Україна
Донецький окружний адміністративний суд
08 листопада 2021 р. Справа№200/11981/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Крилової М.М, розглянувши за правила0ми спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Мангушського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
15 вересня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду, засобами поштового зв'язку, надійшов позов адвоката Лозінської Оксани Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Мангушського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про:
- визнати протиправними дії, щодо не включення при розрахунку заробітної плати довідко про заробітну плату № 16-139/2 від 29.07.2019 року за період з березня 1986 року по грудень 1987 року, №16-139/2 від 29.07.2019 року за період з січня 1988 року по липень 1994 рік;
- зобов'язання провести перерахунок та зарахувати при розрахунку коефіцієнта по заробітній платі довідку про заробітну плату № 16-139/2 від 29.07.2019 року за період з березня 1986 року по грудень 1987 року, №16-139/2 від 29.07.2019 року за період з січня 1988 року по липень 1994 рік з дня призначення пенсії.
В обґрунтування своєї позиції зазначив, що відповідач при призначенні пенсії не зарахував заробітну плату за 60 місяців до 2000 року та не включив при нарахуванні коефіцієнта по заробітній платі довідки про заробітну плату №16-139/1 від 29.07.2019 року за період з березня 1986 року по грудень 1987 року, №16-139/2 від 29.07.2019 року за період з січня 1988 року по липень 1994 року.
У встановлений судом строк відповідачем відзиву на позов не було подано.
Положеннями частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Таким чином, суд розцінює неподання відповідачем - суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин як визнання даного позову.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року позовну заяву залишено без руху, у зв'язку із поданням позову без дотримання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 28 вересня 2021 року відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано копії та докази.
У період з 20 жовтня 2021 року по 02 листопада 2021 року суддя Крилова М.М. перебувала у щорічній відпустці.
У період з 03 листопада по 05 листопада (включно) суддя Крилова М.М. була відсутня у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (лікарняний), справа розглядається у перший день після виходу судді з лікарняного.
Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серія НОМЕР_1 виданий Будьонівським РВ ДМУ УМВС України в Донецькі області 20 липня 1999 року.
17 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії на надав наступні документи: заява, паспорт та ІНН, копія диплома про навчання серія НОМЕР_2 , копія диплома про навчання серія НОМЕР_3 , копія трудової книжки, копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, довідка про підтвердження трудового стажу №16-139 від 29.07.2019 року.
Рішенням відповідача від 21 вересня 2021 року № 7 було відмовлено у призначенні пенсії. Період роботи з 05.03.1986 року по 03.10.1994 року не зараховано до пільгового стажу, оскільки немає можливості провести перевірку довідки про підтвердження трудового стажу з підстави знаходження підприємства на території, тимчасово непідконтрольній території.
Рішенням Донецького окружного адмінітрстаивного суду від 11 травня 2021 року по справі № 200/2017/21-а визнано протиправним та скасовано рішення Мангушського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 21.09.2020 року №7 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пільгової пенсії. Зобов'язано Мангушське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (87400, Донецька область, смт. Мангуш, вул. Тітова, 72-а, ЄДРПОУ 42171919) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ) від 17.01.2020 року про призначення пенсії на пільгових умовах та зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 05.03.1986 року по 03.10.1994 року на «Шахті імені 60-річчя Радянської України».
На виконання вимог рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року по справі № 200/2017/21-а, у серпні 2021 року відповідач призначив пенсію.
Проте, ОСОБА_1 не була зарахована заробітна плата за 60 місяців до 2000 року, оскільки не були включено при нарахуванні коефіцієнта по заробітній платі довідки про заробітну плату № 16-139/1 від 29.07.2019 року тп №16-139/2 від 29.07.2019 року, що підтверджується протоколом нарахування, хоча періоди, які зазначені в цих довідках зараховані до пільгового стажу за Списком № 1, що підтверджується розрахунком стажу.
Вважаючи дії відповідача щодо не включення при розрахунку стажу довідки про заробітну плату, позивач звернулась до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058).
Частиною 1 статті 43 Закону №1058 встановлено, що перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
За приписами частини 2 цієї статті для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону №1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Порядок подання та перелік документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсій передбачений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затв. постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі Порядок №22-1).
Пунктом 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що за бажанням пенсіонера ним може подаватися довідка про заробітну плату до 30 червня 2000р. із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до п. 2.10 Порядку№22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Як встановлено судом за результатом розгляду справи № 200/3180/20-а, у трудовій книжці НОМЕР_5 ОСОБА_1 містяться наступні записи щодо спірного періоду праці:
- з 05.03.1986 року прийняти на посаду учнем гірничим робочим з повним робочим днем у шахті на «Шахті імені 60 річчя радянської України" Донецького виробничого об'єднання з видобутку вугілля "Донецкуголь" (запис 5);
- з 27.03.1986 року по 05.05.1986 року ОСОБА_1 пройшов навчання у Пролетарському філіалі УКК за професією гірничим робочим підземного (запис 6-7);
- з 01.06.1986 року переведений гірничим робочим 3 розряду з повним робочим днем у шахті (запис 8);
- з 10.11.1986 року був учнем гірничого робочого очисного забою з повним робочим днем у шахті (запис 9);
- з 10.11.1986 року по 16.01.1987 року позивач пройшов навчання у Пролетарському філіалі УКК за професією гірничого робочого очисного забою (запис 10-11);
- з 02.02.1987 року по 03.10.1994 року переведений гірничого робочого очисного забою 5 розряду з повним робочим днем у шахті (запис 12).
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, обставини, що встановлені у справі № 200/3180/20-а доказуванню не підлягають в силу положень ч. 4 ст. 78 КАС України.
Період роботи позивача, зазначений у довідки №16-139/1 від 29.07.2021 року яка видана на підставі особистих рахунків за 05.03.86 - 31.12.87 та №16-139/2 від 29.07.2021 року яка видана на підставі особистих рахунків за за 01.01.88-03.10.94 які співпадають із записами в трудовій книжці позивача.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відмову прийняти довідок №16-139/1 від 29.07.2021 року та №16-139/2 від 29.07.2021 року, пенсійний орган обґрунтував тим, що у управління немає можливості перевірити довідки, оскільки підприємство знаходиться на окупованій території.
Наведений висновок відповідача суд вважає помилковим з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України від 15.04.2014 №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII) тимчасово окупованою територією визначено сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;
Згідно з частинами першою та другою статті 4 Закону №1207-VII на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Частиною першої статті 17 Закону №1207-VII передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Згідно із статтею 18 Закону №1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом № 1207-VII.
Згідно із частинами першою - третьою статті 9 Закону №1207-VII передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Разом з цим, слід зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
При цьому, у виняткових випадках визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
З урахуванням викладеного,суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення
У зв'язку з цим, суд приходить висновку, що неврахування наданих позивачем довідок є порушенням конституційних прав позивача на отримання належного пенсійного забезпечення.
Необхідність застосування наведених загальних принципів («Намібійські винятки») у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного суду від 04 березня 2020 року у справі №235/2008/17, від 08 квітня 2020 року у справі №242/1568/17.
Суд також звертає увагу на те, що трудовий стаж за спірний період позивач набув у період, коли населений пункт, на території якого підприємство здійснювало свою діяльність, перебувало під контролем української влади. Те, що відповідач через проведення АТО позбавлене можливості провести перевірку достовірності наданої інформації, на думку колегії суддів, не покладає надмірного тягаря та обов'язку на позивача.
За таких обставин, суд вважає не обґрунтованими доводи відповідача стосовно не врахування спірної довідки для здійснення перерахунку пенсії позивачу, а тому вимоги позивача про зобов'язання відповідача провести перерахунок та зарахувати при розрахунку коефіцієнта по заробітній платі довідку № 16-139/2 від 29.07.2019 року за період з березня 1986 року по грудень 1987 року та довідку №16-139/2 від 29.07.2019 року за період з січня 1988 року по липень 1994 рік підлягають задоволенню.
Як вже було встановлено вище, відповідно до частини першої статті 40 Закону №1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем довідки про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07. 2000 року подавались разом із заявою про призначення пенсії, проте не були враховані відповідачем, оскільки підприємство знаходиться на окупованій території.
Разом з цим періоди роботи позивача з березня 1986 року по 03 жовтня 1994 року були включені відповідачем у подвійному розмірі згідно пільгової довідки.
У відповідності до вимог частини 4 статті 45 Закону №1058 перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
За таких обставин, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню з дня подання заяви про призначення пенсії, тобто з 17 січня 2020 року.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" та враховує положення "Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень", прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Поняття дискреції міститься в пункті 1.6 Методологи проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5.
Так, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може і ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавча встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу і верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
При таких обставинах по цій справі суд не може перебирати повноваження Пенсійного фонду щодо призначення позивачу пенсії.
Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти (вчинити) певні дії, і це прямо вбачається з пункту 4 частини 1 статті 5 та пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
З практики Європейського суду з прав людини слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Разом з цим, суд звертає увагу, шо позивач просить суд визнати протиправними саме дії щодо не включення при розрахунку заробітної плати довідко про заробітну плату. З цього приводу слід зазначити, що на відміну від бездіяльності (тобто відсутності обов'язкових до вчинення дій), будь-яка дія є активною поведінкою. Судом не встановлені активні дії відповідача щодо позивача стосовно не включення при розрахунку заробітної плати довідко про заробітну плату. Тому вказане позивачем формулювання позовних вимог є юридично некоректним. Суд виходить з того, що ним встановлена бездіяльність щодо не нарахування та не виплати належних позивачеві сум, яка і підлягає визнанню протиправною у разі задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність Мангушського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, щодо не включення при розрахунку заробітної плати ОСОБА_1 довідок про заробітну плату № 16-139/2 від 29.07.2019 року за період з березня 1986 року по грудень 1987 року, №16-139/2 від 29.07.2019 року за період з січня 1988 року по липень 1994 рік та зобов'язання Мангушське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області області провести перерахунок та зарахувати ОСОБА_1 при розрахунку коефіцієнта по заробітній платі довідку про заробітну плату № 16-139/2 від 29.07.2019 року за період з березня 1986 року по грудень 1987 року, №16-139/2 від 29.07.2019 року за період з січня 1988 року по липень 1994 рік з дня призначення пенсії.
Отже позов підлягає частковому задоволенню.
Щодо судових витрат.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступає відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Фактично позовні вимоги задоволені, оскільки бездіяльність відповідача, щодо не включення довідко про заробітну плату при розрахунку пенсії визнано протиправною, а задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання відповідача вчинити певні дії є похідними від першої вимоги, отже присудженню підлягає судовий збір у розмірі, який передбачений сплаті як за одну позовну вимогу немайнового характеру.
Враховуючи викладене, витрати по сплаті судового збору стягуються з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Мангушського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Мангушського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, щодо не включення при розрахунку заробітної плати ОСОБА_1 довідок про заробітну плату № 16-139/2 від 29.07.2019 року за період з березня 1986 року по грудень 1987 року, №16-139/2 від 29.07.2019 року за період з січня 1988 року по липень 1994 рік.
Зобов'язати Мангушське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області області області (місцезнаходження: Донецька область, смт. Мангуш, вул. Тітова, буд. 72-А; код ЄДРПОУ 42171919) провести перерахунок та зарахувати ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) при розрахунку коефіцієнта по заробітній платі довідку про заробітну плату № 16-139/2 від 29.07.2019 року за період з березня 1986 року по грудень 1987 року, №16-139/2 від 29.07.2019 року за період з січня 1988 року по липень 1994 рік з дня призначення пенсії, тобто з 17 січня 2020 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Мангушського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, смт. Мангуш, вул. Тітова, буд. 72-А; код ЄДРПОУ 42171919) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 3 розділу VІ "Прикінцевих положень" Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя М.М. Крилова