Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
09 листопада 2021 р. Справа №200/15159/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Логойда Т.В., перевіривши виконання вимог законодавства при подачі позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
03 листопада 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення йому пенсійних виплат з квітня 2016 року по теперішній час;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити виплату пенсії, нарахувати та виплатити належну йому з квітня 2016 року по теперішній час пенсію.
Позивач зазначав, що з квітня 2016 року по теперішній час не отримував пенсійні виплати. З вказаного приводу звернувся до відповідача. На вказане звернення отримав лист від 20 серпня 2021 року № 10882-9881/В-15/8-0500/21, в якому зазначалося, що виплату пенсії йому було припинено відповідно до п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365, зокрема до отримання інформації від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Також зазначалося, що враховуючи те, що на даний час не прийнято окремого порядку, відновити виплату призначених пенсійних виплат з урахування заборгованості, що виникла з квітня 2016 року буде можливо після прийняття окремого порядку визначеного Кабінетом Міністрів України.
Позивач вважав дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у виплаті йому недоотриманої пенсії з квітня 2016 року по теперішній час неправомірними.
Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до частини 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Аналогічні положення містяться в частині 2 статті 79 вказаного Кодексу, згідно з якою позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
В порушення наведених вимог Кодексу в позовній заяві не зазначені докази, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме: не зазначені докази, що підтверджують те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Докази наведеним обставинам до позовної заяви не додані.
Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 6 статті 161 Кодексу у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Строк звернення до суду з позовом позивачем пропущено, що також підтверджується позивачем.
В позовній заяві міститься клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом, яке позивач обґрунтовував тим, що відповідного рішення не було надіслане на його адресу працівниками відповідного органу Пенсійного фонду України, а при зверненні до гарячої лінії йому не надали відповідь.
Також зазначав, що відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахування компенсації втрати частини доходів.
Вважав, що про порушення своїх прав дізнався з відповіді органу Пенсійного фонду України від 20 серпня 2021 року № 10882-9881/В-15/8-0500/21.
Розглянувши клопотання суд виходить з наступного.
Кодекс адміністративного судочинства України чітко визначає, що строк звернення до суду з позовом обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (якщо не встановлено інше). Поновлення пропущеного процесуального строку можливо лише в разі наявності поважних причин його пропуску, підтверджених документально (частина 1 статті 121, частина 6 статті 161 Кодексу).
Так, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Встановлення строків звернення до суду з позовом законом передбачено з метою дисциплінування позивачів як учасників судового процесу та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Процесуальне законодавство пов'язує строк звернення до суду з даним позовом з датою, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Пенсія є щомісячним платежем, і її отримання відбувається щомісячно. Тому про порушення своїх пенсійних прав припиненням виплати пенсії, з чим позивач пов'язувала свої позовні вимоги, позивач мав дізнатися, не отримавши таку пенсійну виплату за відповідний місяць. І саме з такої дати обчислюється строк звернення до суду з позовом.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема в постановах від 17 липня 2018 року в справі №522/7721/17, від 08 серпня 2019 року в справі №813/5002/17, від 08 серпня 2019 року в справі №127/13736/16-а, від 31 березня 2021 року в справі № 240/12017/19.
Про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (про припинення виплати пенсії) позивач повинен був дізнатися ще у квітні-травні 2016 року - коли йому не було виплачено пенсію за квітень 2016 року, а до суду з позовом він звернувся 03 листопада 2021 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду з позовом, що встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Досудове вирішення спору в даній категорії справ законодавством не передбачено.
Позивачем не наведені обставини, що унеможливили його звернення до суду з позовом у встановлений процесуальний строк. Докази таким обставинам до клопотання не додані.
Отже, клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом не свідчить про наявність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом поважними. Докази поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом до клопотання не додані.
З огляду на наведене підстави, вказані у клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовом, судом визнані неповажними.
Судом також враховано те, що дії відповідача щодо відмови позивачу в поновленні виплати пенсії та відмови у виплаті позивачу недоотриманої пенсії з квітня 2016 року по теперішній час, що відбулися в межах шестимісячного строку звернення до суду з позовом, позивачем не оскаржуються.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
В позовній заяві необхідно зазначити докази, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме: зазначити докази, що підтверджують те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Докази наведеним обставинам слід додати до позовної заяви.
До позовної заяви з усунутими недоліками та доданими до неї доказами (на виконання вимог даної ухвали) потрібно додати їх копію відповідно до кількості учасників справи.
Позивачу потрібно до позовної заяви додати обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку, і додати докази поважності причин пропуску такого строку.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків - протягом десяти днів з дня вручення позивачу даної ухвали.
В разі не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовна заява буде повернута позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя Т.В. Логойда