27 жовтня 2021 року Справа № 926/2025/21
За позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
до відповідача 1 Глибоцької районної ради Чернівецької області
відповідача 2 Камянецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області
про визнання протиправним та скасування п. 2 рішення ХI сесії Глибоцької районної ради VII скликання від 21.10.2020 року № 72-40/20 та рішення 53 сесії Камянської сільської ради VII скликання від 23.10.2020 року № 1527-53/2020 року
Суддя Тинок О.С.
Секретар судового засідання Дроздек А.Я.
Представники:
від позивачів - Попова-Завгородня С.Г.
від відповідача 1 - не з'явився
від відповідача 2 - Штефанчук С.В.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Глибоцької районної ради Чернівецької області, Камянецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про визнання протиправним та скасування п. 2 рішення ХI сесії Глибоцької районної ради VII скликання від 21.10.2020 року № 72-40/20 та рішення 53 сесії Камянської сільської ради VII скликання від 23.10.2020 року № 1527-53/2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачі вказують, що оскаржувані ними рішення є незаконними, протиправними, безпідставними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню з огляду на наступне.
Так, Глибоцька районна рада не здійснила оприлюднення проекту рішення «Про вихід зі складу засновників КНП «Глибоцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Глибоцької районної ради, що свідчить про грубе порушення процедури прийняття рішення в частині оприлюднення.
Також майно на базі якого створене КНП «Глибоцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Глибоцької районної ради знаходиться у спільній власності територіальних громад сіл та селищ Глибоцького району Чернівецької області, права засновника мають бути надані всім територіальним громадам колишнього Глибоцького району (тепер Чернівецького району), а саме Камянської сільської ради, Багринівської сільської ради, Тереблеченської ОТГ, Чагорської ОТГ, Коровійської сільської ради, Йорданештської сільської ради, Карапчівської сільської ради, Сучевенської сільської ради, Купської сільської ради, Корчовецької сільської ради, Тарашанської сільської ради, Станівецької сільської ради, Турятської сілсьької ради.
Крім того, Глибоцька районна рада прийняла оскаржений п. 2 рішення 21.10.2020 року, яким без отримання відповідної згоди співвласників - територіальних громад селищ та сіл Глибоцького району, а саме Камянської сільської ради, Багринівської сільської ради, Тереблеченської ОТГ, Чагорської ОТГ, Коровійської сільської ради, Йорданештської сільської ради, Карапчівської сільської ради, Сучевенської сільської ради, Купської сільської ради, Корчовецької сільської ради, Тарашанської сільської ради, Станівецької сільської ради, Турятської сілсьької ради, протиправно надала Камянській сільській раді усі повноваження Засновника КНП, в тому числі приймати рішення щодо внесення змін до Статуту та затвердження його в новій редакції, внесення будь-яких змін до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно об'єкту тощо, а також вчиняти необхідні дії згідно чинного законодавства для проведення державної реєстрації та будь-яких інших змін, що стосуються даного об'єкту, чим грубо порушила права власності співвласників майна КНП «Глибоцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги» на управління, володіння та розпорядження даним майном (яке знаходиться на території зазначених сільських рад) та не врахувала їх інтереси.
Глибоцька районна рада при винесенні Рішення від 21.10.2020 року про надання всіх повноважень Засновника Камянській сільській раді вийшла за межі наданих повноважень та грубо порушила права інших співвласників жителів територіальних громад, якими є позивачі.
Позивачі по справі є жителями територіальної громади колишнього Глибоцького району та територіальних громад Тереблеченської, Йорданешської, Сучевенської та Камянскьої і відповідно як територіальні громади мають право приймати рішення щодо спільної власності територіальних громад КНП, а оскарженими рішеннями відповідачів ці права грубо порушено.
Окрім того, виключно за згодою всіх співвласників спільного майна територіальних громад повинні прийматися рішення про передачу до спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад. Позивачі як жителі територіальних громад в спільній власності яких є КНП були позбавлені цього права, а тому мають право на захист своїх порушених прав в суді.
Враховуючи викладене, оскаржувані ними рішення слід визнати протиправними та скасувати.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 травня 2021 року позовну заяву передано судді Тинку О.С.
Ухвалою від 24 травня 2021 року суд залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє адвокат Попова-Завгородня С.Г., до Глибоцької районної ради Чернівецької області, Камянецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про визнання протиправним та скасування п. 2 рішення ХI сесії Глибоцької районної ради VII скликання від 21.10.2020 року № 72-40/20 та рішення 53 сесії Камянської сільської ради VII скликання від 23.10.2020 року № 1527-53/2020 року.
