим суд доходить висновку, що дії відповідача щодо перерахунку пенсії позивача з 01.05.2021 року виходячи із розміру максимального доходу, на який справлялися внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, суд вважає необґрунтованими.
За таких підстав суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України м. Києва здійснити з 01.05.2021 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без застосування до її обрахунку максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, що визначена положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV.
Стосовно вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити виплату заборгованостей сум пенсії, суд дійшов висновку про її передчасність, оскільки станом на момент вирішення даної справи по суті перерахунок пенсії без врахуванням максимального розміру доходу Головним управління Пенсійного фонду України в м. Києві не здійснено, а рішення суду, яким встановлено протиправність дій останнього щодо відмови у здійсненні такого перерахунку не набрало законної сили.
Щодо позовних вимог в частині відновити з 1 травня 2021 року виплату пенсії у розмірі 69716, 38грн., яка була призначена згідно рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2019 року №826/3391/18 відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" ( у редакції Закону України від 05.11.1991 року №1789-Х11), що діяв на час призначення пенсії, у розмірі 90% від місячного заробітку 77462,64 грн., зазначеного у довідці-розрахунку Генеральної прокуратури України від 5 лютого 2019 року за №18-155вих.-19, без обмеження розміру виплати пенсії; та вимоги виплатити 436188,28 грн. однією сумою заборгованість по пенсії згідно зазначеного рішення суду, яка виникла з 01.10.2017 по 13.08.2019 року і по даний час повністю не погашена, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, обставини, які встановлені у судовому рішенні від 25.03.2019 року в справі №826/3391/18, не потребують додаткового встановлення у даній справі.
Крім того, відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Матеріали справи не містять доказів невиконання відповідачем рішення суду від 25.03.2019 року у справі №826/3391/18.
Судом встановлено та матеріалами пенсійної справи позивача підтверджено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві, здійснено перерахунок пенсії позивачу з урахуванням рішення суду від 25.03.2019 року у справі №826/3391/18, відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції Закону України від 05.11.1991 року №1789-Х11), що діяв на час призначення пенсії, у розмірі 90% від місячного заробітку, зазначеного у довідці-розрахунку Генеральної прокуратури України від 5 лютого 2019 року за №18-155вих-19, без обмеження розміру виплати пенсії. Проте, відповідачем з 01.05.2021 року до обрахунку пенсії позивача було застосовано максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, а тому відсутні підстави для повторного зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії із розрахунку 90% від місячного заробітку зазначеного у довідці-розрахунку Генеральної прокуратури України від 5 лютого 2019 року за №18-155вих-19.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно зі ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Водночас, суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").
При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для його (рішення) виконання.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Наявними у матеріалах справи квитанціями від 08.07.2021 року №37282, №37383, №37338 підтверджено, що позивачем під час звернення до суду з вказаними позовом сплатив судовий збір у загальному розмірі 2724 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати в розмірі 908,00 гривень.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 90, 139, 241-246, 255, 263, 290-291 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо проведення перерахунку з 01 травня 2021 року пенсії за вислугу років ОСОБА_1 із застосуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, що визначена положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 01.05.2021 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без застосування до її обрахунку максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, що визначена положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.П. Васильченко