36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
04 березня 2010 р. Справа № 5/263
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Даванті", 04119, м. Київ, вул. Якіра, 12/42
до Страхового акціонерного товариства закритого типу "Саламандра-Лтава", 36002, м. Полтава, вул. Матросова, 4, оф. 206
про стягнення 3845,01 грн.
Суддя Гетя Н.Г.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 3845,01 грн. заборгованості за отриманий згідно рахунку-фактури № Д-9015 від 19.09.2006 року товар, в т.ч. 2833,20 грн. - основного боргу, 605,02 грн. - пені, 327,90 грн. - інфляційних витрат та 78,89 грн. - 3% річних.
Представник позивача, згідно поданої заяви про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався, відзиву на позов не надав, в судове засідання не з'явився, направив клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою представника.
Згідно ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.
Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Таким чином, відповідач не обмежений у праві вибору іншого представника у випадку неможливості явки в судове засідання конкретної особи, що його представляє. Крім того, строк вирішення спору, встановлений ст. 69 ГПК України, закінчився, у зв'язку з чим суд відхиляє подане відповідачем клопотання, а справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
19.09.2006 року відповідно до рахунку-фактури № Д-9015 відповідачем було замовлено комплект меблів на загальну суму 9444,00 грн., що складається з:
- диван "Поло" 1150 - 1 шт. на суму 3176,49 грн.;
- угол "Поло" - 1 шт. на суму 2298,50 грн.;
- диван "Поло" 1350 - 1 шт. на суму 3969,00 грн.
Вказаний товар було отримано відповідачем на підставі довіреності ЯНБ № 697895 від 08.08.2007 року та згідно видаткової накладної № ДВ-000505 від 09.08.2007 року.
За отриманий товар відповідачем була здійснена часткова оплата в сумі 6610,80 грн., що підтверджується банківською випискою позивача з обслуговуючого банку ВАТ "СКБ "Дністер" від 21.09.2006 року.
Таким чином, сума заборгованості відповідача за отриманий товар складає 2833,20 грн.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до на стання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 174 ГК України підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до вимог ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
18.11.2008 року позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про сплату заборгованості № 222 від 18.11.2008 року, яка, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення (в матеріалах справи), була отримана відповідачем 20.11.2008 року, але залишена без відповіді.
23.10.2009 року позивачем на адресу відповідача було направлено повторну вимогу про сплату заборгованості № 171 від 21.10.2009 року, яка, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення (в матеріалах справи), була отримана відповідачем 26.10.2009 року, але також залишена без відповіді.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача, сума інфляційних нарахувань за період з 28.11.2008 року по 30.09.2009 року складає 327,90 грн., а сума 3% річних - 78,89 грн.
Судом було здійснено власний перерахунок інфляційних витрат та 3% річних, які склали, відповідно, 322,98 грн. та 71,49 грн. за період з 28 листопада 2008 року по 30 вересня 2009 року.
Також позивачем нараховано пеню за період з 28.11.2008 року по 04.11.2009 року, яка становить 605,02 грн.
За змістом ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.
Згідно ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України, зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У відповідності до ст. ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (N 543/96-ВР від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно п. 2.1. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань (№ 02-5/293 від 29.04.1994 р. зі змінами та доповненнями), якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 605,02 грн. задоволенню не підлягають.
Таким чином, на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, але підлягають задоволенню частково.
Судові витрати підлягають стягненню зі сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Страхового акціонерного товариства закритого типу "Саламандра-Лтава" (36002, м. Полтава, вул. Матросова, 4, оф. 206, р/р 26508710821 в ВАТ "Морський трнспортний банк" м. Полтава, МФО 331973, код ЄДРПОУ 13934129) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Даванті" (04119, м. Київ, вул. Якіра, 12/42, р/р 26003002970 в Київській філії ВАТ СКБ "Дністер", МФО 300722, код ЄДРПОУ 33941024) 2833,20 грн. - основного боргу, 322,98 грн. - інфляційних витрат, 71,49 грн. - 3% річних, 85,62 грн. державного мита та 198,11 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання цим рішення законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
Суддя Гетя Н.Г.