Справа № 304/1221/21 Провадження № 1-кп/304/309/2021
09 листопада 2021 року м. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021071130000155 від 10 вересня 2021 року, про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Худльово Ужгородського району Закарпатської області, яка зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, без освіти, проживає у цивільному шлюбі, має на утриманні дев'ятеро неповнолітніх дітей, здійснює догляд за дітьми, раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України,
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_4 вчинила шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно, за наступних обставин.
Так, 03 січня 2020 року обвинувачена ОСОБА_4 , з метою незаконного збагачення, переслідуючи корисливий мотив та достовірно знаючи, що не має права на отримання допомоги як одинока мати, умисно внесла до заяви № 16 від 03 січня 2020 року «Про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг» неправдиві відомості як підставу для нарахування такої соціальної допомоги, при цьому приховавши інформацію про постійне проживання з батьком дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - ОСОБА_7 , яку подала до Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації, внаслідок чого у період з січня по червень 2020 року незаконно отримала соціальну допомогу в сумі 2 446, 80 грн, чим спричинила державі матеріалі збитки на вказану суму.
Надалі, 02 липня 2020 року обвинувачена ОСОБА_4 , з метою незаконного збагачення, переслідуючи корисливий мотив та достовірно знаючи, що не має права на отримання допомоги як одинока мати, умисно внесла до заяви № 1554 від 02 липня 2020 року «Про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг» неправдиві відомості як підставу для нарахування такої соціальної допомоги, при цьому приховавши інформацію про постійне проживання з батьком дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - ОСОБА_7 , яку подала до Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації, внаслідок чого у період з липня по грудень 2020 року незаконно отримала соціальну допомогу в сумі 2 102, 30 грн, чим спричинила державі матеріалі збитки на вказану суму.
Крім цього, 22 січня 2021 року обвинувачена ОСОБА_4 , з метою незаконного збагачення, переслідуючи корисливий мотив та достовірно знаючи, що не має права на отримання допомоги як одинока мати, умисно внесла до заяви № 60 від 22 січня 2021 року «Про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг» неправдиві відомості як підставу для нарахування такої соціальної допомоги, при цьому приховавши інформацію про постійне проживання з батьком дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - ОСОБА_7 , яку подала до Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації, внаслідок чого у період з січня по червень 2021 року незаконно отримала соціальну допомогу в сумі 1 702, 14 грн, чим спричинила державі матеріалі збитки на вказану суму.
Тим самим ОСОБА_4 скоїла злочини, передбачені ч. 2 ст. 190 КК України.
У судовому засіданні до суду подана угода про визнання винуватості, укладена 09 листопада 2021 року між прокурором Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 в присутності її захисника ОСОБА_5 , відповідно до якої обвинувачена ОСОБА_4 беззастережно визнає свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України. Крім цього, сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на два роки із застосуванням статті 75 КК України. Також сторони визначили наслідки укладення, затвердження і невиконання зазначеної угоди.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 у присутності захисника повністю та беззастережно визнала свою вину у вчиненні інкримінованих її злочинах, щиро розкаялася, просила суд затвердити укладену угоду, а також призначити узгоджену в ній міру покарання. Також ствердила, що угоду вона укладала добровільно, розуміє надані їй законом права, наслідки укладання і затвердження зазначеної угоди, визначені статтею 473 КПК України, суть пред'явленого обвинувачення і вид покарання, який до неї буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості.
Захисник обвинуваченої також просив суд затвердити угоду, призначивши узгоджену в ній міру покарання із застосуванням статті 75 КК України.
У судовому засіданні прокурор просив затвердити зазначену угоду і призначити обвинуваченій узгоджену в угоді міру покарання, при цьому просив на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинувачену від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк тривалістю два роки.
Заслухавши думку учасників судового провадження, безпосередньо дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Відповідно до ч. 5 ст. 469 КПК України укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Судом встановлено, що умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам кримінального процесуального закону, міра покарання, про призначення якої дійшли згоди її сторони, визначена в межах санкції ч. 2 ст. 190 КК України, з урахуванням положень 65, 66, 67 КК України, угода не суперечить інтересам суспільства. Порушень прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб внаслідок укладення такої угоди судом не встановлено.
Також судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_4 цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, зокрема те, що вона має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінальних правопорушень, у яких вона обвинувачуються, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 цього Кодексу, характер обвинувачення та вид покарання. Укладення угоди є цілком добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок, чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Крім цього встановлено, що прокурор усвідомлює наслідки затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України.
При призначенні покарання суд враховує тяжкість скоєних кримінальних правопорушень, особу винної, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України, є нетяжким злочином.
Суд враховує дані про особу винної: ОСОБА_4 за місцем фактичного проживання охарактеризована з позитивної сторони, не притягалась до адміністративної відповідальності адміністративною комісією при виконавчому комітеті Перечинської міської ради, скарги з боку сусідів до Перечинської міської ради не надходили, проживає у цивільному шлюбі, має на утриманні дев'ятеро неповнолітніх дітей, тимчасово непрацююча, здійснює догляд за дітьми, на диспансерному обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває. Суд враховує також досудову доповідь відносно ОСОБА_4 , відповідно до якої орган пробації вважає, що виправлення останньої можливе без позбавлення волі або обмеження волі, при цьому не становить високої небезпеки для суспільства, в тому числі окремих осіб.
Судом також враховано відсутність обставин, що обтяжують обвинуваченій покарання, відповідно до ст. 67 КК України. Судом визнано щире каяття обставиною, яка пом'якшує обвинуваченій покарання відповідно до ст. 66 КК України.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що угода про визнання винуватості відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та може бути затверджена і на підставі цієї угоди може бути ухвалений вирок, оскільки умови угоди узгоджуються з вимогами вказаного Закону, правова кваліфікація кримінальних правопорушень правильна, умови такої не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін чи інших осіб, укладення угоди було добровільним, наявні фактичні підстави для визнання винуватості. Також судом береться до уваги те, що узгоджені сторонами вид і міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченої. Суд вважає можливим застосувати статтю 75 КК України з покладенням на обвинувачену обов'язків, передбачених статтею 76 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
З огляду на викладене, угоду про визнання винуватості слід затвердити.
Речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні немає.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.
Запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_4 під час досудового розслідування не обирався. Підстав для обрання суд не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись статтями 368, 370, 373, 374, 468-476 КПК України, суд,
Угоду про визнання винуватості від 09 листопада 2021 року, укладену між прокурором Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 , затвердити.
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, і призначити їй узгоджене сторонами угоди покарання у вигляді позбавлення волі строком на два роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк тривалістю один рік.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Перечинський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Головуюча: ОСОБА_1