Україна
Донецький окружний адміністративний суд
08 листопада 2021 р. Справа№200/11389/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Крилової М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
03 вересня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області про:
- визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини;
- визнання протиправною відмову у призначенні допомоги при народженні дитини;
- зобов'язання призначити та здійснити виплату державної допомоги при народженні дитини за заявою від 12.07.2021 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача в м. Горлівка народилася дитина - ОСОБА_2 . В червні 2021 року на доньку оформили Українське свідоцтво про народження дитини. Позивач разом з донькою перебувають на обліку як внутрішньо переміщені особи. Після отримання свідоцтва про народження дитини позивач звернулася до відповідача з документами для призначення допомоги при народженні дитини, проте в серпні 2021 року представник позивача отримав лист в якому було зазначено про відмову у призначенні допомоги при народжені дитини, оскільки звернувся з заявою про призначення допомоги після спливу 12 місяців після народження дитини. Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у призначенні соціальних виплат протиправними та такими, що порушують її конституційні права.
Відповідач позов не визнав, 28 жовтня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обгрунтування своєї позиції зазначив, що 27.07.2021 року управлінням було прийнято рішення про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини, оскільки звернення надійшло після 12 місяців з дня народження дитини.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року позовну заяву залишено без руху, у зв'язку із поданням позову без дотримання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 27 вересня 2021 року відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано копії та докази.
У період з 20 жовтня 2021 року по 02 листопада 2021 року суддя Крилова М.М. перебувала у щорічній відпустці.
У період з 03 листопада по 05 листопада (включно) суддя Крилова М.М. була відсутня у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (лікарняний), справа розглядається у перший день після виходу судді з лікарняного
Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 виданий Калінінським РВ Горлівського МУ УМВС України у Донецькій області 3 березня 2000 року.
Між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 12.12.2017 року зареєстровано шлюб, про що свідчить свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_2 від 12 грудня 2017 року.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Горлівка народилась донька ОСОБА_2 .
Згідно довідок від 12.07.2021 року № 6301-5000374960 та № 6301-5000374972 позивача та його доньку взято на облік як внутрішньо переміщених осіб у смт. Андріївка Харківської області
Судом встановлено та сторонами не заперечується, що 12.07.2021 року позивач звернувся до управління соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації з заявою про призначення допомоги при народженні дитини.
Рішенням відповідача про призначення допомоги сім'ям з дітьми від 27.07.2021 року було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні допомоги при народження дитини.
04.08.2021 року позивач, через свого представника, звернувся до відповідача з адвокатським запитом, в якому просив надати письмові роз'яснення, щодо підстав відмови в призначенні допомоги при народженні дитини.
Листом від 11.08.2021 року № 656 УСЗН Ізюмської районної Державної адміністрації Харківської області повідомив, що 27.07.2021 року було прийнято рішення про відмову у призначення допомоги при народженні дитини у зв'язку з пропущенням дванадцяти місячного строку звернення.
Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо відмови у призначенні допомоги при народженні дитини, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», громадяни України, в сім'ях, яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Статтею 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» визначено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.
Відповідно до частини сьомої та дев'ятої статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.
Умови призначення і виплати державної допомоги та перелік документів, необхідних для її призначення, визначено цим Законом та Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі - Порядок № 1751).
Так, відповідно пункту 13 Порядку №1751 допомога при народженні дитини, яка народилась після 08 квітня 2011 року, надається в сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму, - на першу дитину; кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму,- на другу дитину і т.д. Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом 24 місяців, на другу дитину - 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину - 72 місяців рівними частинами.
Як встановлено судом і не заперечується сторонами, з заявою про призначення одноразової державної допомоги при народженні дитини позивач вперше звернулася до УСЗН з пропуском встановленого законом строку, надавши до неї повний перелік необхідних документів.
З пункту 12 Порядку №1751 вбачається, що виплата допомоги при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.
В даному випадку неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі № 591/610/16-а, від 06.09.2018 року в справі № 242/5735/16-а, від 12.03.2019 року у справі № 760/183158/16-а, від 16.07.2020 року у справі № 265/4175/16-а, які суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд наголошує, що позивач і її дитина є громадянами України, тобто, мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки законодавство України не допускає обмеження прав на соціальний захист, зокрема, права на отримання допомоги при народженні дитини. Відповідно до правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеної у п. 23 рішення «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Позивач має право на отримання державної допомоги при народженні дитини. Реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», не може позбавляти її права на отримання допомоги при народженні дитини.
Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Крім того, позивачем заявлений позов в інтересах малолітньої дитини для її належного матеріального забезпечення, а відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Таким чином, право позивача на отримання допомоги при народженні дитини є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до змісту статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до абз. 1 ч. 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Частиною третьою статті 245 КАС України передбачено право суду у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З системного аналізу вказаних норм КАС України можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Суд також звертає увагу, що Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
За вказаних обставин, в контексті наведених норм, суд вважає, що для прийняття рішення про призначення допомоги при народженні дитини, позивачем виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
З огляду на викладене, а також з метою ефективного, повного та належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне, захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправним та скасування рішення Управління соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області від 27.07.2021 року про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_1 та зобов'язання Управління соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області призначити та здійснити випалту ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 за його заявою від 12.07.2021 року.
В даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов'язання Управління соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області вчинити вказані дії, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішено.
Щодо розподілу судових витрат.
Нормами частини першої статті 139 КАС встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судовий збір у розмірі 908,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області від 27 липня 2021 року про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_1 .
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області (місцезнаходження: Харківська область, м. Ізюм, вул. Гагаріна, буд. 1; код ЄДРПОУ 03196469) призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 ( місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) державної допомоги при народженні дитини, ОСОБА_2 , за його заявою від 12 липня 2021 року.
Стягнути з Управління соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області (місцезнаходження: Харківська область, м. Ізюм, вул. Гагаріна, буд. 1; код ЄДРПОУ 03196469) на користь ОСОБА_1 ( місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісі) гривень 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 3 розділу VІ "Прикінцевих положень" Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя М.М. Крилова