Провадження № 2/325/7/2021
Справа № 326/394/16-ц
Іменем України
01 листопада 2021 року смт. Приазовське
Приазовський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Діденка Є.В.,
за участю секретаря судового засідання Орманджи Ф.К.,
представника позивача - адвоката Щедріна О.П.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представників відповідача - адвокатів Корнієнка М.А., Дон В.О.,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним,
22.03.2016 року ОСОБА_2 звернулася до Приморського районного суду Запорізької області з позовною заявою, у якій (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 11.12.2019 року) просила визнати недійсними правочини - змішані договори позики та поруки (гарантії), оформлені: розпискою від 02.03.2012 року та накладною № 1 від 02.03.2012 року на суму 400 000 грн.; розпискою від 10.04.2012 року та накладною б/н від 10.04.2012 року на суму 260 000 грн.; розпискою від 23.03.2013 року та накладною № 6 від 03.03.2013 року на суму 380 000 грн., укладені від імені ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактична адреса проживання: АДРЕСА_2 , складеними та підписаними у якості гаранта ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , на отримання грошових коштів у ОСОБА_4 на суму 400 000 грн., на суму 260 000 грн., на суму 380 000 грн., як вчинені під впливом обману ОСОБА_4 . Судові витрати просила віднести на відповідача.
Позов обґрунтовано тим, що чоловік позивачки - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до заповіту заповідав все належне йому майно, а також належні йому майнові права та обов'язки на час смерті, ОСОБА_2 . Позивач прийняла спадщину за заповітом і отримала 16 жовтня 2014 року свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Перед смертю ОСОБА_4 повідомив позивачку, що відповідач, ОСОБА_1 брав у нього в борг грошові кошти, про що останній надав розписки, написані від імені його дружини ОСОБА_3 , оскільки за поясненнями самого ОСОБА_1 , він будучи сільським головою Коларівської сільської ради Приморського району Запорізької області, не міг взяти грошові кошти в борг на здійснення підприємницької діяльності. Вказані розписки були знайдені позивачкою після смерті чоловіка. Так в розписці від 2 березня 2012 року було вказано від імені ОСОБА_3 , як приватного підприємця, що вона позичила у приватного підприємця ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 400 000 гривень 00 коп., на підтвердження отримання грошових коштів оформлена накладна № 1 від 02.03.2012 року. Термін повернення позики в розписці визначений - 2 грудня 2012 року. Розписка підписана чоловіком ОСОБА_5 - ОСОБА_1 , який вказав в розписці: «Росписка написана мною, ОСОБА_1 , выступаю гарантом, в случае не возврата денег, как частное лицо. В чем и подписываюсь», (текст наведено мовою оригіналу розписки). Підпис ОСОБА_1 скріплено печаткою Коларівської сільської ради Приморського району Запорізької області. В розписці від 10 квітня 2012 року вказано що ОСОБА_5 позичила у приватного підприємця ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 260 000 гривень 00 коп., крім розписки наявна накладна б/н від 10.04.2012 року на отримання від ОСОБА_4 вказаної суми. Термін повернення позики визначений в розписці - 10 січня 2013 року. Вказана розписка також підписана ОСОБА_1 . В розписці від 23 березня 2013 року вказано про позичення у приватного підприємця ОСОБА_4 грошових коштів у сумі 380 000 гривень 00 коп., про що свідчить також і накладна № 6 від 3.03.2013 року на вказану суму. Термін повернення позики - 23 грудня 2013 року. Розписку підписав ОСОБА_6 . До розписок було додано копію паспорта та свідоцтва про реєстрацію як фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 . Грошові кошти у терміни, вказані в розписках повернуті відповідачем або його дружиною не були, після смерті ОСОБА_4 позивачка неодноразово зверталася до відповідача про повернення боргу, однак грошових коштів не отримала. У 2015 році ОСОБА_2 звернулась з заявою до поліції. На підставі її заяви було відкрите кримінальне провадження № 12015080340000984 від 28.12.2015 року. А 17.02.2016 року було призначено експертизу з дослідження почерку і підписів та реквізитів документів по вказаному провадженню. Відповідно до висновку експерта від 22.04.2016 року № 128, встановлено, що рукописний текст всіх трьох розписок - від 02.03.2012 року, 10.04.2012 року, 23.03.2013 року виконано ОСОБА_1 . Також з висновку експерта позивач зробила висновок, що відповідач власноручно склав за свою дружину ОСОБА_3 вищевказані розписки та підписав їх. Відповідач не міг не знати про те, що розписки підписані нібито невідомою особою, а не його дружиною, від імені якої вказані розписки були підписані. Таким чином, позивач вважає, що правочини - договори позики та поруки, оформлені розписками та накладними від імені ОСОБА_3 , складені та підписані фактично ОСОБА_1 , укладеними під впливом обману ОСОБА_4 з боку ОСОБА_1 . Також зазначає, що перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Вона дізналася про порушення права та особу, яка його порушила, отримавши від слідчого копію висновку експерта від 22.04.2016 року №128.
Ухвалою судді Приморського районного суду Запорізької області Булашева Р.Л. від 24.03.2016 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2
05.05.2016 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в якій (з урахуванням уточнення від 13.07.2020 року) заявлено вимоги: 1) визнати недійсними три основні односторонні правочини, - договори позики, що оформленні розписками: розпискою 02.03.2012 року на суму 400 000,00 (чотириста тисяч грн. 00 коп.), розпискою від 10.04.2012 року на суму 260 000,00 (двісті шістдесят тисяч грн. 00 коп.), розпискою від 23.03.2013 року на суму 380 000,00 (триста вісімдесят тисяч грн. 00 коп.), що укладені від імені фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на ім'я фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 в частині зобов'язання, що стосується отримання та повернення грошових коштів фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 ; 2) визнати недійсним три односторонні правочини, що укладенні на забезпечення виконання трьох основних зобов'язань, що оформлені трьома розписками які складені від імені фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на ім'я фізичної особи- підприємця ОСОБА_4 та оформлені відповідними трьома письмовими застереженнями у текстах вказаних розписок стосовно надання поруки (гарантії), що надається фізичною особою ОСОБА_1 , у розписці від 02.03.2012 року на суму 400 000,00 (чотириста тисяч грн. 00 коп.), розписці від 10.04.2012 року на суму 260 000,00 (двісті шістдесят тисяч грн. 00 коп.), розписці від 23.03.2013 року на суму 380 000,00 (триста вісімдесят тисяч грн. 00 коп.); 3) судові витрати покласти на позивача за первісним позовом.
Зустрічний позов обґрунтовано тим, що з позовних вимог ОСОБА_7 взагалі не зрозуміло, кому за версією позивача ОСОБА_4 передавав грошові кошти - безпосередньо ОСОБА_3 , чи саме відповідачу за первісним позовом - ОСОБА_1 . Стосовно суті правочинів позики між ОСОБА_4 , що виступав як фізична особа - підприємець та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 , позивач за зустрічним позовом вважає, що в розумінні ст. 215 ЦК України, вони є недійсними, так як при їх укладанні не дотримано сторонами приписів статті 203 ЦК України, а саме в тому числі відсутня воля фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на їх вчинення, що виражено у відсутності її підпису на вказаних правочинах, та не отримання нею вказаних грошових коштів. Ким виконано підпис від імені ФОП ОСОБА_3 на спірних трьох розписках та накладних наразі не відомо, однак з цього приводу проводиться перевірка компетентними органами. Зазначає, що накладна № 1 від 02.03.2012 року, накладна б/н від 10.04.2012 року, накладна № 6 від 23.03.2013 року в розумінні норм ЦК України не є належним та допустимим доказом наявності зобов'язання, так як не містить жодних реквізитів (умов) правочину, що повинен містити правочин позики. З них навіть не вбачається жодного посилання до будь-якого договору. Зазначені розписки є елементом удаваного правочину. Крім того, на підтвердження удаваності спірних правочинів свідчить той факт, що з дня настання строку виконання зобов'язання за договорами позик до дня смерті ОСОБА_4 пройшов тривалий час в декілька років. Однак за життя, ОСОБА_4 так і не звернувся до суду з жодним позовом щодо стягнення зазначених грошових коштів
Зважаючи, що за життя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 були знайомі, він запропонував поручитися за зобов'язаннями своєї дружини, що виникли між ТОВ «Перше Травня», директором якого був ОСОБА_4 , та нею, написавши розписки про ніби то отримання грошових коштів у борг. ОСОБА_1 такі розписки надав йому, однак розписки були надані без підпису дружини та печаток органів місцевого самоврядування. Яким чином вони там опинилися, йому не відомо. З цього питання наразі проводиться перевірка компетентними органами. Також зазначає, що ОСОБА_4 систематично використовував таку схему взаємовідносин і з іншими особами. Непоодинокі випадки, коли ОСОБА_4 безпосередньо, чи через підконтрольні товариства надавав особам посівний матеріал та ПММ без попередньої оплати чи на частковій основі за завищеними цінами, в замін цього він вимагав написання боргових розписок на значно більші суми. Зазначені розписки були удаваними правочинами, грошових коштів по ним люди не отримували, в його розумінні ці розписки слугували гарантією своєчасного розрахунку з ним за реальними угодами купівлі - продажу товару. Отже фактично ОСОБА_4 вимагав від ОСОБА_1 гарантії розрахунку його дружини з ним за реальними договорами купівлі - продажу товару. Надання такої гарантії ОСОБА_4 вбачав саме через написання подібних розписок, що по своїй суті є удаваними правочинами, так як по ним сторонами не ставилося за меті отримання чи надання реальних грошових коштів. Однак при яких обставинах, яким чином, коли і хто виконав підпис за його дружину, ОСОБА_1 не відомо. Недійсність основного зобов'язання в свою чергу впливає і на дійсність зобов'язання щодо його забезпечення.
У заяві від 10.12.2019 року ОСОБА_2 просила застосувати позовну давність до зустрічного позову ОСОБА_8
17 квітня 2020 року дана справа прийнята до провадження судді Апалькової О.М. в порядку передання з Приморського районного суду Запорізької області на підставі статті 31 ЦПК України.
Ухвалою судді Діденка Є.В. від 02.09.2020 року справа прийнята до провадження на підставі повторного автоматизованого розподілу справи у зв'язку з відставкою судді ОСОБА_9 , призначено підготовче засідання на 18.09.2020 року.
Ухвалою суду від 18.09.2020 року закрито підготовче провадження, справа призначена до розгляду в судовому засіданні на 21.10.2020 року; відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про призначення у справі почеркознавчої експертизи, у зв'язку з її необґрунтованістю; заяви сторін про допит свідків задоволені частково; визнано обов'язковою явку ОСОБА_2 ; зобов'язано ОСОБА_2 дати письмову відповідь на десять питань, поставлених у зустрічному позові.
Заявою від 12.10.2020 року ОСОБА_2 відмовилась від надання відповідей на підставі ст. 63 Конституції України.
Ухвалою від 12.04.2021 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 і її представник підтримали позов з викладених у ньому підстав. ОСОБА_2 відмовилась давати показання в якості свідка, виявила бажання надати пояснення суду, і пояснила, що 22.02.2014 р. вона знаходилась разом з чоловіком ОСОБА_4 у лікарні в реанімаціїї, і стала свідком телефонної розмови ОСОБА_4 з ОСОБА_10 , під час якої ОСОБА_4 вимагав повернути гроші. Потім він сказав, що ОСОБА_1 взяв у нього гроші в борг, і повідомив, де знаходяться розписки. Через два дні ОСОБА_4 помер. Обставини укладення розписок їй невідомі. Спочатку ОСОБА_1 обіцяв повернути гроші, а потім відмовився. ОСОБА_4 за життя до 22.02.2014 р. нічого не казав про цю заборгованість, і також ніколи не казав, що ОСОБА_1 його обманув. Позивачка вважає, що ОСОБА_1 обманув ОСОБА_4 , оскільки прийшов до нього з вже написаними розписками, і приховав, що вони написані ним, а не ОСОБА_3 .
Відповідач ОСОБА_1 і його представники в судовому засіданні заперечили проти позову, просили задовольнити зустрічний позов з викладених у ньому підстав. Допитаний в якості свідка відповідач ОСОБА_1 суду пояснив, що він з 1989 року був знайомий з ОСОБА_4 , були нормальні відносини. Його дружина ОСОБА_3 була приватним підприємцем. Всі три розписки писав дійсно він, але по зразку, наданому ОСОБА_4 , у його присутності, у приміщенні його адміністрації, у дати, зазначені в розписках. Але розписки замість дружини він не підписував. Причиною написання розписок стало те, що ОСОБА_4 сам звернувся до нього, щоб написати ті розписки, в якості гарантії повернення йому коштів за надані ним послуги на користь ОСОБА_3 , які полягали у наданні техніки для обробки землі, дизельного палива і посівного матеріалу. Так працівник ОСОБА_4 - ОСОБА_11 , допомагав ОСОБА_3 обробляти землю. Він погодився, бо ОСОБА_4 допомагав його дружині. Накладні при написанні розписок він не писав і не підписував, при ньому вони не складались. Виправлення в розписці він не робив. Печатки на розписках він не ставив, звідки вони там взялись, йому невідомо. Гроші він при написанні розписок не отримував, вважає, що його дружина також не отримувала. Потім ОСОБА_2 почала пред'являти вимоги про повернення коштів, сказала, що знайшла розписки. Вважає, що ОСОБА_4 він не обманював, за надані послуги ОСОБА_3 повинна була сплатити гроші ОСОБА_4 , але яку суму, не знає, вважає, що дружина розрахувалась. Печатка у сільській раді змінювалась, але коли, не пам'ятає. Як у ОСОБА_4 опинились реєстраційні документи ФОП ОСОБА_3 , йому невідомо.
Також, у судовому засіданні 01.11.2021 року представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним ОСОБА_1 - адвокат Корнієнко М.А. надав суду заяву, у якій просив застосувати строки позовної давності до усіх позовних вимог позивача ОСОБА_2 за вказаним позовом про визнання недійсними правочинів та інше та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності та доводи учасників справи, суд вважає, що первісний і зустрічний позови не підлягають задоволенню з таких підстав.
Встановлені судом обставини і відповідні їм правовідносини.
Згідно з розпискою від 02.03.2012 року, складеною від імені ОСОБА_3 , зазначено, що ОСОБА_3 , приватний підприємець, взяла в борг у приватного підприємця ОСОБА_4 400 000,00 грн., які зобов'язується повернути до 02 грудня 2012 року (або 2013 року, оскільки у розписці здійснено виправлення року). Під цим міститься підпис від імені ОСОБА_3 , а також прізвище « ОСОБА_12 . Гр.». Нижче вказано: «розписка написана мною, ОСОБА_1 , виступаю гарантом у випадку неповернення коштів, як приватна особа, про що і розписуюсь». Далі міститься підпис ОСОБА_1 і поставлена печатка Коларівської сільської ради.
Згідно з розпискою від 23.03.2013 року, складеною від імені ОСОБА_3 , зазначено, що ОСОБА_3 , приватний підприємець, взяла в борг у приватного підприємця ОСОБА_4 380 000,00 грн., які зобов'язується повернути до 23 грудня 2013 року. Під цим міститься підпис від імені ОСОБА_3 , а також прізвище « ОСОБА_12 . Гр.». Нижче вказано: «розписка написана мною, ОСОБА_1 , виступаю гарантом у випадку неповернення коштів, як приватна особа, про що і розписуюсь». Далі міститься підпис ОСОБА_1 і поставлена печатка Коларівської сільської ради.
Згідно з розпискою від 10.04.2012 року, складеною від імені ОСОБА_3 , зазначено, що ОСОБА_3 , приватний підприємець, взяла в борг у приватного підприємця ОСОБА_4 260 000,00 грн., які зобов'язується повернути до 10 січня 2013 року. Під цим міститься підпис від імені ОСОБА_3 , а також прізвище « ОСОБА_12 . Гр.». Нижче вказано: «розписка написана мною, ОСОБА_1 , виступаю гарантом у випадку неповернення коштів, як приватна особа, про що і розписуюсь». Далі міститься підпис ОСОБА_1 і поставлена печатка Коларівської сільської ради.
Відповідно до накладної від 02.03.2012 року, зазначено, що ОСОБА_3 отримала в борг 400 000,00 грн., нижче містяться підписи у графах «відпустив» і «прийняв».
Відповідно до накладної від 03.03.2012 року, зазначено, що ОСОБА_3 отримала в борг 380 000,00 грн., нижче містяться підписи у графах «відпустив» і «прийняв».
Відповідно до накладної від 10.04.2012 року, зазначено, що ОСОБА_3 отримала в борг 260 000,00 грн., нижче містяться підписи у графах «відпустив» і «прийняв», а також відтиск печатки Коларівської сільської ради.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 13.03.2013 року, рахунку і накладної (а.с. 38-40, 62-64 т. 1), ОСОБА_3 придбала у ТОВ «Перше Травня» в особі директора Чернєва Д.М. - ячмінь у кількості 25 тон за ціною 60368,64 грн. Згідно з випискою по рахунку, 28.03.2013 року ОСОБА_3 сплатила за ячмінь 60368,64 грн. (а.с. 42 т. 1). Укладення вказаного договору підтверджено довідкою ТОВ «Перше Травня» від 30.05.2016 р., інших договорів у період 2012-2013 роки не укладалось (а.с. 65 т. 1, а.с. 67 т. 2). Договорів про збереження матеріальних цінностей між ОСОБА_4 і ТОВ «Перше Травня» не укладалось (а.с. 71 т. 2).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджено копією свідоцтва про смерть від 25.02.2014 року серії НОМЕР_3 .
Згідно із заповітом від 09.08.2013 року та свідоцтвом про право на спадщину від 16.10.2014 року (а.с. 131 т. 2) спадкоємцем всього майна після смерті ОСОБА_4 є ОСОБА_2 .
Відповідно до засвідченої копії висновку експерта судово-почеркознавчої експертизи № 128 від 22.04.2016 року, проведеної в рамках кримінального провадження № 12015080340000984 і наданої на запит суду, зроблені такі висновки:
- рукописний текст у накладній № 1 від 02.03.2012 року виконаний ОСОБА_4 ; підпис у графі «відпустив» у вказаній накладній виконаний ОСОБА_4 ; встановити ким, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 чи ОСОБА_4 виконаний підпис у графі «прийняв» у вказаній накладній не виявилось можливим.
- рукописний текст у розписці від 02.03.2012 року виконаний ОСОБА_10 ; встановити, ким виконаний підпис у розписці перед словосполученням « ОСОБА_3 », ОСОБА_3 , ОСОБА_10 чи ОСОБА_4 , не виявилось можливим; підпис після тексту «в чому і розписуюсь» виконаний ОСОБА_10 .
- рукописний текст на першій сторінці накладної № 6 від 03.03.2013 року виконаний ОСОБА_4 . Рукописний текст «триста вісімдесят тисяч грн.» на другій сторінці накладної № 6 виконаний не ОСОБА_4 , не ОСОБА_10 і не ОСОБА_3 а іншою особою; підпис в графі «відпустив» накладної, виконаний ОСОБА_4 ; підпис в графі «прийняв» накладної виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою. Встановити ким, ОСОБА_4 , ОСОБА_1 чи іншою особою виконаний даний підпис, не виявилось можливим.
- рукописний текст в розписці від 23.03.2013 року виконаний ОСОБА_10 ; підпис перед словосполученням « ОСОБА_3 » у розписці виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою. Встановити ким, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 чи іншою особою виконаний даний підпис, не виявилось можливим; підпис після тексту «в чому і розписуюсь» виконаний ОСОБА_10 .
- рукописний текст в накладній від 10.04.2012 року та підпис у графі «відпустив» виконаний ОСОБА_4 ; встановити ким, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 чи ОСОБА_4 виконаний підпис у графі «прийняв» у вказаній накладній не виявилось можливим.
- рукописний текст у розписці від 10.04.2012 року виконаний ОСОБА_10 ; підпис перед словосполученням « ОСОБА_3 » у розписці виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою. Встановити ким, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 чи іншою особою виконаний даний підпис, не виявилось можливим; підпис після тексту «в чому і розписуюсь» виконаний ОСОБА_10 .
- відтиски печатки з текстом «Коларівська сільська рада» на розписках від 23.03.2013 та 10.04.2012 р., накладній від 10.04.2012 р., нанесені еластичним рельєфним кліше та нанесені печаткою, вільні зразки якої надані на дослідження; відтиск печатки з текстом «Виконавчий комітет Коларівської сільської ради» в розписці від 02.03.2012 р. нанесений еластичним рельєфним кліше, та нанесений печаткою, вільні зразки якої надано на дослідження.
Відповідно до довідки Приморського відділення Бердянської ОДПІ від 12.07.2017 р. (а.с.126-127 т. 2), ФОП ОСОБА_4 за 2011 рік задекларовано валовий дохід 472325,00 грн., за 2-4 квартал 2011 року працювало 2 працівника; за 2012 рік задекларовано 694800,00 грн. валового доходу, за 2-4 квартал 2012 року працював 1 працівник; за 2013 рік задекларовано 684442,00 грн. валового доходу, за 2-4 квартал 2013 року працював 1 працівник.
Згідно з довідкою Приморського районного центру зайнятості від 17.10.2017 р., 17.07.2017 р. надано список працівників, які перебували у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_2 з 2011 по 2013 роки (а.с. 129, 130 т. 2).
Згідно з довідкою ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області від 31.07.2017 р. (а.с. 154-156 т. 2) надано перелік сільськогосподарської техніки, зареєстрованої за ОСОБА_4 , ТОВ «Перше Травня» та ОСОБА_2 .
Відповідно до копії трудової книжки, ОСОБА_13 з 2010 до 2012 роки працював у ТОВ «Перше Травня» (а.с. 164-167 т. 2).
Згідно з книгою обліку доходів ОСОБА_4 та податкової звітності за 2012 р. вказана сума доходу 649800,00 грн., за 2013 р. - 684442,10 грн. (а.с. 227-236 т. 2).
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив, що він з 2011-2013 роки працював механізатором у ОСОБА_3 , обробляв поля за допомогою техніки ОСОБА_4 - трактор Т-150 синього кольору, весною, працював ОСОБА_15 ОСОБА_3 також була техніка але не встигали культивувати. Те, що ОСОБА_4 , надава свою техніку, було приблизно 2 рази. На яких умовах працювала техніка ОСОБА_4 йому невідомо. ОСОБА_4 допомагав не тільки ОСОБА_3 , а й іншим на їх полях. З В'ячеславівки з бази ОСОБА_4 він також возив посівний матеріал - ячмінь в період 11-13 роки.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснив, що у 2010-2015 роки працював механізатором у ОСОБА_3 , обробляв поля. ОСОБА_3 займалась сільським господарством, техніки було мало, в обробці полів використовувалась техніка ОСОБА_4 трактор Т-150, синій, культивували соняшник. Це було 2012 чи 2013 року весною. На тракторі працював ОСОБА_17 допомагав і іншим, свідок бачив техніку на інших полях. На яких умовах надавався трактор, йому не відомо, паливо отримували на заправці в с. В'ячеславівка. Також, трактор ОСОБА_3 їздив і брав зерно на посів.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив, що один раз він культивував у ОСОБА_3 , на тракторі Т150, коли не пам'ятає. В цей час він працював в ТОВ «Перше Травня» механізатором, ОСОБА_4 дав йому вказівку культивувати під соняшник у ОСОБА_3 , 38 га, було це один раз і роботу зробив за один день, заправлявся при цьому з бензовозу у ОСОБА_4 . На яких умовах він обробляв, йому невідомо. ОСОБА_4 допомагав і іншим людям обробляти поля.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 суду пояснив, що працював бухгалтером в ТОВ «Перше Травня», ОСОБА_4 був директором. При складанні розписок він присутній не був, обставини їх написання йому невідомі. Йому невідомо, чи допомагав ОСОБА_4 . ОСОБА_3 технікою чи посівним матеріалом. Він не пам'ятає, чи були договірні відносини з ОСОБА_3 . Один раз ОСОБА_4 казав, що ОСОБА_19 винен йому гроші, але хто саме, ОСОБА_3 чи ОСОБА_1 і яку суму - не казав. ОСОБА_4 допомагав інших фермерам. Колись ОСОБА_1 приїжджав до ОСОБА_4 , вони були у кабінеті.
Викликана в якості свідка ОСОБА_3 , в судовому засіданні відмовилась від надання показань на підставі ст. 63 Конституції України.
Відповідно до встановлених правовідносин, суд керується такими нормами права.
Статтями 1216-1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
На підставі ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Згідно зі ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Як роз'яснено у пункті 20 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9 правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
У пункті 25 вказаної постанови зазначено, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
У постанові від 14.03.2019 року у справі № 755/3903/17 Верховний Суд зазначив, що тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов'язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.
Оцінка доказів і мотиви суду.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позовні вимоги ОСОБА_2 ґрунтуються на твердженнях того, що ОСОБА_1 умисно ввів в оману ОСОБА_4 при укладенні трьох договорів позики у виді розписок, що полягало в тому, що він склав їх замість своєї дружини і надав ОСОБА_4 , приховавши цей факт і отримавши грошові кошти, вказані у розписках.
Заперечення і позовні вимоги ОСОБА_1 полягають у тому, що він дійсно, написав тексти трьох розписок замість своєї дружини ОСОБА_3 , але не розписувався замість неї і гроші не отримував. Такі розписки були написані на вимогу ОСОБА_4 в якості гарантії того, що йому будуть повернуті кошти за надання послуг на користь ОСОБА_3 у виді обробки землі і надання посівного матеріалу. На цих підставах ОСОБА_1 просить визнати розписки удаваними правочинами.
Надаючи оцінку аргументам сторін і дослідженим доказам, суд спочатку звертає увагу на те, що у всіх розписках боржником зазначена ОСОБА_3 .
Як слідує з позовів сторін і їх пояснень під час розгляду справи, обидві сторони погоджуються з тим, що підписи на розписках не належать ОСОБА_3 , і саме цим обґрунтовують свої позовні вимоги.
Неналежність підпису ОСОБА_3 у текстах розписок і накладних додатково підтверджується висновком експерта № 128 від 22.04.2016 року, виконаним в рамках кримінального провадження. Відповідно до положень статей 102-104 ЦПК України суд не надає такому висновку доказового значення висновку експерта в розумінні процесуального закону, але вважає можливим врахувати його як письмовий доказ (документ) у відповідності до статті 95 ЦПК України.
