10 листопада 2021 р.Справа №160/21842/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І.О., розглянувши в письмовому провадженні заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування рішення, -
10 листопада 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, в якому просить суд, визнати протиправним та скасувати рішення Міжрегіональної комісії з питань визначення засудженим до позбавлення волі виду установи виконання покарань, місця відбування покарання особам, засудженнним до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, арешту та обмеження волі, їх направлення і переведення для відбування покарання Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 12 жовтня 2021 року, стосовно переведення для подальшого відбування покарання засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з Державної установи «Криворізька установа виконання покарання № 3» до Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань № 11».
Разом із адміністративним позовом, представник позивача подав до суду заяву про забезпечення позову, шляхом зупинення дії рішення Міжрегіональної комісії з питань визначення засудженим до позбавлення волі виду установи виконання покарань, місця відбування покарання особам, засудженим до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, арешту та обмеження волі, їх направлення і переведення для відбування покарання Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних показань Міністерства юстиції (49070, м. Дніпро, вул. Короленка, 4) від 12 жовтня 2021 року стосовно переведення для подальшого відбування покарання засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з Державної установи «Криворізька установа виконання покарання №3» до Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань №11».
Доводи заяви про забезпечення позову обґрунтовані тим, що невжиття заходів забезпечення позову, призведе до переведення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 для подальшого відбування покарання з Державної установи «Криворізька установа виконання покарання №3» до Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань №11», що призведе до ускладнення виконання судового рішення у майбутньому.
Проаналізувавши доводи заяви про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд вважає вказану заяву такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Вичерпний перелік підстав забезпечення позову визначений частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
З наведених норм Закону вбачається, що загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача є наявність відповідних підстав.
Тобто, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Поряд з цим обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Відповідно до пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ”, за змістом яких при розгляді заяв про забезпечення позову суд має навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову. Суд також враховує співмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Водночас, заявником не надано суду доказів на підтвердження того, що в разі невжиття заходів забезпечення позову існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, та для їх відновлення треба буде докласти значних зусиль і витрат.
Отже заявником не доведено підстав для забезпечення позову, прямо передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вище викладене, приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів, суд дійшов до висновку, що клопотання позивача про забезпечення позову є необґрунтованим у зв'язку з чим, не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання представника позивача про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування рішення - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька