Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про залишення позовної заяви без руху
09 листопада 2021 р. Справа № 520/22348/21
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шляхова О.М., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Харківській області №Ф-29382-58У від 09.11.2020 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в сумі 137403,33 грн.;
- зобов'язати ГУ ДПС у Харківській області здійснити коригування в індивідуальній картці платника ОСОБА_1 шляхом виключення (скасування) суми боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка утворилась за період 2018 року, з урахуванням результатів судового оскарження.
Відповідно до п.п. 2 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає залишенню без руху, оскільки поданий без дотримання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 КАС України, виходячи з наступного.
Пунктом 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено обов'язок суду з'ясувати, чи подано позовну заяву у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строки звернення до суду із адміністративним позовом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач при зверненні до суду оскаржує вимогу ГУ ДПС у Харківській області №Ф-29382-58У від 09.11.2020.
Позивач звернулась з позовом до суду з приводу оскарження вказаної вимоги 03.11.2021.
Відтак, позов подано до суду з порушенням шестимісячного строку звернення до суду.
При цьому матеріали позову не містять заяви про поновлення пропущеного строку або доводів на обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Суд зазначає, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в Постанові від 26.11.2020 по справі № 500/2486/19 зазначив, що «Для відповіді на запитання, чи є колізія між нормами пунктів 56.18 і 56.19 статті 56 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин, необхідно встановити, чи дійсно ці норми по-різному регулюють питання строку судового оскарження рішень контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання. Ураховуючи те, що пункт 56.19 статті 56 ПК України встановлює строк звернення до суду з позовом після використання процедури адміністративного оскарження і момент початку його обчислення, необхідно встановити, чи положення пункту 56.18 статті 56 ПК України також визначають строк звернення до суду з адміністративним позовом, момент початку його обчислення, а також подібність умов застосування цих норм, зокрема з огляду на наявність юридичного факту застосування процедури адміністративного оскарження.
Верховний Суд у складі судової палати вважає, що граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 ПК України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 ПК України. При цьому мова йде не тільки про строки, згадані в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті…
…Аналіз статті 102 ПК України дає підстави для висновку, що після закінчення визначеного у ній строку давності питання вирішення спору, зокрема, щодо правомірності податкового повідомлення рішення взагалі не може бути поставлене перед контролюючим органом вищого рівня або судом…
У зв'язку з наведеним право ініціювати в судовому порядку спір щодо правомірності податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання об'єктивно не може існувати протягом 1095 днів, оскільки така тривалість порушує принцип правової визначеності як одного з основних елементів верховенства права, а також не забезпечує досягнення мети й завдань функціонування податкової системи.
З урахуванням наведеного Верховний Суд у складі судової палати у цій справі відступає від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 3 квітня 2020 року у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, і вважає за необхідне сформулювати такий правовий висновок.
Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Отже, численні юридичні наслідки, які з огляду на положення ПК України виникають або можуть виникнути внаслідок реалізації контролюючим органом своїх повноважень та обов'язків, після того, як визначене контролюючим органом грошове зобов'язання набуло статусу узгодженого, настають у значно менший строк, ніж 1095 днів. Тому надання такого строку для звернення до суду з вимогою про оскарження податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу щодо визначення грошового зобов'язання створювало б непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, зокрема, щодо обсягу прав і обов'язків як платників податків, так і контролюючих органів. Зокрема така непропорційність здатна створити стан невизначеності щодо легітимності дій контролюючого органу, вчинених у законний спосіб у межах строку давності, встановленого статтею 102 ПК України, оскільки після звернення платника податків з відповідним позовом до суду раніше узгоджені грошові зобов'язання стають неузгодженими.
У зв'язку з наведеним право ініціювати в судовому порядку спір щодо правомірності податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання об'єктивно не може існувати протягом 1095 днів, оскільки така тривалість порушує принцип правової визначеності як одного з основних елементів верховенства права, а також не забезпечує досягнення мети й завдань функціонування податкової системи».
Відповідно до ч. 2 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, позивачем подано позов до суду з порушенням шестимісячного строку, передбаченого ст. 122 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України - у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
Усуваючи недоліки позовної заяви, позивачу необхідно привести позовну заяву у відповідність до вимог ст.ст. 160, 161 КАС України, а саме надати до суду:
- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з зазначенням поважності причин такого пропуску та надати докази існування відповідних поважних причин.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 123, 160, 161, 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу термін - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позовної заяви.
Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки у визначений термін.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу з усіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Шляхова О.М.