10 листопада 2021 року
м. Київ
Справа №918/964/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Вронської Г.О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Петухов М.Г., Гудак А.В., Мельник О.В.
від 27.09.2021
за позовом ОСОБА_1
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Богоявленська, 4А"
про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів ОСББ "Богоявленська, 4А",
25 жовтня 2021 року ОСОБА_1 (далі - Скаржник) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2021.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд встановив, що вона не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Скаржник у касаційній скарзі зазначив про неправильне застосування пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (з урахуванням Закону України від 30.03.2020 №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)") та неврахування постанов Верховного Суду від 25.08.2021 у справі №914/1560/20, від 06.05.2021 у справі №903/323/20. Скаржник також зазначив, що не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо моменту, коли можна було дізнатися по порушення своїх прав та посилається на статті 256, 257, 261, 267 ЦК України, статтю 74 ГПК України, частину 6 статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та положення Статуту, а також практику Європейського суду з прав людини.
Проте Скаржник не зазначив відповідну підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень, передбачену (передбачені) частиною другою статті 287 ГПК України.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За положеннями підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Таким чином, при зверненні з касаційною скаргою судовий збір підлягав оплаті у сумі 4 204,00 грн, а саме 2 102,00 грн * 200 %, де 2 102,00 грн - розмір судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви, 200 % - ставка судового збору за подання касаційної скарги.
Однак до касаційної скарги Скаржник не додав доказів сплати судового збору, про що Верховний Суд склав акт № 29.1-11/547 від 02.11.2021.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Скаржнику необхідно усунути недоліки поданої ним касаційної скарги та зазначити відповідну підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень, передбачену (передбачені) частиною другою статті 287 ГПК України, а також надати Суду докази оплати судового збору у сумі 4 204,00 грн.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 у справі №918/964/20 залишити без руху.
2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.
3. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя-доповідач Г. Вронська