Постанова
Іменем України
03 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 200/14798/15-ц
провадження № 61-13975св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державне підприємство «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект»,
особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги -ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2021 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» (далі - ДП «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект») про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що з 05 травня 2009 року вона працювала в ДП «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» на посаді начальника відділу управління персоналом. Наказом № 20-А від 30 червня 2015 року їй оголошено догану за порушення трудової дисципліни, що проявилось у неправомірній відсутності на робочому місці протягом робочого часу тривалістю більше трьох годин. Наказом № 21-А від 07 липня 2015 року їй оголошено догану за неналежне виконання службових обов'язків у частині надання недостовірної інформації у табелі обліку робочого часу по адміністративно-управлінському підрозділу за червень 2015 року.
Вважала вказані накази незаконними, оскільки будь-яких порушень трудової дисципліни з її боку не було, оголошення їй доган стало наслідком неприязних стосунків, що склалися між нею та виконуючим обов'язки директора ДП «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» ОСОБА_2 . Описова частина наказу від 30 червня 2015 року не містить жодної інформації про дату й час, протягом якого вона нібито неправомірно була відсутня на робочому місці. Описова частина наказу від 07 липня 2015 року також не містить інформації про дату й час вчинення нею дисциплінарного проступку, а також у чому саме полягало надання недостовірної інформації у табелі обліку робочого часу по адміністративно-управлінському підрозділу за червень 2015 року. До того ж зазначала, що в порушення вимог частини першої статті 149 КЗпП України відповідач до винесення наказів не зажадав від неї жодних письмових пояснень.
Незаконне притягнення двічі протягом одного тижня до дисциплінарної відповідальності завдало їй значних моральних страждань, призвело до побоювань щодо незаконного звільнення, до прикладання додаткових зусиль щодо організації нею свого життя, у зв'язку із чим вважала, що відповідач повинен відшкодувати їй моральну шкоду.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати незаконними та скасувати наказ ДП «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» від 30 червня 2015 року № 20-А «Про оголошення догани ОСОБА_1 »;
- визнати незаконними та скасувати наказ ДП «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» від 07 липня 2015 року № 21-А «Про оголошення догани ОСОБА_1 »;
- стягнути з ДП «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» на її користь моральну шкоду в розмірі 3 000 грн.
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ДП «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що наказом ДП «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» № 45-К від 25 серпня 2015 року її звільнено із займаної посади за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї посадовою інструкцією, трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, згідно з пунктом 3 статті 40 КЗпП України.
Зазначала, що наказ про її звільнення є незаконним, оскільки вона не допускала невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї посадовою інструкцією, трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку. У наказі не наведено жодного конкретного випадку порушення з її боку трудової дисципліни, як і інформації про час і дату її нібито неодноразових спізнень на роботу. З цього приводу також ніхто не вимагав від неї пояснень. Не було також претензій з боку керівництва та не вимагалось від неї пояснень з приводу неналежної якості вихідних документів, що подавались на підпис керівникові. Колективні скарги на її нібито дестабілізуючу поведінку не є підставою для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.
Окрім цього вказувала, що внаслідок незаконного звільнення їй завдано моральної шкоди, яка полягає у значних моральних стражданнях, розмір якої оцінений нею у 15 000, 00 грн.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ ДП «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» від 25 серпня 2015 року № 45-К «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити її на роботі на посаді начальника відділу управління персоналом;
- стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу;
- стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 15 000 грн.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2015 року вищевказані справи об'єднано в одне провадження для спільного розгляду.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2016 року у складі судді Женеску Е. В. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконними та скасовано накази ДП «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» від 30 червня 2015 року № 20-А «Про оголошення догани ОСОБА_1 », від 07 липня 2015 року № 21-А «Про оголошення догани ОСОБА_1 », від 25 серпня 2015 року № 45-А «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника відділу управління персоналом ДП «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект».
Стягнуто з ДП «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 32 890 грн та моральну шкоду у розмірі 18 000 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду в частині поновлення на роботі звернуто до негайного виконання.
Рішення районного суду мотивоване тим, що відповідачем не додержані правила й порядок застосування дисциплінарних стягнень при звільненні ОСОБА_1 , у зв'язку із чим накази про оголошення їй догани, як і наказ про її звільнення, є незаконними і підлягають скасуванню, а позивач поновленню на роботі з виплатою їй середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Крім того місцевий суд врахував, що такі дії відповідача призвели до значних моральних страждань позивача, у зв'язку із чим дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на її користь моральної шкоди в заявленому нею розмірі.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної та касаційної інстанцій
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2017 року ОСОБА_2 відмовлено у прийнятті апеляційної скарги на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2016 року.
Постановою Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2017 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-30142св18).
Постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2016 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 24 лютого 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд (провадження № 61-5049св19).
Короткий зміст оскаржувано судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2016 року закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2016 року підлягає закриттю, оскільки правового зв'язку між заявником і сторонами у справі не встановлено, у зв'язку із чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Апеляційний суд зазначив, що позовні вимоги було пред'явлено до ДП «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» як юридичної особи, та рішенням суду встановлено порушення прав позивача відповідачем ДП «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» як роботодавцем позивача. При цьому, питання щодо прав та обов'язків ОСОБА_2 рішенням суду вирішено не було.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2021 року скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд першої інстанції в порушення вимог статті 237 КЗпП України не залучив його до участі у справі як третю особу (посадову особу, що підписала наказ про звільнення позивача з роботи) з огляду на можливість пред'явлення до нього вимоги про стягнення збитків за незаконне звільнення.
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_2 вказує те, що апеляційний суд неправильно застосував до спірних правовідносин положення пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України. Вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про закриття апеляційного провадження, оскільки заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2016 року було вирішено питання про його права, інтереси та (або) обов'язки. Посилається на правовий висновок Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 200/14798/15-ц, який не був врахований апеляційним судом.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Матвієвський О. В. подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що оскаржувані судові рішення не підлягають скасуванню, оскільки відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України.
Зазначає, що у касаційній скарзі не зазначено, як саме незалучення ОСОБА_2 до участі у справі вплинуло на його права і чому посадова особа підприємства, яка підписала оскаржувані накази, повинна бути стороною у справі.
ОСОБА_1 не заявляла вимог до ОСОБА_2 , самостійно визначила відповідача, а суд не вирішував питання про його права та обов'язки. Так, у мотивувальній та резолютивній частині оскаржуваного рішення відсутні висновки суду про права і обов'язки ОСОБА_2 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2021 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом виконуючого обов'язки директора ДП «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» ОСОБА_2 № 20-А від 30 червня 2015 року начальнику відділу управління персоналом ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни, що проявилось у неправомірній відсутності на робочому місці протягом робочого часу тривалістю більше трьох годин.
Наказом № 21-А від 05 липня 2015 року начальнику відділу управління персоналом ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне виконання службових обов'язків у частині надання недостовірної інформації в табелі обліку робочого часу по адміністративно-управлінському підрозділу за червень 2015 року.
Наказом ДП «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» № 45-К від 25 серпня 2015 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї посадовою інструкцією, трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Частиною першою статті 352 ЦК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
З огляду на наведені норми закону, право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі в справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їх права та обов'язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках.
При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі в справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб.
Подібний за змістом висновок викладений в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року в справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19).
Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2016 року, апеляційний суд вказав, що оскаржуваним судовим рішенням питання щодо прав та обов'язків ОСОБА_2 не вирішувалося, оскільки позовні вимоги було пред'явлено до ДП «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» як юридичної особи, та рішенням суду встановлено порушення прав позивача відповідачем ДП «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» як роботодавцем позивача.
З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується та вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно із частиною п'ятою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи судовим рішенням в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути в загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Крім того, відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 ЦПК України, змагальність сторін належить до основних засад (принципів) цивільного судочинства. Тому судове рішення у справі не може бути використане проти особи, яка не брала участі у цій справі. До того ж протилежний підхід призвів би до порушення статті 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Подібні висновки зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року в справі № 921/730/13-г/3 (провадження № 12-6гс20)
Апеляційний суд, вказавши, що відсутні підстави вважати, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про права та обов'язки ОСОБА_2 , правильно врахував, що позовні вимоги було пред'явлено до ДП «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» як юридичної особи, арішенням суду встановлено порушення прав позивача саме ДП «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект», як роботодавцем позивача.
Посилання у касаційній скарзі на правові позиції Верховного Суду та ЦПК України 2004 року є безпідставними, оскільки з 15 грудня 2017 року набув чинності ЦПК України у новій редакції, який змінив правовий підхід до залучення у справі нових осіб і наявна відповідна судова практика Великої Палати Верховного Суду.
Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених заявником у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк