29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"27" жовтня 2021 р. Справа № 924/789/21
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В., при секретарі судового засідання Виноградов Б.С., розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради м. Старокостянтинів, Хмельницька область,
про стягнення 4 770 972,76 грн.
Представники сторін: не з'явились
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Процесуальні дії по справі, заяви, клопотання.
28.07.2021 до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до о Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради м. Старокостянтинів, Хмельницька область, про стягнення 4 770 972,76 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу № 3013/1920-ТЕ-34.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 28.07.2021 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Заярнюк І.В.
Ухвалою суду від 03.08.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 06.09.2021р.
У засіданні 06.09.2021р. постановлено ухвалу (занесену до протоколу судового засідання) про закриття підготовчого засідання по справі та призначення справи до розгляду по суті в судовому засіданні на 28.09.2021року.
У засіданні 28.09.2021р. постановлено ухвалу (занесену до протоколу судового засідання) про оголошення перерви в судовому засіданні на 26.10.2021року.
У засіданні 26.10.2021р. постановлено ухвалу (занесену до протоколу судового засідання) про оголошення перерви в судовому засіданні до 27.10.2021року.
08.10.2021р. на адресу суду від представника Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла заява про участь у всіх судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів в програмі EASYCON.
Ухвалою суду від 25.10.2021 року клопотання представника Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про участь у засіданні по справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв'язку EASYCON, задоволено.
Виклад позицій учасників судового процесу.
Позивач звернувся до суду із позовом до Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради м. Старокостянтинів, Хмельницька область про стягнення 3 951 902,12 грн. основного боргу, 168 648,17 грн. пені, 199 385,83 - 3% річних та 451 036,64 грн. - інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу №3013/1920-ТЕ-34.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що між акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та КП по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради 27.09.2019 року укладено договір №3013/1920-ТЕ-34 постачання природного газу.
Як стверджує позивач, на виконання умов договору, позивач у період з жовтня 2019 року по червня 2020 року передав у власність відповідача природний газ обсягом 5 209,08754тис.куб.м. на загальну суму 26 491554,34 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.10.2019, 30.11.2019, 31.12.2019, 31.01.2020, 29.02.2020, 31.03.2020, 30.04.2020, 31.05.2020, 30.06.2020. Також, позивач зауважив, що відповідно до пункту 5.1. договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. При цьому, позивач вказує на те, що оплату за переданий газ відповідач здійснив частково на суму 22 539 652,22 грн., внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 3 951 902,12 грн. чим останній порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 5.1. пункту договору. Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позов у повному обсязі.
У відзиві на позов відповідачем наголошено на тому, що КП «Тепловик» придбавав природний газ для виробництва теплової енергії та її подальшого постачання споживачам (надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню), на відповідача, як споживача за договором №3013/1920-ТЕ-34 від 27.09.2019р. поширюється ст. 19-1 Закону України „Про теплопостачання та застосовується порядок оплати, визначений в п.п. 1 п. 6.3. договору. Зобов'язання за договором №3013/1920-ТЕ-34 від 27.09.2019р.в частині оплати вартості поставленого природного газу відповідачем здійснювалося шляхом перерахунку сум коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014р. №217. З огляду на вищевикладене, усі кошти, що сплачуються споживачами відповідача надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання та розподіляються уповноваженим банком (ПАТ Державний ощадний банк України) щодня до 12 години згідно з визначеними нормативами.
Стверджує, що державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні уповноваженим банком зі спеціальних рахунків відповідача грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами. КП «Тепловик» критично оцінюються доводи позивача про те, що розрахунки за природний газ здійснювалися відповідачем власними коштами з порушенням строків визначених умовами договору №3013/1920-ТЕ-34 від 27.09.2019р. Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині розрахунків за поставлений природний газ регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови. Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність можливості у відповідача впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, що, зокрема, виключає можливість застосування до КП «Тепловик» відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Просить врахувати важке фінансове становище відповідача, зважаючи що станом на день подачі позову усі рахунки підприємства заблоковано, підприємство є підприємством теплоенергетики, що забезпечує теплопостачання в ряд стратегічно важливих об'єктів застосувати строки стягнення пені, та зменшити її розмір на 80 %, відмовити в задоволенні позовних вимог AT НАК «Нафтогаз України» в частині стягнення пені 3% річних та інфляційних витрат.
У відповіді на відзив позивач стверджує, що відповідачем у відзиві не спростовуються зазначені позивачем підстави позову, не заперечуються факти поставки і обсяги природного газу, також не заперечується ціна поставленого товару і загальний розмір боргу за Договором, не повідомляється також про будь-які порушення договору з боку позивача при виконанні його умов та інших обставин, яких входять до предмету доказування у цій справі.
Стверджує, що положення Порядку №217 не змінюють порядку розрахунків теплопостачальної організації та гарантованого постачальника газу за договором постачання природного газу, не позбавляють теплопостачальну організацію, як споживача природного газу, можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до відповідача-споживача відповідальності, передбаченої умовами договору у вигляді пені за прострочення оплати вартості отриманого природного газу, а також відповідальності за прострочення грошового зобов'язання у порядку частини другої статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді сплати трьох процентів річних та інфляційних втрат. З огляду на викладене, на думку позивача, підлягають відхиленню доводи відповідача щодо відсутності правових підстав для нарахування пені, інфляційних втрат і трьох процентів річних на суму заборгованості, яку сплачено на виконання Порядку №217. наголошує на тому, що Європейським судом з прав людини у рішеннях по справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Будь-які не розглянуті судом клопотання, подані учасниками процесу в межах розгляду справи, в матеріалах справи №924/789/21 відсутні.
Обставини, які є предметом доказування у справі, та докази, якими сторони підтверджують або спростовують їх наявність.
23.09.2019 року між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством по експлуатації теплового господарства "Тепловик" (Споживач) укладено договір №3013/1920-ТЕ-34 постачання природного газу.
Відповідно до п. 1.1 Договору, (надалі Договір) постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити його на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п.1.2 Договору).
Згідно з п. 2.1. договору, постачальник передає споживачу у жовтні 2019 - квітні 2020 року замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 6450 тис.куб.м., в тому числі по місяцях (далі - розрахункові періоди).
Відповідно до п. 3.8 договору, приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період, коли споживач був включений до реєстру постачальника, що підтверджується споживачем в акті приймання-передачі газу.
Відповідно до п. 4.1. договору ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування природного газу для внутрішньої точки входу з газотранспортної системи та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановляється відповідно до вимог Положення.
Згідно із п. 4.2. договору ціна за 1000 куб. метрів природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі прейскуранту.
Пунктом 4.4 договору, сторони встановили, що загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.
Відповідно до п. 5.1. договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 10.3 цього договору підписання будь-яких договорів (або інших документів) про організацію взаєморозрахунків з різниці в тарифах відповідно до механізму, затвердженого постановами Кабінету Міністрів України, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню - згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.
Згідно з п. 5.3 договору споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюються вимоги підпункту 2) пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання (п.1).; в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 5.1 цього договору (п.2).
Розділом 7 договору встановлена відповідальність сторін, де в п.п. 7.1., вказано, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
Відповідно до п. 7.2. договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 5.1., 5.6. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 р. №256.
Згідно з п. 9.3 договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних становить 5 (п'ять) років.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Договір підписано представниками та скріплено відтисками печаток сторін.
В послідуючому до вказаного договору укладались додаткові угоди, зокрема: 31.10.2019р. №1; 12.11.2019р. №2; 09.12.2019р. №3; 28.12.2019р. №4; 28.01.2020р. №5; 24.02.2020р. №6; 23.03.2020р. №7; 30.04.2020р. №8., 22.05.2020 № 9, 22.06.2020 № 10, 22.07.2020 № 11, 31.08.2020 № 12, 25.08.2020 № 13, 22.09.2020 № 14.
31.10.2019 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до договору постачання природного газу від 23.09.2019р. №3013/1920-ТЕ-34, відповідно якої, з-поміж іншого доповнено пункт 4.2. розділу 4 "Ціна природного газу" договору підпунктом 4.2.1 у наступній редакції:
"4.2.1. Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року (включно) за цим Договором складає 4 272,7604 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) -20% усього разом з ПДВ - 5 127,3125 грн.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001 - 157,19 грн. за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 188,63 гри. за 1000 куб.м на добу.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4 429,9504 грн. за 1000 куб.м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%. всього з ПДВ -5 315,9405 грн. за 1000 куб.м."
12.11.2019 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №2 до договору постачання природного газу від 23.09.2019р. №3013/1920-ТЕ-34, відповідно якої доповнено пункт 4.2. розділу 4 "Ціна природного газу" цього договору підпунктом 4.2.2 у наступній редакції:
"4.2.2. Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 листопада 2019 року по 30 листопада 2019 року (включно) за цим Договором складає 4 899,00 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) -20% усього разом з ПДВ - 5878,80 грн.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001 - 157,19 грн. за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 188,63 гри. за 1000 куб.м на добу.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 листопада 2019 року по 30 листопада 2019 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 5056,19 грн. за 1000 куб.м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%. всього з ПДВ - 6067,43 грн. за 1000 куб.м."
09.12.2019 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №3 до договору постачання природного газу від 23.09.2019р. №3013/1920-ТЕ-34, відповідно якої доповнено пункт 4.2. розділу 4 "Ціна природного газу" цього договору підпунктом 4.2.3. у наступній редакції:
"4.2.3. Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 грудня 2019 року по 31 грудня 2019 року (включно) за цим Договором складає 4 276,6958 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) -20% усього разом з ПДВ - 5123,035 грн.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001 - 157,19 грн. за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 188,63 гри. за 1000 куб.м на добу.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 грудня 2019 року по 30 грудня 2019 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4433,8858 грн. за 1000 куб.м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%. всього з ПДВ - 5320,663 грн. за 1000 куб.м."
28.12.2019 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №4 до договору постачання природного газу від 23.09.2019р. №3013/1920-ТЕ-34, відповідно якої відповідно якої доповнено пункт 4.2. розділу 4 "Ціна природного газу" цього договору підпунктом 4.2.4. у наступній редакції:
"4.2.4. Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01.01.2020 року по 31.01.20 року (включно) за цим Договором складає 5 500,00 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) -20% усього разом з ПДВ - 6600 грн.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001 - 157,19 грн. за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 188,63 гри. за 1000 куб.м на добу.
28.01.2020 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №5 до договору постачання природного газу від 23.09.2019р. №3013/1920-ТЕ-34, відповідно якої домовилися викласти з 01 січня 2020 року пункти 4.1., 4.2. Розділу 4 "Ціна природного газу" цього договору у наступній редакції:
"4.1. Ціна (без урахування тарифів на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється відповідно до вимог Положення (з урахуванням змін, внесених постановою КМУ від 24.01.2020 №17) та інших нормативно-правових актів і визначається в Прейскуранті на природний газ із ресурсів акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" під час виконання Компанією обов'язків постачати природний газ споживачам, які підпадають під дію спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, покладених на Компанію відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" (далі - Прейскурант). Прейскурант розміщується на офіційному веб-сайті Постачальника.
До ціни на природний газ додається тариф, на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності).
У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства та/або тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, вони є обов'язковими для Сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін.
4.2. Ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01 січня 2020 року по 31 січня 2020 року (включно) за цим договором складає 4 650,00 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 5 580,00 грн.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки входу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 №3013 - 124,16 грн. за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний з 01 січня 2020 року по 31 січня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4 774,16 грн. за 1000 куб.м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 5 728,99 грн.
2. Викласти з 01 січня 2020 року перший абзац пункту 7.2. Розділу 7 "Відповідальність сторін" цього договору у наступній редакції:
У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 5.1., 5.6. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 14,2% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення."
24.02.2020 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №6 до договору постачання природного газу від 23.09.2019р. №3013/1920-ТЕ-34, відповідно якої пункт 4.2. розділу 4 "Ціна природного газу" цього договору з 01.02.2020 року викладений у наступній редакції:
"4.2. Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 лютого 2020 року по 29 лютого 2020 року (включно) за цим Договором складає 3948,00 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) -20% усього разом з ПДВ - 4737,60 грн.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 - 124,16 грн. за 1000 куб.м. на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 148,99 грн.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 лютого 2020 року по 29 лютого 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4 072,16 грн. за 1000 куб.м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 4886,59 грн."
23.03.2020 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №7 до договору постачання природного газу від 23.09.2019р. №3013/1920-ТЕ-34, відповідно якої пункт 4.2. розділу 4 "Ціна природного газу" цього договору з 01.03.2020 року викладений у наступній редакції:
"4.2. Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 березня 2020 року по 31 березня 2020 року (включно) за цим Договором складає 3396,00 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) -20% усього разом з ПДВ - 4075,20 грн.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 - 124,16 грн. за 1000 куб.м. на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 березня 2020 року по 31 березня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 3520,16 грн. за 1000 куб.м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 4224,19 грн."
30.04.2020 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №8 до договору постачання природного газу від 23.09.2019р. №3013/1920-ТЕ-34, відповідно якої сторони домовились про наступне:
1. Призупинити дію пунктів 3.3, 3.4 Розділу 3. "Порядок та умови передачі природного газу" та абзацу другого підпункту 1) пункту 6.3 Розділу 6. "Права та обов'язки сторін" цього Договору на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-19" (із змінами та доповненнями).
2. Відповідно до вимог - підпункту 13) пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОУГО-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-19" (із змінами та доповненнями) постачальник на період дії карантину здійснює постачання природного газу споживачу та включає споживача в реєстр споживачів Компанії на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи незалежно від стану виконання умов щодо розрахунків, передбачених пунктом 11 Положення про ПСО.
3. Викласти з 01 квітня 2020 року пункт 4.2 Розділу 4. "Ціна природного газу" цього Договору у наступній редакції:
"4.2. Ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року (включно) за цим Договором складає 2 897,00 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 3 476,40 грн.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 №3013 - 124,16 грн. за 1000 куб.м. на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний з 01 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 3021,16 грн. за 1000 куб.м. без ПДВ, крім того разом з ПДВ - 3 625,39 грн."
22.05.2020 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №9 до договору постачання природного газу від 23.09.2019р. №3013/1920-ТЕ-34, відповідно якої сторони домовились викласти з 01 травня 2020 року пункт 4.2 Розділу 4. "Ціна природного газу" цього Договору у наступній редакції:
"4.2. Ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01 травня 2020 року по 31.05.2020 року (включно) за цим Договором складає 2 275,72 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 2730,86 грн.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 №3013 - 124,16 грн. за 1000 куб.м. на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 2399,88 грн. за 1000 куб.м. без ПДВ, крім того разом з ПДВ - 2879,85 грн."
22.06.2020 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 10 до договору постачання природного газу від 23.09.2019р. № 3013/1920-ТЕ-34, відповідно якої сторони домовились викласти з 01 червня 2020 року пункт 4.2 Розділу 4. "Ціна природного газу" цього Договору у наступній редакції:
"4.2. Ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01 червня 2020 року по 30.06.2020 року (включно) за цим Договором складає 2142,28 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 2570,736 грн.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 №3013 - 124,16 грн. за 1000 куб.м. на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 2266,44 грн. за 1000 куб.м. без ПДВ, крім того разом з ПДВ - 2719,73 грн."
22.07.2020 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 11 до договору постачання природного газу від 23.09.2019р. №3013/1920-ТЕ-34, відповідно якої сторони домовились викласти з 01 липня 2020 року пункт 4.2 Розділу 4. "Ціна природного газу" цього Договору у наступній редакції:
"4.2. Ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01 липня 2020 року по 31.07.2020 року (включно) за цим Договором складає 2 297,530 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 2757,036 грн.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 №3013 - 124,16 грн. за 1000 куб.м. на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 2421,69 грн. за 1000 куб.м. без ПДВ, крім того разом з ПДВ - 2906,03 грн."
