10 листопада 2021 р. Справа № 160/15946/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі заяву позивача про закриття провадження у справі та повернення п'ятдесяти відсотків судового збору та заяву відповідача про закриття провадження у справі в адміністративній справі за позовом Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просить суд:
- стягнути суму податкового боргу в розмірі 38308,32 грн. з платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Ухвалою суду від 10.09.2021 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
20.10.2021 року від позивача до суду надійшла письмова заява про відмову від позову та закриття провадження у справі, а також повернення п'ятдесяти відсотків судового збору.
В обґрунтування своєї заяви позивач зазначив, що платником податків фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 повністю погашено податковий борг у розмірі 38308,32 грн.
Тому, позивач вважає, що відсутні підстави для стягнення боргу у судовому порядку.
Також 09.11.2021 року відповідачем надана суду заява про закриття провадження у справі у зв'язку зі сплатою податкового боргу у повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства України, оцінивши їх у сукупності, дійшов наступних висновків.
Приписами ч. 3 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Згідно ч.1 ст.47 Кодексу адміністративного судочинства України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову.
Відповідно до ч.6 ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України суд не приймає відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем і не визнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.
Частинами 1, 3 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Приписами ч. 2 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Так, предметом спору в адміністративній справі № 160/15946/21 є податковий борг у розмірі 38308,32 грн.
Крім того, судом встановлено, що при зверненні до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з даним позовом, позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2270,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3217 від 28.08.2021 року.
Верховний Суд у постанові від 03.02.2021 року у справі № 200/6826/20-а зазначив: "... стаття 139 КАС України є загальною для вирішення питання розподілу судових витрат за наслідками розгляду справи по суті та задоволені позову.
Суд звертає увагу, що положення статті 140 та 142 КАС України у порівнянні із частиною 1 та частиною 2 статті 139 КАС України не конкретизують та не ставлять в залежність можливість отримання відшкодування понесених судових витрат від приналежності позивача до певного суб'єктного складу, чи то позивачем є фізична особа, юридична особа чи суб'єкт владних повноважень. Приналежність до такого складу та вид понесених витрат, не мають впливу на вирішення цього питання відповідно до наведених норм. Наведені норми мають різний предмет регулювання, правову природу виникнення та застосування.
Разом з тим, стаття 140 КАС України встановлює спеціальне та відмінне у співвідношенні з нормами статті 142 КАС України та статті 7 Закону України "Про судовий збір" правило, згідно з яким якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача. Тобто, якщо позивач відмовляється від позову з будь - яких інших причин, що є наслідком закриття провадження у справі (крім випадку задоволення його вимог відповідачем після подання позовної заяви), то в такому випадку позивачу підлягає повернення лише п'ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. В той же час, коли відмова позивача від позову обумовлена задоволенням позовних вимог відповідачем після подання позовної заяви, тоді застосовуються правила розподілу судових витрат відповідно до статті 140 КАС України.
У цій справі суд першої інстанції закрив провадження у справі, задовольнивши заяву позивача про відмову від позову у зв'язку з задоволенням відповідачем позову після подання позовної заяви, а тому цілком обґрунтованим є покладення на відповідача обов'язку відшкодувати понесені позивачем витрати як міра відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку.
Отже, аналіз приведеного правового регулювання та тлумачення статей 139, 140 КАС України у їх взаємозв'язку, з урахуванням наведених обставин справи, дають підстави для висновку про те, що за наявності відповідної заяви, всі понесені позивачем у цій справі та документально підтверджені судові витрати підлягають присудженню на його користь".
Таким чином, визначальною підставою для повернення позивачу сплаченого судового збору є з'ясування обставини, коли відповідачем було сплачено заборгованість до подання позовної заяви, чи після такого подання.
Так, з матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення до суду з даним позовом є наявність у відповідача податкового боргу по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 38308,32 грн.
Разом з тим, з інтегрованої картки платника податків вбачається, що, зокрема, означена сума боргу відповідачем погашена згідно платіжного доручення № 17 від 04.08.2021 року у розмірі 38308,32 грн.
При цьому, з даним позовом позивач звернувся 08.09.2021 року.
Тобто, на момент звернення позивача до суду з даним позовом, податковий борг був погашений відповідачем.
Згідно ч. 1 ст. 142 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу п'ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Таким чином, п'ятдесят відсотків витрат позивача, пов'язаних зі сплатою судового збору у наведеному вище розмірі, підлягають поверненню з бюджету.
Частиною 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Крім того, відповідно до п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, та перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій, визначених за даними системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 року за № 650/24182, повернення судового збору (крім помилково зарахованого) здійснюється за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
У разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого) до головних управлінь Казначейства подається копія судового рішення, засвідчена належним чином.
Копія судового рішення, засвідчена належним чином, подається платником до відповідного головного управління Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Заява про повернення коштів з бюджету складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причина повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі.
Суд, враховуючи викладене вище, вважає за необхідне повернути на користь позивача з Державного бюджету України судовий збір, сплачений при поданні позову, у розмірі п'ятдесяти відсотків, а саме, у розмірі 1135,00 грн.
При цьому, органом, який має здійснити повернення сплаченого заявником судового збору є Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (вул. Челюскіна, 1, м. Дніпро, 490000, код ЄДРПОУ 37988155).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява позивача та відповідача підлягає задоволенню, провадження у справі - закриттю та повернення на користь позивача судового збору у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми, сплаченої при поданні позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 142, 189, 238, 243, 248, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву позивача про закриття провадження у справі та повернення п'ятдесяти відсотків судового збору в адміністративній справі за позовом Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задовольнити.
Заяву відповідача про закриття провадження у справі в адміністративній справі за позовом Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задовольнити.
Провадження в адміністративній справі за позовом Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - закрити.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (вул. Челюскіна, 1, м. Дніпро, 490000, код ЄДРПОУ 37988155) повернути на користь Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ ВП 44118658) п'ятдесят відсотків від суми, сплаченої при поданні позовної заяви на підставі платіжного доручення №3217 від 28.08.2021 року, а саме, у розмірі 1135,00 грн. (одна тисяча сто тридцять п'ять гривень 00 копійки).
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька