Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
09.11.2021 р. справа №520/20617/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин, позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - владний суб'єкт, адміністративний орган, Управління) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Матеріали позову одержані судом 21.10.2021р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 22.10.2021р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 08.11.2021р.
Позивач у порядку адміністративного судочинства (з урахуванням уточнень) заявив вимоги про: 1) визнання протиправною бездіяльності Головною управління Пенсійного фонду України у Харківській області щодо не проведення з 01.12.2019 року перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до статей 43, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції, на підставі довідки наданої ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» №33/41-3430 від 20.08.2021 року; 2) зобов'язання Головного управління Пенсійною фонду України у Харківській області провести з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до статей 43, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", на підставі довідки наданої ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» №33/41-3430 від 20.08.2021 року, з урахуванням раніше виплачених сум; 2) визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 85% до 70% сум грошового забезпечення; 4) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01.01.2018. виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 85% суми грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Аргументуючи ці вимоги, зазначив, що штучно створені владним суб'єктом перешкоди призвели до отримання пенсії у неповному обсязі.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, з поданим позовом не погодився, наполягаючи на відсутності підстав для перерахунку пенсії у спірних правовідносинах. Також посилався на обставину пропущення заявником строку звернення до суду із даним позовом.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, правом на подання письмового відзиву не скористався, хоча судом про відкриття провадження повідомлявся належним чином та завчасно, шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження та матеріалів позову, які були отримані 20.10.2021 р. через підсистему "Електронний суд". Отже, строк на подання відзиву сплив 08.11.2021 р., і за таких обставин, суд не вбачає перешкод у вирішенні спору по суті, адже учасниками справи у прийнятні поза розумним сумнівом строки були реалізовані права на подачу відповідних процесуальних документів.
Суд, вивчивши доводи позову, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходив публічну службу в органах системи Міністерства внутрішніх справ України, мав спеціальне звання атестованого працівника органу внутрішніх справ України - "підполковника міліції", отримує від ГУ ПФУ в Харківській області пенсію у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", розмір первинно призначеної пенсії становив 85 % грошового забезпечення виходячи з показника вислуги років у 30 років.
На відносини з оплати праці публічного службовця за аналогічною штатною посадою відносно заявника поширюються положення постанови КМУ від 11.11.2015р. №988 (далі за текстом - Постанова КМУ №988).
З 01.01.2016р., а не з 01.01.2018 р., як про це помилково стверджує позивача, пенсію позивача було перераховано відповідно до положень ч. 4 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Постанови КМУ №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" за документом про розмір та структуру грошового забезпечення діючого військовослужбовця у розрізі компонентів: оклад за посадою, оклад за званням, надбавка за вислугу років, премія.
Також з 01.01.2016р. заявник одержував пенсію у розмірі 70% грошового забезпечення.
МВС України в особі Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області" було надіслано до ГУ ПФУ в Харківській області документ про розмір та структуру грошового забезпечення діючого поліцейського за посадою заступника начальника відділу поліціїстаном на листопад 2019р. у розрізі компонентів: 1) оклад за посадою, 2) оклад за спеціальним званням, 3) надбавка за стаж служби, 4) надбавка за специфічні умови проходження служби, 5) надбавка за службу в умовах режимних обмежень; 6) премія (довідка від 20.08.2021р. №33/41-3430).
Запитом від 17.09.2021 р. заявник порушив перед пенсійним органом питання про перерахунок пенсії.
За згаданим зверненням листом від 30.09.2021р. пенсійним органом вчинено відмову.
Стверджуючи, що з 01.01.2018р. мала місце подія протиправного зменшення розміру пенсії з 85% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення, а також не погодившись із відповідністю закону управлінського волевиявлення пенсійного органу з приводу перерахунку пенсії, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Право громадян на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, а п.6 ч.1 ст.92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України і з 01.01.2004р. таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення".
У силу дії бланкетної норми ст.4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлюються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Отже, порядок соціального захисту у формі пенсійного забезпечення військовослужбовців, звільнених зі служби у відставку, унормовано, насамперед, приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Так, положення названого закону запроваджують дві окремі, самостійні і незалежні одна від одної процедури, за якими відбувається обчислення розміру пенсії особи, а саме: 1) за ст.43 згаданого закону у випадку призначення пенсії вперше та 2) за ст.63 згаданого закону у випадку збільшення розміру вже призначеної пенсії за подією збільшення розміру оплати праці працівника на аналогічній (прирівняній) посаді.
При цьому, ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено порядок обчислення розміру пенсії у разі її призначення вперше і саме у цій процедурі базовою розрахунковою величиною є виплати (як винагорода за працю), одержані особою-пенсіонером під час проходження служби (тобто юридичне значення у даному випадку мають складові елементи грошового забезпечення самого працівника (службовця) - власна винагорода особи за працю).
Натомість, ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено порядок обчислення розміру вже призначеної пенсії шляхом її перерахунку у залежності від тих виплат (як винагорода за працю), котрі одержані третьою сторонньою особою - іншим працівником, який обіймає цю ж саму чи прирівняну посаду (тобто юридичне значення у даному випадку мають складові елементи грошового забезпечення іншого працівника - діючого службовця за аналогічною (прирівняною) посадою - винагорода третьої сторонньої особи за працю).
Як з'ясовано судом, на виконання постанови КМУ №103 від 21.02.2018р. Управління у спірних правовідносинах здійснювало не призначення пенсії вперше, а перерахунок розміру вже призначеної пенсії у зв'язку із збільшенням розміру грошового забезпечення діючого поліцейського.
Отже, у спірних правовідносинах Управління при проведенні перерахунку пенсії заявника з 01.01.2016р. діяло у порядку ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а не у порядку ст.43 цього ж закону.
Між тим, положення ст. 13 згаданого закону підлягають застосуванню саме у процедурі призначення пенсії вперше відповідно до ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»
Натомість, згідно з ч. 4 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Системно проаналізувавши як приписи загальних актів права з питання визначення розміру призначеної пенсії, а саме: Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", так і спеціальних актів права, до яких належать Закон України «Про державну службу», Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування», Закон України «Про прокуратуру», Закон України «Про Національну поліцію», Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", також інших актів законодавства з питань визначення розміру пенсії, суд доходить висновку, що в усіх без виключення випадках законодавцем застосовується стала та незмінна юридична конструкція, котра полягає у первісному обчисленні базового розрахункового показника майбутньої пенсії грошового виразу загальної суми коштів як плати за виконану роботу. До цього показника включаються чітко визначені законом складові, котрі у свою чергу можуть обраховуватись у відсотковому значенні, тобто у процентах від іншого показника. Але при цьому, юридичне значення має не такий відсоток, а виключно остаточно розрахована сума складової оплати праці. До розрахованого базового показника застосовується передбачений законом умовний арифметичний розмір пенсії у відсотковому відношенні до загальної величини оплати праці (власної винагороди особи) за певний період трудової діяльності.
Суд вважає, що саме означений показник - умовний арифметичний розмір пенсії і є тією сталою незмінною величиною, на котру прямо поширюється дія приписів ст.22 Конституції України, і який не може зазнавати зменшення навіть у разі запровадження нового законодавства за виключенням випадку або докорінної зміни умов проходження служби діючими публічними службовцями, або докорінної зміни правил виплати винагороди за працю діючим публічним службовцям.
За допомогою умовного арифметичного розміру пенсії розраховується і абсолютний арифметичний розмір пенсії, який складає певну грошову суму.
Таким чином, у подальших процедурах перерахунку розміру пенсії владний суб'єкт не може зачіпати саме умовного арифметичного розміру пенсії.
З огляду на викладене, владний суб'єкт повинен забезпечити сталість і незмінність означеного вище показника в 85% від грошового утримання, позаяк ревізія раніше призначеного умовного розміру пенсії є втручанням у право особи на майно згідно з ст. 1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року за виключенням випадку або докорінної зміни умов проходження служби діючими публічними службовцями, або докорінної зміни правил виплати винагороди за працю діючим публічним службовцям.
Викладене також узгоджується з правовим висновком Верховного Суду щодо зменшення відсоткового розміру основної пенсії, призначеної за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", при здійсненні перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Постанови КМУ № 704 відповідно до ст. 63 згаданого закону на підставі Постанови КМУ №103, викладеним у постанові від 04.02.2019 р. по зразковій справі №240/5401/18 (провадження №Пз/9901/58/18) і полягає у тому, що у органу ПФУ були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку.
Установлені у ході розгляду справи обставини спонукають суду до виходу за межі позовних вимог у порядку. ч. 2 ст. 9 КАС України, оскільки відсотсовий показник пенсії заявника був зменшений з 01.01.2016 р., а не з 01.01.2018 р. як про це помилково стверджує позивач.