07 червня 2021 року до суду надійшла заява представника позивачів про усунення недоліків позовної заяви. Тобто, позивачі у строк, встановлений судом, усунули недоліки зазначені в ухвалі про залишення позову без руху від 24 травня 2021 року.
Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 09 червня 2021 року, якою встановлено, що дану справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, яке призначив на 29 червня 2021 року.
25 червня 2021 року представник позивачів надіслала на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 29 червня 2021 року, у зв'язку з перебуванням у щорічній відпустці.
29 червня 2021 року відповідачі явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, відзив на позов не подали.
При цьому, поштова кореспонденція направлена на адресу відповідача 1 повернулась з довідкою Укрпошти "Адресат відсутній за вказаною адресою".
В ході підготовки до розгляду справи, судом було здійснено безкоштовний запит і отримано відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань, згідно якого місцем знаходження Глибоцької районної ради Чернівецької області є: 60400, Чернівецька область, Глибоцький район, смт. Глибока, вул. М. Грушевського, 2А; в стані припинення з 21.01.2021 року.
Ухвалою від 29 червня 2021 року суд відклав підготовче засідання на 28 липня 2021 року та визнав явку сторін у судове засідання обов'язковою.
19 липня 2021 року представник відповідача 2 подала суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, яке судом задоволено.
28 липня 2021 року відповідач 1 явку свого представника в судове засідання не забезпечив, при цьому поштова кореспонденція направлена на адресу відповідача 1 повторно повернулась з довідкою Укрпошти "Адресат відсутній за вказаною адресою".
В ході судового засідання 28 липня 2021 року представник позивача та представник відповідача 2 заявили клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 28 липня 2021 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання на 11 серпня 2021 року. Повідомлено відповідача 1 Глибоцьку районну раду Чернівецької області про дату, час і місце розгляду справи, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області. Позивачу в строк, до початку судового засідання 11 серпня 2021 року, надати суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань щодо відповідачів. Відповідачу 2 в строк, до початку судового засідання 11 серпня 2021 року, надати суду установчі документи. Попереджено сторони, що неявка їх представників у судове засідання не буде перешкоджати розгляду справи за відсутності такого учасника справи.
11 серпня 2021 року перед початком судового засідання відповідачем 2 подано відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.
Згідно поданого відзиву відповідач 2 вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Твердження позивачів про недотримання процедури прийняття рішення в частині оприлюднення його проекту, подальшого обговорення та голосування є безпідставними.
Так, рішення XI сесії VII скликання Глибоцької районної ради Чернівецької області № 72-40/20 від 21 жовтня 2020 року оприлюднено на офіційному сайті Глибоцької районної ради.
Глибоцькою районною радою на виконання вимог пункту 10 Перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» прийнято оскаржуване позивачами рішення. Правонаступник районної ради району, ліквідованого Верховною Радою України, після припинення відповідних районних рад як юридичних осіб, але не пізніше 1 липня 2021 року, зобов'язаний передати у комунальну власність територіальних громад усі об'єкти спільної власності територіальних громад району, які знаходяться на території цих територіальних громад, відповідно до розмежування видатків між бюджетами, встановлених Бюджетним кодексом України.
Крім того, підставою для прийняття оскаржуваного відповідачами рішення слугували рекомендації постійних комісій та колегії районної ради.
Згідно витягу з Протоколу спільного засідання постійних комісій та колегії Глибоцької районної ради від 21.10.2020 року, позивачі були запрошені на зазначене засідання. Присутні на засіданні були ознайомлені з проектом рішення. При цьому ОСОБА_5 (директор Глибоцького районного центру первинної медико- санітарної допомоги) та ОСОБА_6 (Камянський сільський голова) запропонували надати повноваження засновника Камянській сільській раді з подальшою співпрацею з сільськими радами колишнього Глибоцького району щодо фінансового утримання КНП «Глибоцький РЦ ПМСД», оскільки підприємство надає первинну медичну допомогу всім жителям Глибоцького району. Інших зауважень та пропозицій не надходило.
За результатами розгляду проекту рішення комісія винесла дане питання на розгляд сесії Глибоцької районної ради з урахуванням запропонованих змін та поправок.
В подальшому з урахуванням рішення XI сесії VII скликання Глибоцької районної ради Чернівецької області № 72-40/20 від 21 жовтня 2020 року та з метою його виконання, а також на підставі ст. 26 та 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» Кам'янська сільська рада прийняла рішення від 23.10.2020 року, згідно якого увійшла до складу засновників Комунального некомерційного підприємства «Глибоцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги». Затвердила статут, змінила найменування та доручила директору зазначеного некомунального підприємства ОСОБА_5 провести всі необхідні реєстраційні дії, які були виконані.
