10 листопада 2021 року Справа № 160/15753/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу, -
07.09.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
- стягнути податковий борг у сумі 16 800,00 з платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що ОСОБА_1 на даний час має податковий борг у сумі 16 800,00 грн. Позивач вказує, що відповідно до податкового законодавства України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податків обчислити, задекларувати та сплатити суму податку та збору в порядку та в строки визначеними Податковим кодексом України. За невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку платник податків несе відповідальність. В інтегрованих картках платника податків станом на теперішній час обліковується податковий борг. Тому позивач вказує, що з урахуванням вимог ст. ст. 56, 57 Податкового кодексу України, у зв'язку з несплатою ОСОБА_2 у встановлені строки донарахованих сум, грошові зобов'язання набули статусу податкового боргу.
29.10.2021 року від ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив про те, що В журналі реєстрації перевірок контролюючих органів запис щодо проведеної перевірки відсутній. При перевірці використано ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами підприємствам споживчої кооперації та господарюючим суб'єктам, які надають послуги у сфері громадського харчування від 18.10.2017 по 18.10.2018 про що є запис у акті від 02.05.2018. В акті перевірки зазначено про реалізацію алкогольних напоїв без статусу суб'єкта господарювання громадського харчування та роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами нижчими від встановлених мінімальних цін на алкогольні напої, чим порушено ч. 6 ст.15 прим. 3 та ч. 10 ст.18 ЗУ від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», зі змінами та доповненнями та вимоги постанови КМУ від 30.10.2008 року №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних та роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв, із змінами та доповненнями. Відповідальність за дане правопорушення передбачена абз.5 ч. 2 ст.17 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового алкогольних напоїв та тютюнових виробів», зі змінами та доповненнями. Запис про відібрання та опечатування зразків продукції відповідними компетентними органами, з урахуванням вимог законодавства відсутня. В акті зазначено: У торговому павільйоні, який розташований за адресою АДРЕСА_1 здійснюється продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці, без дозвільних документів, які надають статус громадського харчування суб'єктам господарювання та продаж алкогольних напоїв за цінами нижчими ніж встановлено діючим законодавством, що свідчить про порушення ч. 6 ст.15-3, ч. 10 ст.18, 37 від 19.12.1995 року №481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, із змінами та доповненнями та вимог постанови КМУ від 30.10.2008 №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" зі змінами та доповненнями. В матеріалах справи відсутній документ, який був підставою для проведення фактичної перевірки суб'єкта господарювання ОСОБА_3 . Під час проведення фактичної перевірки Перевіряючі не пред'явили ОСОБА_2 , а ні наказу на перевірку, а ні направлення, як це прописано нормою п.81.1 ст.81 ПКУ. Не зрозумілим залишається той факт, звідки представниками контролюючого органу взято факт порушення, як роздрібна торгівля алкогольними напоями на розлив для споживання на місці, оскільки в торгівельному павільйоні проводилася реалізація алкоголю в закритій тарі - іншої реалізації не відбувалось. Так само незрозумілим залишається встановлення факту порушення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні ціни на такі напої. В акті не заначено обґрунтування цього ніби порушення. Відповідачу також незрозумілий той факт, які ціни було взято до уваги і з якими цінами порівнювались. Перевірка відбулась без присутності ОСОБА_2 , ніхто навіть не подзвонив, не повідомив, хоча у кутку споживача в торгівельному павільйоні були зазначені діючі номера телефонів ФОП. Враховуючи той факт, що ФОП ОСОБА_2 навіть не здогадувався, що відбулась перевірка, ніхто не виходив на зв'язок, щоб вручити другий примірник акту в порушення ст. 80 ПКУ, тим самим позбавили можливості надати свої заперечення до акту в матеріалах справи відсутні докази отримання або відмови в отримання акту про результат перевірки від 02.05.2018. Сплили всі строки давності від дня винесення рішення про застосування фінансових санкцій від 27.06.2018 р. №000157/04-36-40- 06/ НОМЕР_2 на загальну суму 16 800 грн. до дня передачі матеріалів до суду - 07.09.2021 рік (минуло 1167 днів). В матеріалах справи відсутні докази належного та своєчасного повідомлення відповідача про застосування фінансових санкцій в розмірі 16800 грн.
11 червня 2018 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ОСОБА_4 (ФОП, відповідача).
Між тим, 27 червня 2018 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийнято Рішення №000157/04-36-40-06/ НОМЕР_2 , яким відповідно до абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до ОСОБА_2 застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 16800 грн.
Отже, на момент припинення діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 зобов'язання щодо сплати санкцій відповідно до рішення від 27.06.2018 у фізичної-особи підприємця ще не було.
Податковим органом не враховано положення статті 61 Конституції України, в якій зазначається, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно відповідальність за порушення частини 2 статті 17 Закону повинна нести виключно фізична особа-підприємець, в даному випадку фізична особа-підприємець ОСОБА_5 , проте на момент винесення рішення 27.06.2018 діяльність - ФОП ОСОБА_2 вже було припинено.
04.11.2021 року від ГУ ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшла відповідь на відзив щодо позовної заяви, в якій позивач зазначив про безпідставність та необґрунтованість доводів відповідача у відзиві на позовну заяву. В даній відповіді ГУ ДПС у Дніпропетровській області зокрема зазначило, що з огляду на процесуальне право та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у цій справі є: обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту. При цьому питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань не охоплюється предметом цього позову, оскільки рішення про застосування фінансових санкцій суб'єкта владних повноважень, якими були визначені відповідні зобов'язання не є предметом дослідження у справі. Тому суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду цієї справи здійснювати їх правовий аналіз.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2021 року зазначена вище справа розподілена та 08.09.2021 року передана судді Пруднику С.В.