Далі суд зазначає, що сторони у цій справі не є безпосередніми учасниками оспорюваних договорів позики. Так, ОСОБА_2 не була присутня при укладенні договорів позики і обставини їх укладення їй невідомі. Стверджуючи про наявність обману, позивачка посилається на введення в оману її померлого чоловіка ОСОБА_4 з боку ОСОБА_1 , оскільки розписки від імені ОСОБА_3 написані ОСОБА_1 , який на думку позивачки приховав цей факт від ОСОБА_4 .
На переконання суду, таких аргументів недостатньо для доведення факту обману, умислу і мети відповідача за викладених у позові обставин, доводи в цій частині ґрунтуються на припущеннях позивачки і не можуть бути покладені в основу судового рішення.
Крім того, у висновку експерта не зазначено, що підпис від імені ОСОБА_3 вчинений саме ОСОБА_1 . У досліджених судом розписках і накладних відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 отримав грошові кошти, вказані у розписках. Будь-які інші докази отримання саме ОСОБА_1 грошових коштів за розписками, суду також не надані.
Свідок ОСОБА_18 , який вказаний в розписках, суду пояснив, що насправді не був присутній при їх складанні.
Крім того, сам же ОСОБА_1 , не заперечує факту складання ним розписок, але пояснює, що не підписував їх замість дружини і печатки сільської ради на них не ставив.
Будь-яких доказів на підтвердження того, що померлому ОСОБА_4 не було відомо про те, хто саме складав вказані розписки, і що ОСОБА_1 ввів його в оману, отримавши грошові кошти, суду не надано.
Таким чином, на переконання суду, позивачкою не було надано суду доказів вчинення відповідачем обману померлого ОСОБА_4 , і тому позов задоволенню не підлягає.
Надаючи оцінку доводам ОСОБА_1 про удаваність договорів позики, суд звертає увагу, що для визнання розписок удаваним правочином, позивачу необхідно було довести, що між ОСОБА_4 і його дружиною ОСОБА_3 існували інші цивільно-правові зобов'язання, і якого конкретно змісту, а також довести, що такі зобов'язання стали причиною укладення боргових розписок.
Так, у матеріалах справи міститься лише один договір купівлі-продажу ячменю між ТОВ «Перше Травня» і ОСОБА_3 , який був повністю виконаний. Наявність інших правовідносин, які сторони бажали приховати і які могли би бути підставою для укладення оспорюваних розписок, позивачем не доведено. Так, свідки пояснювали, що був випадок, коли ОСОБА_4 надав ОСОБА_3 трактор для обробки землі, заправляв його паливом, проте у справі відсутні докази того, на яких умовах надавалась така допомога, чи була вона оплатною, і якщо так, то яку конкретно грошову суму мала сплатити ОСОБА_3 .
Доводи ОСОБА_1 в частині недійсності договорів позики внаслідок їх не підписання ОСОБА_3 суд не бере до уваги, оскільки позов з цих підстав може заявляти саме ОСОБА_3 як особа, зазначена стороною цих правочинів.
Також, суд відхиляє аргументи представника відповідача про невідповідність розписок порядку грошового обігу у готівкових коштах, оскільки такі доводи не можуть однозначно підтверджувати неможливість фактичного передання грошових коштів.
Таким чином, зустрічний позов також є недоведеним і задоволенню не підлягає.
Оскільки суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог та зустрічних позовних вимог по суті, суд не вважає необхідним розглядати заяви сторін про застосування позовної давності.
На підставі ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовів, суд не компенсує сторонам понесені судові витрати.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 13, 81-82, 89, 141, 223, 247, 263-265 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним - відмовити.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повне рішення суду складене 10.11.2021 року.
Суддя Є.В. Діденко