Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
14.06.2010 р. № 2-а- 2924/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Супрун Ю.О.,
при секретарі судового засідання - Дейнеко Т.В.,
за участю:
представників позивача - Варича Б.В., Фуженкова К.Ю.,
представника відповідача - Васильєвої Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного виробниче-комерційного підприємства "Промсторойсервіс" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення та першої податкової вимоги, -
Приватне виробничо-комерційне підприємство «Промстройсервіс» (надалі за текстом - ПВКП «Промстройсервіс») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова (надалі за текстом - ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова), в якому просить суд: визнати недійсним податкове повідомлення - рішення від 04.03.2010 р. № 0000402302/0 про донарахування позивачу податку на прибуток у сумі 82075 грн., у тому числі: основний платіж - 60750 грн., штрафні санкції - 21325 грн.
Від представника позивача 14.05.2010 р. до канцелярії Харківськог7о окружного адміністративного суду надійшла заява про збільшення позовних вимог в якій також просить суд визнати недійсним Першу податкову вимогу відповідача від 26.03.2010 р. № 1/226 про визначення суми боргу ПВКП «Промстройсервіс» з податку на прибуток у сумі 82075 грн., у тому числі: основний платіж - 60750 грн., штрафні санкції - 21325 грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова з 29.01.2010 р. по 17.02.2010 р. проводилася планова виїзну перевірку Приватного виробничо-комерційного підприємства «Промстройсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2009 р.. за результатами зазначеної перевірки ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова 22.02.2010 р. було складено акт перевірки №615/2342/25184691.
Відповідно до змісту та висновків акту перевірки встановлено порушення з боку Позивача п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 60750 грн., у тому числі за 4 квартал 2008 у сумі 12500 грн., за 1 квартал 2009 у сумі 12000грн., за 2 квартал 2009 у сумі 30250 грн., за 3 квартал 2009 у сумі 6000 грн..
За результатами розгляду зазначеного акту перевірки начальником ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова 04.03.2010 р. було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000402302/0 на загальну суму 82075 грн., з яких 60750 грн. за основним платежем, 21325 штрафні (фінансові) санкції.
Позивач не погоджується з висновками акту перевірки № 615/2342/25184691 від 22.02.2010 р. та податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова № 0000402302/0 від 04.03.2010 р. та вважає, що Відповідачем при проведенні перевірки та прийнятті оскарженого податкового повідомлення-рішення були порушені вимоги чинного законодавства, права та законні інтереси Позивача та має бути скасовано з наступних підстав.
Позивачем 20.10.2008 р. укладено договір № 2010-1 з ТОВ «ВС-Лугспецстрой». Згідно з предметом зазначеного договору ТОВ «ВС-Лугспецстрой» зобов'язалося розробити ПВКП «Промстройсервіс» бізнес-план будівництва автозаправочного комплексу. Вартість робіт становить 102000 грн. (у т.ч. ПДВ 17000 грн.). На виконання послуг і розробці бізнес-плану ПВКП «Промстройсервіс» отримало акт виконаних робіт № 1 в 10.11.2008 р.. Оплата наданих послуг проводилась у безготівкової формі, що підтверджується платіжним дорученням № 988 від 10.11.2008 р. на суму 102000 грн..
Позивач не згодний з правовою позицією Відповідача, що для використання бізнес-плану підприємству необхідно було оформити виключне майнове право в порядку передбаченого Законом України «Про охорону прав та корисну модель» від 15.12.1993 р. № 3687, так як бізнес-план не є винаходом у розумінні Закону України «Про охорону прав та корисну модель» від 15.12.1993 р. № 3687.
Згідно з ч. 1 Закону України «Про охорону прав та корисну модель» від 15.12.1993 р. № 3687 винахід (корисна модель) - результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології.
У відповідності до п.2 ст. 6 Закону України «Про охорону прав та корисну модель» від 15.12.1993 р. № 3687 об'єктом винаходу може бути:
- продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо);
- процес (спосіб), а також нове застосування відомого продукту чи процесу.
Таким чином, бізнес-план не може бути винаходом, так як не є процесом у сфері технології (виробництва), а є документом, який містить в собі інформацію економічного та інформаційного характеру щодо ефективного управління та планування бізнесу, доцільності залучення кредитних та інвестиційних коштів, прибутковості проекту.
Крім того, у перевіряємому періоді ФО-П ОСОБА_4 та ФО-П ОСОБА_5 надавали Позивачу юридичні послуги на загальну суму 158000 грн., з яких за 4 квартал 2008 у сумі 50000 грн., за 1 квартал 2009 у сумі 48000 грн., за 2 квартал 2009 у сумі 36000 грн., за 3 квартал 2009 у сумі 24000 грн.. Надання юридичних послуг підтверджується відповідними договорами про надання юридичних послуг, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями про перерахування грошових коштів за надані послуги та іншими документами щодо супроводження господарських спорів ФО-П ОСОБА_4 та ФО-П ОСОБА_5 в судових органах.
Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахування, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Таким чином, фактичні витрати вартості придбаних товарів (робіт, послуг) підлягають віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу) за умови придбання таких товарів для їх подальшого використання у власній господарській діяльності таким платником податку.
Згідно з п.5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Позивачем під час перевірки були надані всі необхідні документи, які підтверджують правомірність включення підприємством до складу валових витрат суми грошових коштів за отримані послуги.
У судовому засіданні представники позивача підтримали уточнені позовні вимоги та просили задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на обставини що викладені в адміністративному позові.
Представник відповідача - Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова - в судове засідання з'явився, просив відмовити в задоволенні адміністративного позову посилаючись на заперечення проти адміністративниго позову.
Суд, вислухавши прояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.
ПВКП «Промстройсервіс» здійснює підприємницьку діяльність з грудня 1997 року. Основним видом діяльності є оптова та роздрібна торгівля паливом.
Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова з 29.01.2010 р. по 17.02.2010 р. проводилася планова виїзну перевірку Приватного виробничо-комерційного підприємства «Промстройсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2009 р.. За результатами зазначеної перевірки ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова 22.02.2010 р. було складено акт перевірки № 615/2342/25184691.
Відповідно до змісту та висновків акту перевірки встановлено порушення з боку Позивача п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 60750 грн., у тому числі за 4 квартал 2008 у сумі 12500 грн., за 1 квартал 2009 у сумі 12000грн., за 2 квартал 2009 у сумі 30250 грн., за 3 квартал 2009 у сумі 6000 грн..
За результатами розгляду зазначеного акту перевірки начальником ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова 04.03.2010 р. було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000402302/0 на загальну суму 82075 грн., з яких 60750 грн. за основним платежем, 21325 штрафні (фінансові) санкції.
Позивачем 20.10.2008 р. було укладено договір № 2010-1 з ТОВ «ВС-Лугспецстрой». Згідно з предметом зазначеного договору ТОВ «ВС-Лугспецстрой» зобов'язалося розробити ПВКП «Промстройсервіс» бізнес-план будівництва автозаправочного комплексу. Вартість робіт становить 102000 грн. (у т.ч. ПДВ 17000 грн.). На виконання послуг і розробці бізнес-плану ПВКП «Промстройсервіс» отримало акт виконаних робіт № 1 в 10.11.2008 р.. Оплата наданих послуг проводилась у безготівкової формі, що підтверджується платіжним дорученням № 988 від 10.11.2008 р. на суму 102000 грн..
Суд не погоджується з твердженням Відповідача, що для використання бізнес-плану підприємству необхідно було оформити виключне майнове право в порядку передбаченого Законом України «Про охорону прав та корисну модель» від 15.12.1993 р. № 3687, так як бізнес-план не є винаходом у розумінні Закону України «Про охорону прав та корисну модель» від 15.12.1993 р. № 3687, а також що послуги по розробці бізнес-плану відповідно до п.п. 8.1.2 п. 8.2, п.п. 8.3.9 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємство мало відобразити як нематеріальний актив з подальшим нарахуванням амортизації лінійним методом.
ПВКП «Промстройсервіс» та ТОВ «ВС-Лугспецстрой», укладаючи Договір № 2010-1 від 20.10.2008 р. було визначено, що Виконавцем надаються послуги з розробки Замовнику Бізнес-план будівництва автозаправочного комплексу. 10.11.2008 р. сторонами було складено акт прийому-передачі виконаних робіт (послуг), де зазначено що, ТОВ «ВС-Лугспецстрой» послуги з розробки бізнес-плану будівництва автозаправочного комплексу виконані в повному об'ємі. ПВКП «Промстройсервіс» 10.11.2008 р. на виконання умов договору були перераховані грошові кошти на адресу ТОВ «ВС-Лугспецстрой» на загальну суму 102000 (в т.ч. ПДВ - 17000 грн.), платіжне доручення № 988.
