вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"10" листопада 2021 р. Справа № 911/1930/21
За позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі", 08132, Київська область, місто Вишневе, вулиця Київська, 2-Б
до Фізичної особи-підприємця Ємшанової Марини Олексіївни, АДРЕСА_1
про стягнення 11 996,26 грн 3% річних та інфляційних за невиконання рішення суду
суддя Н.Г. Шевчук
без виклику сторін
суть спору:
Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські регіональні електромережі" звернулось до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Ємшанової Марини Олексіївни про стягнення заборгованості в загальній сумі 11 996,26 грн, з яких 7 194,56 грн інфляційні втрати та 4 801,70 грн 3% річних, які нараховані за невиконання рішення суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем вчасно не виконано постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 у справі № 911/947/19, що зумовило нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.07.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; сторонам встановлено строки для вчинення процесуальних дій у справі.
У встановлений судом строк відповідач своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, відзиву на позов та інших документів до суду не надав.
Відповідно до частини одинадцятої статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Суд зазначає, що згідно частини п'ятої статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
З метою повідомлення відповідача про розгляд судом справи № 911/1930/21 ухвала господарського суду від 09.07.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: 09111, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Олега Кошового (Сікорського), будинок 15, та яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Разом з тим ухвала суду від 09.07.2021 була повернута відділенням поштового зв'язку із зазначенням причин повернення: за закінченням терміну зберігання.
Згідно приписів пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв'язку до суду поштового конверта з відміткою "за закінченням терміну зберігання" свідчить, що судове рішення не вручено з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом Київської області.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідними відмітками є наслідками діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.
В той же час, сторона не була позбавлена можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу приписів статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Київської області.
Відповідно до частини дев'ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Як передбачено частиною четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд підписує рішення без його проголошення у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи (частина четверта статті 240 Господарського процесуального кодексу України)
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
17 серпня 2017 року між Приватним акціонерним товариством "Київобленерго" та Фізичною особою-підприємцем Ємшановою Мариною Олексіївною був укладений договір про постачання електричної енергії №220076700, згідно з умовами якого ПрАТ "Київобленерго" зобов'язувався продати електричну енергію, а ФОП Ємшанова М.О. зобов'язувалась її прийняти і оплатити.
Так ПрАТ "Київобленерго" передано, а ФОП Ємшанова М.О. прийнято електричну енергію за період з вересня 2017 року до грудня 2018 року, на загальну суму 132 641,83 грн, однак ФОП Ємшанова М.О. отриману електричну енергію не оплатила.
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Київсьої області від 31.07.2019 по справі № 911/947/19 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Київобленерго" (найменування якого змінено на Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські регіональні електромережі") до Фізичної особи-підприємця Ємшанової Марини Олексіївни, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково, до стягнення з відповідача 1 на користь позивача присуджено 44 213,94 грн основного боргу, 7 832,48 грн пені, 856,89 грн 3% річних, 2 314,27 грн суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в іншій частині позову відмовлено.
Разом з тим, постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 вказане рішення було змінено та вирішено стягнути з Фізичної особи-підприємця Ємшанової Марини Олексіївни на користь Приватного акціонерного товариства "Київобленерго" основний борг в сумі 132 641,83 грн, пеню в сумі 23 497,58 грн, 3% річних в сумі 2 570,66 грн, інфляційні втрати в сумі 6 942,80 грн та судові витрати зі сплати судового збору.
09 грудня 2019 року Господарським судом Київської області видано відповідний наказ, згідно якого з урахуванням ухвали суду від 26.12.2019 про виправлення описки, з Фізичної особи-підприємця Ємшанової Марини Олексіївни підлягає до стягнення 132 641,83 грн основного боргу, 23 497,58 грн пені, 2 570,66 грн 3% річних, 6 942,80 грн інфляційних втрат та 2 484,00 грн судового збору.
Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
У зв'язку з наявністю судового рішення, яке Фізична особа-підприємець Ємшанова Марина Олексіївна не виконала вчасно, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 11 996,26 грн, з яких: 7 194,56 грн інфляційні втрати та 4 801,70 грн 3% річних, що є донарахуванням на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною другою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов'язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов'язання воно може бути грошовим або не грошовим.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Між тим, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Тобто нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції не є штрафними санкціями, а засобом захисту коштів кредитора від знецінення, оскільки передбачена законом, а не договором.
За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01.10.2014 у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.
У постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку щодо можливості застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України до будь-яких грошових зобов'язань незалежно від підстав виникнення, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює окремі види зобов'язань.
Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань, пені та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання, такий висновок наведено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.08.2019 у справі № 905/1758/18.
Таким чином, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення, наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
На цій підставі, Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські регіональні електромережі" здійснило нарахування 3% річних та індексу інфляції, що полягає в компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати. Розмір заборгованості відповідно до розрахунку виконаного позивачем складає 11 996,26 грн, з яких: 7 194,56 грн інфляційні втрати та 4 801,70 грн 3% річних.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних, нарахованих на прострочене відповідачем грошове зобов'язання по сплаті суми, стягнутої за рішенням суду у справі № 911/947/19, є такими, що заявлені правомірно.
Разом з тим, перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунок річних виконаний позивачем без виключення днів часткового погашення боргу.
Як зазначає позивач, відповідачем було проведені часткові оплати по погашенню заборгованості встановленої судовим рішенням по справі № 911/947/19, а саме 20.02.2020, 21.02.2020, 01.04.2020, 06.08.2020, 28.09.2020 та остаточний розрахунок проведено 03.02.2021, вказане підтверджується доданими до позовної заяви банківськими виписками.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно дні оплат не зараховуються в період прострочення погашення заборгованості.
Враховуючи викладене, судом за допомогою калькулятора штрафів системи "Ліга Закон" було здійснено перерахунок 3% річних, згідно якого сума 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання становить 4 723,00 грн.
Розрахунок інфляційних втрат, вимогам законодавства не суперечить, а тому підлягає задоволенню.
Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення: 7 194,56 грн інфляційних втрат та 4 723,00 грн 3% річних.
Судовий збір, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ємшанової Марини Олексіївни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (08132, Київська область, місто Вишневе, вулиця Київська, 2-Б, код 23243188) 7 194 (сім тисяч сто дев'яносто чотири) грн 56 коп. інфляційних втрат та 4 723 (чотири тисячі сімсот двадцять три) грн 00 коп. 3% річних, а також 2 255 (дві тисячі двісті п'ятдесят п'ять) грн 11 коп. судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.Г. Шевчук
Рішення складено та підписано: 10.11.2021