П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 листопада 2021 р.м.ОдесаСправа № 815/4351/15
Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.
Місце та час укладення судового рішення «--:--», м.Одеса
Повний текст судового рішення складений 23.03.2021р.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Градовського Ю.М., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Камбіо-Стройсервіс» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
29.07.2015р. товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) «Камбіо-Стройсервіс» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління ДФС в Одеській області (нині - Головне управління ДПС в Одеській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.07.2015р. №№0000972202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2002860грн., а саме за податковими зобов'язаннями на суму 1335240грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 667620грн.; 0000962202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1491152грн., а саме за податковими зобов'язаннями на суму 993858грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 497294грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій з контрагентами є безпідставними та спростовуються первинними документами бухгалтерської і податкової звітності, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2015р. визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.07.2015р. №0000972202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 526269грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 263134,50грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2016р. скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2015р. повністю та прийнято нову постанову про задоволення позову.
Постановою Верховного Суду від 19.12.2019р. скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2015р. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2016р., а справу направлено на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду з підстав того, що суди попередніх інстанції на підставі належних та допустимих доказів не з'ясували результатів порушеного кримінального провадження, в рамках якого була призначена перевірка у даній справі, та залишили поза увагою необхідність надати правову оцінку результатам його розгляду в сукупності з іншими доказами.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2021р. позовні вимоги задоволено, оскільки фактичні обставини справи та бухгалтерські документи засвідчують здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентами, а також своєчасність, достовірність та повноту нарахування та сплати до бюджету податків, зборів та інших обов'язкових платежів. При цьому, вироком Шевченківського районного суду м.Києва від 26.09.2016р. у справі №761/24819/16 не встановлено причетності позивача до злочинів, щодо яких визнано винуватою посадову особу ПП «Білдінг Стаф». Сам факт існування обвинувального вироку за статтею 205 КК України не є безумовною підставою для висновку, що всі господарські операції між позивачем та його контрагентом є нереальними. Обставини встановлені вироком не спростовують реальність господарських операцій між ТОВ «Камбіо Стройсервіс» та ПП «Білдінг Стаф».
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції, при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апелянт посилається на наявність вироку суду щодо ПП «Транс-Нафта», - контрагента ПП «Білдінг Стаф», та непідтвердження позивачем спірних господарських операцій первинними документами.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 05.06.2015р. №190 та на виконання постанови прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадження щодо злочинних угруповань від 20.04.2015р., співробітниками податкової інспекції проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Камбіо-Стройсервіс» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податків, зборів та інших обов'язкових платежів за період з 01.04.2014р. по 31.03.2015р. по взаємовідносинах із контрагентами ПП «Білдінг Стаф», ПП «Буд-Сістемс», ПП «Віра Трейдінг», за результатами якої складений акт від 22.06.2015р. № 925/15-03-22-03/0302/32790229.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, внаслідок чого занижено суми податку на прибуток, що підлягають сплаті до бюджету в сумі 1335240грн. за 2014р.; п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (р.25 Декларації) у загальній сумі 993858грн., у т.ч. в розрізі звітних (податкових) періодів: квітень 2014р. - 428970грн.; травень 2014р. - 564888грн. /т.1 а.с.10-58/
За результатом розгляду акту перевірки, податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 16.07.2015р. №№0000972202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2002860грн., а саме за податковими зобов'язаннями на суму 1335240грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 667620грн.; 0000962202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1491152грн., а саме за податковими зобов'язаннями на суму 993858грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 497294грн. /т.1 а.с.60-61/
Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Скасовуючи постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2015р. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2016р. у даній справі, Верховний Суд зазначив, що вирішуючи спір по суті, попередні судові інстанції, посилаючись на положення Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» дійшли правильного висновку, що наведеними правовими нормами, в першу чергу, регламентовано пряму взаємозалежність правильності врахування платником податку у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагента товарів/робіт/послуг від підтвердження проведених господарських операцій належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Разом з тим, поза увагою судів залишено те, що розглядаючи спір про правомірність формування платником податку податкового кредиту та складу витрат, суди повинні надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв'язку один з одним та дослідити їх в тому обсязі поки не виникне повне переконання в обставинах справи.
Проте, суди попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не з'ясували результатів порушеного кримінального провадження, в рамках якого була призначена перевірка у даній справі, та залишили поза увагою необхідність надати правову оцінку результатам його розгляду в сукупності з іншими доказами.
Зважаючи на викладене, колегія суддів касаційної інстанції не змогла погодитись або спростувати, як висновки податкового органу стосовно суті порушення, так і перевірити висновки судів попередніх інстанцій, оскільки дослідження та відсутність належної оцінки доказів виключає можливість перевірки касаційним судом правильності судових актів. Під час нового розгляду справи суду слід взяти встановити обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог ст.242 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.231 п.14. ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до ст.1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом частин 1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.
Крім того, за приписами п.3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. №73 зобов'язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічної вигоди.
Кредиторська заборгованість - зобов'язання підприємства перед іншими юридичними та фізичними особами.
Відповідно до п.5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000р. №20 зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
Відповідно до п.5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів Україні від 29.11.1999р. №290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.
Відповідно до наведеного визначена господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
Так, згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з п.2.4 гл.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 - первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну несе власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Водночас, відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Під час проведення податкової перевірки позивача, контролюючий орган дійшов висновку щодо нереальності (фіктивності) господарських операцій між позивачем та контрагентами ПП «Білдінг Стаф», ПП «Буд-Сістемс», ПП «Віра Трейдінг».
Як вбачається з матеріалів справи, 28.10.2013р. між ТОВ «Інрайс Девелопмент» (замовник) та ТОВ «Камбіо-Стройсервіс» (підрядник) укладений договір підряду, предметом якого було улаштування підрядником дорожнього покриття із фігурних елементів мощення та роботи з влаштування лінійного водовідведення з доріг, площадок та проїздів у с. Нерубайське Біляївського району Одеської області.
Відповідно до п.6.1. даного договору, підрядник має право залучати до виконання робіт третіх осіб (субпідрядників), але тільки з попереднього письмового дозволу замовника. /т.2 а.с.90-94/
03.03.2014р. між ТОВ «Камбіо-Стройсервіс» (підрядник) та ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» (замовник) був укладений договір підряду на проведення робіт з улаштуванням покриття верхньої частини підлоги.
Пунктом 8.17 цього договору дозволено підряднику залучати до виконання робіт субпідрядників. /т.2 а.с.96-106/
05.05.2014р. між ТОВ «Камбіо-Стройсервіс» (підрядник) та ТОВ «Бруклін-Київ-Порт» був укладений договір підряду, згідно умов якого підрядник узяв на себе зобов'язання виконати роботи з ремонту складського майданчику.
Пунктом 5.2.2 даного договору надано право підряднику залучати до виконання робіт - субпідрядника. /т.2 а.с.108-114/
Аналогічний договір підряду на виконання ремонтних робіт з дорожнього покриття укладений 17.06.2011р. між позивачем та ТОВ «Євротермінал», пунктом 3.2.1 якого надано дозвіл підряднику залучати до виконання робіт - субпідрядників. /т.2 а.с.116-122/
01.11.2013р. між ТОВ «Камбіо-Стройсервіс» (субпідрядник) та ТОВ «Лакоса» (генпідрядник) укладено договір на виконання субпідрядних робіт щодо капітального ремонту поверхні причалів у Маріупольському морському торговельному порту, в розділі 8 якого передбачено залучення субпідрядником до виконання робіт - субпідрядні організації. /т.2 а.с.124-133/
На виконання вищезазначених договорів, ТОВ «Камбіо-Стройсервіс» (замовник) було укладено із ПП «Білдінг Стаф» (підрядник) шість договорів підряду: від 01.04.2014р. №2, від 04.04.2014р. №3, від 05.05.2014р. №4, від 07.05.2014р. №5, від 08.05.2014р. №6, від 08.05.2014р. №7, згідно умов яких підрядник взяв на себе зобов'язання своїми силами та засобами, на власний ризик виконати по завданню замовника відповідні роботи, а замовник - забезпечити доступ до об'єкту, на якому такі роботи проводитимуться, прийняти роботи та оплатити її вартість. Перелік, обсяг, склад робіт по кількості та якості, їх вартість визначаються в договірній ціні - додаткам до договорів, які є невід'ємною їх частиною.
Згідно п.п.6.2-6.3 вищезазначеного договору здача-приймання виконаних робіт здійснюються по актах приймання-передачі виконаних робіт ф.КБ-2в, які складаються підрядником. Акти прийому-здачі виконаних робіт за ф.Кб-2в та довідка по ф.Кб-3 надаються підрядником замовнику або у звітному періоді з 25 по 30 число місяця, в якому проведені роботи, або два рази на місяць. /т.1 а.с.92-95, 116-119, 127-130, 148-151, 176-179/
На підтвердження виконання контрагентом умов вищезазначеного договору позивачем надано до суду: 1) ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 21.03.2014р. на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, у тому числі: розробка ґрунтів, улаштування ґрунтових споруд, будівництво транспортних споруд. /т.3 а.с.62-63/
2) листи про інформування замовників щодо залучення до виконання робіт субпідрядної установи - ПП «Білдінг Стаф» та із зазначенням прізвищ та посади працівників, які будуть виконувати дані роботи. /т.3 а.с.64-77/
3) договірна ціни, локальний кошториси №2-1-1 та підсумкові відомості ресурсів до локального кошторису №2-1-1, що визначають обсяг, характер та ціну робіт, а також інші вимоги.; акти здачі-приймання будівельного майданчику, акти приймання будівельних робіт (форма КБ-2в), довідки вартості виконаних витрат (форма КБ-3а), що підтверджують фактичне виконання будівельних робіт. /т.1 а.с.96-112, 120-123, 131-144, 152-172, 180-190, 198-209/
4) податкові накладні, рахунки на оплати, акти звіряння взаємних розрахунків, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631. /т.1 а.с.113-115, 124-126, 145-147, 173-175, 191-193, 210-217/
До того ж, на підтвердження виконання договору №3 від 04.04.2014р. додатково до вищевказаних документів надано копії видаткових накладних, складених ТОВ «Бетон Комплекс» на поставку товару, договір на надання транспортних послуг з ТОВ «Сі-Н-АЙ», товарно-транспортні накладні на перевезення, що підтверджують закупівлю матеріалів ТОВ «Камбіо-Стройсервіс» та передачу їх ПП «Білдінг Стаф» по акту приймання передачі матеріалів за травень 2014 року. /т.2 а.с.135-158/
На підтвердження виконання договору підряду №5 від 07.05.2014р. додатково надано документи, які підтверджують виконання ПП «Білдінг Стаф» робіт також із матеріалів замовника, а саме договір поставки №27 від 22.08.2013р. з додатком «Специфікація №1», укладений між ТОВ «Камбіо» та ТОВ «Камбіо-Стройсервіс» на поставку виробів з бетону, видаткову накладну №10 від 30.01.2014р.; договір поставки №83/Щ від 17.03.2014р. з додатком «Специфікація - заявка», укладений позивачем з ТОВ «Авангард-Дніпр» на поставку щебеню, піщано-щебеневої суміші, відсіву гранітного, видаткову накладну на поставку зазначеного товару; договір поставки №4-02 від 03.02.2014р., укладений позивачем із ТОВ «Сіббудінвест» на поставку бетону, видаткову накладну щодо отримання товару.
Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначені договори укладені між позивачем та контрагентами містять всі істотні умови, які передбачені законодавством, є чинними, ніким не скасовані, а їх виконання підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, а окремі недоліки таких документів не змінюють їх суті та змісту.
Крім того, як доречно встановлено судом першої інстанції посадовими особами контролюючого органу не досліджувалися документи первинного бухгалтерського обліку ПП «Білдінг Стаф», висновок контролюючого органу щодо відсутності у даного контрагента трудових ресурсів та основних засобів для виконання обсягу будівельно-монтажних робіт за укладеними із ТОВ «Камбіо-Стройсервіс» договорами підряду не підтверджений належними доказами.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження недобросовісності ТОВ «Камбіо-Стройсервіс», як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності своїх контрагентів, якщо така мала місце.
При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
Більш того, обставини, зазначені відносно ПП «Білдінг Стаф», не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.
Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Так, вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 26.09.2016р. у справі №761/24819/16-к встановлено, що 02.03.2015р. та 01.04.2015р. не встановлені слідством особи переслідуючи мету незаконного визнання ПП «Транс-Нафта» банкрутом та його подальшої ліквідації з метою уникнення фактичної сплати податкових зобов'язань та прикриття попередньої незаконної діяльності з умисного ухилення від сплати податків попереднім власниками та/або керівниками подали до ДПС уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань ПП «Транс-Нафта», якими зменшили суми податкового кредиту з податку на додану вартість за 2014 рік на загальну суму 10274883грн. по взаємовідносинах із підприємствами з ознаками фіктивності, діяльність яких здійснювалася для надання податкової вигоди третім особам, без реального здійснення фінансово-господарських операцій, в тому числі ПП «Білдінг Стаф».
Але, зазначений вирок не містить відомості щодо нереальності вчинених операцій ПП «Білдінг Стаф» або позивачем протягом 2014р.
Обставини, встановлені вироком не спростовують реальність господарських операцій між ТОВ «Камбіо-Стройсервіс» та ПП «Білдінг Стаф» в квітні-травні 2014р.
Таким чином, встановлені вироком обставини не впливають на правомірність віднесення сум податку позивачем, а лише можуть вплинути на правовідносини по сплаті податкових зобов'язань ПП «Білдінг Стаф», у якого були договірні відносини з ПП «Транс-Нафта», а тому не є належними доказами у даній справі.
26.05.2014р. між ТОВ «Камбіо-Стройсервіс» (покупець) та ПП «Віва Трейдінг» (постачальник) укладено договір купівлі-продажу №33, згідно умов якого постачальник взяв на себе зобов'язання передати у власність покупця спецтехніку, а покупець прийняти й оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим договором. Найменування, одиниця виміру, асортимент, кількість і вартість товару визначаються у специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною. /т.1 а.с.218-220/
На підтвердження виконання контрагентом умов вищезазначеного договору позивачем надано до суду: специфікацію, акт прийому-передачі спецтехніки, рахунок на оплату, видаткову накладну, податкову накладну, виписку з банківського рахунку. /т.1 а.с.221-223/
При цьому, контролюючий орган не перевірив вчинення ПП «Віва Трейдінг» імпортних операцій у періоді, що передував травню 2015р., а також не перевірив наявність передбаченої договором купівлі-продажу спецтехніки на балансі у підприємства.
Так, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.
При цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.
З огляду на встановлені обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, суд приходить до висновку, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит та податку на прибуток не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.
Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов'язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. У свою чергу, недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість виконати роботи або надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт/послуг, у тому числі й по ПДВ, адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо).
При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.
Відповідачем, в свою чергу, не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з будь-якими можливими протиправними діями контрагентів.
Отже, позивач як добросовісний платник податків не може нести відповідальність за можливі негативні наслідки господарської діяльності його контрагентів, а тим більше за відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів.
Підпунктом 4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України встановлена презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
За змістом вказаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).
З аналізу норм ст.ст. 14, 44, 198, 201 ПК України та ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вбачається, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Отже, платник податку не повинен для підтвердження реальності господарської операції надавати інші, часом вигадані або надумані фіскальним органом документи, якщо такі документи не передбачені діючим законом.
Наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.
На підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про відсутність укладених трудових договорів між контрагентом та фактичним виконавцем робіт/послуг, так само як і інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними та допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.
Таким чином, надані ТОВ «Камбіо-Стройсервіс» документи підтверджують фактичне проведення господарських операцій з вищезазначеними контрагентами, оскільки вони розкривають суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету.
Податковою перевіркою, оформленою актом від 22.06.2015р. №925/15-03-22-03/0302/32790229 встановлено, що в у періоді, що перевірявся (червень 2014 р.), ТОВ «Камбіо-Стройсервіс» мало господарські взаємовідносини із ПП «Буд-Системс» на підставі укладених договорів підряду №30/05/14-1 від 30.05.2014р., №02/06/14-1 від 02.06.2014р., №03/06/14-1 від 03.06.2014 р., в результаті чого завищено значення показника відображеного у р.05.1 Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на 4470030грн.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, вищезазначені господарські операції, які мали місце у червні 2014р., були предметом розгляду адміністративної справи №815/13/15 за позовом ТОВ «Камбіо-Стройсервіс» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.12.2014р. № 0003272202, прийнятого на підстав акту перевірки №2545/15-03-22-02/0302/32790229 від 27.11.2014р., складеного за результатами перевірки ТОВ «Камбіо-Стройсервіс» з питань правомірності формування податкового кредиту в частині господарських відносин з ПП «Буд-Системс» за період з 01.06.2014р. по 30.06.2014р.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2015р. у справі №815/13/15 (набрала законної сили 10.06.2015р.), визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області від 18.12.2014р. №0003272202.
Вирішуючи справу, суд виходив із того, що встановлені під час розгляду справи обставини у своїй сукупності свідчать про дійсність правочинів (договорів підрядів № 30/05/14-1 від 30.05.2014р., № 02/06/14-1 від 02.06.2014р., № 03/06/14-1 від 03.06.2014 р.), фактичність господарських операцій між TOB «Камбіо-Стройсервіс» та ПП «Буд-Системс», здійснених у червні 2014р., їх правомірність і прозорість.
Отже, в даному випадку наявні законні підстави, що підтверджують правомірність господарських операцій між TOB «Камбіо-Стройсервіс» та ПП «Буд-Системс».
Згідно ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Тобто, саме на відповідача покладається обов'язок доказування правомірності винесеного ним рішення.
Однак, на виконання вищезазначеного обов'язку відповідачем не надано до суду належних доказів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Водночас, позивач на доведення позовних вимог надав достатні докази про необґрунтованість висновків податкової перевірки, і як наслідок, протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Головуючий суддя Крусян А.В.
Судді Градовський Ю.М. Яковлєв О.В.