П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 листопада 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/3767/21
Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Косцової І.П.,
суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Холдинг» на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року про відмову в ухваленні додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Холдинг» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправним та скасування постанови,-
Короткий зміст позовних вимог.
Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Холдинг» звернулось до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №221847 від 16.11.2020 року про застосування до Товариства адміністративно-господарського штрафу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року позов задоволено.
25.05.2021 року за від представника позивача до суду першої інстанції надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн.
В обґрунтування заяви зазначено, що при звернені до суду з даною позовною заявою позивачем визначено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у відповідності до розрахунку, який буде надано ТОВ «БУД ХОЛДИНГ» після ухвалення судом рішення по суті справи. До заяви позивачем додано: копію додаткової угоди від 15.03.2021 року до договору №333/02-19 від 13.02.2019 року; копію рахунку №54 від 15.03.2021 року; копію акта приймання-передачі №54 від 18.05.2021 року; докази надсилання копії заяви учасникам справи.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 року відмовлено в ухваленні додаткового рішення, оскільки позивачем до закінчення розгляду справи по суті не було подано до суду доказів понесених судових витрат на професійну правничу допомогу. Також судом зазначено, що подання доказів понесених судових витрат на професійну правничу допомогу після розгляду справи по суті допускається у виключних випадках. В даній справі, яка розглянута у спрощеному позовному проваджені та у визначені законом строки, позивач міг передбачити необхідність відповідних доказів до 17 травня 2021 року. Крім того, позивачем не надано до суду договір №333/02-19 від 13.02.2019 року про надання правової допомоги.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).
В апеляційний скарзі Товариство, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати прийняте у справі рішення та прийняти нове про стягнення з відповідача витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 10 000 грн.
В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що право сторони у п'ятиденний строк після ухвалення рішення подавати докази понесених витрат на професійну правничу допомогу встановлено ч.6 ст.139 КАС України та відповідних процесуальних вимог дотримано позивачем.
Щодо неподання договору №333/02-19 від 13.02.2019 року апелянтом зазначено, що ним до суду було подано копію додаткової угоди від 15.03.2021 року до договору №333/02-19 від 13.02.2019 року, яка була укладена саме на надання послуг щодо оскарження постанови Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №221847 від 16.11.2020 року та встановлювала умови оплати наданих послуг.
Враховуючи, що учасники справи не визначили свого наміру приймати особисту участь, а матеріали справи містять докази у тому обсязі, що дозволяють колегії суддів здійснювати розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції в порядку письмового провадження, справу розглянуто судом апеляційної інстанції без виклику сторін.
Фактичні обставини справи.
З матеріалів справи встановлено, що 15.03.2021 року між Адвокатським об'єднанням «АЛГІЗ» та ТОВ «БУД ХОЛДИНГ» укладено додаткову угоду до договору №333/02-19 від 13.02.2019 року про надання правової допомоги.
Сторони погодили, що гонорар Адвокатського об'єднання у зв'язку з надання правової допомоги щодо оскарження постанови Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №221847 від 16.11.2020 року становить 10 000 грн. та сплачується протягом 20 днів з дня ухвалення судом рішення (а.с. 49).
15.03.2021 року Адвокатське об'єднання «АЛГІЗ» виставило ТОВ «БУД ХОЛДИНГ» рахунок №54 на суму 10 000 грн. (а.с. 50).
18.05.2021 року було складено Акт прийому-передачі №54 про те, що послуги з правничої допомоги щодо оскарження постанови Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №221847 від 16.11.2020 року були надані та клієнт не має зауважень до повноти, якості, обсягу своєчасності, ціни цих послуг (а.с. 51).
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас, за приписами частини 5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частина 7 ст.139 КАС України унормовує, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому заява про відшкодування судових витрат повинна бути подана до розгляду справи по суті (для справ, що розглядаються у спрощеному позовному проваджені без виклику сторін), а відповідні докази понесених витрат мають бути подані не пізніше, ніж через п'ять днів після ухвалення рішення по суті.
Судова колегія вбачає, що позивачем дотримано вказаного порядку, оскільки у позовній заяві вказано про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу та після ухвалення рішення по суті подано відповідну заяву з долученням до неї доказів документального підтвердження понесених витрат.
Судом першої інстанції зазначено, що позивачем не надано договір №333/02-19 від 13.02.2019 року про надання правової допомоги.
Судова колегія не може погодитись з висновком суду першої інстанції, що відсутність вказаного договору не дає можливість встановити факт отримання позивачем правової допомоги у даній адміністративній справі.
До того ж, судова колегія зазначає, що вказаний договір був укладений 13.02.2019 року, тобто до винесення постанови Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №221847 від 16.11.2020 року про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «БУД ХОЛДИНГ» адміністративно-господарського штрафу.
В свою чергу, позивачем до суду першої інстанції надано додаткову угоду до договору №333/02-19 від 13.02.2019 року про надання правової допомоги, яка визначає умови надання правової допомоги щодо оскарження постанови Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №221847 від 16.11.2020 року.
Таким чином, судова колегія зазначає, що позивачем надано докази, які підтверджують надання правничої допомоги щодо судового скарження постанови Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №221847 від 16.11.2020 року.
Крім того, судова колегія звертає увагу, що суд першої інстанції, визначивши, що позивач не дотримався строку подання заяви, визначеного ч.7 ст.139 КАС України, не дотримався норм процесуального права та не залишив подану заяву без розгляду, як то прямо передбачено ч. 7 ст. 139 КАС України.
Зважаючи на встановлені процесуальні порушення, допущені судом першої та наявні докази, які свідчать про отриману позивачем правову допомогу, судова колегія доходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового судового рішення та стягнення користь ТОВ «БУД ХОЛДИНГ» понесених витрат на правову допомогу.
Водночас, ч.2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, ЄСПЛ зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи «Санді Таймс проти Об'єднаного Королівства (№ 2)» (Sunday Times v. UK (№2) від 6.11.1980, скарга № 6538/74) відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, їх необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.
Таким чином, на суд покладаються вимоги не тільки формально дослідити умови виконання договору про надання правової допомоги, а й встановити співмірність визначеної суми з урахуванням індивідуальних обставин кожної справи.
З огляду на зазначене, судова колегія має підстави для надання оцінки співмірності заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу, що корегулюється з прецедентною практикою ЄСПЛ.
Висновки щодо можливості суду самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правничу допомогу містяться у додатковій постанові Верховного суду від 30.09.2020 року у справі № 201/14495/16-ц.
Крім того колегія суддів визначає, що компенсація витрат на правничу допомогу за рахунок суб'єкта владних повноважень не повинна розглядатись особою як сатисфакція за порушені права та нести надмірне фінансове навантаження та бюджет.
Судова колегія враховує, що дана справа є малозначною та розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, сума штрафу накладеного та позивача оскаржуваною постановою складає 17000 грн., тому суд доходить обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 3 000 грн., що відповідає вимогам розумності та співмірності.
Окремо судова колегія наголошує, що стягнення витрат має відбуватись з Державної служби України з безпеки на транспорті, оскільки Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки не є окремою юридичною особою, не має коду ЄДРПОУ та власних рахунків.
З огляду на зазначене судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, тому дають підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст.242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Однак суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, тому за приписами п.4 ч.1 ст.317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалює нове рішення.
Зважаючи, що судом першої інстанції правомірно розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Холдинг» - задовольнити частково.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року - скасувати, прийнявши додаткове рішення до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БУД ХОЛДИНГ» до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови №221847 від 16.11.2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, пр-кт Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД ХОЛДИНГ» (65020, м. Одеса, вул. Тирасполська, 27/29, офіс 403А, код ЄДРПОУ 38016965) судові витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя Косцова І.П.
Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.