Постанова
Іменем України
03 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 461/1940/20
провадження № 61-13280св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: акціонерне товариство «Банк Форвард», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Разумова Ольга Іванівна,
третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяна Леонідівна,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року в складі судді: Хоменко В. С., та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року в складі колегії суддів: Кравець В. А., Желепи О. В., Мазурик О. Ф.,
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до АТ «Банк Форвард», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумової О. І., третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Т. Л., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позов мотивований тим, що оспорюваний виконавчий напис вчинено без всіх необхідних документів для цього, які вимагаються законом, за заборгованістю, яка не є безспірною, та поза межами позовної давності.
ОСОБА_1 просив:
визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис нотаріуса від 30 серпня 2019 року № 1958, вчинений ПН КМНО Разумовою О. І., про стягнення з нього на користь АТ «Форвард Банк» заборгованості у розмірі 66 633,61 грн та плати за вчинення виконавчого напису у розмірі 8 663,36 грн за договором №10210419;
вирішити питання судових витрат.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення судів мотивовані тим, що надані позивачем докази та самі лише його пояснення у розумінні статей 12, 81 ЦПК України не підтверджують тієї обставини, що приватним нотаріусом вчинено оскаржуваний виконавчий напис, ще й за відсутності доказів безспірності заборгованості позивача перед відповідачем та поза межами позовної давності. Будь-яких інших доказів, що підтверджують невідповідність поданих нотаріусу документів вимогам законодавства, суду надано також не було.
Аргументи учасників справи
04 серпня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав касаційну скаргу, в якій просить: скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог або направити справу на новий розгляд; вирішити питання про розподіл судових витрат.
Касаційна скарга мотивована тим, що у справі минуло більше трьох років з дня виникнення у стягувана права вимоги за кредитним договором; борг, не є безспірним. Виконавчий напис вчинений поза межами нотаріального округу, де приватний нотаріус Разумкова О. І. здійснює нотаріальну діяльність. Від банку не надходило жодних письмових повідомлень про заборгованість, також не надходило вимоги на усунення порушення від банку.
Зазначає, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду та Верховного Суду України, а саме від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, від 16 травня 2018 року у справі № 320/8269/15-ц, від 20 травня 2015 року у справі № 6-158цс15; від 04 березня 2015 року у справі № 6-27цс15; від 11 березня 2015 року у справі № 6-141цс14 та Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17. Виконавчий напис в матеріалах справи відсутній з причин ігноруванням відповідачами та третіми особами звернень позивача.
Вказує, що копію відзиву на позовну заяву приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумової О. І. позивач не отримував. Крім того позивач був позбавлений можливості оскаржити ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі з мотивів підсудності, оскільки не отримував її.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 24 вересня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження:
суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17; від 16 травня 2018 року у справі № 320/8269/15-ц; від 29 жовтня 2020 року у справі № 263/14171/19; та постановах Верховного Суду України: від 20 травня 2015 року у справі № 6-158цс15; від 04 березня 2015 року у справі № 6-27цс15; від 11 березня 2015 року у справі № 6-141цс14; від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17;
судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 30 серпня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовою Ольгою Іванівною вчинено виконавчий напис нотаріуса від № 1958 про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Форвард Банк» заборгованості у розмірі 66 633,61 грн та плати за вчинення виконавчого напису у розмірі 8 663,36 грн за договором № 10210419.
Позивачем надано копію запиту до приватного виконавця Павелків Т. Л. від 17 лютого 2020 року, копію листа АТ «Банк Форвард» з пропозицією погашення заборгованості в розмірі 66 633,61 грн та виконавчого збору в розмірі 8 663,36 грн, отриману позивачем 27 лютого 2020 року, копію довідки ПАТ «Банк Руский Стандарт» про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту від 30 листопада 2011 року, а також паспортні дані позивача, код та дані про його місце реєстрації.
Позиція Верховного Суду
Щодо позовних вимог пред'явлених до акціонерного товариства «Банк Форвард»
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 18 ЦК України).
Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 87 Закону України «Про нотаріат»).
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (частина перша статті 82 ЦПК України).
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга статті 174 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21) зазначено, що:
«відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою № 662 Перелік документів доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:
«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зупинено до закінчення касаційного розгляду.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін.
Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21) вказано, що:
«судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що виконання судового рішення про присудження полягає у вчиненні певних дій або в утриманні від певних дій, передбачених судовим рішенням. Наприклад, за судовим рішення про стягнення коштів відповідач повинен сплатити позивачу відповідну суму; за рішенням про припинення дії, яка порушує право, відповідач повинен утриматись від відповідних дій тощо. Водночас інші судові рішення, зокрема рішення про визнання права, про зміну правовідношення, виконанню не підлягають, оскільки такі судові рішення безпосередньо створюють відповідний правовий ефект: призводять до усунення правової невизначеності, змінюють правовідношення.
Безпосередній правовий ефект створює і судове рішення про визнання незаконним та нечинним нормативно-правового акта: такий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили судовим рішенням.Указане судове рішення не потребує його виконання.
Резолютивна частина постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 в частині відображення результату вирішення позовних вимог містить висновки: 1) про визнання незаконною та нечинною постанови № 662 у наведеній частині; 2) про зобов'язання Кабінету Міністрів України опублікувати резолютивну частину цієї постанови про визнання незаконною та нечинною постанови № 662 у наведеній частині. Отже, ухвали Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року, якими було передбачено зупинення виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 до закінчення касаційного розгляду, стосувались лише зупинення виконання обов'язку Кабінету Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду.
Тому Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи відповідача щодо зупинення ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 до закінчення касаційного розгляду (01 листопада 2017 року), оскільки зупинення виконання обов'язку Кабінету Міністрів України опублікувати резолютивну частину цієї постанови не впливає на набрання вказаною постановою законної сили та її дію в частині визнання незаконною та нечинною постанови № 662.
Таким чином, вчиняючи 22 травня 2017 року виконавчі написи № 779 та № 780, приватний нотаріус Авдієнко О. В. неправомірно керувалася пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.
Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».
Зазначене вище дає підстави для визнання спірних виконавчих написів № 779 та № 780 такими, що не підлягають виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню».
У справі, що переглядається: у позовній заяві ОСОБА_1 зазначав, що 30 листопада 2011 року між ним та ПАТ «Банк Руский Стандар» був укладений кредитний договір (а. с. 3); кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; суди не врахували, що оспорюваний виконавчий напис вчинено на кредитному договорі, який не є нотаріально посвідченим. Тому зробили помилковий висновок про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Банк Форвард» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Щодо позовних вимог пред'явлених до приватного нотаріуса
Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (статті 51 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 жовтня 2021 року у справі № 522/318/18 (провадження № 61-4697св21) зазначено, що: «пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
У справі, що переглядається, спір у позивача виник з банком щодо оспорювання виконавчого напису. Нотаріус не є належним відповідачем за вимогою про оспорювання виконавчого напису. Тому у задоволенні позову до приватного нотаріуса суди мали відмовити з тих підстав, що нотаріус не є належним відповідачем у справі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. За таких обставин оскаржені рішення в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до приватного нотаріуса підлягають зміні з викладенням їх мотивувальних частин в редакції цієї постанови.
Судове рішення, ухвалене судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), не підлягає скасуванню, якщо учасник справи, який подав касаційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи (частина друга статті 411 ЦПК України).
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про розгляд справи із порушенням підсудності, оскільки суд першої інстанції ухвалив заочне рішення, а в апеляційній скарзі позивач не посилався на ці обставини (а. с. 65-72).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
З урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 жовтня 2021 року у справі № 587/1697/19 (провадження № 61-5327св21) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21), колегія суддів вважає, що оскаржені рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить задовольнити частково; оскаржені рішення в частині позову до банку скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову; оскаржені рішення в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до приватного нотаріуса підлягають зміні з викладенням їх мотивувальних частин в редакції цієї постанови; в іншій частині судові рішення слід залишити без змін.
ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подання позову у розмірі 840 грн; за подання апеляційної скарги у розмірі 1 261,20 грн; за подання касаційної скарги у розмірі 1 681,60 грн. Тому з АТ «Банк Форвард» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у розмірі
Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року у частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Банк Форвард», третя особа - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Банк Форвард», третя особа - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис нотаріуса від 30 серпня 2019 року № 1958, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовою Ольгою Іванівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Форвард Банк» заборгованості у розмірі 66 633,61 грн та плати за вчинення виконавчого напису у розмірі 8 663,36 грн за договором № 10210419.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року у частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумової Ольги Іванівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
Стягнути з акціонерного товариства «Форвард Банк» на користь ОСОБА_1 3 782,80 грн судових витрат.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року та постанова Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року у скасованій частині втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук