ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
09 листопада 2021 року, м. Херсон, справа № 923/1279/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Агродім»
до Інституту рису Національної академії аграрних наук України
про стягнення 212764,29 грн,
Дії та аргументи Позивача
27.09.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Пан Агродім» звернулося з позовом до Інституту рису Національної академії аграрних наук України про стягнення 212764,29 грн, з яких 210787,20 грн основної заборгованості, 209,94 грн інфляційних та 1767,15 грн річних за договором про закупівлю товарів № 74 від 11.05.2021. Поряд з цим, Позивач заявив вимоги про компенсацію за рахунок Відповідача судових витрат, а саме компенсацію за сплату судового збору в сумі 3191,47 грн та витрат на правничу допомогу в сумі 5000 грн.
У якості обґрунтування власної позиції Позивач вказав, що на виконання договору за видатковими накладними № 285 від 11.05.2021, № 287 від 11.05.2021 та № 321 від 20.05.2021 поставив Відповідачу товар на загальну суму 609909,60 грн. Відповідач вартість товару сплатив не в повному обсязі, у зв'язку з чим заборгував 210787,20 грн. Через наявність заборгованості Позивач нарахував 209,94 грн інфляційних та 1767,15 грн річних.
Процесуальні дії та рішення суду
Ухвалою від 01.10.2021 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення та виклику учасників справи. Цією ж ухвалою суд установив Відповідачу строки для подачі процесуальних заяв. Проте, Відповідач відзив на позов не надав.
Установлені судом обставини
11.05.2021 Інститут рису Національної академії аграрних наук України, як Покупець, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Пан Агродім», як Постачальник, уклали договір про закупівлю товарів № 74 (а.с. 13-17), за умовами якого:
- Постачальник зобов'язується поставити Покупцю азотні добрива, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (пункт 1.1),
- найменування товару, кількість та ціна зазначена у специфікації (пункт 1.2),
- загальна сума договору становить 707196 грн (пункт 3.1),
- покупець здійснює оплату замовленого товару протягом 30 календарних днів з дня одержання товару (пункт 4.1),
- датою поставки кожної партії товару вважається дата підписання акту прийому-передачі товару або видаткової накладної на партію товару (пункт 5.3),
- покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі (при наявності фінансування) сплатити за поставлений товар (пункт 6.1.1).
Відповідно до Специфікації (а.с. 18) товаром є карбамід в кількості 28 тон на загальну суму 378336,60 грн та сульфат амонію гранульований в кількості 45 тон на загальну суму 328860 грн.
На виконання умов договору Позивач передав Відповідачеві товар за видатковими накладними: № 285 від 11.05.5021 на загальну суму 281049,60 грн (а.с. 19), № 287 від 11.05.2021 на загальну суму 168084 грн (а.с. 20) та № 321 від 20.05.2021 на загальну суму 160776 грн (а.с. 21), а всього на загальну суму 609909,60 грн.
Позивачем виставлено відповідні рахунки на оплату № 299 від 11.05.2021 (а.с. 22), № 307 від 11.05.2021 (а.с. 23) та № 325 від 20.05.2021 (а.с. 24).
Відповідно до товарно-транспортної накладної № Р285 від 11.05.2021 (а.с. 25) Позивач поставив Відповідачу товар за видатковою накладною № 285 від 11.05.2021 на загальну суму 281049,60 грн.
15.07.2021 за вих. № 15/07/21 Позивач направив на адресу Відповідача вимогу (а.с. 26-30) щодо сплати боргу за видатковою накладною № 285 від 11.05.2021 на загальну суму 281049,60 грн.
06.09.2021 за вих. № 06/09/21, після часткової оплати рахунку, Позивач направив на адресу вимогу (а.с. 31-34) щодо сплати 210787,20 грн боргу.
Всього, за обрахунками Позивача, як слідує з акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 по 06.09.2021 (а.с. 33), який підписаний лише Позивачем, Відповідач здійснив оплату на загальну суму 399122,40 грн, а саме поставки товару за видатковими накладними № 287 від 11.05.2021 на загальну суму 168084 та № 321 від 20.05.2021 на загальну суму 160776 грн оплачено в повному обсязі, а за видатковою накладною № 285 від 11.05.2021 сплачено 70262,40 грн. Станом на час розгляду справи в суді заборгованість складає 210787,20 грн.
Отже, за вказаних обставин та доказів Позивач підтвердив наявність договірних відносин з Відповідачем щодо продажу товару, його вартість, а також несплачену суму вартості товару.
Оцінка суду установлених обставин та положень законодавства
Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов'язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
При визначені правової природи договору врахуванню підлягають його умови, права та обов'язки сторін, а також предмет.
Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов'язань (майново-господарських зобов'язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір поставки, не дивлячись на те, що сторони визначили його як договір «про закупівлю товарів».
Зокрема, згідно з приписами частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Поряд з цим, за частиною 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.
Відповідно до частини 1 статті 692 того ж Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором не встановлений інший строк оплати.
Отже, за укладеним між сторонами договором поставки Позивач зобов'язався поставити товар, а Відповідач - сплатити його вартість. При цьому пунктом 4.1 сторонами визначено, що покупець здійснює оплату замовленого товару протягом 30 календарних днів з дня його одержання.
Статтею 193 ГК України встановлені загальні правила виконання господарських зобов'язань, за якими суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1); кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2); не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
Окреслені у статті 193 ГК України правила та принципи господарювання, які корелюються із загальними засадами цивільного законодавства, вказаними у пункті 6 статті 3 ЦК України (справедливість та добросовісність) та засадами зобов'язань, визначеними у частині 3 статті 509 ЦК України (добросовісність, розумність, справедливість), означають, що цивільні права мають здійснюватися, а обов'язки виконуватися не тільки відповідно до їх призначення, а й справедливо та добросовісно, з урахуванням правил господарювання, з метою досягнення загальногосподарського інтересу.
У пункті 8.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Суд надав правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень та вказав, що ці принципи втілюються у нормах права та умовах договорів і регулюють конкретні ситуації таким чином, що кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки - захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
У даному контексті суд також зазначає, що безпосередньо сутність справедливості виражається у ментальних уявленнях, що є добро і зло, правда і неправда, а добросовісність означає необхідність сумлінної, чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав, а також дотримання належної турботливості і ставлення до процесу виконання зобов'язання з урахуванням захищених законодавством прав та інтересів іншої сторони.
Отже, зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання, мають ґрунтуватися на засадах добросовісності та справедливості; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. І напроти, відсутність потрібної турботливості може вказувати на вину боржника, котра відіграє роль суб'єктивної умови відповідальності.
У спорі Відповідач не здійснив оплату товару у повному обсязі, чим порушив взяті на себе зобов'язання та заборгував 210787,20 грн.
Водночас, суд не абсолютизує наведені принципи по відношенню до поведінки Відповідача, оскільки вона може бути наслідком не тільки суб'єктивних, але і об'єктивних причин. Проте, з огляду на положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України він повинен довести наявність відповідних причин.
У свою чергу, Відповідач не надав доказів існування об'єктивних причин та обставин, які б вказували на вжиття ним усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання.
Підсумовуючи наведені правові положення та обставини, суд зазначає, що за пунктом 4.1 договору Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу вартість отриманого товару протягом 30 календарних днів з дня його одержання. Отже, за видатковою накладною № 285 від 11.05.2021 з 11.06.2021 у Відповідача виник обов'язок зі сплати вартості товару, а у Позивача виникло право на отримання і стягнення такої вартості.
За таких обставин суд висновує, що Відповідач, допустивши несвоєчасну оплату вартості отриманого товару у сумі 210787,20 грн у встановлений строк, порушив взяте на себе зобов'язання та під час судового розгляду не довів зворотного.
Щодо відповідальності за невиконання грошового зобов'язання
Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягнення річних у сумі 1767,15 грн та інфляційних у сумі 209,94 грн, суд зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд здійснив власний розрахунок річних за формулою: річні = (заборгованість) х 3% х (кількість прострочених днів): 365, у зв'язку з чим розрахунок наступний: 210787,20 грн (за період з 11.06.2021 по 20.09.2021) х 3% х 102 дні : 365 днів = 1767,15 грн
Таким чином, сума річних, нарахована Позивачем, є правильною та складає 1767,15 грн.
Суд зазначає, що при розрахунку інфляційних Позивачем помилково не включено індекс інфляції у вересні 2021.
Суд здійснив арифметичний розрахунок інфляційних за формулою: сума заборгованості х індекс інфляції за період - сума заборгованості.
Зокрема, індекс інфляції за період з 11.06.2021 по 20.09.2021 становить 101,3008% з розрахунку: 100,2% (в червні 2021) х 100,1% (в липні 2021) х 99,8% (в серпні 2021) х 101,2% (у вересні 2021).
Таким чином, інфляційне збільшення на суму заборгованості 210787,20 грн за період з 11.06.2021 по 20.09.2021 становить 2741,92 грн з розрахунку: 210787,20 грн х 101,3008% - 210787,20 грн.
Оскільки суд позбавлений можливості змінити суму нарахувань в сторону збільшення, то стягненню підлягають 209,94 грн інфляційних, заявлених Позивачем.
На підставі викладеного суд висновує, що Відповідач, порушивши грошове зобов'язання, повинен за вказаних правових приписів сплатити Позивачу інфляційні та річні в обрахованих судом сумах.
Висновки суду з предмету судового розгляду
На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати Відповідачем 210787,20 грн основної заборгованості, 209,94 грн інфляційних та 1767,15 грн річних у добровільному порядку, доведеністю Позивачем власних вимог, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в цих сумах.
Розподіл судових витрат
Судовими витратами у даній справі є витрати Позивача на сплату судового збору в сумі 3191,47 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн.
Так, відповідно до платіжного доручення № 1153 від 20.09.2021 Позивач сплатив 3191,47 грн судового збору, які згідно з приписами статті 129 ГПК України підлягають стягненню з Відповідача.
Частина 8 статті 129 ГПК України передбачає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
16.09.2021 між Позивачем, як Клієнтом, та Адвокатським бюро Тетяни Кравченко, як Виконавцем, укладений договір № 16/09/2021 про надання правової допомоги (а.с. 45-46).
За умовами договору:
- Виконавець зобов'язується надавати Клієнту правову допомогу, пов'язану із представництвом та захистом інтересів Клієнта, а Клієнт зобов'язується сплатити за надану йому правову допомогу (пункт 1.1),
- надання правової допомоги за цим договором засвідчується двостороннім Актом приймання-передачі наданих послуг (пункт 1.6),
- правова допомога, надана Виконавцем Клієнту та вартість такої допомоги відображаються в Акті приймання-передачі наданих послуг (пункт 3.1)
Відповідно до Акту приймання-передачі наданих правничих послуг (а.с. 47) Виконавець надав за плату, а Замовник прийняв правничі послуги:
- правовий аналіз документів, якими оформлено господарські відносини Клієнта з Інститутом рису Національної академії аграрних наук України. Побудова позиції захисту прав Клієнта у спорі з інститутом рису Національної академії аграрних наук України - тривалістю 2 години, вартістю 2000 грн;
- підготовка та подача до Господарського суду Херсонської області позовної заяви про стягнення з Інституту рису Національної академії аграрних наук України на користь Клієнта боргу та штрафних санкцій за договором про закупівлю товару № 74 від 11.5.2021 - тривалістю 3 години, вартістю 3000 грн. Всього за актом вартість послуг складає 5000 грн.
Отже, Позивач довів, що йому були надані послуги з правничої допомоги на загальну суму 5000 грн.
На підставі викладеного стягненню з Відповідача підлягають 5000 грн витрат на правничу допомогу.
На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 129, 238 та 240 ГПК України,
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Інституту рису Національної академії аграрних наук України (75705, Херсонська область, Скадовський район, с. Антонівка, вул. Студентська, буд. 11; ідентифікаційний код 00858757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Агродім» (43020, Волинська область, м. Луцьк, вул. Рівненська, буд. 42, оф. 24; ідентифікаційний код 43748808) - 210787,20 грн основної заборгованості, 209,94 грн інфляційних, 1767,15 грн річних, 3191,47 грн компенсації по сплаті судового збору та 5000 грн витрат на правничу допомогу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя М.К. Закурін