Сторонами згідно умов договору та інших документів було визначено, що ТОВ «ВС-Лугспецстрой» надало саме послуги з розробки ПВКП «Промстройсервіс» бізнес-плану будівництва автозаправочного комплексу. Сторонами вищезазначеного договору не визначено та не оформлялися відповідні документи, які б підтверджували, що бізнес-план є нематеріальним активом, об'єктом інтелектуальної власності.
Крім того, відповідно до ст. 8 Закону України «Про авторське право та суміжні права» об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме: 1) літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо); 2) виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори; 3) комп'ютерні програми; 4) бази даних; 5) музичні твори з текстом і без тексту; 6) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки; 7) аудіовізуальні твори; 8) твори образотворчого мистецтва; 9) твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва; 10) фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії; 11) твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби тощо; 12) ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності; 13) сценічні обробки творів, зазначених у пункті 1 цієї частини, і обробки фольклору, придатні для сценічного показу; 14) похідні твори; 15) збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини; 16) тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів; 17) інші твори.
Згідно преамбули Закону України «Про авторське право та суміжні права»: Цей Закон охороняє особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права.
Таким чином, щоб твір можна було визнати як об'єкт авторського права, необхідно щоб такий твір було створено у галузях науки, літератури і мистецтва.
Бізнес-план є документом, який містить в собі інформацію економічного та інформаційного характеру щодо ефективного управління та планування бізнесу, доцільності залучення кредитних та інвестиційних коштів, прибутковості проекту. Тобто, бізнес-план є фінансовим документом (планом) підприємства, в якому відображено організаційно-фінансові заходи підприємства з визначенням перспективи прибутковості окремого виду бізнесу.
Крім того, обов'язковою умовою для визначення об'єкту авторського права є твір. Твором є результат творчої діяльності людини у будь-якій сфері, визначеній діючим законодавством України. Твір втілює авторський задум та виражає ідеї, уявлення, бачення, думки, образи людини, яка його створила.
Обов'язковими ознаками твору як об'єкта авторського права є наступні: по-перше, твір має володіти культурно-історичною унікальністю. Тобто, твір має бути оригінальним, він не має бути відтворенням або повторенням уже існуючого (раніше створеного) твору; по-друге, твору має бути надана об'єктивована форма, яка дозволяє його сприйняття іншими людьми. Не виражені об'єктивно ідеї та творчі замисли автора твором не вважаються.
Щодо визначення Відповідачем бізнес-плану як винаходу у розумінні Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ч. 1 Закону України «Про охорону прав та корисну модель» від 15.12.1993 р. № 3687 винахід (корисна модель) - результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології.
У відповідності до п. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону прав та корисну модель» від 15.12.1993 р. № 3687 об'єктом винаходу може бути: продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо); процес (спосіб), а також нове застосування відомого продукту чи процесу.
Об'єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» відносить до об'єктів винаходу продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо), процес (спосіб), а також нове застосування відомого продукту чи процесу.
При цьому, процес як об'єкт технології являє собою дію або сукупність дій, виконуваних щодо продуктів та інших матеріальних об'єктів за допомогою принаймні одного продукту і спрямованих на досягнення певного технічного результату. Таким процесом, зокрема, є виготовлення, обробка, переробка продукту та контролювання його якості, перетворення речовини, енергії, даних, вимірювання параметрів, діагностування, лікування, керування процесом, який є об'єктом технології.
Не визнаються винаходами відкриття, наукові теорії та математичні методи, методи інтелектуальної, господарської, організаційної та комерційної діяльності, правила виконання фізичних вправ, проведення ігор, конкурсів, аукціонів, проекти та схеми планування споруд, будинків, територій, умовні позначення (дорожні знаки, маршрути, коди, шрифти тощо), розклади, інструкції, комп'ютерні програми, форма представлення інформації (наприклад, у вигляді таблиці, діаграми, графіка, за допомогою акустичних сигналів).
Таким чином, бізнес-план не може бути винаходом, так як не є процесом у сфері технології (виробництва), а є документом, який містить в собі інформацію економічного та інформаційного характеру щодо ефективного управління та планування бізнесу, доцільності залучення кредитних та інвестиційних коштів, прибутковості проекту.
Крім того, листом ДПА у Харківській області від 09.04.2002 р. № 8618/10/31-005 було зазначено, що бізнес-план не є об'єктом інтелектуальної чи промислової власності і, відповідно, не відноситься до нематеріальних активів. Якщо бізнес-план є обов'язковою передумовою та невід'ємною частиною виробництва, то сума, сплачена за його розробку, відноситься до складу валових витрат підприємства.
Отже, бізнес-план не є об'єктом інтелектуальної власності, так як не підпадає під жодну ознаку за якою б його можна було б ідентифікувати як об'єкт інтелектуальної власності. Тому, Позивачем правомірно були включені до складу валових витрат послуги надані ТОВ «ВС-Лугспецстрой» з розробки бізнес-плану.
Щодо віднесення Позивачем до складу валових витрат наданих юридичних послуг, то суд зазначає наступне.
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.
Відповідно до ст. 3 Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Тобто, законодавцем визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції є акт приймання-передачі виконаних (наданих) товарів (робіт, послуг). Такими документами в даному випадку є акти здачі-прийому виконаних робіт, договори з додатками, платіжні доручення, які містять всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону № 283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті ( пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №283/97-ВР).
В пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
З матеріалів справи вбачається, що усі спірні витрати, здійснені позивачем за період, що перевірявся, підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі, а тому суд вважає, що такі витрати позивач мав право включити до складу валових витрат.
З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування суми по податку на прибуток у розмірі 82075 грн., у тому числі: основний платіж - 60750 грн., штрафні санкції - 21325 грн. за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2009 року.
Внаслідок чого, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 04.03.2010 р. № 0000402302/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 82075 грн., у тому числі: основний платіж - 60750 грн., штрафні санкції - 21325 грн. є протиправним і підлягає скасуванню.
Щодо вимоги Позивача про визнання недійсним першої податкової вимоги ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 07 травня 2010 року № 1/226 на суму 82075 грн. то суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (далі - ЗУ № 2181) У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Згідно з п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 2181 з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню. Платник податків зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган про кожний випадок судового оскарження його рішень.
Підпунктом 5.2.4 Закону України № 2181 зазначено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
Отже, в разі оскарження платником податків податкового повідомлення-рішення, то сума податкового зобов'язання визначено в оскарженому податковому повідомленні-рішенні є неузгодженою.
Податкове повідомлення - рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 04.03.2010 р. № 0000402302/0 про донарахування ПВКП «Промстройсервіс» податку на прибуток у сумі 82075 грн. позивачем було оскаржено в межах строку передбачених п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 2181.
18.03.2010 року Позивачем на адресу Відповідача було направлено повідомлення про оскарження податкового повідомлення-рішення від 04.03.2010 р. № 0000402302/0.
Отже, Позивачем були виконані всі вимоги діючого законодавства, а сума податкового зобов'язання визначена податковим повідомленням - рішенням ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 04.03.2010 р. № 0000402302/0 є неузгодженою до розгляду судом справи по суті.
Таким чином, Перша податкова вимога ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 26.03.2010 р. № 1/226 є незаконною та має бути судом визнана недійсним.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення та першої податкової вимоги належним чином не довів.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова від 04.03.2010 р. № 0000402302/0 з податку на прибуток у сумі 82075 грн. та перша податкова вимога від 26.03.2010 р. № 1/226 прийняті з порушення діючого законодавства і повинні бути визнані недійсними, як такі, що прийняті з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням вищезазначених обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Приватного виробниче-комерційного підприємства "Промсторойсервіс" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення та першої податкової вимоги - задовольнити в повному обсязі
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова від 04.03.2010 р. № 0000402302/0.
Визнати недійсною першу податкову вимогу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова від 26.03.2010 р. № 1/226.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватне виробничо-комерційне підприємство «Промстройсервіс» (61099, м. Харків, проспект Московський 252, кв. 52, код ЄДРПОУ 25184691) судові витрати у розмірі 3 (три) гривень 40 копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови складено 18.06.2010 року.
Суддя Супрун Ю.О.