Продовжуючи розгляд справи, суд повторно наголошує, що Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» запроваджують дві окремі, самостійні і незалежні одна від одної процедури, за якими відбувається обчислення розміру пенсії особи, а саме: 1) за ст.43 згаданого закону у випадку призначення пенсії вперше та 2) за ст.63 згаданого закону у випадку збільшення розміру вже призначеної пенсії за подією збільшення розміру оплати праці працівника на аналогічній (прирівняній) посаді.
У силу правового висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019р. по зразковій справі №240/5401/18 процедури призначення пенсії (ст.43 Закону №2262-XII) та перерахунку пенсії (ст.63 Закону №2262-XII) є різними як за змістом, так і за механізмом проведення.
Відтак, суд не знаходить підстав для поєднання цих процедур за будь-якими компонентами, адже протилежне тлумачення змісту наведених норм закону з неминучістю призводить до виникнення штучно створеного "віртуального" показника винагороди за виконану роботу, котра не отримується жодним із діючих та реально існуючих публічних службовців за рахунок приєднання до компонентів структури власного грошового забезпечення військовослужбовця у відставці (співробітника органів внутрішніх справ України у відставці) компонентів структури грошового забезпечення діючого поліцейського.
Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що згідно з ч.4 ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, питання визначення механізму перерахунку пенсій (умов, порядку та розмірів) передано законодавцем у відання Уряду України і деталізовано, зокрема, у положеннях Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (затверджено постановою КМУ від 13.02.2008р. №45, далі за текстом - Порядок №45).
Окрім того, процедура призначення та процедура перерахунку розміру раніше вже призначеної пенсії деталізовані також і приписами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (затвердженого постановою правління ПФУ від 31.01.2007р. №3-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.02.2007р. за №135/13402; далі за текстом - Порядок №3-1).
Згідно з п.1 Порядку №45 перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсій проводиться у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Отже, приводом для проведення перерахунку розміру раніше призначеної пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення загального характеру, виданого суб'єктом владних повноважень, наділеним правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців чи інших осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"
11.11.2015р. КМУ було прийнято постанову №988 (далі за текстом - Постанова КМУ №988) з приводу оплати служби поліцейських.
Саме дане нормативне рішення Уряду України поширюється на відносини за участю заявника і призводить до виникнення правової підстави для перерахунку розміру раніше призначеної пенсії у зв'язку із підвищенням винагороди за службу діючих поліцейських громадянину з категорії «міліціонер у відставці» або з категорії «поліцейський у відставці».
30.08.2017р. КМУ було прийнято постанову №704 з приводу оплати служби військовослужбовців (далі за текстом - Постанова КМУ №704).
Згідно з п.10 постанови КМУ №704 згадане нормативне рішення Уряду України набирало чинності з 01.01.2018р.
Постановою КМУ від 27.12.2017р. №1052 до п.10 Постанови КМУ №704 були внесені зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту було перенесено з 01.01.2018р., а 01.01.2019р.
Таким чином, станом на 01.01.2018р. постанова КМУ №704 не діяла, а питання розмірів грошового забезпечення військовослужбовців було регламентовано постановою КМУ від 07.11.2007р. №1294.
Постановою КМУ від 21.02.2018р. №103 (далі за текстом Постанова КМУ №103) до п.10 Постанови КМУ №704 були внесені чергові зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту було перенесено на 01.03.2018р.
При цьому, положення пунктів 1 і 2 Постанови КМУ №103 стосувались перерахунку розміру раніше призначених пенсій військовослужбовцям у відставці та деяких іншим особам за виключенням поліцейських у відставці та атестованих співробітників органів внутрішніх справ у відставці.
Натомість, положення п.3 Постанови КМУ №103 стосувались перерахунку розміру раніше призначених пенсій поліцейським у відставці та атестованим співробітникам органів внутрішніх справ у відставці
За правилами ч.2 ст.265 та ч.1 ст.325 КАС України пункти 1 і 2 Постанови КМУ №103 діяли у період часу з 28.02.2018р. та до 05.03.2019р. (як до моменту набрання законної сили судовими рішеннями по справі №826/3858/18) і були обов'язковими до виконання усіма суб'єктами права як чинне рішення Уряду України нормативного характеру.
За правилами ч.2 ст.265 та ч.1 ст.325 КАС України п.3 Постанови КМУ №103 діяв у період часу з 28.02.2018р. та до 19.11.2019р. (як до моменту набрання законної сили судовими рішеннями по справі №826/12704/18).
За правилами ч.2 ст.265 та ч.1 ст.325 КАС України п.6 Постанови КМУ №103 діяв у період часу з 28.02.2018р. та до 29.01.2020р. (як до моменту набрання законної сили судовими рішеннями по справі №826/5463/18).
