Ухвала
08 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 381/796/19
провадження № 61-14368ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 31 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ (виділ) в натурі будинку відповідно до часток співвласників та визначення порядку користування земельною ділянкою,
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_2 , у якому просила суд: поділити в натурі житловий будинок АДРЕСА_1 , відповідно до часток 15/24 та 9/24 співвласників житлового будинку за другим варіантом висновку експерта; визначити порядок користування земельної ділянкою для обслуговування вищезазначеного будинку, виділивши їй у користування 549 кв. м за другим варіантом висновку експерта; зобов'язати відповідача внести зміни до поземельної книги.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 14/25 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .
Виділено ОСОБА_1 у натурі 14/25 частини, ОСОБА_2 у натурі 11/25 частини цього житлового будинку відповідно до варіанту № 3 висновку експерта № 9362 судової інженерно-технічної експертизи Незалежного інституту судових експертиз від 26 вересня 2019 року.
Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 21 606,00 грн як різницю ідеальної частки в житловому будинку.
Встановлено порядок користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до варіанту № 3 висновку експерта № 9490 додаткової судової інженерно-технічної експертизи Незалежного інституту судових експертиз від 01 квітня 2020 року виділивши ОСОБА_1 у користування земельну ділянку площею 459 кв. м (на плані № 3 межі червоним кольором).
Виділено у користування співвласника житлового будинку ОСОБА_2 земельну ділянку площею 275 кв. м (на плані № 3 межі синім кольором).
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 29 928,86 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 31 травня 2021 року, із урахуванням ухвали цього ж суду від 06 вересня 2021 року про виправлення описки, рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2021 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 14/25 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, у частині стягнення грошової компенсації, у частині виділення ОСОБА_1 земельної ділянки та встановлення порядку користування земельною ділянкою скасовано та в цій частині позову відмовлено.
У решті рішення залишено без змін.
У зв'язку з чим викладено резолютивну частину рішення у наступній редакції.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Проведено поділ житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 відповідно до варіанту № 3 висновку експерта № 9362 судової інженерно-технічної експертизи Незалежного інституту судових експертиз від 26 вересня 2019 року, з урахуванням висновку додаткової судової інженерно-технічної експертизи № 9490 від 01 квітня 2020 року та виділено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в натурі приміщення житлового будинку згідно з технічним паспортом.
Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 15/24 частин та ОСОБА_2 на 9/24 частин у житловому будинку АДРЕСА_1 .
Встановлено, що частка ОСОБА_1 внаслідок поділу складає 14/25 частини, частка ОСОБА_2 - 11/25 частини будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 з господарськими спорудами. В іншій частині позову відмовлено.
19 серпня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 31 травня 2021 року (надійшла до суду 26 серпня
2021 року), вякій просила скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на новий розгляд. Також заявник просила поновити пропущений з поважних причин строк на касаційне оскарження, вказуючи, що їй не було вручено повне судове рішення у день його проголошення,
а копію повного рішення її представник отримала лише 20 липня
2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року вказані причини пропуску строку на оскарження визнані неповажними, касаційну скаргу залишено без руху та запропоновано заявнику навести інші підстави для поновлення строку з наданням відповідних доказів та надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на обов'язкову підставу (підстави) касаційного оскарження.
19 жовтня 2021 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Твердохліб М. В. на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 15 вересня 2021 року надійшло клопотання про поновлення строку подачі касаційної скарги та уточнена редакція касаційної скарги.
Вивчивши клопотання про поновлення строку подачі касаційної скарги та уточнену редакцію касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про повернення касаційної скарги у зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, оскільки касаційна скарга подана з пропуском строку подачі касаційної скарги, а причини пропуску строку подачі касаційної скарги не є поважними, з огляду на таке.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Представник заявника вказала, що копію постанови Київського апеляційного суду від 31 травня 2021 року вона отримала в приміщенні суду першої інстанції 20 липня 2021 року. Отже, останній тридцятий день подачі касаційної скарги припадає на 19 серпня 2021 року.
Також представник заявника - адвокат Твердохліб М. В. вказала, що судову повістку про розгляд апеляційної скарги вона отримала 01 червня 2021 року, а отже представник заявника достеменно знала про апеляційний перегляд цієї справи.
Залишаючи без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 , в ухвалі від 15 вересня 2021 року, Верховний Суд зазначив, що заявник не надала будь-яких належних та допустимих доказів порушення апеляційним судом вимог щодо видачі (надсилання) копії оскаржуваного судового рішення.
Повторно заявляючи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, заявник таких доказів не надала.
Надана довідка Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 року № 13-04/104/21 свідчить про обмеженість коштів суду на пересилання письмової кореспонденції, однак не містить інформації про те, що у справі № 381/796/19 копія оскаржуваного судового рішення ОСОБА_1 не направлялася апеляційним судом взагалі.
Крім того, Верховний Суд зазначає, що ОСОБА_1 мала можливість самостійно ознайомитися з матеріалами цивільної справи та отримати копію постанови Київського апеляційного суду від 31 травня 2021 року.
Вказуючи, що в період з 04 по 25 червня 2021 року адвокат перебувала на санаторно-курортному лікуванні, заявник не зазначає об'єктивних перешкод, які завадили отримати копію оскаржуваної постанови відразу після повернення з курортного лікування чи ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень починаючи з 07 червня 2021 та подати касаційну скаргу вчасно.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, яке набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду та забезпечення принципу правової визначеності.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «Олександр Шевченко проти України» рішення від 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» рішення від 14 жовтня 2003 року).
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа
Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» ЄСПЛ визначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним
з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише
з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
ЄСПЛ у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що у кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип остаточності судового рішення.
Станом на 08 листопада 2021 року вимоги, викладені в ухвалі Верховного суду від 15 вересня 2021 року, заявником не виконані, що перешкоджає Верховному Суду вирішити питання про відкриття касаційного провадження, а тому касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає визнанню неподаною та поверненню.
Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню
із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 31 травня 2021 року вважати неподаною та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Білоконь