18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
26 жовтня 2021 року м. Черкаси справа № 925/619/21
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Довганя К.І., із секретарем Дяченко Т.В., за участю представників: позивача - Поліщук В.О. адвокат; відповідача - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Господарського суду в м. Черкаси в режимі відеоконференції справу за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Жашківського підприємства теплових мереж про стягнення 929263,16 грн,
17 травня 2021 року Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулося до Жашківського підприємства теплових мереж про стягнення 929263, 16 грн. з яких: 810 429,27 грн. основний борг, 18 399,46 грн. пеня, 27 006, 71 грн 3% річних та 73 427,72 грн. втрати внаслідок інфляції за неналежне виконання грошових зобов'язань по договору постачання природного газу від 26.09.2019 за №1544/1920-ТЕ-36.
Позивач обґрунтував заявлені вимоги тим, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 Договору.
Відповідач у відзиві на позов заявлені вимоги визнав частково, просив суд зменшити розмір пені на 90% на суму 16 559,51 грн. і врахувати те, що він є підприємством комунальної форми власності, основним напрямком діяльності якого є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії споживачам.
Відповідач зауважив, що причини його невчасного розрахунку за спожитий природний газ по вищезазначеному Договору, це існування на підприємстві дебіторської заборгованості за послуги з постачання теплової енергії. Також відповідач звернув увагу на заборгованість з різниці в тарифах, яка виникла та існує у зв'язку з поставкою теплової енергії за регульованими тарифами, які, на його думку, не є економічно обґрунтованими та виправданими на підприємстві (різниця між повною собівартістю виробленої одиниці теплової енергії та встановленого тарифу на теплову енергію), яка щороку повинна відшкодовуватися місцевим бюджетом. Але відшкодування не проводиться вчасно і обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію накопичувалося та зростало, а саме: за 2019 рік обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію становила 1 352,977 тис. грн., за 2020 рік - 1 186,308 тис.грн.
Відповідач зазначив, що прострочення зобов'язання перед позивачем виникло внаслідок не вистачання коштів на підприємстві, у зв'язку з неприбутковістю підприємства, що підтверджується Звітом про фінансові результати за 2019 рік, згідно якого збитки підприємства становили 267,9 тис.грн., за 2020 рік - 509,1 тис.грн.
Відповідач у відзиві на позов просив врахувати важке фінансове становище та зменшити на 90 % нараховану неустойку, а також розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців рівними частинами, оскільки сума, яка підлягає стягненню по даній справі, для підприємства є досить великою і сплата всієї суми одним платежем ставить під сумнів виконати судове рішення в майбутньому.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій не погодився із доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов вважаючи їх безпідставними і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, та вважає, що підстави для розстрочення виконання рішення суду відсутні, оскільки таке розстрочення додатково збільшить порушення прав позивача ще на один рік, що в сукупності складе більше 30 місяців безпідставного порушення прав позивача.
Ухвалою суду від 31.08.2021 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 10 год. 30 хв. 26 жовтня 2021 року.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився про причини нез'явлення суд не повідомлений.
Сторони були належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення судового засідання, що підтверджується відомостями із офіційного інтернет сайту АТ «Укрпошта».
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника відповідача за наявними матеріалами в порядку ст. 202 ГПК України.
Суд, вислухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 26.09.2019 між сторонами був укладений договір постачання природного газу № 1544/1920-ТЕ-36 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 910 429,27 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі природного газу.
За умовами п.5.1 цього Договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги п.5.1 Договору і сума боргу відповідача перед позивачем по вказаному Договору становила 810 429,27 грн.
П.7.2. Договору сторони узгодили, що у разі невиконання відповідачем п. 5.1, п.5.6 Договору, відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 17,8% річних (14,2% річних з 01.01.2020 згідно Додаткової угоди №7), але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача позивачем нарахована пеня за неналежне виконання відповідачем умов Договору в розмірі 18 399,46 грн.
В порядку приписів ст.625 ЦК України позивачем відповідачу нараховано суму втрат внаслідок інфляції в розмірі 73 427,72 грн. та 27 006,71 грн. 3% річних.
За приписами ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 5 вказаної статті визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
За змістом статті 509 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 ЦК України).
Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Відповідач не оспорює, що ним оплата за переданий газ здійснювалась несвоєчасно.
