Справа № 766/3007/20
н/п 2/766/6614/21
15.07.2021 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Єпішина Ю.М.,
секретар судового засідання Сауляк Я.О.,
за участі позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника третьої особи Фокіна А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Херсонська міська рада м. Херсона, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Херсонська міська рада, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що відповідно до договору найму житлового приміщення № 256 від 07.07.2015 року Департаментом житлово-комунального господарства Херсонської міської ради надано однокімнатне житлове приміщення двокімнатного житлового приміщення № 16, жилою площею 11,97 кв.м. в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до витягу з протоколу № 4 засідання міської громадської комісії з житлових питань від 13.05.2015 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради від 19.05.2015 року № 200, позивача визнано наймачем однокімнатного житлового приміщення двокімнатного житлового приміщення АДРЕСА_2 , жилою площею 11,97 кв.м. та надано право користування цим житловим приміщенням. На іншу кімнату вказаного двокімнатного житлового приміщення АДРЕСА_2 , 25.08.2010 року ЗАТ «Красень» було видано ордер № 12 ОСОБА_3 , який був підставою для її вселення у вказане приміщення. Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 24.03.2011 року у справі № 2-6538/10 вищевказаний ордер виданий ОСОБА_3 було визнано недійсним. Відповідач не мешкала у вказаному вище житловому приміщенні, також у приміщенні не було її речей. 13.04.2016 року позивач подала до Херсонської міської ради заяву про укладення договору найму житлового приміщення, в якій просила розглянути питання про укладення договору найму всього житлового приміщення за № 16 гуртожитку розташованому за адресою: АДРЕСА_1 . Херсонською міською радою на звернення позивача надано відповідь № Б-524 від 16.05.2016 року в якій вказано, що оскільки, ОСОБА_3 зареєстрована в даному житловому приміщенні, то питання зняття її з реєстраційного обліку має вирішуватись у судовому порядку. Посилаючись на зазначені обставини просила задовольнити позовні вимоги.
Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у наданому до суду позові, проти ухвалення заочного рішення не заперечували.
Відповідач до суду не з'явився, відзив на позов не надав, причини неявки суду, не повідомив.
Представник третьої особи при вирішенні заявленого позову поклався на розсуд суду.
15.07.2021 року постановлено ухвалу про заочний розгляд даної справи.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані докази, приходить до наступного висновку.
ОСОБА_1 є наймачем 1-кімнатного житлового приміщення 2-кімнатного житлового приміщення № 16, житловою площею № 11,97 в гуртожитку по АДРЕСА_1 на підставі договору найма житлового приміщення № 256 від 07.07.2015 року.
З Акту технічного обстеження кімнати АДРЕСА_2 убачається, що житловий будинок-гуртожиток АДРЕСА_3 , дев'ятиповерховий, панельний, 1988 року будівлі, 2 під'їзний. Перший поверх будинку має статус відомчого житлового фонду-гуртожитку. На момент обстеження спостерігається: кімната № НОМЕР_1 , дво х кімнатна, розташована на третьому поверсі першого під'їзду. Однокімнатна кімната, зал S 17,6м2 з виходом на балкон (прохідна) прописана в цій кімнаті ОСОБА_3 , але не проживає. Двокімнатна кімната S 12,1 м2, проживає і прописана ОСОБА_1 зі своєю сім'єю. Так само є:кухня S 8,7м2, туалет S 1,0м2, ванна кімната S 2,6м2, коридор S 8,7 м2, балкон S 1,4м2.
Згідно акту від 17.09.2019 року ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , але не проживає з 20.11.2009 року.
Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 24.03.2011 року у справі № 2-538/10 за позовом заступника прокурора Суворовського району м. Херсона в інтересах держави в особі Херсонської міської ради до ЗАТ "Красень", ОСОБА_3 про визнання недійсним ордеру на житлову площу - визнано недійсним ордер № 12 від 25.08.2010 року на житлову площу в кімнаті АДРЕСА_2 , виданий ЗАТ "Красень" ОСОБА_3 .
За приписами ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Відповідно до положень ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 163 ЖК Української РСР - у разі тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 Житлового Кодексу. Тимчасова відсутність наймача та членів його сім'ї не звільняє їх від виконання обов'язків за договором найму жилого приміщення.
Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сімї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени сімї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідно з наведеною нормою та п. 11 постанови Пленуму Верховного суду України «Про деякі питання, що виникли з практики застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 за № 2, наймач або член його сім'ї втрачає право користування жилим приміщенням, якщо він вибув на інше постійне місце проживання. Доказами вибуття можуть бути будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення іншого договору на невизначений строк, тощо).
Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статті 58 та 59 ЦПК України вказують на те, що докази повинні бути належними та допустимими.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем в обґрунтування позовних вимог не надано доказів на підтвердження права користування нею житловою кімнатою площею 17,6м 2 в приміщенні АДРЕСА_2 , де зареєстровано місце проживання відповідача.
Суд не приймає доводи позивача про те, що реєстрація відповідача у спірному житловому приміщенні порушує її право власності.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Права власника житлового будинку визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Тобто право власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у нього права приватної власності на це майно.
Спірне житлове приміщення відноситься до комунальної власності та не перебуває у власності позивача.
Таким чином, суд не убачає порушення прав позивача, за захистом яких вона звернулася до суду та з урахуванням встановлених обставин, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позову в обраний позивачем спосіб, а саме: шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Судові витрати, суд розподіляє відповідно до положень ст. 141 ЦПК України та у зв'язку з відмовою у задоволенні позову покладає їх на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6-13, 81, 141, 258, 259, 263- 265, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Херсонська міська рада м. Херсона, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача , поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Ю.М. Єпішин