Справа № 500/6564/21
11 листопада 2021 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 через представника - адвоката Колцуняка Юрія Васильовича звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періоду роботи в Акціонерному товаристві закритого типу «Престиж» з 03.02.1993 по 30.11.1998;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , період роботи в Акціонерному товаристві закритого типу «Престиж» з 03.02.1993 по 30.11.1998;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про призначення пенсії за віком та здійснити перерахунок пенсії з моменту подачі такої заяви по теперішній час, з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позову вказано, що позивач 10.09.2020 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком та всіма необхідними документами. За результатами розгляду заяви Головним управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначено позивачу пенсію, виходячи з наявного страхового стажу 30 років 09 місяців 04 дні.
У подальшому з метою отримання відомостей про те, чи всі періоди трудової діяльності зараховано до його страхового стажу, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із відповідною заявою від 30.08.2021.
На вказане звернення надано відповідь листом від 14.09.2021 № 5405-5464/Ш-02/8-1900/21, у якому зазначено, що при обчисленні страхового стажу позивача не враховано, зокрема, період роботи в Акціонерному товаристві закритого типу «Престиж» з 03.02.1993 по 30.11.1998, оскільки на печатці підприємства відсутній ідентифікаційний код.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та звертає увагу, що спірний період його роботи підтверджується належними записами трудової книжки. При цьому відсутність коду підприємства на печатці, якою скріплено запис трудової книжки, не є підставою для не зарахування трудового стажу за спірний період.
З наведених підстав ОСОБА_1 просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 13.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, призначено судове засідання на 04.11.2021 о 11.30 год.
До суду надійшов відзив на позов, у якому Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що при обчисленні страхового стажу позивача не враховано, зокрема, період роботи в АТ «Престиж» з 03.02.1993 по 30.11.1998, оскільки на печатці підприємства відсутній ідентифікаційний код. Звернуто увагу, що у листі від 14.09.2021 № 5405-5464/Ш-02/8-1900/21 ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність надання уточнюючої довідки щодо вказаного періоду роботи (а.с.35-36).
Ухвалою суду від 04.11.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відкладено розгляд справи до 11.11.2021 та витребувано додаткові докази.
10.11.2021 до суду від представника відповідача надійшли витребувані судом докази, одночасно представник відповідача просив розгляд справи провести за його відсутності, зазначив, що проти позову заперечую та просить відмовити в задоволенні позову.
Представник позивача подав 11.11.2021 заяву про розгляд справи за його відсутності.
З огляду на подані учасниками процесу заяви про розгляд справи за їх відсутності, враховуючи положення частини третьої статті 194, частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розгляд справи проведено у порядку письмового провадження.
Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи письмовими доказами, встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію за віком (а.с.14). Пенсія позивачу призначена за поданою ним 10.09.2020 заявою (а.с.49).
30.08.2021 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою, у якій просив надати відповідь щодо зарахування до його стажу періоду роботи з 1993 по 1998 рік (а.с.18).
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 14.09.2021 № 5405-5464/Ш-02/8-1900/21 позивачу повідомлено, що його страховий стаж становить 30 років 09 місяців 04 дні, при обчисленні якого не враховано період роботи в AT «Престиж» з 03.02.1993 по 30.11.1998, оскільки на печатці підприємства відсутній ідентифікаційний код. Для зарахування до загального страхового стажу вказаного періоду роботи необхідно надати уточнюючу довідку (а.с.19-20).
Позивач вважає дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи в Акціонерному товаристві закритого типу «Престиж» з 03.02.1993 по 30.11.1998 протиправними та такими, що порушують його право на соціальний захист та пенсійне забезпечення, а тому звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058-ІV).
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативі незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру тривалості роботи і тривалості перерв.
За змістом положень статті 62 Закону України № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Пунктом 17 Порядку №637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку №637).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Судом досліджено записи трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 щодо спірного періоду роботи позивача в Акціонерному товаристві закритого типу «Престиж» з 03.02.1993 по 30.11.1998:
Розділ “Відомості про роботу”:
Запис №12, 03.02.1993 прийнятий на роботу по переводу з ДКМП «Ремвзуття-3» взуттєвиком 6-го розряду;
Запис №13, 30.11.1998 звільнений з роботи згідно статті 40 пункт 1 КЗпП України.
Записи про роботу у спірний період засвідчені підписом директора Акціонерного товариства закритого типу «Престиж» та скріплені печаткою, однак на відтиску печатки відсутній ідентифікаційний код підприємства (а.с.16).
Перевіряючи доводи сторін щодо наявності чи відсутності підстав для зарахування до страхового стажу спірного періоду роботи ОСОБА_1 , суд зазначає, що порядок ведення трудових книжок у вказаний період роботи позивача було врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується “05.01.1993”.
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Таким чином, положеннями Інструкції № 58 передбачено вимогу щодо завірення запису про звільнення у трудовій книжці печаткою підприємства.
Суд звертає увагу, що у даному випадку записи трудової книжки ОСОБА_1 № 12 та №13 містять повні і точні відомості (без виправлень) про роботу позивача в Акціонерному товаристві закритого типу «Престиж», такі записи засвідчені підписом директора товариства та скріплені відповідною печаткою.
Слід зауважити, що з метою забезпечення єдиного державного обліку підприємств та організацій усіх форм власності 22.01.1996 постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 118 затверджено Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України і введено його в дію з 01.01.1996 (далі - Положення №118).
Згідно з пунктом 1 Положення №118 (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України - це автоматизована система збору, накопичення та обробки даних про підприємства та організації всіх форм власності, а також їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо).
Відповідно до пункту 3 Положення №118 до Державного реєстру включаються дані про такі суб'єкти господарської діяльності:
юридичні особи, а також їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи, що розташовані на території України і провадять свою діяльність на підставі законодавства України;
юридичні особи, а також їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи, розташовані за межами України, які створені з участю юридичних осіб України і діють відповідно до законодавства іноземних держав.
Пунктами 9, 15 Положення №118 передбачено, що для включення до Державного реєстру суб'єкт господарської діяльності в десятиденний термін після його державної реєстрації (перереєстрації) або прийняття рішення (постанови, розпорядження, наказу) про створення, в тому числі філії, відділення, представництва тощо, подає до відповідного органу державної статистики заповнену облікову картку встановленого зразка, а також нормативні та установчі документи.
У разі включення суб'єкта господарської діяльності до Державного реєстру йому встановлюється ідентифікаційний код і коди класифікаційних ознак. Ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб'єктом протягом усього періоду його існування.
У разі перереєстрації (створення) суб'єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов'язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.
Пунктом 16 Положення №118 визначено, що використання ідентифікаційного коду з Державного реєстру є обов'язковим для всіх видів звітних та облікових документів, які використовуються за межами суб'єктів господарської діяльності. Звітні та облікові документи, в яких відсутній ідентифікаційний код з Державного реєстру, вважаються недійсними, їх використання тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.
З наведених норм вбачається, що нормами Положенням № 118 встановлюються обмеження щодо оформлення підприємством звітів та облікових документів без зазначення ідентифікаційного коду з Державного реєстру, але це ніяким чином не впливає на наявність трудового стажу позивача.
Суд зазначає, що відповідальність за заповнення та ведення звітних та облікових документів, в тому числі трудових книжок працівників, та зазначення у них передбачених законодавством відомостей, в тому числі ідентифікаційного коду юридичної особи, несе суб'єкт господарювання. Не зазначення ідентифікаційного коду на печатці підприємства жодним чином не спростовує факту роботи працівника на підприємстві.
Також суд звертає увагу, що положення діючої на час виникнення спірних правовідносин Інструкції про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.10.1993 № 643 на виконання постанови Верховної Ради України від 11.05.1992 № 2318-XII “Про заходи щодо забезпечення виконання вимог дозвільної системи”, яка визначала порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів у штемпельно-граверних майстернях, і не містила норм про недійсність фактично існуючих печаток юридичних осіб, на яких не зазначений ідентифікаційний код.
Крім того, на позивача не покладено обов'язок щодо перевірки усіх реквізитів печатки підприємства при внесенні записів до його трудової книжки. Такі повноваження щодо перевірки дотримання відомостей про підприємство у сфері дозвільної системи відсутні і в органів Пенсійного фонду.
Отже, та обставина, що директор акціонерного товариства, де працював позивач, не засвідчив запис в трудовій книжці печаткою, яка б містила код ЄДРПОУ, не робить запис недійсним чи неправдивим. Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження його трудового стажу.
Як слідує з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Акціонерне товариство закритого типу «Престиж» з 29.07.2009 перебуває в стані припинення (а.с.21-23).
Отже, можливість надати відповідачу будь-які інші відомості, крім тих, що описані вище, про роботу у спірний період у позивача відсутня з незалежних від нього причин.
Поряд з цим додаткові документи, а саме: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, подаються у випадках відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи (пункт 3 Порядку №637).
З огляду на вказане суд дійшов висновку, що період роботи ОСОБА_1 в Акціонерному товаристві закритого типу «Престиж» з 03.02.1993 по 30.11.1998 підлягає зарахуванню до його страхового стажу.
За таких обставин дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 вказаного спірного періоду роботи позивача є протиправними.
Відтак наявні достатні обґрунтовані підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в Акціонерному товаристві закритого типу «Престиж» з 03.02.1993 по 30.11.1998. Позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком та здійснити перерахунок пенсії з моменту подачі такої заяви по теперішній час, з урахуванням висновків суду, то суд зазначає таке.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області розглянуто заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 10.09.2020, за результатами розгляду якої позивачу з 13.08.2020 призначено пенсію за віком (з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку), відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача повторно розглянути таку заяву.
Водночас з огляду на те, що на момент призначення пенсії за віком позивачу, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області протиправно при обчисленні такої пенсії не враховано періоду роботи ОСОБА_1 в Акціонерному товаристві закритого типу «Престиж» з 03.02.1993 по 30.11.1998, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 13.08.2020, з урахуванням страхового стажу з 03.02.1993 по 30.11.1998.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач заперечуючи проти позову, не довів правомірності своїх дій щодо відмови позивачу у зарахуванні до страхового стажу спірного періоду.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що оскільки суд позов задовольняє частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір при подані позову до суду в сумі 908,00 грн відповідно до квитанції №15 від 01.10.2021 (а.с.24), необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто в сумі 454,00 грн.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , періоду роботи в Акціонерному товаристві закритого типу «Престиж» з 03 лютого 1993 року по 30 листопада 1998 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , період роботи в Акціонерному товаристві закритого типу «Престиж» з 03 лютого 1993 року по 30 листопада 1998 року та здійснити перерахунок його пенсії з 13 серпня 2020 року з урахуванням страхового стажу з 03 лютого 1993 року по 30 листопада 1998 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454,00 грн (чотириста п'ятдесят чотири грн 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі, 3, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14035769).
Повний текст рішення складено та підписано 11 листопада 2021 року.
Суддя Чепенюк О.В.