36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
05.03.2010 Справа № 20/222
По позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон-Альфа-Крим», 95000,
м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, 32
Представник позивача - Кульбако Михайло Михайлович, 36014, м. Полтава, вул.. Жовтнева,
49, к. 22
До відповідача Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит»в особі філії
«Полтавське регіональне управління»Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та
кредит», 36014, м. Полтава, вул. Жовтнева, 77
Третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору Товариство з
обмеженою відповідальністю «Оріон-Агро», 36038, м. Полтава, вул. Леніна, 91
Про (1) визнання недійсним договору застави майнових прав № 27/08/2007 від 27.08.2007 року
укладеного між сторонами та ТОВ «Оріон-Агро»;
(2) виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису за №5871878 від 19.10.2007р. про обтяження, накладені на земельну ділянку площею 7,0668 га, розташовану за адресою Автономна Республіка Крим, м. Алушта, с. Привітне, кадастровий №01 103 930 00:01:002:0050.
С у д д я БУНЯКІНА Ганна Іванівна
Представники:
від позивача -Кульбако М.М. (див. протокол)
від відповідача -Захарченко О.І. (див. протокол)
від третьої особи -відсутні ( див. протокол)
Рішення прийняте після перерви, об'явленої в судовому засіданні 23 лютого 2010р. в порядку ст. 77 ГПК України для надання додаткових документальних доказів, про що зафіксовано в протоколі судового засідання.
Суть спору: Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон-Альфа-Крим», м. Сімферополь про: (1) визнання недійсним договору застави майнових прав № 27/08/2007 від 27.08.2007р., укладеного між сторонами та ТОВ «Оріон-Агро», (2) виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису за №5871878 від 19.10.2007р. про обтяження, накладені на земельну ділянку площею 7,0668 га, розташовану за адресою Автономна Республіка Крим, м. Алушта, с. Привітне, кадастровий №01 103 930 00:01:002:0050.
Свої доводи позивач обґрунтовує тим, що підставою недійсності спірного договору є:
(а) укладення його без дотримання приписів ч. 3 ст. 238 ЦК України. За цією нормою законодавець визначив, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
В підтвердження зазначеному приводиться те, що договір застави майнових прав від 27.08.2007р. від імені ТОВ «Оріон-Альфа-Крим» підписано не представником останнього, а представником ТОВ «Оріон Агро»(див. преамбулу договору). Сам підписант -Чайкін І.В., укладаючи спірний договір, діяв як представник ТОВ «Оріон-Альфа-Крим»на підставі протоколу зборів учасників (засновників) ТОВ «Оріон-Альфа-Крим»№б/н від 27.08.2007р. одночасно будучи генеральним директором ТОВ «Оріон Агро»і здійснюючи представницькі повноваження останнього;
(б) укладення його з порушенням вимог ст. 12 Закону України «Про заставу»та ст. 584 ЦК України. За цими нормами обов'язковим є опис предмета застави.
Пунктом 1.1.1 Договору застави майнових прав №27/08/2007 визначено предмет іпотеки -майнові права на земельну ділянку, яка знаходиться в оренді по договору оренди землі, укладеного 27.11.2005р., зареєстрованого за №4. Зазначення в договорі загального поняття «майнові права»не є описом предмета застави;
(в) недотримання приписів ч. 1 ст. 49 Закону України «Про заставу», згідно якої заставодавець має право укладати договір застави майнових прав, відносно яких він є кредитором. ТОВ «Оріон-Альфа-Крим»не було і не могло бути кредитором в договорі оренди земельної ділянки на час укладення спірного договору застави, в силу специфіки відносин щодо оренди землі.
Резюмуючи наведеним доводам, позивач посилається на:
(1) ст. 576 ЦК України, за якою предметом застави може бути будь-яке майно (майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернуто стягнення і не може бути предметом застави вимоги, які мають особистий характер;
(2) ч. 3 ст. 583 ЦК України, відповідно до якої застава права на чужу річ здійснюється за згодою власника цієї речі, якщо для відчуження цього права відповідно до договору або закону потрібна згода власника;
(3) ту обставину, що предметом застави за договором №27/08/2007 від 27.08.2007р.є майнові права, що випливають з договору оренди земельної ділянки, що перебуває у власності Привітненської територіальної громади, представницьким органом якої є Привітненська сільська рада Автономної Республіки Крим, і спірний договір застави укладено без погодження з цією радою;
(4) наявність за п. 20 та п. 25 договору оренди землі від 27.11.2005р. обмежень на передачу прав за цим договором третім особам;
(5) пряму заборону за статтею 81 Закону України «Про оренду землі»на відчуження орендарем іншим особам права на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності, внесення до статутного фонду, передачу у заставу.
Відповідач в відзиві на позов від 22.12.2009р. ( вх. № 017209 ) позовні вимоги відхилив, розцінюючи їх як безпідставні, оскільки спірна угода була підписана повноважними представниками контрагентів. Крім того, ця обставина була предметом дослідження у справі №16/417, а тому факти, встановлені рішенням господарського суду, в силу приписів ч. 2 ст. 35 ГПК України, мають преюдиціальне значення і не доводяться знову при вирішенні спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
В реагування на доводи позивача щодо відсутності опису предмету застави відповідач посилається на ч. 2 ст. 584 ЦК України, відповідно до якої визначено, що опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого май на). І саме п. 1.1.1 договору є відсильним до договору оренди земельної ділянки від 27.11.2005р., в якому і зазначається розмір земельної ділянки -7,0668 га.
Відсутність відповідної оцінки майнових прав (права оренди) в оспорюваному договорі, що є одним і доводів позивача, відповідач спростовує тим, що чинне законодавство не визначило оцінку майнових прав -істотною умовою договору застави майнових прав, а лише передбачило право (а не обов'язок) сторін, відповідно до договору застави, оцінювати відповідне майнове право.
На доводи позивача щодо обмежень за договором оренди землі відносно земельної ділянки, що передана була в оренду ТОВ «Оріон-Альфа-Крим», банк-заставодержатель послався та привів аргументи відносно того що застава і суборенда не є тотожними як поняттями, так і інституціями за нормами матеріального права і мають різне правове регулювання. При цьому останнім зроблена відсилка до листа Привітненської сільської ради м. Алушти від 04.02.2008р. №88/02-11 (залучений до матеріалів справи) та стверджується, що рада не заперечувала щодо існування зобов'язань по договору застави майнових прав №27/08/2007 від 27.08.2007р.
В доповненнях від 26.01.2010р. №06-02/151 ( вх. №0963д) до відзиву на позовну заяву, спростовуючи (що є слушним) твердження позивача відносно того, що договірні відносини по оренді земельної ділянки між Привітненською сільською радою та позивачем не відносяться до зобов'язального права, відповідач формулює предмет застави за договором застави майнових прав № 27/08/2007 від 27.08.2007р. -«право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди; зводити на орендованій ділянці будівлі та споруди; отримувати продукцію та доходи»(цитується дослівно), тоді як за спірним договором п.1.1.1 сформульований як предмет іпотеки, а іпотека стосується об'єктів нерухомості, до яких майнові права не належать.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд - в с т а н о в и в :
27.08.2007р. між ТОВ „Оріон-Альфа-Крим»" (позивач, за преамбулою договору - іпотекодавець) в особі представника ТОВ «Аріон-Агро»Чайкіна І.В., ВАТ " Банк «Фінанси та Кредит" (відповідач, за преамбулою договору - іпотекодержатель) в особі керуючого «Полтавського регіонального управління»ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Оріон-Агро»(боржник) було укладено договір застави майнових прав №27/08/2007.
Стаття 546 ЦК України визначає, що одним із видів виконання зобов'язання є застава.
Як засвідчує п.1.1 зазначеного договору та не спростовується сторонами, цей договір був укладений в забезпечення зобов'язань ТОВ «Оріон-Агро»за кредитним договором №К-33-2006 від 09.06.2006р., укладеним ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»з останнім.
Окремим видом застави за ст. 575 ЦК України є іпотека як застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. При цьому правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.
За пунктом 1.1.1 Договору застави майнових прав №27/08/2007, що є предметом позову, предметом іпотеки є майнові права на земельну ділянку, яка знаходиться в оренді по договору оренди землі, укладеного 27.11.2005р., зареєстрованого за №4. Земельна ділянка розташована за адресою: Автономна Республіка Крим, с. Привітне, Привітненська сільська рада. Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування курортно-рекреаційного комплексу. Загальна площа земельної ділянки, яка знаходиться в оренді -70668га.
Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку»іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
За відміченою ж нормою нерухоме майно (нерухомість) - це земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці і невід'ємно пов'язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Предметом іпотеки, відповідно до ст.5 ЗУ «Про іпотеку», може бути право оренди чи користування нерухомим майном, яке надає орендарю чи користувачу право будувати, володіти та відчужувати об'єкт нерухомого майна. Таке право оренди чи користування нерухомим майном для цілей цього Закону вважається нерухомим майном.
Якщо порівняти право оренди чи користування нерухомим майном за змістом відміченої ст. 5 ЗУ «Про іпотеку»та право орендатора -ТОВ «Оріон-Альфа-Крим»(він же іпотекодавець в оспорюваному договорі №27/08/2007) за п. 25 договору оренди землі від 27.11.2005р., за яким він вправі зводити на орендованій ділянці за встановленим порядком будівлі та споруди з письмової згоди орендодавця-ради, то ці права не є тотожними, а отже не можуть бути охоплені положеннями цієї норми та бути предметом іпотеки як нерухоме майно. Це-перше.
По-друге, ст. 6 ЗУ «Про іпотеку»визначено, що у разі обмеження правомочності розпорядження нерухомим майном згодою його власника або уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування така ж згода необхідна для
передачі цього майна в іпотеку.
Як засвідчують надані сторонами докази, така згода з боку Привітненської сільської ради м. Алушти, як розпорядника за ст. 12 ЗК України земель територіальної громади, відсутня. Лист від 04.02.2008р. №88/02-11, до якого відсилається відповідач, не є такою згодою. Тим більше останній появився після укладення опорюваного договору.
Зі змісту п. 1.1.1 оспорюваного договору та доповнень до відзиву від 26.01.2010р. №06-02/151 предметом застави в даному випадку є не сама орендована земельна ділянка, а майнові права на неї, як-то: право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди; зводити на орендованій ділянці будівлі та споруди; отримувати продукцію та доходи (див. текст самих доповнень відповідача, оскільки опис заставних майнових прав в договорі відсутній), що підпадають під регулювання ст. 576 ЦК України, та Закону України «Про заставу», а не ст. 5 ЗУ «Про іпотеку».
Ст. 49-52 Закону України «Про заставу»визначають особливості застави майнових прав.
Предметом застави майнових прав може бути як суб'єктивне право, що існує в зобов'язанні, яке до моменту укладення договору застави уже виникло, так і суб'єктивне право, що буде входити до змісту того зобов'язання, яке виникне в майбутньому. Такий висновок випливає із ч. 3 ст. 5 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»від 18.11.2003р. №1255-ІУ, яка визнає можливість обтяження (отже, - і заставу) рухомого майна, що стане власністю боржника в майбутньому. Абзац восьмий ст. 2 ЗУ №1255-ІУ відносить майнові права та обов'язки до рухомих речей.
На майнові права, що передаються в заставу, поширюються положення ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»(ст. 1, 2 абз. 8). Тому недодержання заставодержателем правил про реєстрацію застави прав у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна дає боржникові (заставодавцеві) право відступити заставлене майнове право.
Ст. 3 ЗУ №1255-ІУ закріплено, що обтяженням є право обтяжувала на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувала на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна. Частиною 3 цієї норми визначено, що «вимоги до правочину, на підставі якого виникає обтяження, встановлюється законом».
Стаття 12 Закону України «Про заставу»зобов'язує у договорі застави визначати опис предмета застави. При цьому, опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).
Зазначеній нормі кореспондує ст. 7 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», за якою «у правочині, на підставі якого або у зв'язку з яким виникає обтяження, повинен визначатись опис предмета обтяження». І далі за цією нормою визначено, що у разі відсутності опису предмета обтяження чи якщо існуючий опис не дозволяє ідентифікувати предмет обтяження, таке обтяження є недійсним.
В даному випадку викладка п. 1.1.1 оспорюваного договору не дозволяє ідентифікувати предмет застави, як і предмет (об'єкт) обтяжень, що значиться в витязі №23631014 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а частина 3 ст. 215 ЦК України передбачає, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
За викладеного вище суд дійшов висновку, що оспорюваний договір застави майнових прав №27/08/2007 від 27.08.2007р. не відповідає приписам ст. 12 Закону України «Про заставу», ст. 7 «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст. ст. 5, 6 Закону України «Про іпотеку», ч. 3 ст. 583 ЦК України, та ст. 584 ЦК України, а отже підлягає визнанню недійсним.
Доводи відповідача не приймаються судом, оскільки не спростовують наведених порушень чинного законодавства при укладенні оспорюваного правочину.
Крім того, ст. 35 ГПК України, до якої відсилається відповідач, посилаючись на рішення ГСПО від 28.02.2008р. в справі №16/417, дійсно закріплює підстави звільнення від доказування. Зокрема, частиною другою цієї норми закріплено, що «факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони».
Такими фактами, встановленими за рішенням ГСПО від 28.02.2008р. в справі №16/417 є повноважність підписантів договору застави майнових прав №27/08/2007 від 27.08.2007р. і зокрема з боку заставодавця та боржника і дотримання форми договору ( письмової, нотаріальної). Ця обставина врахована судом при дачі оцінки правочину на предмет відповідності його закону.
Що стосується другої частини вимог позову - виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису за №5871878 від 19.10.2007р. про обтяження, накладені на земельну ділянку площею 7,0668 га, розташовану за адресою Автономна Республіка Крим, м. Алушта, с. Привітне, кадастровий №01 103 930 00:01:002:0050, то вона задоволенню не підлягає, так як: (1) заявлена до неналежного відповідача, (2) не містить як обґрунтувань, так і доказів в їх підтвердження щодо порушеного права позивача, (3) є похідною від першої вимоги та заявлена передчасно.
За викладеного вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, суд -
1. Визнати недійсним Договір застави майнових прав № 27/08/2007 від 27.08.2007р., укладеного між ТОВ „Оріон-Альфа-Крим»", ВАТ " Банк «Фінанси та Кредит" Полтавського регіонального управління ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Оріон-Агро».
2. В іншій частині позову відмовити.
3. Копію цього рішення надіслати сторонам, третій особі за адресами, зазначеними в її вступній частині.
СУДДЯ БУНЯКІНА Г.І.
Примітка: Рішення господарського суду набирає законної сили після
закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного
подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили
після розгляду справи апеляційною інстанцією.