Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
"24" червня 2010 р. № 2а- 3077/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Самойлової В.В.
при секретарі-Скляр С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом
товариства з обмеженою відповідальністю "Профбудальянс" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, треті особи: Державна податкова адміністрація у Харківській області, Державна податкова адміністрація України про скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач звернувся до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.07.2009 року № 002062305/0, від 09.09.2009 р. № 0002062305/1, від 26.10.2009 р. № 0002062305/2, від 14.01.2010 р. № 0002062305/3, прийняті Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова у відношенні нього.
Позивач обгрунтовує свої позовні вимоги наступним чином.
Так, між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами ТРАСТ ЦЕНТР" як керуючим активами закритого недиверсіфікованого венчурного пайового фонду "Інвестиційний Центр 1" було укладено договори позики № П-1/06-01 від 01.08.2006 р. та № П-1/07-02 від 05.07.2007 р. (з додатковими угодами), а підставою для донарахування був висновок про те, що сума 10593586,00 грн., яка складалась із процентів, сплаченим ним за позикою, отриманою від фінансової компанії ТОВ "Компанія з управління активами ТРАСТ ЦЕНТР", віднесена товариством до валових витрат неправомірно.
З цього приводу позивач вказав, що поняття "фінансового кредиту" у податкових відносинах може використовуватись тільки як термін податкового законодавства, отже позика, яку він отримав від ТОВ "КУА ТРАСТ ЦЕНТР" згідно Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є "фінансовим кредитом", а проценти, які сплачуються за фінансовим кредитом, визначеним законом про оподаткування, відносяться до валових витрат.
Також, позивач зазначив, що можливість ТОВ "КУА ТРАСТ ЦЕНТР", як керуючого активами венчурного фонду, надавати позики, які є "фінансовим кредитом" в розумінні Закону про оподаткування, встановлена ЦКУ, Законом України "Про ринок фінансових послуг та регулювання ринку фінансових послуг" та Законом України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)", оскільки "фінансовим кредитом" в розумінні Закону про оподаткування є звичайна позика в розумінні ЦКУ, а можливість ТОВ "КУА ТРАСТ ЦЕНТР" надавати позику "пов'язаним особам", тобто особам, в корпоративних правах яких більш, ніж 20% належить КУА, є не обмеженням, а привілеєм КУА, яке керує венчурними фондами.
В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Столяров І.В. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представники відповідача та третьої особи Федоренко О.А., Носов К.В. проти позову заперечували посилаючись на те, в порушення пп.5.3.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " підприємством необгрунтовано віднесено до складу валових витрат суму 99854 грн., у тому числі:
- по рядку 04.1 декларації з податку на прибуток у сумі 73010 грн. за 2008 рік;
- по рядку 04.13 декларації з податку на прибуток у сумі 26844 грн. за 2008 рік.
Так, у ході перевірки ТОВ "Профбудальянс" розшифровку складу валових витрат а ні в електронному вигляді, а ні на паперових носіях не надавало, у зв'язку з чим провести аналіз складу валових витрат (в розрізі рядків декларації по податку на прибуток), вказаних товариством в поданих до органу державної податкової служби Деклараціях з податку на прибуток за перевіряємий період не є можливим.
Відповідно до п.2 ст. З Закону України від "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" "фінансова, податкова, статистична і інші види звітності, що використовують грошовий вимірювач, основуються на даних бухгалтерського обліку ".
Для визначення складу валових витрат по ряд. 04.1 Декларацій „витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" ТОВ "Профбудальянс" перевіркою взяті данні бухгалтерського обліку за відповідними регістрами.
Отже, на порушення пп.5.3.9 ст.5 Закону України від "Про оподаткування прибутку підприємств" ТОВ "Профбудальянс" до складу валових витрат по рядку 04.1 Декларацій "витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" віднесено витрати в сумі 73010 грн., які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Для визначення складу валових витрат по ряд. 04.13 Декларацій "інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12" ТОВ "Профбудальянс" перевіркою взяті данні бухгалтерського обліку за відповідними регістрами та на порушення пп.5.3.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ТОВ "Профбудальянс" до складу валових витрат по рядку 04.13 Декларацій інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12" віднесено витрати в сумі 26844 грн., які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Також, вказали на те, що термін проценти в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" вживається в такому значенні - доход, який сплачується позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються: платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит, платіж за використання коштів, залучених у депозит, платіж за придбання товарів у розстрочку, а платежі за іншими цивільно-правовими договорами, незалежно від того, чи встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договори або іншої вартісної бази, не є процентами.
Тобто, відсотки за користування грошима не можуть визнаватися процентами в розумінні Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а отже витрати по їх сплаті не можуть бути включені до складу валових витрат, всупереч чому позивачем було вчинено останнє, у зв"язку з чим оскаржувані рішення прийняті у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.
Заслухавши сторони, представника третіх осіб, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що уповноваженими особами Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на підставі направлення була проведена виїзна планова перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Профбудальянс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої 22.06.2009 р. було складено акт перевірки № 3229/2305/34013850, який відповідачем було розглянуто та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002062305/0 від 02.07.2009 р., яким було визначене позивачеві додаткове податкове зобов'язання на прибуток у розмірі 21187172,00 грн., яке складається із 10593586,00 грн.- податку на прибуток та 10593586,00 грн.- штрафних (фінансових) санкцій.
Так, вказане податкове повідомлення-рішення позивачем було в порядку адміністративного оскарження послідовно оскаржено до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, ДПА у Харківській області та ДПА України, після чого товариством було отримано три нових повідомлення-рішення № 0002062305/1 від 09.09.2009 р., № 0002062305/2 від 26.10.2009 р. та № 0002062305/3 від 14.01.2010 р. ідентичного змісту.
