Постанова
Іменем України
10 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 758/10976/16
провадження № 61-19608св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Експериментальний механічний завод»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Експериментальний механічний завод» на рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року у складі судді Ларіонової Н. М. та постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Іванової І. В., Сліпченка О. І.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Експериментальний механічний завод» (далі - ПАТ «Експериментальний механічний завод») про стягнення суми заборгованості в розмірі 19 873 616,63 грн, яка виникла на підставі невиконання умов угоди про порядок погашення боргу від 17 жовтня 2008 року.
Позовну заяву обґрунтовувано тим, що 10 жовтня 2003 року між Українською державною інноваційною фінансово-кредитною установою та Відкритим акціонерним товариством «Експериментальний механічний завод» (далі - ВАТ «Експериментальний механічний завод»), правонаступником якого є ПАТ «Експериментальний механічний завод», укладено кредитний договір про надання кредиту в сумі 5 000 000 грн на строк до 20 жовтня 2008 року зі сплатою 9% річних.
22 січня 2008 року Державна інноваційна фінансово-кредитна установа (кредитор), ОСОБА_1 (поручитель) та ВАТ «Експериментальний механічний завод» (боржник) уклали договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати в повному обсязі за своєчасне і повне виконання боржником зобов'язань за договором про надання кредиту від 10 жовтня 2003 року.
17 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Експерементальний механічний завод» було укладено угоду про порядок погашення боргу, відповідно до якої сторонами визначено порядок погашення боргу ВАТ «Експерементальний механічний завод» перед ОСОБА_1 , що утворився у зв'язку з виконанням позивачем своїх зобов'язань за договором поруки від 22 січня 2008 року.
Вказує, що за період з жовтня 2008 року до березня 2015 року відповідачем було здійснено лише часткове погашення суми боргу в розмірі 468 000,00 грн, що еквівалентно 61 407,31 дол. США.
Станом на 02 березня 2015 року сума основного боргу ПАТ «Експериментальний механічний завод» перед ОСОБА_1 відповідно до угоди про порядок погашення боргу від 17 жовтня 2008 року становила 11 400 880,70 грн, що еквівалентно 424 485,75 дол. США.
Крім того, відповідно до угоди про порядок погашення боргу від 17 жовтня 2008 року відповідач зобов'язався сплатити позивачу пеню у розмірі 0,45 % за кожний день прострочення від залишкової суми боргу, починаючи з 01 березня 2015 року, а тому сума штрафних санкцій (пені), що підлягає стягненню з відповідача, становить 81,9 % від суми основного боргу та дорівнює 9 348 722,17 грн.
27 липня 2016 року між ним та ПАТ «Експериментальний механічний завод» було укладено акт зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого було фактично проведено фінансову звірку між сторонами відносно всіх укладених між ними угод та договорів і визначено, що заборгованість ПАТ «Експериментальний механічний завод» перед позивачем становить 19 873 616,63 грн.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ПАТ «Експериментальний механічний завод» на його користь заборгованість у розмірі 19 873 616,63 грн, що виникла у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань, підтверджених актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 27 липня 2016 року
Короткий зміст рішень суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 18 січня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 04 жовтня 2017 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що позивач не довів факт наявності заборгованості відповідача перед ним
Згідно з рішеннями Господарського суду міста Києва від 14 лютого 2008 року та від 11 липня 2008 року стягнення кредитної заборгованості відбулося не в солідарному порядку, а лише з одного боржника - ВАТ «Експериментальний механічний завод».
Постановою Верховного Суд від 20 червня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 18 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 04 жовтня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Подільського районного суду міста Києва.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Експериментальний механічний завод» на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за угодою про порядок погашення боргу від 17 жовтня 2008 року, укладеною між ВАТ «Експериментальний механічний завод» та ОСОБА_1 , в розмірі 424 485,75 дол. США, яка має відповідати еквівалентній сумі у національній валюті за офіційним курсом Національного банку України на день платежу, але у будь-якому випадку не менше суми в розмірі 2 411 876,00 грн.
У частині позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Експериментальний механічний завод» про стягнення пені за угодою про порядок погашення боргу від 17 жовтня 2008 року, укладеною між ВАТ «Експериментальний механічний завод» та ОСОБА_1 , відмовлено.