Ст. 216 ГК України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктами 1, 2 ст. 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Оцінивши фактичні обставини справи та приписи вищенаведеного законодавства, суд приходить до наступних висновків.
Господарські зобов'язання між сторонами виникли на підставі укладеного договору постачання природного газу № 1544/1920-ТЕ-36 від 26.09.2019. Даний договір виходячи з його умов, є договором поставки. Свої зобов'язання за цим договором позивач виконав належним чином та поставив відповідачу природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі.
Факт виконання позивачем належним чином договірних зобов'язань по вищевказаному Договору підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи та не оспорюються відповідачем.
Борг відповідача перед позивачем по вище вказаному Договору, який підлягає стягненню, становить 810 429,27 грн.
За порушення відповідачем умов господарського зобов'язання згідно п.7.2. розмір нарахованої пені за період з 26.11.2019 по 31.03.2021 становить 18 399,46 грн.
Вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1,3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”: платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Суд приходить до висновку, що розрахунок пені здійснено у відповідності до вимог ст. 232 ГК України та підлягає до стягнення.
Суд вважає, що наведені відповідачем доводи щодо існування на підприємстві дебіторської заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та внаслідок не вистачання коштів на підприємстві через його неприбутковість, не є винятковими обставинами для зменшення розміру неустойки.
Судом з'ясовано, що згідно публічної інформації, розміщеної на офіційному сайті позивача, в період дії Договору, останній акт було підписано в березні 2020, і відповідно до консолідованого звіту про фінансовий стан позивача за кінець 2020 року торгова дебіторська заборгованість (а основним видом діяльності підприємства є продаж газу) становила 59 056 тис. грн. Торгова кредиторська заборгованість у 2020 році становила 5 061 тис. грн., відстрочені податкові зобов'язання складають 18 858 тис. грн.; розмір короткострокових позик складає 13 514 тис. грн., довгострокових - 47 148 тис. грн.
Вище наведені дані свідчать про значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності Позивача, у тому числі для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювальних сезонів 2019/2020 років.
Суд бере до уваги, що позивач - Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, позивач як підприємство державного сектору економіки є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави, і відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ, а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України.
Суд враховує, що основним нормативним документом, який регулює порядок та умови постачання природного газу та виділення номінацій захищеним споживачам у опалювальний період 2019-2020 років є постанова Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867, якою затверджено Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі - Положення про ПСО). Це Положення визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов'язків, що покладаються на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, підтримання належного рівня безпеки його постачання споживачам, не створюючи загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації - л. 1 Положення про ПСО.
Згідно пп.1 п.3 Положення встановлено обов'язок НАК «Нафтогаз України» постачати природний газ виробникам теплової енергії, які здійснюють виробництво теплової енергії для всіх категорій споживачів, на умовах та у порядку, що визначені Положенням про ПСО. Позивач виконує покладені на нього урядом спеціальні обов'язки в повній мірі, незважаючи на збитки внаслідок виконання таких обов'язків та накопичення боргів за газ значною частиною цих контрагентів. Проте, продаж та постачання природного газу на умовах ПСО принесли компанії збиток у розмірі майже 2,9 млрд грн. Отже прибуток позивач отримує від інших видів діяльності, не пов'язаних з постачанням природного газу теплогенеруючим підприємствам та підприємствам, які забезпечують природним газом побутових споживачів.
Відтак, несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу, закачування природного газу у підземні сховища для забезпечення опалювального періоду 2018-2020р.
Механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу визначено Порядком розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 (далі - Порядок № 217).
Суд бере до уваги правові висновки Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 16.10.2020 у справі №903/918/19 про те, що визначений Порядком №217 алгоритм розподілу коштів споживачів, які надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання як оплата вартості теплової енергії та/або наданих комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, не ставить повноту та своєчасність виконання теплопостачальними організаціями договірних обов'язків з оплати отриманого природного газу на користь гарантованого постачальника у залежність від оплати теплової енергії безпосередніми споживачами; не скасовує та не обмежує відповідальність теплопостачальної організації перед постачальником за невиконання чи неналежне виконання обов'язків з оплати за спожитий газ та не змінює строків здійснення розрахунків за договорами між теплопостачальними організаціями та гарантованими постачальниками природного газу.
Суд звертає увагу на те, що положення Порядку №217 не змінюють строків розрахунків теплопостачальної організації та гарантованого постачальника за договором постачання природного газу, не позбавляють теплопостачальну організацію можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до відповідача-споживача пені за прострочення в оплаті отриманого природного газу, а також відповідальності за прострочення грошового зобов'язання у порядку частини другої статті 625 ЦК України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат. Такий порядок застосування відповідальності за порушення договірних зобов'язань до теплопостачальної організації, як суб'єкта господарювання у сфері теплопостачання, узгоджується з положеннями статей 78, 265 ГК України щодо здійснення відповідачем, як комунальним унітарним підприємством, господарської діяльності з виробництва теплової енергії із залученням на підставі договору поставки, укладеного з позивачем, як гарантованим постачальником, природного газу як енергоресурсу, з якого виготовляється теплова енергія, із зобов'язаннями щодо оплати вартості поставленого товару (газу), яке має бути виконано у строки, погоджені сторонами у договорі поставки природного газу, не залежно від обставин несвоєчасного виконання кінцевими споживачами зобов'язань щодо оплати вартості спожитої теплової енергії, поставленої відповідачем на підставі договорів постачання теплової енергії. Відповідач у силу статті 42 ГК України під час здійснення господарської діяльності несе підприємницький ризик, у тому числі щодо несвоєчасності розрахунків із ним його контрагентами (споживачами теплової енергії, виробленої з ресурсу позивача). Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №917/530/19.
За приписами ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Суд, приймаючи до уваги майнові інтереси обох контрагентів за спірним договором, не вбачає виключних та достатніх підстав для зменшення пені. Відтак, клопотання про зменшення неустойки є безпідставним і задоволенню не підлягає.
Згідно поданого позивачем розрахунку, останнім відповідачу нараховано 27 006,71 грн. 3% річних та 73 427,72 грн. втрат внаслідок інфляції за період з 26.11.2019 по 31.03.2021.
З огляду на вищевикладені обставини справи і приписи чинного законодавства суд приходить до переконання, що вимога позивача про стягнення втрат внаслідок інфляції та 3% річних відповідає приписам ч. 2 ст. 625 ЦК України, є обґрунтованою і підлягає до задоволення.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про розстрочення виконання рішення та наведених ним доводів, суд приходить до наступного.
Ст. 331 ГПК України встановлено, що за клопотанням сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за клопотанням стягувана чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Зокрема, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд враховує:
- ступінь вини відповідача у виникненні спору;
- стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
- стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, за змістом ст. 331 ГПК України, підставою для розстрочення виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Відповідач просить здійснити розстрочення рішення посилаючись на те, що підприємство знаходиться в складному фінансовому становищі. Проте, на підтвердження власних доводів щодо складного фінансового становища ним не надані належні та допустимі докази тих виключних обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду в порядку ст. 331 ГПК України, а саме: відсутність коштів на рахунках; відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення; наявність реальної загрози банкрутства.
Суд вважає, що винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Звіт про фінансові результати за 2019 і 2020 роки, на який посилається відповідач як на підставу своїх доводів, суд не може вважати належним і допустимим доказом, оскільки сам Звіт не свідчить про складне фінансове становище і не дає змоги встановити реальний майновий стан підприємства.
Аналізуючи вище викладе, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається відповідач, не є тими виключними обставинами для розстрочення виконання судового рішення, а тому заявлене відповідачем клопотання про розстрочення судового рішення задоволенню не підлягає.
Оскільки заявлені позивачем вимоги підлягають до повного задоволення, то відповідно ст.129 ГПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на оплату судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, ст.ст.233, 236-241 ГПК України суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Жашківського підприємства теплових мереж (код ЄДРПОУ: 21370764; вул.Миру,2, м.Жашків, Черкаська область, 19200) на користь акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (код ЄДРПОУ 20077720; вул.Б.Хмельницького,6, 01601) - 810 429,27 грн. (вісімсот десять тисяч чотириста двадцять дев'ять грн. 27 коп.) боргу, 18 399,46 грн. (вісімнадцять тисяч триста дев'яносто дев'ять грн. 46 коп.) пені, 27 006, 71 грн (двадцять сім тисяч шість грн 71 коп.) 3% річних, 73 427,72 грн. (сімдесят три тисячі чотириста двадцять сім грн. 72 коп.) втрат внаслідок інфляції та 13 938,95 грн. (тринадцять тисяч дев'ятсот тридцять вісім грн. 95 коп.) витрат на оплату судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 10.11.2021.
Суддя К.І. Довгань