Із зазначеним рішеннями суб'єкта владних повноважень суд не погоджується частково, виходячи з наступного.
Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, відповідною стороною не надано безспірних доказів щодо неправомірного віднесення позивачем до валових витрат суми по сплаті процентів за користування позикою, за винятком суми 99854 грн., яка документально позивачем не була підтверджена, що найшло своє відображення в акті перевірки та з чим він погодився, що є підставою для суду для відмови в задоволенні позовних вимог у зазначеній частині.
Щодо решти позовних вимог, то в їх обгрунтованість, суд зазначає наступне.
Так, судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Профбудальянс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами ТРАСТ ЦЕНТР" як керуючим активами закритого недиверсіфікованого венчурного пайового фонду "Інвестиційний Центр 1" було укладено договори позики № П-1/06-01 від 01.08.2006 р. та № П-1/07-02 від 05.07.2007 р. (з додатковими угодами), згідно яких позивач отримав у власність грошові кошти та був зобов'язаний повернути отриману суму коштів та сплачувати проценти за користування позикою протягом встановленого терміну. Проценти, які позивач сплачував за користування позикою, відносились ним до валових витрат згідно пп.5.5.1. п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Підставою для донарахування позивачеві податкового зобов"язання був висновок відповідної сторони про те, що сума 10593586,00 грн., яка складалась із процентів, сплачених позивачем за позикою, отриманою від фінансової компанії ТОВ "КУА ТРАСТ ЦЕНТР", віднесена до валових витрат неправомірно, тому що:
1) проценти, відносяться до витрат лише в тому випадку, коли вони сплачені за фінансовим кредитом, а товариство отримало позику;
2) ТОВ "КУА ТРАСТ ЦЕНТР" взагалі не має права надавати фінансові кредити, оскільки не є банківською установою;
3) ТОВ "КУА ТРАСТ ЦЕНТР" не має права надавати позику ТОВ "Профбудальянс" тому, що не є з ТОВ "Профбудальянс" пов'язаною особою, бо не має 20% корпоративних прав ТОВ "Профбудальянс", як того вимагає закон.
Із зазначеним суд не погоджується та з цього приводу зазначає наступне, поняття "фінансового кредиту" міститься як в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств", так і в актах цивільного законодавства - Цивільному кодексі України, Законі України "Про банки та банківську діяльність", Законі України "Про ринок фінансових послуг та регулювання ринку фінансових послуг". Для застосування у господарських відносинах може використовуватись тільки термін цивільного законодавства, а у податкових відносинах може використовуватись тільки термін податкового законодавства, оскільки застосування цивільного законодавства до податкових відносин заборонено ст. 1 Цивільного кодексу України. Тому позика, яку отримав позивач від ТОВ "КУА ТРАСТ ЦЕНТР", в термінах Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" є "фінансовим кредитом", а проценти, які сплачуються за фінансовим кредитом, визначеним законом про оподаткування, відносяться до валових витрат.
Також на думку суду, можливість ТОВ "КУА ТРАСТ ЦЕНТР" надавати позику "пов'язаним особам", тобто особам, в корпоративних правах яких більш, ніж 20% належить останньому, є не обмеженням, а його привілеєм, як керуючого венчурними фондами, оскільки, згідно Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)": до складу активів венчурного фонду можуть входити боргові зобов'язання емітентів, частка у корпоративних правах яких входить до складу активів цього фонду. Такі зобов'язання можуть бути оформлені векселями, облігаціями (у тому числі конвертованими) та договорами позики. Надання позик третім особам за рахунок грошових коштів венчурного фонду не дозволяється. (ч. 5 ст. 34 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)".
Що стосується "пов'язаних осіб", які, мають виключне право на отримання позик від ТОВ "КУА ТРАСТ ЦЕНТР" вищезазначений Закон (ч. 2 ст. 30) встановлює, що компанія з управління активами під час провадження діяльності з управління активами інституту спільного інвестування не має права:
- надавати позику за рахунок активів інституту спільного інвестування;
- укладати договори купівлі-продажу, позики або кредиту з пов'язаними особами, крім договорів з торговцями цінними паперами щодо розміщення та викупу цінних паперів інституту спільного інвестування.
Обмеження діяльності компанії з управління активами, передбачені абзацами четвертим, сьомим, десятим та одинадцятим частини другої цієї статті, не поширюються на діяльність компанії з управління активами венчурного фонду.
Тобто, чинним законодавством взагалі заборонено ТОВ "КУА ТРАСТ ЦЕНТР" надавати позики за рахунок активів інституту спільного інвестування та укладати договори позики з пов'язаними особами, і лише для венчурних фондів зроблено виняток - їм дозволено видавати позики навіть за рахунок цих активів, а також дозволено видавати позики навіть пов'язаним особам.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.ч. 1, 2 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, відповідна сторона -ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірними в зазначеній вище частині і при таких обставинах не можуть вважатися законними і обгрунтованими щодо останнього та на думку суду маються правові підстави для задоволення адміністративного позову в цій частині.
Керуючись ст. ст. 9, 11, 159 КАСУ, ст. 19 Конституції України, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", суд, -
Позов задовольнити частково.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, прийняті щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Профбудальянс", а саме: від 02.07.2009 року № 002062305/0, від 09.09.2009 р. № 0002062305/1, від 26.10.2009 р. № 0002062305/2, від 14.01.2010 р. № 0002062305/3 частково, залишивши чинним щодо донарахування суми податкового зобов"язання на суму 99854 грн.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено 25.06.10р.
Суддя Самойлова В.В.