Стягнуто з ПАТ «Експериментальний механічний завод» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6 890,00 грн.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що підставою для стягнення заборгованості є угода про порядок погашення боргу від 17 жовтня 2008 року, а не акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 27 липня 2016 року, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість саме за угодою про порядок погашення боргу у розмірі 424 485,75 дол. США відповідно до частини другої статті 556 ЦК України.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення пені, суди попередніх інстанцій обґрунтували свої рішення тим, що підставою позовних вимог є угода про порядок погашення боргу від 17 жовтня 2008 року, а не зазначений вище акт, а тому не взяли до уваги доводи позивача про стягнення пені саме в тому розмірі, який встановлений актом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У грудні 2020 року ПАТ «Експериментальний механічний завод» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності у відповідача будь-якої заборгованості перед позивачем. Також суди проігнорували те, що примірник договору поруки наявний виключно у позивача. На переконання відповідача, договір поруки, угода про порядок погашення боргу є удаваними правочинами. Суди не врахували положення статті 559 ЦК України щодо припинення поруки.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року та постанова Київського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року в частині відмови ОСОБА_1 в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені) у розмірі 9 348 722,17 грн не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ «Експериментальний механічний завод», витребувано із Подільського районного суду міста Києва цивільну справу № 758/10976/16.
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року клопотання ПАТ «Експериментальний механічний завод» про зупинення виконання рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року задоволено.
Зупинено виконання рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року до закінчення касаційного провадження.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у квітні 2021 року, представник ОСОБА_1 адвокат Квітін Р. В. заперечував проти доводів ПАТ «Експериментальний механічний завод», а рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року просив залишити без змін.
Фактичні обставини, встановлені судами
10 жовтня 2003 року між Українською державною інноваційною фінансово-кредитною установою, правонаступником якої є Державна інноваційна фінансово-кредитна установа, та ВАТ «Експериментальний механічний завод» укладено кредитний договір про надання кредиту в сумі 5 000 000 грн на строк до 20 жовтня 2008 року зі сплатою 9% річних.
22 січня 2008 року Державна інноваційна фінансово-кредитна установа (кредитор), ОСОБА_1 (поручитель) та ВАТ «Експериментальний механічний завод» (боржник) уклали договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати в повному обсязі за своєчасне і повне виконання боржником зобов'язань за договором про надання кредиту від 10 жовтня 2003 року.
Внаслідок неналежного виконання ВАТ «Експериментальний механічний завод» передбачених кредитним договором зобов'язань у відповідача виникла заборгованість, у зв'язку з чим Державна інноваційна фінансово-кредитна установа неодноразово зверталася до господарського суду з позовами до ВАТ «Експериментальний механічний завод» про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішеннями Господарського суду міста Києва від 14 лютого 2008 року та від 11 липня 2008 року стягнуто з ВАТ «Експериментальний механічний завод» на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи відповідно 1 007 378,62 грн та 613 116,16 грн заборгованості, з урахуванням інфляційних втрат та трьох відсотків річних, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
На підставі платіжних доручень від 23 вересня, 08, 09, 15 та 17 жовтня 2008 року ОСОБА_1 як поручитель сплатив кредитору 2 411 867,00 грн кредитної заборгованості за кредитним договором від 10 жовтня 2003 року, на підтвердження чого надав суду фінансові документи (платіжні доручення) та виписку з банківського рахунку про рух коштів.
17 жовтня 2008 року ОСОБА_1 і ВАТ «Експериментальний механічний завод» в особі Голови правління Масліхіна І. Ю. підписали угоду про порядок погашення боргу в сумі 2 411 867,00 грн, що станом на день укладення угоди еквівалентно 485 893,07 дол. США, строком до 01 березня 2015 року.
Пунктом 1.2 угоди передбачено, що сторони визнають, що вказаний борг виник на підставі договору поруки від 22 січня 2008 року, укладеного між Державною інноваційною фінансово-кредитною установою, ВАТ «Експериментальний механічний завод» та поручителем ОСОБА_1
ВАТ «Експериментальний механічний завод» в особі Голови правління Масліхіна І. Ю. (боржник) визнало, що ОСОБА_1 (кредитор) здійснив погашення боргу ВАТ «Експериментальний механічний завод», що виник у останнього на підставі кредитного договору від 10 жовтня 2003 року, укладеного з Українською державною інноваційною компанією.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28 лютого 2018 року у справі № 910/22879/17, зміненим у мотивувальній частині постановою Київського апеляційного господарського суду від 31 травня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «Експериментальний механічний завод», ОСОБА_1 про визнання недійсною угоди про порядок погашення боргу від 17 жовтня 2008 року відмовлено. Постановою Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 травня 2018 року - без змін.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарг) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18), постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 759/17152/16-ц (провадження № 61-9695св19) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також, заявник підставою касаційного оскарження рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року, вказує про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року та постанова Київського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року відповідають зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором та відповідачі продовжують ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашають, що є порушенням законних прав банку.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок сплати яких встановлюються договором.
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у такій самій сумі, у строк та порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За змістом частини другої статті 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Судами встановлено, що підставою позовних вимог є угода про порядок погашення боргу від 17 жовтня 2008 року, укладена між ОСОБА_1 та ВАТ «Експерементальний механічний завод», щодо повернення відповідачем позивачу боргу, який утворився у зв'язку з виконанням позивачем своїх зобов'язань за договором поруки від 22 січня 2008 року.
Згідно з рішеннями Господарського суду міста Києва від 14 лютого та від 11 липня 2008 року стягнуто з ВАТ «Експериментальний механічний завод» на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи відповідно 1 007 378,62 грн та 613 116,16 грн заборгованості, з урахуванням інфляційних втрат та трьох відсотків річних, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
ОСОБА_1 є поручителем за зобов'язанням ВАТ «Експериментальний механічний завод» перед Державною інноваційною фінансово-кредитною установою на підставі договору поруки від 22 січня 2008 року.
Указаний договір поруки недійсним не визнано.
Під час розгляду справи № 910/22879/17 в порядку господарського судочинства за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Експериментальний механічний завод», ОСОБА_1 про визнання недійсною угоди про порядок погашення боргу від 17 жовтня 2008 року суди встановили, що на підставі договору поруки ОСОБА_1 протягом січня-жовтня 2008 року здійснено погашення боргу ВАТ ««Експериментальний механічний завод» перед Українською державною інноваційною компанією на загальну суму 2 411 867,00 грн.
Пунктом 2.1 угоди про порядок погашення боргу від 17 жовтня 2008 року сторони визнали, що погашення боргу здійснюється на вибір боржника одномоментно або частинами, але у строк не пізніше 01 березня 2015 року.
Вимогами від 02 березня 2015 року та 05 жовтня 2015 року, отриманими головою правління ВАТ «Експериментальний механічний завод» Масліхіним І. Ю., ОСОБА_1 просив погасити заборгованість за угодою від 17 жовтня 2008 року.
У пункті 1.1 угоди про порядок погашення боргу від 17 жовтня 2008 року сторони визначили суму заборгованості в національній валюті України у розмірі 2 411 867,00 грн, зазначивши еквівалент указаної суми у розмірі 424 485,75 дол. США.
При цьому пунктом 2.3 угоди від 17 жовтня 2008 року сторони визначили, що сума заборгованості не може бути нижчою, ніж 2 411 867,00 грн.
Постановою Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Експериментальний механічний завод», ОСОБА_1 про визнання недійсною угоди про порядок погашення боргу від 17 жовтня 2008 року (№ 910/22879/17) залишено без задоволення, та залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 травня 2018 року, якою змінено мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 28 лютого 2018 року щодо відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «Експериментальний механічний завод», ОСОБА_1 про визнання недійсною угоди про порядок погашення боргу від 17 жовтня 2008 року.
Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, встановлено та підтверджується матеріалами справи (платіжними дорученнями від 23 вересня, 08, 09, 15 та 17 жовтня 2008 року та випискою з банківського рахунку про рух коштів), що ОСОБА_1 як поручитель сплатив кредитору 2 411 867,00 грн кредитної заборгованості за кредитним договором від 10 жовтня 2003 року.
Зазначені обставини спростовують доводи касаційної скарги про відсутність доказів на підтвердження набуття ОСОБА_1 права вимоги до ВАТ «Експериментальний механічний завод» за виконання зобов'язання за кредитним договором від 10 жовтня 2003 року.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши порушення умов кредитного договору щодо своєчасного погашення заборгованості позичальником та виконання цього зобов'язання поручителем, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для настання відповідальності позичальника перед поручителем відповідно до частини другої статті 556 ЦК України.
У зв'язку з викладеним, обґрунтованими є доводи позову ОСОБА_1 про стягнення з ПАТ «Експериментальний механічний завод» на його користь суми заборгованості за угодою про порядок погашення боргу від 17 жовтня 2008 року, укладеною між ВАТ «Експериментальний механічний завод» та ОСОБА_1 , в розмірі 424 485,75 дол. США.
Підстави для припинення поруки відповідно до положень статті 559 ЦК України не є предметом розгляду у цій справі.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, на виконання вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20 червня 2018 року, правильно встановили обставини справи, унаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Посилання ПАТ «Експериментальний механічний завод» на необхідність врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження
№ 14-145цс18), постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 759/17152/16-ц (провадження № 61-9695св19) на правильність вирішення спору не впливає, оскільки у справі, що переглядається, наявність передумов щодо переходу до поручителя права вимоги до позичальника підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року та постанова Київського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року було зупинено виконання рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року до закінчення касаційного провадження.
Оскільки касаційне провадження у справі закінчено, то виконання рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року підлягає поновленню.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Експериментальний механічний завод» залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року залишити без змін.
Поновити виконання рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Ю. В. Черняк
І. А. Воробйова
Р. А. Лідовець