вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"08" листопада 2021 р. м. Київ Справа № 911/1119/21
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Грандіс"
до Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області
про стягнення 54 421,97 грн.
Суддя Т.П. Карпечкін
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Грандіс" до Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області про стягнення заборгованості в сумі 54 421,97 грн. за Договором про виконання проектних робіт № 249 від 17.07.2020 року, з яких: 49 900,00 грн. основного боргу, 3 068,85 грн. інфляційних, 954,12 грн 3% річних, 499,00 грн. пені.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.04.2021 року відкрито провадження у справі № 911/1119/21, справу призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
24.05.2021 року відповідачем подано відзив на позов, яким останній визнав факт надання позивачем 27.07.2020 року проектної документації згідно видаткової накладної № 001/07 від 27.07.2020 року, однак проти позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з тим, що надана проектна документація була виконана без врахування положень ДБН А.2.2-3-2014.
03.06.2021 року відповідачем подано письмові пояснення по суті спору, якими останній повідомив про відсутність підстав для складання та/або підписання акту звірки заборгованості, так як вважає зобов'язання за договором неналежно виконаними позивачем.
08.06.2021 року позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подано Договір про надання правничої допомоги б/н від 08.04.2021року, Додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги б/н від 08.04.2021 року з переліком виконаних робіт на загальну суму 6 000 грн., рахунок-фактуру № 7 від 08.2021 року на суму 3 000 грн. та платіжне доручення № 3 від 09.04.2021 року.
Також, позивачем надано письмові пояснення по суті спору.
15.06.2021 року відповідачем подано до суду клопотання, в якому викладено заперечення проти вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позивачем не надано акту здачі-приймання наданих послуг на підтверждення наданих послуг.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд
17.07.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Грандіс» (позивач, Виконавець) та Гостомельською селищною радою Київської області (відповідач, Замовник) укладено договір про виконання проектних робіт № 249 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Замовник доручає, а Виконавець забезпечує відповідно до умов Договору виконання робіт з розроблення проектної документації «Проектні роботи по розробці концепції зливової каналізації по вул. Рекунова в селищі Гостомель Київської області», а Замовник зобов'язується прийняти їх і сплатити Виконавцю вартість виконаних робіт.
Загальна вартість робіт за цим Договором є договірною та стандартною і складає 49 900,00 грн. без ПДВ. Протокол угоди про договірну ціну (Додаток № 1 до цього Договору) додається до Договору (п. 3.1 Договору).
Пунктом 4.1 Договору встановлено, що оплата проектних робіт проводиться замовником відповідно до кошторису на підставі підписаних сторонами Актів здачі-приймання виконаних робіт.
Згідно з п. 4.4. ціну Договору, визначену пунктом 3.1. цього Договору, Замовник зобов'язаний сплатити Виконавцю в строк 5 (п'ять) календарних днів з дня прийняття виконаних Виконавцем робіт.
Відповідно до п. 9.2 Договору проектна документація передається Замовнику по накладній в 4-х екземплярах по акту здачі-приймання виконаних робіт.
Замовник протягом 15 днів з дня одержання акту здачі-приймання робіт підписує його і повертає Виконавцю або надає мотивовану відмову від прийняття робіт з переліком недоліків в письмовому вигляді. Якщо Замовник у строк 15 днів з дня одержання акту здачі-приймання робіт письмово не висунув мотивованих зауважень до продукції, вона вважається такою, що прийнята Замовником без зауважень і підлягає оплаті. Якщо при здачі і прийманні робіт будуть виявлені суттєві недоробки, що виникли з вини Виконавця, Замовник не підписує акт і затримує оплату робіт, виконаних з порушенням (п. 9.3 Договору).
Згідно з п. 9.4. Договору у разі мотивованої відмови Замовника прийняти роботу, Сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок і термінів їх виконання. Вартість роботи у цьому випадку не збільшується.
Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2020 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором. Згідно з п. 3 ст. 631 ЦКУ, умови договору застосовуються до фактичних відносин які виникли між сторонами до укладання цього Договору (п. 13.1 Договору).
На підставі видаткової накладної № 001/07 від 27.07.2020 року Виконавець передав, а Замовник прийняв проектну документацію «Проектні роботи по розробці концепції зливової каналізації по вул. Рекунова в селищі Гостомель Київської області» в 4-х екземплярах, видаткова накладна № 001/07 від 27.07.2020 року підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їх печатками. Як зазначає позивач, ним одночасно з передачею проектної документації було передано відповідачу Акт здачі-приймання виконаних робіт № 1/7 від 27.07.2020 року, який підписаний та скріплений печаткою з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Грандіс".
Відповідачем прийнято виготовлену документацію без будь-яких зауважень, підписано видаткову накладну № 001/07 від 27.07.2020 року (копія наявна в матеріалах справи).
З матеріалів справи вбачається, що 07.09.2020 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 01/09/20 від 07.09.2020 року, в якій вимагав оплатити надані послуги протягом 3 днів. Вказана претензія отримана відповідачем 11.09.2021 року, що підтверджується штампом Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області про отримання вхідної кореспонденції вих. № 03-01/2034 від 11.09.2021 року (копія наявна в матеріалах справи).
Проте, за твердженнями позивача, відповідач не виконав свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, на претензію не відповів, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
В ході розгляду спору відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що 27.07.2020 року йому було надано проекту документацію в 4-х екземплярах за видатковою накладною № 001/07 від 27.07.2020 року.
Однак, надана проектна документація була виконана без врахування положень ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво». Відсутні креслення повздовжніх та поперечних профілів прокладання трубопроводів, відсутній кошторис.
Окрім того, як стверджує відповідач, ним 02.09.2020 року надіслано позивачу лист № 03-02/2281 від 02.09.2020 року з проханням направити представника для складання акту з переліком необхідних доробок і термінів їх виконання (копія наявна в матеріалах справи).
Також, 18.09.2020 року відповідачем направлено відповідь на претензію № 03-02/0457 від 18.09.2020 року з посиланням на те, що проектна документація виконана з недоліками, тому необхідно скласти акт з переліком необхідних доробок і термінів їх виконання.
Відповідач стверджує, що представник позивача для складання акту недоліків до відповідача не з'явився, акту здачі-приймання виконаних робіт відповідачу не надав, у зв'язку з чим останній стверджує про відсутність підстав для оплати та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
В ході розгляду спору представником позивача подано письмові пояснення на виконання ухвали суду від 19.04.2021 року, в яких зазначено, що після виконання проектних робіт по Договору позивач склав відповідну проектну документацію, видаткову накладну № 001/07 від 27.07.2020 року та акт здачі-приймання робіт № 1/7 від 27.07.2020 року. Зазначений пакет документів, керівник Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія"Грандіс" Тупіцин О.В. самостійно відвіз до Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області.
В той же день 27.07.2020 року відповідач підписав і повернув позивачу видаткову накладну № 001/07 від 2.07.2020 року, але не повернув підписаний зі свого боку акт здачі-приймання робіт № 1/7 від 27.07.2020 року. Причини не надання акту відповідач не назвав, та запевнив позивача, що акт буде направлений поштою пізніше.
За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Укладений договір за своїм змістом є договором підряду та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов'язків, обумовлених цим договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 324 Господарського кодексу України за договором підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором проектні роботи, а також виконати досліджувальні роботи, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити їх.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Частинами 1, 2 ст. 888 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 889 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний: виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором; передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт.
Замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом (п. 1 ч. 1 ст. 889 Кодексу).
Приписами ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Частиною 1 ст. 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом, 27.07.2020 року Виконавець передав, а замовник прийняв проектну документацію «Проектні роботи по розробці концепції зливової каналізації по вул. Рекунова в селищі Гостомель Київської області» в 4-х екземплярах на підставі видаткової накладної № 001/07 від 27.07.2020 року.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, 27.07.2020 року Виконавець в односторонньому порядку підписав та скріпив печаткою Акт здачі-приймання виконаних робіт № 1/7 від 27.07.2020 року, який, за твердженнями позивача, надано на розгляд Замовнику разом з видатковою накладною № 001/07 від 27.07.2020 року та проектною документацією.
Виходячи з умов п. 9.3 Договору, Замовник був зобов'язаний протягом 15 днів з дня одержання акту здачі-приймання робіт підписати його і повернути Виконавцю або надати мотивовану відмову від прийняття робіт з переліком недоліків в письмовому вигляді. Якщо Замовник у строк 15 днів з дня одержання акту здачі-приймання робіт письмово не висунув мотивованих зауважень до продукції, вона вважається такою, що прийнята Замовником без зауважень і підлягає оплаті. Якщо при здачі і прийманні робіт будуть виявлені суттєві недоробки, що виникли з вини Виконавця, Замовник не підписує акт і затримує оплату робіт, виконаних з порушенням.
Зважаючи на те, що розроблена на підставі Договору проектна документація «Проектні роботи по розробці концепції зливової каналізації по вул. Рекунова в селищі Гостомель Київської області» передана Замовнику 27.07.2020 року, що підтверджується видатковою накладною і відповідачем визнається, згідно з умовою п. 9.3 Договору строк для заявлення недоліків сплинув 11.08.2020 року.
Як вбачається з матеріалів справи, у строк, встановлений п. 9.3 Договору відповідачем не заявлено позивачу про недоліки виконаних робіт.
Наведене, а саме несвоєчасне заявлення про недоліки виконаних робіт, з огляду на зміст п. 9.3 Договору та норми ст. 853 Цивільного кодексу України позбавляє відповідача права у подальшому посилатися на недоліки у виконаній роботі.
Як стверджує відповідач, ним надсилались заперечення щодо недоліків виконаних робіт листом від 02.09.2020 року № 03-02/2281.
У зв'язку з чим, суд зазначає, що надіслання 02.09.2020 року заперечень щодо недоліків робіт, фактично прийнятих 27.07.2020 року, свідчить про пропуск погодженого сторонами строку на заявлення недоліків. Крім того, відповідачем не надано належних та допустимих доказів надсилання 02.09.2020 року листа № 03-02/2281 позивачеві. Як доказ надсилання позивачеві відповідного листа відповідачем надано лише копію витягу з журналу реєстрації вихідних документів, який не є належним доказом надіслання відповідного листа на адресу позивача.
Суд зазначає, що належним доказом направлення особі відповідного документа є саме опис вкладення відправленої поштової кореспонденції, засвідчений підписом працівника відділення поштового зв'язку та відбитком календарного штемпеля цього відділення, а також розрахунковий документ поштової установи (фіскальний чек). Однак відповідачем не надано зазначених документів, як належних доказів направлення позивачеві відповідного листа № 03-02/2281 від 02.09.2020 року, а відтак зазначений лист не може братися до уваги судом.
Водночас, відповідач заперечуючи проти позову, зазначає, що надана проектна документація була виконана без врахування положень ДБН А.2.2-3-2014. Однак, як встановлено судом, відповідачем проектну документацію фактично прийнято 27.07.2020 року і протягом встановленого строку не заявлено про недоліки, зі слів самого відповідача про недоліки заявлено лише 02.09.2020 року. При цьому, відповідачем не обґрунтовано поважності причин пропуску строку на заявлення недоліків виконаних робіт.
Щодо посилання відповідача на відсутність підписаного Акту виконаних робіт, суд зазначає, що враховуючи доведеність факту передачі відповідачу проектної документації 27.07.2020 року, саме по собі не підписання Акту виконаних робіт не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов'язання з оплати робіт.
Якщо замовник в порушення вимог ст. ст. 853, 882 Цивільного кодексу України без поважних причин не вчинив сіх дій,необхідних для належного прийняття робіт, своєчасно та належно не заявив про недоліки чи інші порушення, які унеможливили прийняття роботи, нездійснення відповідачем оплати робіт є порушенням умов Договору і вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18.
Зважаючи на викладене вище, суд доходить висновку, що Замовником в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства безпідставно не оплачено виконані позивачем роботи з розробки проектної документації, вартість яких складає 49 900,00 грн.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).
Як установлено судом, спірні роботи вважаються прийнятими 27.07.2021 року. З огляду на умову п. 4.4 Договору, останній день строку виконання грошових зобов'язань з оплати виконаних робіт припадав на 01.08.2020 року, який був вихідним днем, тому відповідний строк переноситься на наступний робочий - 03.08.2020 року і прострочення триває з 04.08.2020 року.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання позивач згідно доданого до позову розрахунку просить стягнути з відповідача 3 068,85 грн. інфляційних та 954,12 грн. 3% річних за загальний період з 20.08.2020 року по 09.04.2021 року в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України; 499,00 грн. пені на підставі п. 10.4 Договору, нарахованої від сум заборгованості за загальний період з 17.08.2020 року по 17.12.2020 року.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується існування простроченої заборгованості відповідача протягом наведених в позові періодів прострочення, відповідач є таким, що порушив виконання зобов'язання, що є підставою для застосування до нього передбаченої Договором та законом відповідальності.
Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Як передбачено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.
Пунктом 10.4 Договору обумовлено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання Замовником своїх зобов'язань, він сплачує Виконавцю штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі 1% ціни Договору, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних, судом встановлено, що вказані нарахування проведено по кожному періоду на фактичні суми заборгованості. Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача 3 068,85 грн. інфляційних, 954,12 грн. 3% річних та 499,00 грн. пені обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи і підлягають задоволенню.
Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі в заявлених розмірах, а саме в сумі 54 421,97 грн., з яких: 49 900,00 грн. основного боргу; 3 068,85 грн. інфляційних; 954,12 грн. 3% річних; 499,00 грн. пені.
Відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України відшкодування витрат по сплаті судового збору покладається судом на відповідача в повному обсязі в сумі 2 270,00 грн.
Крім того, 08.06.2021 року позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подано Договір про надання правничої допомоги б/н від 08.04.2021 року, укладений між Адвокатським об'єднанням "Домінус літіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Грандіс", Додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги б/н від 08.04.2021 року з переліком виконаних робіт на загальну суму 6 000 грн., рахунок-фактуру № 7 від 08.2021 року на суму 3 000 грн. та платіжне доручення № 3 від 09.04.2021 року.
15.06.2021 року відповідачем подано до суду клопотання, в якому викладено заперечення проти задоволення вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позивачем не надано акту здачі-приймання наданих послуг на підтверждення наданих послуг.
Частинами 1, 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
З наведених вище норм вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката обмежений їх співмірністю зі: складністю справи та необхідним обсягом правової допомоги (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано до суду Договір про надання правничої допомоги б/н від 08.04.2021року (далі-Договір), укладений між Адвокатським об'єднанням "Домінус літіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Грандіс", Додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги б/н від 08.04.2021 року (далі - Додаткова угода) з переліком виконаних робіт на загальну суму 6 000 грн., рахунок-фактуру № 7 від 08.2021 року на суму 3 000 грн. та платіжне доручення № 3 від 09.04.2021 року.
Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що загальний розмір понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу, пов'язаних із розглядом цієї справи становить 6 000,00 грн. та є фіксованим в Додатковій угоді.
В заперечення проти вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідач посилається на те, що позивачем не надано акту здачі-приймання наданих послуг на підтверждення наданих послуг.
Однак суд звертає увагу відповідача на те, що в Додатковій угоді до договору про надання правничої допомоги б/н від 08.04.2021 року передбачено, що підписанням даної угоди клієнт підтверджує, що він ознайомлений з видами послуг, які надані адвокатом, а відтак, надані відповідачем доводи не можуть бути взяті судом до уваги.
Положеннями господарського процесуального законодавства з урахуванням висновків наведених у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, передбачено право на відшкодування витрат на правову допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
В той же час, у постанові від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19 Верховний Суд дійшов висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 910/16322/18.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам у сукупності з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатом послуг, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, та оскільки позов задоволено повністю, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за розгляд справи має бути відшкодовано позивачу за рахунок відповідача в заявленому обсязі в сумі 6 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області (08290, Київська область, сел. Гостомель, вул. Свято-Покровська, 125, код 04360617) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Грандіс" (04108, м. Київ, проспект Правди, буд. 31 А, код 42589059) 49 900 (сорок дев'ять тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 3 068 (три тисячі шістдесят вісім) грн. 85 коп. інфляційних, 954 (дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн.12 коп. 3% річних, 499 (чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 00 коп. пені, 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору та 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення складено: 08.11.2021 р.
Суддя Т.П. Карпечкін