Іменем України
10 листопада 2021 року м. Чернігівсправа № 927/975/21
Господарський суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фесюри М.В., здійснив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження
за позовом: Фізичної особи-підприємця Сушка Івана Васильовича, код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1
до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гармонія 25А" (ОСББ "Гармонія 25"), вул. 1 Гвардійської Армії, буд. 25-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 40680026,
про стягнення 105 890,69 грн
без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання)
Обставини справи.
Заявлено позов про стягнення 105 890,69 грн, з яких 105 000,00 грн простроченої заборгованості, 715,90 грн - 3% річних та 174,79 грн - інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поворотньої фінансової позики №03/19 від 25.06.19.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.21 справа №927/975/21 передана на розгляд судді Фесюрі М.В.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.09.21, відкрито провадження у даній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, даною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання до суду та позивачу у порядку, визначеному ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву разом з усіма доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються їх заперечення.
Відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та встановлення судом процесуальних строків для подання відзиву на позов шляхом отримання представником відповідача Макаренко К.Ф. - 27.09.21, ухвали суду від 16.09.21.
Відповідач своїм своїм процесуальним правом на подання відзиву у визначений судом у відповідності до Господарського процесуального кодексу строк не скористався.
На адресу суду від учасників справи не надходило належно оформленого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, з повідомленням сторін, відповідно до ст. 252 ГПК України.
Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Суд встановив.
25.06.2019 року, між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Фаворит - Г.25-А" в особі голови правління Головач А.С., (позичальник, відповідач), яке перейменовано в ОСББ «Гармонія 25-А», та фізичною особою-підприємцем Сушко Іваном Васильовичем (позикодавець, позивач) укладено договір №03-19 поворотньої фінансової допомоги, за умовами якого (п.1.1.) позикодавець зобов'язався надати позичальнику безпроцентну фінансову допомогу, а останній зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути позику у визначений даним Договором строк.
У зв'язку з тим, що між сторонами є тісні взаємовигідні ділові відносини, позика позичальнику надається на безпроцентній основі (п.1.2. Договору).
Мета надання позики позичальнику: для здійснення господарської діяльності (п.2.1. Договору).
Сума позики за даним договором становить 120 000,00 грн, без ПДВ (п.3.1. Договору).
За цим договором проценти не нараховуються і не сплачуються (п. 3.2. Договору).
Позикодавець вносить суму позики шляхом готівкового або безготівкового перерахування на користь позичальника (п.4.1. Договору).
Строк повернення позики позичальнику становить дванадцять календарних місяців з моменту надходження грошей на поточний рахунок позивачльника (п.5.1. Договору).
Строк, вказаний у п.5.1. Договору, може бути продовжений за згодою сторін (п.5.2. Договору).
Позичальник зобов'язаний повернути суму позики (або неповернену її частину в разі дострокового погашення частини позики) в останній день строку, встановленого в п.5.1. цього Договору (п.6.1. Договору).
Сума позики підлягає поверненню шляхом її перерахування на рахунок (поточний або картковий) позикодавця або видано готівкою з каси позичальника (п.6.2. Договору).
Сума позики може повертатись позичальнику частинами протягом всього терміну надання такої позики (протягом дванадцяти календарних місяців) (п.6.3. Договору).
Днем повернення позики (її частини) вважається день зарахування суми позики (її частини) на рахунок позикодавця або видачі готівки з каси позичальника (п.6.4. Договору).
При простроченні повернення позики (її частини) позичальник сплачує штраф у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від неповерненої суми позики (п.7.1. Договору).
Цей договір набуває чинності з моменту надання позикодавцем суми позики позичальнику і діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором (п.8.1. Договору).
Усі правовідносини, що виникають у зв'язку з виконанням Договору і не врегульовані ним, регламентуються нормами чинного законодавства України (п.8.2. Договору).
Цей договір складено у двох примірниках, по одному для кожної сторони. Обидва примірники мають однакову юридичну силу (п.8.3. Договору).
Договір поворотньої фінансової позики №03/19 від 25.06.19, підписаний та засвідчений печатками обох юридичних осіб.
25.06.19, на виконання умов Договору, згідно платіжного доручення №42 від 25.06.19, на розрахунковий рахунок відповідача перераховано кошти в сумі 120000грн, з призначенням платежу: «надання безвідсоткової поворотньої фінансової допомоги згідно договору №03/19 від 25.06.19».
Факт отримання 25.06.19 коштів у сумі 120 000,00 грн у формі поворотної фінансової позики за вказаним платіжним документом, відповідачем не спростовано.
Відповідно до п.5.2. Договору, строк, вказаний у п.5.1. Договору, може бути продовжений за згодою сторін.
Як вказує позивач, після настання обумовленого Договором строку повернення поворотної фінансової допомоги (п.5.1. Договору), відповідач звернувся з листом (вих.18 від 19.01.21) до відповідача, в якому запропонував узгодити та затвердити графік повернення поворотної фінансової допомоги згідно договору №03/19 від 25.06.19.