Отже при прийнятті оскаржуваних рішень відповідачі діяли у відповідності до положень ст. 19 Конституції України в межах, спосіб та порядку, визначеному чинним законодавством України та, зокрема, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Окрім того, на підтвердження того, що права позивачів як мешканців територіальної громади жодним чином не порушено свідчать і наведені в позовній заяві положення Статуту Комунального некомерційного підприємства «Глибоцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги», згідно яких майно Підприємства (рухоме та нерухоме) перебуває у спільній комунальній власності територіальних громад селищ та сіл Глибоцького району (пункт 1.2. статуту), засновником, власником та органом управління майном Підприємства є територіальні громади Глибоцького району в особі Кам'янської сільської ради (пункт 1.3. статуту), майно Підприємства є спільною власністю територіальних громад (пункт 5.1. статуту).
Враховуючи вищенаведене, просить відмовити в задоволенні позову та стягнути з позивачів витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких буде визначено до ухвалення рішення у справі.
11 серпня 2021 року представник позивачів на виконання вимог ухвали суду від 28 липня 2021 року подала клопотання про приєднання доказів до якого долучено безкоштовні запити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань щодо відповідачів.
Також, у судовому засіданні 11 серпня 2021 року, представник позивачів звернулась до суду з усним клопотанням про встановлення строку для подання відповіді на відзив.
11 серпня 2021 року відповідач 1 явку свого представника в підготовче засідання не забезпечив.
Ухвалою суду від 11 серпня 2021 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 18 серпня 2021 року. Встановлено позивачам строк для подання відповіді на відзив до 18 серпня 2021 року. Позивачам в строк до 18 серпня 2021 року, надати суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань щодо відповідача 1. Відповідачу 2 в строк до 18 серпня 2021 року надати суду установчі документи.
18 серпня 2021 року представник відповідача 2 на виконання вимог ухвали суду від 11 серпня 2021 року подала письмові пояснення, які долучено до матеріалів справи.
18 серпня 2021 року представник позивачів подала відповідь на відзив, який долучено до матеріалів справи.
Згідно відповіді на відзив позивачі не погоджуються з доводами відповідача 2 оскільки вони спростовуються доказами по справі та фактичними обставинами, які незаперечені.
Так, вважають, що спільним засіданням комісії 21 жовтня 2020 року вирішено вийти зі складу засновників та передати всі права засновника територіальним громадам колишнього Глибоцького району, а не відповідачу 2.
Також відповідачем 2 не доведено належними доказами оприлюднення Глибоцькою районною радою проекту рішення «Про вихід зі складу засновників КНП «Глибоцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Глибоцької районної ради, що свідчить про грубе порушення процедури прийняття рішення в частині оприлюднення проекту рішення.
Крім того, згідно положень Статуту КНП, так як майно на базі якого створене підприємство знаходиться у спільній власності територіальних громад сіл та селищ Глибоцького району Чернівецької області права засновника мають бути надані всім територіальним громадам колишнього Глибоцького району (тепер Чернівецького району), як й було визначено першочергово на спільному засіданні 21.10.2020 року, а саме Камянської сільської ради, Багринівської сільської ради, Тереблеченської ОТГ, Чагорської ОТГ, Коровійської сільської ради, Иорданештської сільської ради, Карапчівської сільської ради, Сучевенської сільської ради, Купської сільської ради, Корчовецької сільської ради, Тарашанської сільської ради, Станівецької сільської ради, Турятської сілсьької ради.
Згідно п.10 Положення про порядок передачі об'єктів права спільної власності територіальних громад селища та сіл Глибоцького району, затверджених рішенням Глибоцької районної ради від 30.09.2016 року № 134-10/16 затверджено, передача об'єктів права спільної власності територіальних громад селища та сіл Глибоцького району у державну власність, власність окремих територіальних громад (в тому числі і об'єднаних територіальних громад) чи спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також передача зазначених об'єктів шляхом обміну, здійснюється за рішенням районної ради.
Для здійснення передачі об'єктів права спільної власності територіальних громад селища та сіл Глибоцького району у власність окремих територіальних громад (в тому числі і об'єднаних територіальних громад) чи спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, попередньо необхідно отримати згоду співвласників - територіальних громад селища та сіл Глибоцького району. З цією метою після надходження пропозиції щодо передачі майна, виконавчий апарат районної ради готує відповідні клопотання селищній та сільським радам району про розгляд даного питання на сесіях селищної та сільських рад.
Питання про передачу об'єктів права спільної власності територіальних громад селища та сіл Глибоцького району виноситься на сесію районної ради у разі надання згоди на здійснення такої передачі сільськими (селищною) радами (радами об'єднаних територіальних громад), які представляють інтереси більшості жителів району.
Відповідно до п.11 Положення - відділ комунальної власності районної ради на підставі узгоджених пропозицій, внесених із дотриманням вимог даного Положення, готує відповідний проект рішення районної ради.
Проте, Глибоцька районна рада прийняла оскаржений п. 2 рішення 21.10.2020 року, яким без отримання відповідної згоди співвласників - територіальних громад селища та сіл Глибоцького району, а саме Камянської сільської ради, Багринівської сільської ради, Тереблеченської ОТГ, Чагорської ОТГ, Коровійської сільської ради, Йорданештської сільської ради, Карапчівської сільської ради, Сучевенської сільської ради, Купської сільської ради, Корчовецької сільської ради, Тарашанської сільської ради, Станівецької сільської ради, Турятської сілсьької ради - протиправно надала Камянській сільській раді усі повноваження Засновника КНП, в тому числі приймати рішення щодо внесення змін до Статуту та затвердження його в новій редакції, внесення будь - яких змін до інформації, що міститься є Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно об'єкту тощо, а також вчиняти необхідні дії згідно чинного законодавства для проведення державної реєстрації та будь - яких інших змін, що стосуються даного об'єкту, чим грубо також порушила права власності співвласників майна КНП «Глибоцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги» на управління, володіння та розпорядження даним майном (яке знаходиться на території зазначених сільських рад) та не врахувала їх інтереси.
Тим самим, Глибоцька районна рада при винесенні оскаржуваного ними пункту рішення про надання всіх повноважень Засновника Камянській сільській раді вийшла за межі наданих повноважень та грубо порушила права інших співвласників жителів територіальних громад, якими є позивачі.
На підставі викладеного, просять задовольнити позовні вимоги.
Відповідач 1 явку свого представника в судове засідання 18 серпня 2021 року не забезпечив, причина неявки не відома, відомості про отримання відповідачем 1 поштової кореспонденції направленої судом, на час розгляду справи відсутні.
18 серпня 2021 року в ході судового засідання представник позивачів пояснила, що на виконання вимог ухвали суду від 11 серпня 2021 року нею надіслано поштою на адресу суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань щодо відповідача 1, доказів, які б підтверджували даний факт, надати не може.
Також в судовому засіданні представник позивачів та представник відповідача 2 заявили усне клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з поданими 18 серпня 2021 року документами.
Ухвалою суду від 18 серпня 2021 року відкладено розгляд справи по суті на 13 вересня 2021 року. Повідомлено відповідача 1 Глибоцьку районну раду Чернівецької області про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області. Позивачам в строк до 13 вересня 2021 року, надати суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань щодо відповідача 1.
09 вересня 2021 року представник відповідача 2 надіслала суду заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням за межами Чернівецької області.
13 вересня 2021 року представник позивачів надіслала суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з погіршенням стану здоров'я.
13 вересня 2021 року відповідач 1 явку свого представника у судове засідання не забезпечив. При цьому, поштова кореспонденція направлена на адресу відповідача 1 повернулась з довідкою Укрпошти "Адресат відсутній за вказаною адресою".
Також суд зазначає, що позивачами не виконано вимоги зазначені в ухвалі суду від 18 серпня 2021 року щодо надання суду в строк до 13 вересня 2021 року витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань щодо відповідача 1.
Ухвалою суду від 13 вересня 2021 року відкладено розгляд справи по суті на 20 вересня 2021 року. Повідомлено відповідача 1 про дату, час і місце розгляду справи, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області. Позивачам в строк до 20 вересня 2021 року, надати суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань щодо відповідача 1. Попереджено позивачів, що у випадку повторного не виконання вимог ухвали суду, до останніх будуть застосовані штрафні санкції. Попереджено учасників справи, що неявка їх представників у судове засідання не буде перешкоджати розгляду справи за відсутності таких учасників справи.
20 вересня 2021 року відповідач 1 явку свого представника у судове засідання не забезпечив, відомості про отримання ним поштового відправлення станом на день розгляду справи у суду відсутні.
20 вересня 2021 року в ході судового засідання представник позивачів на виконання вимог ухвали суду від 13 вересня 2021 року подала суду клопотання про приєднання доказів, яке судом задоволено.
Також в ході судового засідання представник позивача заявила усне клопотання про відкладення розгляду справи для належного повідомлення позивачів по справі, оскільки вони бажають дати особисто пояснення по справі.
Представник відповідача 2 не заперечувала проти задоволення клопотання представника позивачів про відкладення розгляду справи.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини (параграф 44 рішення ЄСПЛ у справі Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v Germany), з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, керуючись статтями 2, 12, 194, 195, 202, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 20 вересня 2021 року відкладено розгляд справи по суті в межах розумного строку на 13 жовтня 2021 року. Повідомлено позивачів та відповідача 1 про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області. Попереджено учасників справи, що їхня неявка у судове засідання не буде перешкоджати розгляду справи за відсутності таких учасників справи.
13 жовтня 2021 року в ході судового засідання за клопотанням представника позивачів, проти якого не заперечувала представник відповідача 2, після вступного слова учасників справи оголошено перерву в межах розумного строку, а саме до 20 жовтня 2021 року.
18 жовтня 2021 року позивач ОСОБА_2 надіслав на електронну адресу суду заяву про закриття провадження у справі у зв'язку з його відмовою від позову, яку залишено без розгляду.
20 жовтня 2021 року представник відповідача 2 надіслала на адресу суду заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, яку долучено до матеріалів справи.
Згідно поданої заяви представник відповідача 2 просить стягнути солідарно з позивачів на користь відповідача 2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14274 грн. До поданої заяви долучено докази про обсяг та вартість виконаних адвокатом робіт та понесення відповідачем 2 витрат на професійну правничу допомогу на вказану суму.
20 жовтня 2021 року в ході судового засідання за клопотанням представника позивачів, проти якого не заперечувала представник відповідача 2, після дослідження письмових доказів по справі оголошено перерву в межах розумного строку, а саме до 27 жовтня 2021 року.
26 жовтня 2021 року позивач ОСОБА_2 повторно надіслав на адресу суду заяву про закриття провадження у справі у зв'язку з його відмовою від позову.
27 жовтня 2021 року представник позивачів в судовому засіданні, враховуючи відмову позивача ОСОБА_2 від позову, решту позовних вимог підтримала у повному обсязі та просила задовольнити.
Щодо поданої позивачем ОСОБА_2 заяви про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою від позову суд зазначає наступне.
Пунктом 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до частини 1 та 3 статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Пунктом 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Так, враховуючи те, що заява позивача ОСОБА_2 про відмову від позову не суперечить чинному законодавству і не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приймає дану відмову та приходить до висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 до Глибоцької районної ради Чернівецької області, Камянецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про визнання протиправним та скасування п. 2 рішення ХI сесії Глибоцької районної ради VII скликання від 21.10.2020 року № 72-40/20 та рішення 53 сесії Камянської сільської ради VII скликання від 23.10.2020 року № 1527-53/2020 року.
Представник відповідача 2 в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову з підстав зазначених нею у відзиві та стягнути з позивачів на користь відповідача 2 витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідач 1 явку свого представника у судове засідання 27 жовтня 2021 року не забезпечив, причини неявки суду відомі. Вся поштова кореспонденція, яка направлялась судом на юридичну адресу відповідача: 60400, Чернівецька область смт. Глибока, вул. Грушевського, 2 А, поверталась з довідкою Укрпошти «Адресат відсутній за вказаною адресою».
При цьому суд вважає за необхідне зазначає наступне.
Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за місцезнаходженням.
За загальними вимогами пункту 91 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 року №270, поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв'язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об'єкті поштового зв'язку. Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставці до дому (п. 92. правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка" в об'єкті поштового зв'язку не передбачено (п. 102 правил).
У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 правил).
Здійснення зберігання рекомендованих листів із позначкою "Судова повістка", які не вручені під час доставки до дому із причин відсутності адресата, правилами не передбачено.
Оскільки довідками Укрпошти підтверджено факт відсутності відповідача за адресою, тому день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України.
Сам лише факт неотримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на подання зокрема відзиву на позов, оскільки зумовлена не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2018 року у справі № 916/3188/16.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач 1 був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за їх участі. При цьому, неотримання відповідачем кореспонденції від судового органу є суб'єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала відповідачу подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.
В той же час, відповідача 1 повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на вебпорталі судової влади України на офіційному вебсайті Господарського суду Чернівецької області.
Крім того, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Чернівецької області та визначеними у них датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.
Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача 1 про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача 1 не перешкоджає розгляду справи по суті.
Так, розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини у справі, якими позивачі обґрунтовують свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.
Згідно пункту 10 Перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст.
Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.
За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об'єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.
Правонаступник районної ради району, ліквідованого Верховною Радою України, після припинення відповідних районних рад як юридичних осіб, але не пізніше 1 липня 2021 року, зобов'язаний передати у комунальну власність територіальних громад усі об'єкти спільної власності територіальних громад району, які знаходяться на території цих територіальних громад, відповідно до розмежування видатків між бюджетами, встановлених Бюджетним кодексом України.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Глибоцької районної ради від 30.09.2016 року № 134-10/16 затверджено Положення про порядок передачі об'єктів права спільної власності територіальних громад селища та сіл Глибоцького району.
Відповідно до п.10 Положення - передача об'єктів права спільної власності територіальних громад селища та сіл Глибоцького району у державну власність, власність окремих територіальних громад (в тому числі і об'єднаних територіальних громад) чи спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також передача зазначених об'єктів шляхом обміну, здійснюється за рішенням районної ради.
Для здійснення передачі об'єктів права спільної власності територіальних громад селища та сіл Глибоцького району у власність окремих територіальних громад (в тому числі і об'єднаних територіальних громад) чи спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, попередньо необхідно отримати згоду співвласників - територіальних громад селища та сіл Глибоцького району. З цією метою після надходження пропозиції щодо передачі майна, виконавчий апарат районної ради готує відповідні клопотання селищній та сільським радам району про розгляд даного питання на сесіях селищної та сільських рад.
Питання про передачу об'єктів права спільної власності територіальних громад селища та сіл Глибоцького району виноситься на сесію районної ради у разі надання згоди на здійснення такої передачі сільськими (селищною) радами (радами об'єднаних територіальних громад), які представляють інтереси більшості жителів району.
Відповідно до п.11 Положення - відділ комунальної власності районної ради на підставі узгоджених пропозицій, внесених із дотриманням вимог даного Положення, готує відповідний проект рішення районної ради.
20 жовтня 2021 року зареєстровано проект рішення «Про вихід зі складу засновників КНП «Глибоцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Глибоцької районної ради».
21 жовтня 2020 року відбулося спільне засідання постійних комісій та колегії Глибоцької районної ради та з участю сільських голів Кам'янської сільської ради, Опришенської сільської ради, Йорданештської сільської ради, Чагорської сільської ради, в.о. старости Глибоцької селищної ОТГ, Волоківської сільської ради, Багринівської сільської ради, Димківської сільської ради, Коровійської сільської ради, Корчівецької сільської ради, Старововчинецької сільської ради, Сучевенської сільської ради, Тарашанської сільської ради, Турятської сільської ради.
За результатами даного засідання 21.10.2020 року складено протокол, відповідно до п. 9 якого вбачається, що на порядку денному виносилося питання про вихід зі складу засновників КНП «Глибоцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Глибоцькох районної ради. По даному питанню обговорювали проект рішення щодо надання територіальним громадам колишнього Глибоцького району: Кам'янській сільській раді, Багринівській сільській раді, Старововчинецькій сільській раді, Йорданештській сільській раді, Тереблеченській сільській раді, Чагорській сільській раді, Сучевенській сільській раді, Корчовецькій сільській раді, Тарашанській сільській раді, Станівецькій сільській раді та Турятській сільській раді усі повноваження Засновника, в тому числі приймати рішення щодо внесення змін до Статуту та затвердження його в новій редакції, внесення будь - яких змін до інформації, що міститься є Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно об'єкту тощо, а також вчиняти необхідні дії згідно чинного законодавства для проведення державної реєстрації та будь - яких інших змін, що стосуються даного об'єкту.
Також, з складеного протоколу (витяг) вбачається, що виступили ОСОБА_5 (директор Глибоцького районного центру первинної медико- санітарної допомоги) та ОСОБА_6 (керуючий справами Глибоцької районної ради) про внесення змін і доповнень до проекту рішення, де надати повноваження засновника Кам'янській сільській раді з подальшою співпрацею з сільськими радами колишнього Глибоцького району щодо фінансового утримання КНП «Глибоцький РЦ ПМСД», оскільки підприємство надає первинну медичну допомогу всім жителям колишнього Глибоцького району.
Як вбачається з складеного протоколу (витяг), вирішили винести дане питання на розгляд сесії районної ради із врахуванням змін та доповнень до рішення «Про вихід із складу засновників КНП «Глибоцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Глибоцької районної ради. Проголосували одностайно.
21 жовтня 2021 зареєстровано поправки до проекту рішення «Про вихід зі складу засновників КНП «Глибоцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Глибоцької районної ради».
Рішенням XL сесії VII скликання Глибоцької районної ради Чернівецької області № 72-40/20 від 21 жовтня 2020 року «Про вихід зі складу засновників КНП «Глибоцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Глибоцької районної ради» вирішено вийти зі складу засновників Комунального некомерційного підприємства «Глибоцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Глибоцької районної ради. Надано Кам'янській сільській раді усі повноваження засновника, в тому числі приймати рішення щодо внесення змін до Статуту та затвердження його в новій редакції, внесення будь-яких змін до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань стосовно об'єкту тощо, а також вчиняти необхідні дії згідно чинного законодавства для проведення державної реєстрації та будь-яких інших змін, що стосуються даного об'єкту.
Зазначене рішення оприлюднено на офіційному сайті Глибоцької районної ради.
В подальшому Кам'янська сільська рада Глибоцького району Чернівецької області на 53 сесії VII скликання 23 жовтня 2020 року прийняла рішення №1527-53/2020 «Про вступ до складу засновників КНП «Глибоцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги»», яким вирішила увійти до складу засновників Комунального некомерційного підприємства «Глибоцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги». Уповноважити директора КНП «Глибоцький РЦ ПМСД» внести відповідні зміни до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Затвердити статут у новій редакції. Змінити найменування Комунальне некомерційне підприємство «Глибоцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Глибоцької районної ради на Комунальне некомерційне підприємство «Глибоцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги».
Згідно Статуту Комунального некомерційного підприємства «Глибоцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги» майно Підприємства (рухоме та нерухоме) перебуває у спільній комунальній власності територіальних громад селищ та сіл Глибоцького району (пункт 1.2. статуту), засновником, власником та органом управління майном Підприємства є територіальні громади Глибоцького району в особі Кам'янської сільської ради (пункт 1.3. статуту), майно Підприємства є спільною власністю територіальних громад (пункт 5.1. статуту).
Рішенням І сесії VІІІ скликання Кам'янецької сільської ради № 04-001-8/2020 від 26 листопада 2020 року «Про приведення найменування сільської ради у відповідність до чинного законодавства» змінено найменування «Кам'янська сільська рада» на «Кам'янецька сільська рада».
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Згідно із частинами 1, 3 статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Відповідно до статті 146 Конституції України інші питання організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування визначаються законом.
Згідно зі ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.
Згідно із частиною 1 статті 3 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад.
Положеннями статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальна громада це жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до статі 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно з частиною першою статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
У відповідності до частини 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Відповідно до пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких є, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10).
Відповідно до статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Так, враховуючи вищевикладене та оскільки судом не встановлено порушень діючого законодавства під час прийняття оскаржуваного позивачами рішення XL сесії VII скликання Глибоцької районної ради Чернівецької області № 72-40/20 від 21 жовтня 2020 року «Про вихід зі складу засновників КНП «Глибоцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Глибоцької районної ради» та рішення 53 сесії VII скликання Кам'янської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області №1527-53/2020 від 23 жовтня 2020 року «Про вступ до складу засновників КНП «Глибоцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги», і доводи позивачів не дають суду підстав для визнання їх незаконним та скасування, а також судом не встановлено, що права позивачів як мешканців територіальної громади порушено прийнятими оскаржуваними рішеннями, вимоги позивачів не можуть бути задоволені судом, оскільки не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Що стосується доводів позивачів про порушення Закону України «Про доступ до публічної інформації» у зв'язку з не оприлюдненням проекту оскаржуваного рішення XL сесії VII скликання Глибоцької районної ради Чернівецької області № 72-40/20 від 21 жовтня 2020 року «Про вихід зі складу засновників КНП «Глибоцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Глибоцької районної ради» в передбачені порядку та строки, суд зазначає, що позивачами не надано переконливих доказів не оприлюднення проекту вказаного рішення, а тому, на думку суду ці доводи не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та за обставин встановлених судом не дають підстав для його скасування.
У відповідності до статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).
Відповідно до приписів частини 3 та 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 року у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин справи, колегія суддів зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає з статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).
Також Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
На підставі викладеного, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Решта доводів учасників процесу, їх пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.
В порядку ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивачів.
Також, розглянувши заяву представника відповідача 2 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 14274,00 грн, в сукупності з матеріалами справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи; до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 ст. 126 ГПК України).
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" можуть бути використані судом в якості джерела права.
Частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.
У матеріалах справи наявні свідоцтво про право на зайняття Штефанчук С.В. адвокатською діяльністю Серія СЕ № 000050 від 18.09.2015 року, ордер на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Штефанчук С.В. Кам'янецькій сільській раді №1021537 від 19 липня 2021 року, договір № 117 від 16 липня 2021 року про надання правової допомоги, укладений між адвокатом Штефанчук С.В. та Кам'янецькою сільською радою (далі - договір).