Утрата чинності п.1 Постанови КМУ №103 з 05.03.2019р., п.2 Постанови КМУ №103 з 05.03.2019р., п.3 Постанови КМУ №103 з 19.11.2019р., п.6 Постанови КМУ №103 з 29.01.2020р. у силу ст.ст.255, 265, 325 КАС України означає, що саме з указаних календарних дат відбулись зміни у правовому регулюванні правовідносин з приводу перерахунку раніше призначеної пенсії.
Викладене узгоджується з останньою у часі правовою позицією постанови Верховного Суду від 17.06.2020р. у справі №2540/2873/18.
Відносно заявника є застосовним п.3 Постанови КМУ №103.
За правилами ч.2 ст.265 та ч.1 ст.325 КАС України п.3 Постанови КМУ №103 діяв у період часу з 28.02.2018р. та до 19.11.2019р. (як до моменту набрання законної сили судовими рішеннями по справі №826/12704/18).
Тому, до 19.11.2019р. пенсійний орган цілком правомірно виконував нормативні приписи діючого рішення Уряду України.
Утрата чинності пунктом 3 Постанови КМУ №103 з 19.11.2019р. у силу ст.ст. 255, 265, 325 КАС України означає, що саме з указаної календарної дати відбулись зміни у правовому регулюванні правовідносин з приводу перерахунку раніше призначеної пенсії військовослужбовцям у відставці з 01.12.2019р. як першого дня наступного календарного місяця за подією підвищення винагороди.
Викладене узгоджується з останньою у часі правовою позицією постанови Верховного Суду від 17.06.2020р. у справі №2540/2873/18.
При цьому, положення пунктів 1 і 2 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 та обставини їх скасування рішенням суду в межах справи №№826/3858/18 є незастосовними відносно заявника, позаяк стосуються виключно військовослужбовців у відставці, зокрема і пенсіонерів за лінією Міністерства оборони України (тобто військовослужбовців у відставці), а заявник є пенсіонером за лінією МВС України (тобто атестованим співробітником органів внутрішніх справ у відставці).
Тому і положення пунктів 1 та 2 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103, і наслідки втрати чинності цими положеннями у зв'язку з набранням чинності рішенням суду по справі №826/3858/18, не мають для заявника жодного юридичного значення.
Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що оскільки пункт 3 Постанови №103, що стосується перерахунку розміру грошового забезпечення особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), скасований рішенням у справі №826/12704/18, яке набрало законної сили 19.11.2019 р., то саме з 19.11.2019 р. у позивача виникли підстави для перерахунку пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постанови КМУ №988, та такий перерахунок основного розміру пенсії відповідно до ч. ч. 2, 3 ст.51 Закону №2262-ХІІ має бути здійснений ГУ ПФУ в Харківській області з 01.12.2019 р. (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії).
Критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів та зазначення у процесуальних документах належних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб'єктом не подано доказів відповідності закону оскарженого волевиявлення з приводу відмови у перерахунку розміру раніше призначеної пенсії за усіма складовими компонентами грошового забезпечення, яке реально отримує діючий поліцейський, що проходить службу на тій же самій (аналогічній чи прирівняній) військовій посаді, звідки заявник був звільнений у відставку.
Окремо суд зважає, що за приписами ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у спорі з приводу перерахунку пенсії військовослужбовця у відставці до предмету доказування входять обставини: 1) обіймання заявником певної посади у штаті органу (установи, організації, частини тощо) перед звільненням зі служби; 2) продовження існування цієї ж самої або створення аналогічної чи прирівняної посади у штаті; 3) прийняття компетентним суб'єктом права рішення загального характеру про підвищення винагороди за службу усім військовослужбовцям; 4) співставності умов проходження служби; 5) реального отримання діючим поліцейським підвищеної винагороди за службу у межах конкретного календарного місяця; 6) видачі довідки про грошове забезпечення тим органом, якого відбулось звільнення або у якому заявник знаходився на фінансовому утриманні чи який видає довідки у силу спеціального повноваження.
У спірних правовідносинах пенсійний орган жодних заперечень з приводу змісту довідки про розмір та структуру грошового забезпечення не висловив.
При цьому, суд зважає, що у контексті механізму/алгоритму перерахунку розміру раніше вже призначеної пенсії (ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", ст.86 Закону України "Про прокуратуру" тощо) слід розрізняти подію підвищення розміру винагороди за виконану роботу діючого публічного службовця за актом права нормативного характеру (котрий стосується одразу усіх осіб однієї категорії без виключення) від події оцінки роботодавцем трудової участі (вкладу) конкретного працівника у показники службової діяльності органу за певний звітний період шляхом видання індивідуального акту права (зокрема, шляхом призначення премії).