Відповідно до матеріалів справи, сторонами затверджено графік платежів повернення поворотної фінансової допомоги за договором №03/19 від 25.06.19, відповідно до якого, починаючи з 25.01.21 по 25.12.22 відповідач до 25-го числа кожного місяця повертає грошові кошти рівними частинами по 5000,00 грн щомісячно. Зазначений графік підписаний та скріплений печатками обох сторін.
Відповідно до наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень від 26.01.21 №262 на суму 5000,00 грн, від 25.03.21 №285 на суму 5000,00 грн, від 16.07.21 №322 на суму 5000,00 грн, відповідачем 26.01.21, 25.03.21 та 16.07.21 перераховано на рахунок позивача загалом 15000,00 грн з призначенням платежу: повернення поворотної фінансової безвідсоткової допомоги згідно договору від 25.06.19.
Враховуючи, що відповідачем не дотримано встановленого Графіку платежів, позивач звернувся з претензією №300621 від 30.06.21 до відповідача щодо виконання умов Договору поворотної фінансової позики №03/19 від 25.06.19, з вимогою достроково повернути позику в сумі 110 000,00 грн, інфляційне збільшення в сумі 250,46 грн, 3% річних в сумі 94,92 грн у строк до 05.07.2021 року. Зазначена претензія була отримана відповідачем 30.06.21, про що свідчить підпис голови правління відповідача Макаренко К.Р. на примірнику претензії.
Як вказує позивач, після отримання претензії відповідачем 16.07.21 перераховано 5000,00 грн платіжним дорученням №322 в рахунок погашення заборгованості по Договору №03/19 від 25.06.19.
Таким чином, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 105 000,00 грн заборгованості по Договору поворотньої фінансової позики №03/19 від 25.06.19.
Позов обґрунтовано приписами статей 1046, 1047, 1049 та ч.2 ст. 1050 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).
Зобов'язальні відносини сторін підпадають під дію положень глави 71 ЦК України, що виникли з моменту отримання відповідачем позики (поворотної фінансової допомоги) в сумі 120 000,00 грн за платіжним документом, наявним у матеріалах справи.
За визначенням, наведеним в абзаці 8 пункту 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій в вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Виходячи з правового характеру договір поворотної фінансової допомоги є договором позики.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає в власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Тобто даний вид правочину підпадає під поняття "реального договору", що є укладеним з моменту вчинення сторонами певних дій, зокрема, передачі позикодавцем позичальнику грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а в випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, в такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 3 вказаної статті встановлено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
За частиною 1 статті 530 ЦК України якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Разом з тим, відповідно до ч.2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Ураховуючи викладене, суд визнає, що позивач, звернувшись до суду з позовом про дострокове стягнення усієї суми заборгованості за кредитом, включаючи прострочену заборгованість та заборгованість, що залишилась, використав своє право, передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України та на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, тощо.
При цьому суд зауважує, що направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання цих спорів, є правом, а не обов'язком кредитора, ненаправлення ж такого повідомлення кредитором не може свідчити про відсутність порушення його прав і не позбавляє кредитора права на судовий захист. Як наслідок, кредитор може вимагати захисту своїх прав через суд, подавши позов про виконання боржником обов'язку з дострокового повернення частини кредиту, що залишилась, та просити стягнення цієї частини кредиту, як і його простроченої частини.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №521/21255/13-ц.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором та порушення строків повернення коштів, позивач просить стягнути з відповідача 105 000,00 грн заборгованості, 174,79 грн інфляційних втрат за період з 26.02.21 по 13.09.21 та 715,90 грн - 3% річних з 26.02.21 по 13.09.21.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 924/556/20.
Оскільки заявлений позивачем розмір інфляційних втрат та 3 % річних, з урахуванням положень договору та обставин справи, є арифметично правильним, вимоги позивача про стягнення 174,79 грн інфляційних втрат та 715,89 грн 3 % річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.
За приписами частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Обов'язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).
Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.
За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України, кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.
Враховуючи, що відповідач, у порушення статей 525, 526, 1049 ЦК України та статті 193 ГК України, зобов'язання з повернення позивачу в установлений Договором строк суми поворотної фінансової допомоги, перерахованої йому за наявним в матеріалах справи платіжним дорученням (№42 від 25.06.19) не виконав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (п.5 частини 1 статті 237 ГПК України).
Виходячи з положень частини 1 статті 129 ГПК України, з огляду на задоволення позову в повному обсязі, за рахунок відповідача позивачу мають бути відшкодовані судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн.
Керуючись ст. 129, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гармонія 25А" (ОСББ "Гармонія 25А"), вул. 1 Гвардійської Армії, буд. 25-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 40680026), на користь Фізичної особи-підприємця Сушка Івана Васильовича, (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 105 000,00 грн заборгованості, 174,79 грн інфляційних втрат, 715,90 грн - 3 % річних та 2 270,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги через місцевий господарський суд.
Суддя М.В. Фесюра
Веб адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/