31.07.2020 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 12 до договору постачання природного газу від 23.09.2019р. №3013/1920-ТЕ-34, відповідно якої сторони домовились поновити дію п. 3.3, 3.4 розділу 3 договору з 01.08.2020р.
25.08.2020 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 13 до договору постачання природного газу від 23.09.2019р. №3013/1920-ТЕ-34, відповідно якої сторони домовились викласти з 01 серпня 2020 року пункт 4.2 Розділу 4. "Ціна природного газу" цього Договору у наступній редакції:
"4.2. Ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01.08.2020 року по 31.08.2020 року (включно) за цим Договором складає 2979,160 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 3574,992 грн.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 №3013 - 124,16 грн. за 1000 куб.м. на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 3103,32 грн. за 1000 куб.м. без ПДВ, крім того разом з ПДВ - 3723,98 грн."
22.09.2020 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 14 до договору постачання природного газу від 23.09.2019р. №3013/1920-ТЕ-34, відповідно якої сторони домовились викласти з 01.09.2020 року пункт 4.2 Розділу 4. "Ціна природного газу" цього Договору у наступній редакції:
"4.2. Ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01.09.2020 року по 30.09.2020 року (включно) за цим Договором складає 4318,990 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 5182,788 грн.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 №3013 - 124,16 грн. за 1000 куб.м. на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4443,15 грн. за 1000 куб.м. без ПДВ, крім того разом з ПДВ - 5331,78 грн."
Матеріали справи не містять доказів в підтвердження припинення або визнання недійсним Договору та Додаткових угод до нього.
На виконання умов Договору, позивачем поставлено відповідачу природний газ згідно Актів приймання - передачі від 31.10.2019, від 30.11.2019, від 31.12.2019, від 31.01.2020, від 29.02.2020, від 31.03.2020, від 30.04.2020 , 31.05.2020, 30.06.2020 Загалом, за вказаний період жовтень 2019 року - червня 2020 року позивачем поставлено відповідачу природного газу на суму 26 491 554,34 грн.
Акти приймання-передачі підписані представником відповідача без поправок та зауважень, а також скріплені відтиском печатки.
Відповідач своїх договірних зобов'язань щодо проведення розрахунків з позивачем за отриманий природний газ своєчасно та у повному обсязі не виконав, оплативши його лише частково у сумі 22 539 652,22 грн. Також позивачем долученої до матеріалів справи виписки про рух коштів між контрагентами.
Оскільки відповідач в добровільному порядку та у встановлені Договором терміни не здійснив оплату заборгованості, позивач пред'явив позов про примусове стягнення 3 951 902,12 грн. основного боргу, 168648,17 грн. пені, 199 385,83 - 3% річних та 451 036,64 грн. - інфляційних втрат. Відповідачем надано постанову від 15.02.21 про арешт коштів боржника та лист від 21.09.2020 Хмельницької облдержадміністрації.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду:
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Суд встановив, що 23.09.2019 року між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством по експлуатації теплового господарства "Тепловик" (Споживач) укладено договір №3013/1920-ТЕ-34 постачання природного газу.
Відповідно до п. 1.1 Договору, (надалі Договір) постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити його на умовах цього договору.
На виконання умов Договору, позивачем поставлено відповідачу природний газ згідно Актів приймання - передачі від 31.10.2019, від 30.11.2019, від 31.12.2019, від 31.01.2020, від 29.02.2020, від 31.03.2020, від 30.04.2020 , 31.05.2020, 30.06.2020. Загалом, за вказаний період жовтень 2019 року - червня 2020 року позивачем поставлено відповідачу природного газу на суму 26 491 554,34 грн.
Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу, який згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України застосовується також до договорів поставки. Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Відповідно до п. 5.1 договору оплата за природний газ проводиться споживачем виключно грошовими коштами 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, проводячи розрахунки за отриманий, згідно з договором від 23.09.2019 №3013/1920-ТЕ-34, природний газ, що підтверджується випискою по операціях за договором №3013/1920-ТЕ-34 здійснив такі розрахунки з порушенням п. 5.1 договору частково на суму 22 539 652,22 грн. в результаті чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений природний газ в розмірі 3 951 902,12 грн.