Відповідно до ст.2 Закону України "Про оплату праці" структура винагороди за працю складається із основної заробітної плати (Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців) та додаткової заробітної плати (Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.).
Згідно з ст.15 Закону України "Про оплату праці" форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.
Так, у випадку премії (процедура чого охоплює собою етапи прийняття управлінського рішення про призначення премії, нарахування премії за обліком, ініціювання переказу коштів) в аспекті використання цього факту у цілях перерахунку пенсій іншим особам вирішальне юридичне значення має акт права, котрий передбачає умови виплати цього заходу заохочення як матеріального стимулу і у разі, коли цей акт поширюється на невизначене коло осіб така виплата підлягає включенню до структури бази обчислення пенсії з метою перерахунку, а у разі, коли цей акт стосується виключно однієї особи чи однієї посади і результатів трудової (службової) діяльності за конкретний проміжок часу то відсутні підстави для кваліфікації цієї події як загального підвищення розміру винагороди за виконану роботу.
Отже, факт порушення права заявника на перерахунок пенсії за усіма регулярними та реально виплаченими складовими грошового забезпечення діючого військовослужбовця у спірних правовідносинах слід визнати підтвердженим.
Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.2 КАС України предметом судової перевірки у порядку адміністративного судочинства є рішення та діяння (дія чи бездіяльність) владних суб'єктів.
Зміст рішення владного суб'єкта розтлумачено законодавцем у положеннях п.п. 18 і 19 ч.1 ст.4 КАС України.
Окрім того, суд вважає за можливе у порядку ч.6 ст.7 КАС України застосувати до спірних правовідносин загальні визначення змісту рішення, дії та бездіяльності владного суб'єкта, котрі наведені у п.п.1, 2 і 3 ч.2 ст.24 Митного кодексу України та згідно з якими рішення владного суб'єкта - це письмовий акт, дія владного суб'єкта - це вчинок компетентного працівника владного суб'єкта, бездіяльність владного суб'єкта - це невиконання обов'язку.
Відмова ж владного суб'єкта як різновид форми реалізації адміністративного волевиявлення (управлінської функції) може бути втілена як у рішенні владного суб'єкта, так і в дії владного суб'єкта, котра має певну документальну фіксацію.
Тому, належним і ефективним способом захисту є як вимога про визнання неправомірної дії владного суб'єкта з приводу відмови, так і вимога про визнання протиправною відмови, оформленої відповідним письмовим документом, зокрема, і листом.
У спірних правовідносинах поведінка владного суб'єкта носила активний характер, що виключає її кваліфікацію у якості протиправною бездіяльності, а відмова адміністративного органу у перерахунку пенсії оформлена листом, існування якого є проявом активної поведінки і виключає допущення бездіяльності, а також свідчить про закінчення процедури розгляду і вирішення звернення заявника, і є перешкодою для вчинення за цим зверненням будь-яких волевиявлень управлінського характеру, що спонукає суд до виходу за межі позовних у порядку ч. 2 ст. 9 КАС України.
При цьому, право та охоронюваний законом інтерес заявника повністю та ефективно поновлюються визнанням протиправної спірної відмови і обтяженням пенсійного органу обов'язком здійснити перерахунок пенсії, а тому позов у решті вимог не підлягає задоволенню.
При розв'язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Так, заявником при звернення до суду був сплачений судовий збір у сумі 908,00 грн. що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцію від 12.10.2021 р. на відповідну суму. Отже, співвідносно до обсягу заявлених вимог, присудженню на користь позивача за рахунок владного суб'єкта підлягає сума у 454,00 грн.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Вийти за межі позову.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код - 14099344; місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.) з приводу зменшення з 01.01.2016р. розміру пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) з показника 85% грошового забезпечення до показника 70% грошового забезпечення.
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код - 14099344; місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.) здійснити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) з 01.01.2016 р. перерахунок розміру пенсії із збереженням показника 85% грошового забезпечення, з урахуванням раніше здійснених платежів.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , оформлену листом від 30.09.2021р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код - 14099344; місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.) провести з 01.12.2019 р. перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області" від 20.08.2021р. №33-41-3430 з урахуванням раніше здійснених платежів.
Позов у решті вимог - залишити без задоволення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код - 14099344; місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп. у якості компенсації витрат на оплату судового збору.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.
Суддя Сліденко А.В.