Пунктом 3 договору передбачено, що за надання послуг Адвокатом правничої допомоги за цим договором Клієнт зобов'язаний оплатити послуги по факту їх надання, на підставі Актів наданих послуг протягом 10 банківський днів, після підписання Актів наданих послуг.
Загальна вартість послуг за Договором становить 20000,00 грн з ПДВ. Розрахунок вартості послуг деталізується відповідно до обсягу фактично наданих послуг, відповідно до Актів наданих послуг.
Між адвокатом Штефанчук С.В. та Кам'янецькою сільською радою в особі Загарюка В.М. підписано акт наданих послуг від 16.07.2021 року за договором, в якому погоджено детальний опис робіт, виконаних адвокатом при наданні професійної правничої допомоги у даній справі.
Згідно акту наданих послуг загальна вартість витрат на правничу допомогу склала 14274,00 грн, які Кам'янецька сільська рада сплатила 26 серпня 20021 року (платіжне доручення № 1458 від 26.08.2021 року).
Представник позивачів у судовому засіданні погодилась з розміром витрат на правничу допомогу та не заявляла клопотання про зменшення їх розміру.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Так, представником відповідача 2 подано детальний опис послуг, наданих адвокатом у даній судовій справі згідно з договором про надання правової допомоги від 16 липня 2021 року. В акті наданих послуг наведений розрахунок адвокатом на кожну процесуальну дію щодо надання правових послуг по справі.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду у справі №910/8443/17 від 11.05.2018 року та практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 року, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009 року, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 року, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 року заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Так, матеріалами даної справи підтверджується компенсація відповідачем 2 витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, а саме: 14274,00 - витрати на правничу допомогу.
З урахуванням вищевикладеного, витрати відповідача 2 на професійну правничу допомогу адвоката є обґрунтованими та підлягають стягненню з позивачів в загальній сумі 14274,00 грн.
В той же час, вимога представника відповідача 2 щодо солідарного стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу з позивачів є безпідставною, та такою, що не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки солідарне стягнення суми судових витрат чинним законодавством не передбачено.
Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 907/425/16, 25.09.2018 у справі № 904/5580/16, від 13.07.2020 у справі № 476/489/17 (провадження № 61-39866 св 18).
А тому судові витрати на професійну правничу допомогу слід покласти на кожного з позивачів в рівній частині (14274,00 : 4 = 3568,50 грн).
Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову понесенні ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.
Оскільки відповідач 2 скористався своїм правом та подав заяву про стягнення з позивачів понесених ним судових витрат на правову допомогу та відповідно до вимог ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, з ОСОБА_2 , який відмовився від позову на стадії розгляду справи по суті, також слід стягнути витрати на правову допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Суд зазначає, що розмір судових витрат в сумі 14274,00 грн є співмірним із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим на виконання відповідних робіт, предметом позову та підтверджується відповідними доказами.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 220, 222, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву ОСОБА_2 (вх. №4216 від 26.10.2021 року) про закриття провадження у справі - задовольнити.
2. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 до Глибоцької районної ради Чернівецької області, Кам'янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про визнання протиправним та скасування п. 2 рішення XL сесії Глибоцької районної ради VII скликання від 21.10.2020 року № 72-40/20 та рішення 53 сесії Кам'янської сільської ради VII скликання від 23.10.2020 року № 1527-53/2020 року.
3. Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Глибоцької районної ради Чернівецької області, Кам'янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про визнання протиправним та скасування п. 2 рішення XL сесії Глибоцької районної ради VII скликання від 21.10.2020 року № 72-40/20 та рішення 53 сесії Кам'янської сільської ради VII скликання від 23.10.2020 року № 1527-53/2020 року.
4. Стягнути з ОСОБА_1 (60400, с. Тереблече Чернівецького району Чернівецької області, РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 ) на користь Кам'янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (60427, с. Камянка Чернівецького району Чернівецької області, код 04418340) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3568,50 грн.
5. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 ) на користь Кам'янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (60427, с. Камянка Чернівецького району Чернівецької області, код 04418340) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3568,50 грн.
6. Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , паспорт серії НОМЕР_6 ) на користь Кам'янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (60427, с. Камянка Чернівецького району Чернівецької області, код 04418340) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3568,50 грн.
7. Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , паспорт серії НОМЕР_8 ) на користь Кам'янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (60427, с. Камянка Чернівецького району Чернівецької області, код 04418340) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3568,50 грн.
У судовому засіданні 27 жовтня 2021 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повне рішення складено та підписано 05 листопада 2021 року.
Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/
Суддя О.С. Тинок