09.09.2021 року судом було направлено запит до органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи, щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання ОСОБА_2
30.09.2021 року надійшла відповідь, згідно якої адресою про реєстрацію місця проживання/перебування ОСОБА_4 є: АДРЕСА_2 , яка аналогічна адресі зазначеній Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області у позові.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.
Згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Враховуючи положення ч.4 вказаної статі, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи №160/15753/21 у спрощеному провадженні.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, так як зазначено позивачем у поданій до суду позовній заяві, що на обліку у ГУ ДПС у Дніпропетровській області як платник податків перебуває фізична особа ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та має не заявлений до суду податковий борг сумі 16 800,00 грн.
В інтегрованих картках платника податків ОСОБА_1 обліковується не заявлений до суду податковий борг по адміністративним штрафам та штрафним санкціям за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у сумі 16 800,00 грн.
02.05.2018р. позивачем було проведено фактичну перевірку з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами про що складено акт №22381/04-36-04-11/ НОМЕР_3 від 02.05.2018р. 11а підставі акту винесено рішення про застосування фінансових санкцій від 27.06.2018 р. №000157/04-36-40-06/ НОМЕР_3 на загальну суму 16 800,00 грн. з терміном сплати 07.09.2018р., яке було направлено на адресу відповідача 04.02.2021р. повернулось на адресу контролюючого органу з відміткою «за закінченням строку зберігання». Інформація щодо оскарження рішення про застосування фінансових санкцій у контролюючого органу відсутня.
З урахуванням вимог ст. 56, 57 ПКУ, в зв'язку з несплатою ОСОБА_6 у встановлені строки нарахованих сум, грошові зобов'язання набули статусу податкового боргу.
Відповідно до ст.56 ПКУ у зв'язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу в автоматичному режимі сформовано та направлено на адресу ОСОБА_7 податкову вимогу від 14.06.2018р. №101667-17/03 у сумі 16 800 грн., яка направлена на адресу платника податків засобами поштового зв'язку та яка повернулась на адресу контролюючого органу з відміткою «за закінченням строку зберігання».
Посилаючись на наведені обставини, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить із наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.
Визначення податкового боргу, надане у пп. 14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України. Так, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Стаття 36 Податкового кодексу України передбачає, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податків обчислити задекларувати та сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином вручені, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податку, якому надіслано (вручено) податкову вимогу сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу, такого платника податку, що виникла після надіслання (вручення) податкової вимоги.
У разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається.
Пунктом 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України передбачено, якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане повідомлення - рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового "зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення -рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.
У відповідності до пп. 14.1.137 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення з погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з п. 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
Відповідно до пп. 191.1.45 п. 191.1 ст. 191 Податкового кодексу України, контролюючі органи звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.
Згідно п. 87.1 та 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також:
а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);
б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі
відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4 1 статті 43 цього Кодексу;
в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі
відповідної заяви платника) до Державного бюджету України.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Також, за можливе зазначити, що згідно пп. 97.4.3 п. 97.4 ст. 97 Податкового кодексу України, особою відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків стосовно фізичної особи - підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, - така фізична особа.
Відповідно п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України - орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку-фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
В той же час, за правилом частини другої статті 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.
Відповідно до частини восьмої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Пунктом другим частиною другою статті 55 Господарського кодексу України визначено, що суб'єктами господарювання є: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Частиною першою статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95 (далі - Закон № 481/95) закріплено, що імпорт, експорт і оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами можуть здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензій.
Приписами частини першої статті 17 Закону № 481/95 передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Відповідно до вимог часини другої статті 17 Закону № 481/95 до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі:
порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800 гривень;
оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.
З огляду на вищезазначене, суб'єктами господарювання є: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Підприємництво - це, зокрема, безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності, що набувають або позбавляються статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію/припинення реєстрації підприємницької діяльності цією фізичною особою, та лише до суб'єктів господарювання можуть застосовуватися фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення норм Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95.
З огляду на зазначене, вбачається, що фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення норм Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95 можуть бути застосовані лише до суб'єктів господарювання, відомості про реєстрацію яких внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, та лише після внесення вказаних відомостей до реєстру, фізична особа набуває статусу підприємця (фізичної особи-підприємця).
Як підтверджено матеріалами справи, що державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 припинено за власним рішенням, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань від 11 червня 2018 року, номер запису 22230060006013054, підстава - власне рішення.
Це свідчить про те, що з 11 червня 2018 року ФО-П ОСОБА_2 позбавлений статусу фізичної особи-підприємця та на час прийняття ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 27.06.2018 р. №000157/04-36-40-06/ НОМЕР_3 на загальну суму 16 800,00 грн. не був суб'єктом господарювання, тому до позивача не можуть бути застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу.
У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 813/2113/16 провадження № К/9901/41971/18 викладена наступна правова позиція.
«…Відповідно до частини 11 статті 15 Закону роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Проте податковим органом не враховано положення статті 61 Конституції України, в якій зазначається, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно відповідальність за порушення частини 2 статті 17 Закону повинна нести виключно фізична особа - підприємець…».
В даному випадку на момент винесення спірного рішення діяльність ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця особи вже було припинено.
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Щодо судових витрат, то відповідно до статті 139 КАС України, такі стягненню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу - відмовити повністю.
Судові витрати у вигляді судового збору у справі не розподіляються.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. В. Прудник