Ухвала
08 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 171/1808/19
провадження № 61-13465ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Дундар І. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної ради про визнання незаконним та скасування рішення про звільнення, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку 04 серпня 2021 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги, а саме: сплатити судовий збір, вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.
На виконання ухвали Верховного Суду від 13 серпня 2021 року у особою, яка подала касаційну скаргу, сплачено судовий збір.
Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2021 року продовжено ОСОБА_1 строк на усунення недоліків касаційної скарги.
На виконання ухвали Верховного Суду від 13 вересня 2021 року особою, яка подала касаційну скаргу, надано уточнену касаційну скаргу.
Разом з тим, ухвала Верховного Суду від 13 серпня 2021 року не виконана, а саме особою, яка її подала, підставою, на якій подається касаційна скарга, указує пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
Разом з тим, на підставі касаційної скарги не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Посилаючись в уточненій касаційній скарзі як підставу касаційного оскарження судового рішення на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, особа, яка подала касаційну скаргу, не указує щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
Відповідно до частини першої статті 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. У частині другій статті 127 ЦПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Аналіз матеріалів на усунення недоліків ОСОБА_1 свідчить про наявність підстав для продовження строку на усунення недоліків, оскільки ухвала Верховного Суду від 13 серпня 2021 року не виконана. Тому суд, на підставі частини другої статті 127 ЦПК України, продовжує його.
Керуючись статтями 120, 127, 260, 389, 392, 393 ЦПК України,
Продовжити ОСОБА_1 строк на усунення недоліків касаційної скарги до 08 грудня 2021 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. О. Дундар