09 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 160/17119/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Волкової К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 , Любиміської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року (суддя Єфанової О.В.) у справі №160/17119/20 за позовом ОСОБА_1 до Любиміської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 19.06.2020 року № 974-31/VII, яким йому відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства в розмірі визначення для членів сільськогосподарського підприємства, яке розташоване га території Любимівської об'єднаної територіальної громади;
- зобов'язати Любимівську сільську раду Дніпровського району Дніпропетровської області надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства за межами населеного пункта с. Придніпрянське;
- стягнути моральну шкоду у розмірі 50000 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на протиправність оскарженого рішення, яким йому повторно відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства за межами населеного пункта с.Придніпрянське. Зазначав, що відповідач з ідентичних мотивів відмовляв у наданні такого дозволу та цим мотивам відмови вже надавалася судова оцінка й прийнято рішення на його користь. Утім, попри це рішення суду відповідач продовжує здійснювати перешкоди у реалізації конституційного права на отримання землі, чим на його думку допускає протиправну бездіяльність.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року позов задоволено частково, а саме:
визнано протиправним та скасовано рішення Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 19.06.2020 року № 974-31/VII;
зобов'язано Любимівську сільську ради Дніпровського району Дніпропетровської області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства за межами населеного пункта с. Придніпрянське.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду, в частині задоволених позовних вимог, мотивовано встановленими обставинами справи, які свідчать про те, що мотивом відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою слугували ті обставини, що бажана земельна ділянка накладається на земельну ділянку, по якій прийнято рішення про створення громадських пасовищ у с. Придніпрянське Дніпровського району, Дніпропетровській області, а також те, що вона відноситься до ландшафтного комплексу “Любимівські балки” - включає систему р. Течія (с. Придніпрянське) та включена до схеми формування екологічної мережі Дніпропетровської області.
З приводу таких підстав для прийняття оскаржуваного рішення, суд зазначив те, що на підставі відкритих даних на Публічній кадастровій карті судом встановлено, що земельній ділянці, яку позивач бажає отримати у власність присвоєно кадастровий номер 1221484000:02:038:0004, форма власності - комунальна власність та вказана земельна ділянка має цільове призначення “ 17.00 Землі резервного фонду (земельні ділянки, які були у користуванні підприємств)”. Відповідачем не надано відомостей з Державного земельного кадастру про зміну виду цільового призначення земель в межах категорії земель сільськогосподарського призначення. Отже, як зазначив суд першої інстанції, відповідачем не доведено створення на обраній позивачем земельній ділянці громадських пасовищ. Посилання відповідача на те, що спірна земельна ділянка включена до схеми формування екологічної мережі Дніпропетровської області, як зазначив суд першої інстанції, також не підтверджені жодними доказами.
З цих підстав суд вказав на необґрунтованість підстав відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Визначаючи спосіб захисту порушеного права, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач на протязі двох років створює перешкоду у реалізації позивачем конституційних прав, у зв'язку з чим, такий спосіб відновлення порушених прав, як зобов'язання видати дозвіл, відповідає засадам адміністративного судочинства та буде свідчити проте, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
На вказане рішення суду позивачем та відповідачем подано апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на обставини, які були підставою для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, а саме встановлення певних обмежень щодо користування запитуваною позивачем земельною ділянкою. Крім цього, відповідач вказує на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що земельна ділянка, за рахунок якої позивач хоче набути у власність земельну ділянку, є сформованою та має відповідний кадастровий номер. У свою чергу, як зазначає відповідач, підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Відповідач зазначає, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об'єкта, натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки. Таким чином, на думку відповідача, судом першої інстанції невірно визначено спосіб захисту порушеного права. Невідповідність способу захисту порушеного права відповідач пов'язує і з тим, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є дискреційними повноваженнями органу місцевого самоврядування.
В апеляційній скарзі позивач просить змінити рішення суду першої інстанції, зазначивши про зобов'язання відповідача надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо земельної ділянки. яка вказана у звернені позивача від 27.03.2019 №423. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач вказує на те, що суд першої інстанції помилково виходив з того, що позивач бажає отримати у власність земельну ділянку, якій присвоєно кадастровий номер 1221484000:02:038:0004. Позивач зазначає, що у своєму зверненні до відповідача від 27.03.2019 №423 він просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту с.Придніпровське. До свого звернення позивач надав графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, яку він і бажає отримати, а не будь-яку, розташовану за межами населеного пункту Придніпровське, як фактично зазначено у резолютивній частині рішення суду.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що 27.03.2019 року ОСОБА_1 у порядку ст. 118 Земельного кодексу України звернувся до Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
До клопотання надано копію паспорту, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, посвідчення учасника бойових дій, Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.09.2016 року, Довідку МСЕК від 18.01.2017 року № 721510, диплом спеціаліста НОМЕР_1 , графічні матеріали, що забезпечують чітке відображення та розуміння місця розташування земельної ділянки, яку бажає отримати у власність позивач.
19.04.2019 року Любимівська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області на двадцятій сесії сьомого скликання розглянула клопотання ОСОБА_1 та прийняла рішення про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Указані обставини також підтверджені судовим рішення від 27.11.2019 року у справі №160/9257/19, яке набрало законної сили та яким задоволено позов ОСОБА_1 шляхом скасування рішення відповідача від 19.04.2019 року та зобов'язання Любимівську сільську раду Дніпровського району Дніпропетровської області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 27.03.2019 року та вирішити питання про надання або відмову у наданні дозволу та розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства в розмірі визначеної для членів сільськогосподарського підприємства, яке розташоване на території Любимівського ОТГ в Дніпропетровській області, Дніпровського району за межами населеного пункту с. Придніпрянське.
На виконання цього рішення суду відповідач повторно розглянув звернення ОСОБА_1 від 27.03.2019 року та прийняв рішення від 19.06.2020 року №974-31/VII, яким йому відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства в розмірі визначення для членів сільськогосподарського підприємства, яке розташоване га території Любимівської об'єднаної територіальної громади.
Мотивом відмови слугували ті обставини, що бажана земельна ділянка накладається на земельну ділянку, по якій прийнято рішення про створення громадських пасовищ у с. Придніпрянське Дніпровського району, Дніпропетровській області, а також те, що вона відноситься до ландшафтного комплексу “Любимівські балки” - включає систему р. Течія (с. Придніпрянське) та включена до схеми формування екологічної мережі Дніпропетровської області.
Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору, який передано на вирішення суду.
За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Так, надаючи оцінку оскаржуваному рішенню відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, суд першої інстанції правильно виходив з того, що таке рішення не можливо визнати обґрунтованим з огляду на недоведеність відповідачем тих обставин, які стали підставою для його прийняття, а саме того, що запитувана позивачем земельна ділянка включена до земельної ділянки, по якій прийнято рішення про створення громадських пасовищ та того, що запитувана земельна ділянка включена до схеми формування екологічної мережі Дніпропетровської області.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, відповідачем не спростовано вказаних висновків суду першої інстанції, належних та допустимих доказів належності запитуваної земельної ділянки до земельної ділянки щодо якої прийнято рішення про створення пасовищ та включення її до схеми формування екологічної мережі Дніпропетровської області, суд апеляційної інстанції не надано.
Отже, враховуючи те, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (ч.7 ст.118 ЗК України) і таких підстав у спірному випадку відповідачем зазначено не було, суд першої інстанції цілком обгрунтовано визнав оскаржуване рішення відповідача неправомірним.
В той же час, суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення зазначив те, що земельній ділянці, за рахунок якої позивач хоче набути у власність земельну ділянку для ведення фермерського господарства, присвоєно кадастровий номер 1221484000:02:038:0004, тобто земельна ділянка є сформованою.
Зробивши такі висновки, суд першої інстанції не врахував того, що по-перше: у такому випадку формування земельних ділянок (яку особа бажає набути у власність чи користування) здійснюється не на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а на підставі технічної документації із землеустрою, що стала підставою для формування земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер. Вказаний висновок випливає з положень ст..79-1 Земельного кодексу України, з яких вбачається, що підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. По-друге, такий висновок суду першої інстанції не підтверджується матеріалами справи, оскільки з долучених до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою графічних матеріалів, в яких зазначено місце розташування запитуваної земельної ділянки, вбачається те, що запитувана земельна ділянка знаходиться поза межами сформованих земельних ділянок, яким присвоєно кадастровий номер. Крім цього, з відповіді ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області на адресу позивача (Лист від 22.05.2019) вбачається, що запитувана ділянка є не сформованою. Аналогічне встановлено і постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року (справа №160/9257/19).
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про помилковість зазначення судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення про те, що земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 1221484000:02:038:0004.
Визначаючи спосіб захисту порушеного права, суд першої інстанції, врахувавши те, що відповідач на протязі двох років фактично створює перешкоди позивачу у реалізації його конституційних прав, дійшов правильного висновку, що такий спосіб відновлення порушених прав, як зобов'язання видати дозвіл, відповідає засадам адміністративного судочинства та буде свідчити проте, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Щодо аргументів відповідача про дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування.
Так, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади, як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.
У спірному випадку, реалізуючи свої владні повноваження, відповідач, обираючи одне із альтернативних рішень, прийшов до висновку про те, що правильним рішенням є рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
При цьому, рішення такого змісту, фактично з одних і тих самих підстав, відповідачем прийнято двічі.
Тобто, відповідачем було реалізовано свої дискреційні повноваження шляхом прийняття, у тому числі, оскарженого рішення.
Адміністративний суд під час розгляду справи та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, у разі скасування нормативно-правового акту або індивідуального акта, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (ч.3 ст.245 КАС України).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що задоволення позовних вимог позивача у такий спосіб, як зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений і вказане рішення не можливо визнати втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки ним такі повноваження були самостійно реалізовані шляхом прийняття оскарженого рішення, яке були предметом судового контролю у межах цієї справи.
В той же час, зобов'язавши відповідача надати такий дозвіл, суд першої інстанції, в резолютивній частині рішення, зазначив те, що такий дозвіл повинен бути наданий відносно земельної ділянки за межами населеного пункту с.Придніпрянське, при цьому, не конкретизувавши те, що такий дозвіл повинен стосуватися запитуваної позивачем земельної ділянки, бажане розташування якої зазначено в графічних матеріалах, долучених до клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 27.03.2019 вх.№423.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та наявності підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, шляхом зміни мотивувальної та резолютивної частини рішення.
На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Любиміської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі №160/17119/20 - змінити:
виключивши з мотивувальної частини рішення суду посилання на земельну ділянку з кадастровим номером 1221484000:02:038:0004;
пункт 3 резолютивної частини рішення суду викласти в наступній редакції:
«Зобов'язати Любимівську сільську ради Дніпровського району Дніпропетровської області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту с. Придніпрянське, бажане розташування якої зазначено в графічних матеріалах, долучених до клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 27.03.2019 вх.№423».
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі №160/17119/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.
Вступна та резолютивна частини проголошені 09.11.2021
Повне судове рішення складено 10.11.2021
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк