Єд. унік. № 243/12018/21
Провадження № 2-о/243/1657/2021
10 листопада 2021 року суддя Слов'янського міськрайонного суду Донецької області Старовецький В.І. розглянувши заяву ОСОБА_1 , за участі зацікавленої особи: Слов'янської міської ради Донецької області, ОСОБА_2 про встановлення факту сумісного постійного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю на момент відкриття спадщини,-
ОСОБА_1 звернувся до суду, за участі зацікавленої особи: Слов'янської міської ради Донецької області, ОСОБА_2 про встановлення факту сумісного постійного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю на момент відкриття спадщини.
Вивчивши матеріали справи, вважаю, що необхідно відмовити у відкритті провадження у справі з наступних підстав.
Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають справи в порядку позовного (загального або спрощеного), наказного та окремого провадження.
За змістом ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
За правовим аналізом вказаної норми, окреме провадження - це самостійний вид цивільного судочинства, у якому суд при розгляді безспірних справ встановлює юридичні факти або обставини з метою захисту охоронюваних законом інтересів громадян і організацій.
Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.
Частина 2 статті 293 ЦПК України вказує які саме справи про встановлення факту розглядає суд.
Частиною 2 статті 315 ЦПК України встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У відповідності до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», відповідно до статей 255, 271 Цивільного процесуального Кодексу України (ЦПК) в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Важливе значення має вимога про обов'язкове зазначення у заяві мети встановлення юридичного факту, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки. У заяві необхідно також вказати причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, та навести докази його існування.
Встановлення судом певного факту в порядку непозовного провадження можливо лише тоді, коли це не призведе до виникнення спору про право, тобто коли цей факт не торкнеться прав інших осіб.
У тому разі, коли буде виявлено, що встановлення факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».
Подібні висновки містяться у постановах Касаційного цивільного судуу складі Верховного Суду: від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61 24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 18230св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 6114667св20), у постановах Луганського апеляційного суду у справах №428/1735/20, №419/1402/20, №425/895/20 та в інших.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ в порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний із порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб'єктивного права за умови, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Метою звернення заявника із заявою про встановлення факту сумісного постійного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю на момент відкриття спадщини є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для оформлення спадкових прав та отримання свідоцтва про право на спадщину.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що факти, про встановлення яких просить заявник, не підлягають з'ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки із поданої заяви встановлено, що від встановлення таких фактів буде залежати виникнення права на спадщину.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України, суд якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, залишає заяву без розгляду, і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подавати позов на загальних підставах.
В абзаці 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказано, якщо під час розгляду справи по суті виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішення спору про право, суд, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позовну заяву на загальних підставах.
Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
В той же час, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, таке право не є абсолютним і воно може бутипіддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, також, виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З огляду на встановлені обставини суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 про встановлення факту сумісного постійного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю на момент відкриття спадщини.
На підставі викладеного та керуючись 19,186,260,293,294,315,353 ЦПК України, суддя -
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , за участі зацікавленої особи: Слов'янської міської ради Донецької області, ОСОБА_2 про встановлення факту сумісного постійного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю на момент відкриття спадщини.
Роз'яснити заявнику його право подати позов на загальних підставах в порядку позовного провадження.
Апеляційну скаргу на ухвалу може бути подано до Донецького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду В.І.Старовецький