Оскільки доказів сплати вказаної суми учасниками справи не надано, вимога про стягнення з відповідача 3 951 902,12 грн. боргу за поставлений природний газ підлягає задоволенню.
У зв'язку із несвоєчасним здійсненням розрахунків за поставлений у жовтні 2019 року - червня 2020 року газ позивач просить стягнути з відповідача 168648,17 грн. пені за період з 26.11.2019 року по 17.04.2020 року, 199 385,83 грн. - 3% річних за період з 26.11.2019 року по 31.05.2021 року та 451 036,64 грн. - інфляційних втрат за період з січня 2020 року по червень 2021 року.
За положеннями ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з п.п. 1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Сторони у п. 7.2 договору (в редакції додаткової угоди № 5 від 28.01.2020) передбачили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 5.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 14,2% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Суд здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум пені по кожному акту приймання-передачі природного газу, враховуючи часткові оплати відповідачем заборгованості за природний газ, вважає заявлені позивачем до стягнення 168648,17 грн. пені в межах суми, допустимої до стягнення, а отже вимога про стягнення 168648,17 грн. пені є правомірною та такою що підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При перерахунку заявлених до стягнення 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання судом встановлено, що останні обраховано в межах максимального розміру за заявлені періоди, а тому вимога про стягнення 199 385,83 грн. 3% річних підлягає задоволенню в повному обсязі.
В частині нарахувань втрат від інфляції судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19. Зокрема, при розрахунку "інфляційних втрат" у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19). Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (пункт 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19).
Також об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.
Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.06.2020р. у справі №905/21/19 зазначив, що такий спосіб розрахунку інфляції за статтею 625 ЦК України з точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами.
Аналогічного висновку щодо механізму нарахування інфляційних втрат дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020р. у справі №918/631/19.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі №910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення позивачем втрат від інфляції за період з січня 2020 по червень 2021 року, суд дійшов висновку, що останні заявлені в межах максимального розміру, є правомірними та обґрунтованими, а тому 451 036,64 грн. втрат від інфляції підлягає стягненню з відповідача.
Відповідачем також подано клопотання про зменшення розміру пені, у якому КП по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради просить суд зменшити розмір пені на 80%.
Згідно зі статтею 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, суди мають взяти до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Враховуючи обставини справи, майновий стан сторін (скрутне фінансове становище відповідача, про що свідчать постанова від 15.02.21 про арешт коштів боржника , лист від 21.09.2020 Хмельницької облдержадміністрації, стан розрахунків та соціальну значущість підприємства відповідача, а також стягнення на користь позивача суми процентів річних та інфляційних втрат, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем, тобто враховуючи, що при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані, суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених ч. 1 ст. 233 ГК України, для зменшення нарахованої позивачем пені на 50% (аналогічних висновків дійшов Верховний суд у справі №9 924/754/18 від 18.06.2019 року).
Водночас, зменшення розміру пені на 80 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (постанова КГС ВС від 04.02.2020 № 918/116/19).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).
Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача 3 951 902,12 грн. основного боргу, 84 324,08 грн. пені, 199 385,83 - 3% річних та 451 036,64 грн. - інфляційних втрат та 68 175,47 . У стягненні 84 324,09 грн. пені суд відмовляє.
Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір за вимогою про сплату пені в повному обсязі покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 20, 24, 27, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради (вул. Ессенська, буд. 2, блок 4, м. Старокостянтинів, Хмельницька область, ідентифікаційний код 14151464) на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 3 951 902,12 грн. основного боргу, 84 324,08 грн. пені, 199 385,83 - 3% річних та 451 036,64 грн. - інфляційних втрат та 68 175,47 грн. витрат по оплаті судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
В решті позову в частині стягнення 84 324,09 грн. пені відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України. Повний текст рішення складений та підписаний 08.11.2021.
Суддя І.В. Заярнюк
Віддруковано у 3 примірниках: (всім рекменд. листом з повідомл. про вруч)
1 - до справи,2 - позивачу - e-mail: ngu@naftogaz.com3 - відповідачу email: info@teplovik.org