Справа № 500/4372/21
08 листопада 2021 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 15.07.2021,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати:
- податкове повідомлення-рішення від 15.07.2021 №00035780901, яким накладено штрафні санкції в розмірі 17000 гривень за порушення ч.20 ст.15 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального»;
- податкове повідомлення-рішення від 15.07.2021 №00035790901, яким накладено штрафні санкції в розмірі 17000 гривень за порушення ст.11 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального»
- податкове повідомлення-рішення від 15.07.2021 року №00035800901, яким накладено штрафні санкції в розмірі 3,70 гривень за порушення п.1,2 ст.3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що на думку позивача, у його діях відсутні порушення вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" та Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оскільки не продавав алкогольних напоїв і на час проведення перевірки його взагалі не було на місці і в даному випадку відсутній факт порушення законодавства з його сторони. Також зазначає, що перевірка працівниками Відповідача проводилась не по місцю здійснення господарської діяльності, а по місцю тимчасового зберігання його особистого майна та попередньо придбаних продуктів харчування та товарів. Вважає, що сам по собі Акт не є належним доказом реалізації пива, оскільки до нього не додаються докази такої реалізації. Тому, прийняті за результатами проведення такої перевірки податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 28.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче судове засідання на 17.08.2021.
Відповідачем до суду подано 17.08.2021 письмовий відзив на позов, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що працівниками Головного управління ДПС у Тернопільській області проведено фактичну перевірку в магазині, що знаходиться за адресою: С.Рогатин, Бережанський район де здійснює свою діяльність позивач. Проведеною перевіркою встановлено факт реалізації алкогольних напоїв без наявності ліцензії, зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка. Зазначене належним чином зафіксовано в акті перевірки, на підставі висновків якого прийнято податкові повідомлення-рішення.
Протокольною ухвалою суду від 17.08.2021 замінено відповідача у справі на його правонаступника - Головне управління ДПС у Тернопільській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України.
Позивачем подано 13.09.2021 до суду письмову відповідь на відзив, в якому стверджується про те, що наказ від 29.06.2021 №920-п не відповідає вимогам п.81.1 ст.81 ПК України, скільки в ньому не зазначено про те, що посадовим особам доручено перевіряти саме позивача, не зазначено його реквізитів чи найменування місця проведення самої перевірки. звернув увагу, що до акту перевірки не долучено жодного інформативного додатку, який би свідчив про факт реалізації алкогольних напоїв.
Ухвалою суду від 28.09.2021 проголошеною в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати та занесеної до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 26.10.2021, яке було відкладене на 08.11.2021.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, посилаючись на мотиви, наведені в позові та відповіді на відзив.
В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечила, просила в задоволенні позову відмовити посилаючись на мотиви, наведені у відзиві на позов,
Заслухавши вступне слово представників сторін, показання свідка, розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно направлення на перевірку від 29.06.2021 №1989/09-01, наказу Головного управління ДПС у Тернопільській області №920-к від 29.06.2021, працівниками ГУ ДПС у Тернопільській області проведено фактичну перевірку торгового об'єкту за адресою провадження діяльності: Тернопільська область, Бережанський район, с.Рогачин з питань дотримання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі, зберігання алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовується в електронних сигаретах, та пального.
За наслідками перевірки складено Акт від 30.06.2021 №2885/19-00-09-01/2816804890.
Проведеною перевіркою встановлено факт реалізації алкогольного напою, а саме пиво «Микулин» ємністю 1л., міцністю 4,2 % за ціною 37,00 грн. без належних на це відповідних документів, а саме ліцензії та зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів з метою їх збуту без наявної на те ліцензії та встановлено порушення: ч.20 ст.15 Закону України №481/95-ВР від 19.12.1995 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон №481/95-ВР) із змінами та доповненнями (реалізація алкогольних напоїв без наявності ліцензії); ст.11 Закону №481/95-ВР (зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка); п.1,2 ст.3 Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995 «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі - Закон №265/95-ВР) (не проведення розрахункових операцій через РРО та невидача відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції).
