Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
14.06.2010 р. № 2-а- 6310/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Архіпової С.В.,
при секретарі судового засідання Солуяновій Н.В.,
за участю: представника позивача -Кірєєва І.І.
представника відповідача- Сюркаєва Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Краснопавлівське комунально-експлуатаційне господарство
про про стягнення суми ,
Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі по тексту - позивач) звернувся до суду з зазначеною позовною заявою та просив стягнути з Краснопавлівського комунально-експлуатаційного господарства (надалі по тексту - «відповідач») адміністративно-господарські санкції в розмірі 13953,39 грн. за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
В обґрунтування заявленого позову вказав, що відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ та організацій, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. Статтею 20 зазначеного Закону передбачено сплату штрафних санкцій тими організаціями, підприємствами та установами, де чисельність працевлаштованих інвалідів менша ніж норматив, встановлений законом. Також позивач вказав, що адміністративно - господарські санкції за не створення робочих місць для інвалідів сплачуються юридичною особою самостійно.
Таким чином позивач зазначає, що відповідач мав створити для працевлаштування інваліда 1 робоче місце, проте не зробив цього. Таким чином, за 1 не створене робоче місце для працевлаштування інваліда і не зайняте ним, відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції, що підтверджується звітом за формою 10-ПІ від та розрахунком заборгованості.
Крім того відповідачу нараховано пеню в розмірі 132,80 грн., яка також не сплачена.
Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, виходячи з доводів, що викладені в позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечував та зазначив, що направляв до Харківського міського центру зайнятості відповідну звітність з інформацією щодо можливості працевлаштування інваліда, але робоче місце залишилось вакантним в зв'язку з не затребуванням.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленого позову та необхідність його задовольнити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно чинних нормативів відповідач, середньооблікова чисельність штатних працівників якого складає 34 особи, мав створити в 2009 році на підприємстві 1 робоче місце для працевлаштування інваліда, проте він цього не зробив.
Звіт з зазначенням посади для працевлаштування інваліда та її характеристик позивачем в районний центр зайнятості протягом 2009 року не надавався.
В зв'язку з наведеним суд відзначає, що частиною четвертою статті 43 Конституції України проголошено, що кожний має право на належні, безпечні і здорові умови праці.
Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік -у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Отже, чинним законодавством України передбачено гарантії соціального захисту інвалідів шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця інваліда та покладення на підприємства обов'язку забезпечувати для інвалідів належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань, але без встановлення для підприємств жодних обмежень щодо обов'язку працевлаштування інвалідів.
Крім того, згідно з пунктом 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314 (далі - Положення), працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК. Разом з тим, згідно з пунктом 5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. А пунктом 14 Положення визначено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Відповідно до вимог пункту 3 Положення робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
За таких обставин вбачається, що відповідачем не було виконано покладені на нього законодавством обов'язки щодо створення у себе робочих місць для працевлаштування інвалідів, які мають бути зайняті інвалідами постійно протягом року. Відповідач про створення належно атестованого робочого місця для працевлаштування інваліда відповідні органи протягом року не повідомляв, доказів наявності належної кількості робочих місць, створених та атестованих згідно встановлених вимог протягом року, з матеріалів справи не вбачається.
Таким чином суд дійшов висновку, що несплачені відповідачем штрафні санкції, які мали обчислюватися та сплачуватися ним самостійно, підлягають стягненню з відповідача в примусовому порядку.
На підставі викладеного, ст., ст. 19, 20 ЗУ “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.07р. № 70, Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженого наказом Держкомстату України від 28.09.05р. № 286 та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю. Стягнути з Краснопавлівського комунально-експлуатаційного господарства (64621, Харківська область, Лозівський район, смт. Краснопавлівка, мр-н 16, р/р 260064262 у ВАТ «Мегабанк», МФО 351629, код ЄДРПОУ 32414268) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, м. Свободи,5, Держпром, 1 під., к. 16, р/р 31219230700003, банк отримувача - ГУДКУ у Харківській області, отримувач - УДК Дзержинського району, МФО 851011, ЕДРПОУ 24134567) заборгованість зі сплати штрафних санкцій в розмірі 13953.39 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України .
Повний текст постанови складено та підписано 18 червня 2010 року.
Суддя Архіпова С.В.