На підставі Акту перевірки, позивачу винесено податкові повідомлення-рішення від 15.07.2021:
- №00035780901, яким застосовано штрафну санкцію за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії у розмірі 17 000,00 грн.;
- №00035790901, яким застосовано штрафну санкцію за зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка у розмірі 17 000,00 грн.;
- №00035800901, яким застосовано штраф у розмірі 3,70 грн.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх оскарження.
Вирішуючи даний спір, суд зазначає наступне.
Функції контролюючих органів визначені статтею 19-1 ПК України, згідно із підпунктами 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17, 19-1.1.19, 19-1.1.20 пункту 19-1.1 якої контролюючі органи виконують такі функції, зокрема: здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального; проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального; забезпечують контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів; забезпечують контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої.
Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з п.п. 20.1.10 п. 20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
У пункті 61.1. статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до статей 75, 80 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків, зокрема, фактичні перевірки, в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до пп.75.1.3 п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок та підстави проведення фактичної перевірки передбачені ст. 80 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Зокрема, позивач у відповіді на відзив зазначає, що наказ №920-п від 29.06.2021 не відповідає вимогам п.81.1. ст.81 ПК України, оскільки в ньому не зазначено про те, що посадовими особами доручено перевіряти саме СПД ОСОБА_1 , не зазначено його реквізитів чи найменування місця проведення, а також зазначив, що не ознайомлювався із наказом на проведення перевірки та направленням.
З такими твердженнями позивача, суд не погоджується, виходячи з наступного.
Зі змісту наказу вбачається, що останній видано саме на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, з метою здійснення контролю за дотриманням платниками податків законодавства у сфері обігу підакцизних товарів.
При цьому, суд зазначає, що зазначення в наказі будь-яких додаткових відомостей (фактичних обставин, що стали передумовою для призначення перевірки за цією підставою) законодавством не вимагається.
Пунктом 81.1 ст. 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, направлення на проведення фактичної перевірки, службові посвідчення осіб, які проводили перевірку, були пред'явлені безпосередньо ОСОБА_1 , також йому вручена копія наказу про проведення перевірки, про вказане свідчать копії таких документів, що долучені до матеріалів справи стороною відповідача 28.09.2021.
Також є наявність особистого підпису ОСОБА_1 на наказі від 29.06.2021 №920-п, направленнях від 29.06.2021 №1989, 1990, 1991, в яких міститься відомість «пред'явлено службове посвідчення та направлення».
Отже, фактична перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу, який повинен відповідати вимогам пункту 81.1 статті 81 ПК України, та за наявності підстав для її проведення, а право на проведення такої перевірки надається за умови пред'явлення копії наказу про проведення фактичної перевірки та направлення на проведення такої перевірки.
Дослідивши спірний наказ відповідача 29.06.2021 №920-п про проведення фактичної перевірки, встановлено, що останній містить визначені пунктом 81.1 статті81 ПК України: дату видачі; найменування контролюючого органу; адреса об'єкта; мета перевірки (перевірка з питань дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів); підстави для проведення перевірки (підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України); дата початку перевірки; тривалість перевірки, що відповідає вимогам пункту 81.1 статті 81 ПК України.
Окрім того, наказ містить підпис в.о. заступника начальника та скріплений печаткою контролюючого органу.
Щодо твердження позивача про те, що місце проведення перевірки не належить йому на праві власності та у наказі його не зазначено, суд не бере до уваги, оскільки в наказі дійсно зазначено: "Торговий об'єкт: Тернопільська область, Бережанський район, с.Рогачин", без конкретизації по вул., проте суд зазначає, що дана перевірка проводилась фактична, тобто за місцем фактичного провадження ним діяльності, а не за тим, що належить йому на праві власності.
Крім того, щодо твердження позивача стосовно допущених, на його переконання, територіальним органом доходів і зборів процедурних порушень, у тому числі й ті, що пов'язані, зокрема, з не зазначенням, що посадовим особам доручено перевіряти саме позивача тощо, то такі не можуть слугувати самостійною підставою для звільнення платника податків від відповідальності за вчинені ним податкові правопорушення та можуть бути прийняті судом до уваги за умови підтвердження належними та допустимими доказами добросовісного виконання таким платником власного податкового обов'язку, у межах даної адміністративної справи виконання рішення суду, що набрало законної сили.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові ВС від 20.10.2020 у справі №816/4605/15.
Також, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 зазначила, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що підстави на які посилається позивач на обґрунтування протиправності проведення перевірки є необґрунтованими та безпідставними.
Щодо законності спірних податкових повідомлень рішень.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Статтею 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
При цьому, згідно ст. 1 вказаного Закону роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.
Згідно ч. 1 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Абзацом 5 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» передбачено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.
Абзацом 20 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» передбачено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.
Таким чином, для застосування до особи зазначеного виду відповідальності, слід встановити факт продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності відповідної ліцензії та факт зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка.
Абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» передбачено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.
Згідно пп. 14.1.107, 14.1.109 п. 14.1 ст. 14 ПК України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів; маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - це наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.
Відповідно до п.п. 226.1-226.3 ст. 226 ПК України разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.
Наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.
Виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 228.2 ст. 228 ПК України контроль за наявністю марок акцизного податку на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу, а також у разі ввезення таких товарів на митну територію України, контроль за переміщенням, зберіганням та реалізацією пального та спирту етилового здійснюють відповідні контролюючі органи.
Пунктом 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1251 (далі - Положення №1251) встановлено, що маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції.
Відповідно до п. 23 цього Положення на тютюнові вироби марки наклеюються: на пачки сигарет та цигарок серійного виробництва, сигар, сигарил, а також цигарок, упакованих у сувенірні коробки (незалежно від їх розміру), - у такій спосіб, щоб марки обов'язково розривалися під час відкривання; на тютюнові вироби в упаковці, що підлягає обгортанню у поліпропіленову плівку, - під плівку.
Ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України маркованих з порушенням вимог цього Порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняється (п. 24 Положення №1251).
Згідно абз. 15 ч. 2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.
Отже, зберігання алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка є підставою для застосування до суб'єктів господарювання фінансових санкцій у вигляді штрафів, при цьому обов'язковою кваліфікуючою ознакою для застосування фінансових санкцій є саме факт зберігання алкогольних напоїв, незалежно від джерела походження цих товарів та їх належності особі.
Зокрема, пиво відноситься до алкогольних напоїв, а роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі і виробниками, за наявності у них ліцензій.
Згідно із Законом №481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Платниками цього податку є суб'єкти роздрібної торгівлі, які реалізують безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування, такі підакцизні товари: пиво, алкогольні напої, тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну, пальне (п.п.14.1.212 п.14.1 ст.14, п.п.212.1.11 п.212.1 ст.212 ПК України).
З наведеного слідує, що з 1 липня 2015 року ліцензуванню підлягає діяльність з виробництва, імпорту, експорту, оптової та/чи роздрібної торгівлі пивом на загальних підставах, передбачених для алкогольних напоїв.
Закон №481/95-ВР не пов'язує відповідальність суб'єкта господарювання з тим, хто саме здійснив правопорушення (офіціант, бармен, продавець чи інший працівник господарської одиниці).
Згідно ч.36 ст. 15 Закону №481/95-ВР у заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в податкових органах.
У відповідності до ч.38 ст.15 Закону №481/95-ВР у додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.
З наведених норм слідує, що роздрібна торгівля, зокрема, алкогольними напоями здійснюється за наявності відповідної ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкоголем, а також вказана діяльність здійснюється виключно із застосуванням реєстраторів розрахункових операції.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 29.06.2021 при проведенні перевірок в магазині, що знаходиться за адресою: с.Рогачин, Бережанський район Тернопільська область, де проводить свою діяльність позивач, контролюючим органом було встановлено:
1) факт реалізації алкогольного напою, а саме пиво «Микулин» ємністю 1л., міцністю 4,2 % за ціною 37,00 грн. без належних на це відповідних документів, а саме ліцензії;
2) факт зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка);
3) факт не проведення розрахункових операцій через РРО та невидача відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.
При цьому, позивач не заперечує факт відсутності під час проведення перевірки ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами, а також факт зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що підтверджується наданими ним поясненнями від 29.06.2021, що місяться в матеріалах справи.
Проте, позивач зазначає, що товари, які знаходились в магазині де він здійснював діяльність на час проведення ремонтних робіт для тимчасового зберігання, переніс в підвальне приміщення школи, що розміщена поруч по АДРЕСА_1 . Також він в цьому приміщенні зберігав свої речі та продукти харчування, які ним використовувались для проведення ремонту. Зокрема, там було пиво і сигарети, які він придбав для осіб, які нібито робили ремонт у його власному приміщенні.
Разом з тим, позивач вважає, що відсутні підстави для притягнення його до відповідальності у вигляді фінансових санкцій, проте, суд не погоджується з такими доводами позивача, з огляду на таке.
Абзацом 4 пункту 23 Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 15.06.2006 №833 (назва із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.2001 №706, далі - Порядок №833) передбачено, що забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб'єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.
Для зберігання верхнього одягу та особистих речей працівників обладнується окреме приміщення (абзац четвертий пункту 32 Порядку №833).
З наведених підстав суд вважає, що зберігання особистих речей, в тому числі і тих, що не належать суб'єкту господарювання, біля торгового прилавку категорично заборонено. При цьому, даний Порядок не передбачає виключень щодо такого зберігання поза графіком роботи. Таким чином, ні позивач, ні продавець не вправі був зберігати та реалізовувати вищевказані алкогольні напої та тютюнові вироби в торгівельному приміщенні, а відтак як суб'єкт господарювання позивач несе відповідальність за місце вчинення господарської діяльності.
Аналогічний висновок викладений у постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2019 у справі № 857/4670/19 та від 18.02.2019 у справі №857/78/19.
Не заслуговують на увагу і посилання позивача та його представника на постанову Бережанського районного суду Тернопільської області від 06.09.2021 у справі №3/593/453/2021 та постанову від 29.09.2021 у справі №3/593/425/2021 якими провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.164 КУпАП та ч.1 ст.155-1 КУпАП закрито на підставі п.1 ст.247 КУаАП за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, оскільки ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу, яка поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Відтак, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.
Крім того, у постанові по справі про адміністративне правопорушення встановлено факт наявності (відсутності) у діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.156 та ст.155-1 КУпАП, а не факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензії та факт реалізації та зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка, чи факт не проведення розрахункових операцій через РРО та невидача відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, що є складом порушення податкового законодавства.
Суд не приймає до уваги пояснення позивача про те, що магазин по місцю проведення перевірки йому не належить і там він не здійснює підприємницьку діяльність, оскільки факт здійснення торгівлі позивачем по місці проведення перевірки, а саме за адресою: АДРЕСА_1 підтверджений наданими в судовому засіданні показаннями в якості свідків - ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 які здійснювали перевірку об'єкту.
Таким чином, враховуючи те, що в ході розгляду даної справи підтверджено те, що у магазині, де проводилась фактична перевірка, здійснювалась реалізація алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності відповідних ліценцій, зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка та факт не проведення розрахункових операцій через РРО та невидача відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, тому фінансові санкції у вигляді штрафу відповідно застосовані до позивача правомірно.
Оскільки позивачем не спростовано висновків контролюючого органу про порушення зафіксовані в акті перевірки, суд дійшов висновку, що застосування до позивача згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень штрафних фінансових санкцій (штраф) є правомірним, а тому позовні вимоги в частині оскарження цих рішень є необґрунтованими, а рішення скасуванню не підлягають.
Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідачем виконано обов'язок щодо доказування правомірності оскаржуваних рішень, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Підстави для відшкодування судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.07.2021 №00035780901, №00035790901, №00035800901, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 11 листопада 2021 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: с. Рогачин,Бережанський район, Тернопільська область,47520, код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003, код ЄДРПОУ/РНОКПП 44143637);
Головуючий суддя Осташ А.В.