ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
09 листопада 2021 року, м. Херсон, справа № 923/1280/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Далгакиран компресор Україна»
до Приватного сільськогосподарського підприємства «Ангеліна»
про стягнення 100528,40 грн,
Дії та аргументи Позивача
27.09.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Далгакиран компресор Україна» звернулося з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства «Ангеліна» про стягнення 100528,40 грн заборгованості, з яких 74000 грн основної заборгованості, 2117,67 грн пені, 22200 грн штрафу, 2117,67 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами та 93,06 грн інфляційних, за договором купівлі-продажу № ПО/2020-022 від 15.12.2020. Поряд з цим, Позивач заявив вимоги про компенсацію за рахунок Відповідача судових витрат у сумі 16070 грн, з яких 2270 грн - витрати зі сплати судового збору та 13800 грн - витрати на правничу допомогу.
У якості обґрунтування власної позиції Позивач вказав, що на виконання договору за видатковою накладною № 776 від 03.02.2021 поставив Відповідачу товар на загальну суму 322473,86 грн. Відповідач вартість товару сплатив не в повному обсязі, у зв'язку з чим заборгував 74000 грн. Через наявність заборгованості Позивач нарахував вказані суми пені, штрафу, відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних.
Процесуальні дії та рішення суду
Ухвалою від 01.10.2021 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення та виклику учасників справи. Цією ж ухвалою суд установив Відповідачу строки для подачі процесуальних заяв. Проте, Відповідач відзив на позов не надав.
Установлені судом обставини
15.12.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Далгакиран компресор Україна», як Продавець, та Приватне сільськогосподарське підприємство «Ангеліна», як Покупець, уклали договір № ПО/2020-022 (а.с. 6-9), за умовами якого:
- Продавець зобов'язується передати у власність Покупця в обумовлені строки товар, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити його вартість (пункт 1.1),
- асортимент, номенклатура, кількість та вартість, характеристики та комплектність товару, що підлягає передачі, визначаються сторонами у специфікаціях (пункт 1.2),
- передача товару здійснюється Продавцем в строк та на умовах, що зазначаються в специфікаціях до договору. Датою передачі вважається дата підписання сторонами видаткової накладної на передачу товару (пункт 3.1),
- у разі прострочення оплати товару Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості такого товару, але не більше 5 відсотків від вартості такого товару та відсотки за неправомірне користування грошовими коштами в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (пункт 6.2),
- у разі прострочення оплати товару більше ніж на 30 днів Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю штраф у розмірі 30 відсотків від вартості товару (пункт 6.3).
За специфікацією № 1 від 15.12.2020 (а.с. 10):
- найменування товару - генератор дизельний DJ 89 BD (в капоті),
- дата поставки - до 22.01.2020,
- загальна вартість товару - 322473,86 грн (пункт 1),
- порядок оплати - передплата у розмірі 52% від вартості товару, 8% через 30 календарних днів з моменту отримання товару, 8% через 60 календарних днів з моменту отримання товару, 8% через 90 календарних днів з моменту отримання товару, 8% через 120 календарних днів з моменту отримання товару, 8% через 150 календарних днів з моменту отримання товару, 8% через 180 календарних днів з моменту отримання товару (пункт 2).
На виконання умов договору Позивач передав Відповідачеві товар за видатковою накладною № 776 від 03.02.2021 на загальну суму 322473,86 грн (а.с. 11).
16.08.2021 за вих. № 3228 Позивач направив на адресу Відповідача вимогу про досудове погашення заборгованості, в якій зажадав сплати останнім 74000 заборгованості за поставлений товар (а.с. 12-14).
За обрахунками Позивача Відповідач станом на час розгляду справи в суді вартість отриманого товару сплатив не в повному обсязі, а тому заборгованість складає 74000 грн.
Отже, за вказаних обставин та доказів Позивач підтвердив наявність договірних відносин з Відповідачем щодо продажу товару, його вартість, а також несплачену суму вартості товару.
Оцінка суду установлених обставин та положень законодавства
Щодо правової природи договору та договірних відносин
Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов'язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов'язань (майново-господарських зобов'язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір купівлі-продажу.
Зокрема, згідно з приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає майно (товар) і зобов'язується сплатити за нього певну грошову суму.
Водночас, відповідно до частини 1 статті 692 того ж Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором не встановлений інший строк оплати.
Отже, за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу Позивач зобов'язався поставити товар, а Відповідач - сплатити його вартість. При цьому пунктом 2 специфікації № 1 сторонами визначено порядок та строки оплати.
Статтею 193 ГК України встановлені загальні правила виконання господарських зобов'язань, за якими суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1); кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2); не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
За таких обставин суд висновує, що Відповідач не здійснив оплату товару в повному обсязі, чим порушив взяті на себе зобов'язання.
Окреслені у статті 193 ГК України правила та принципи господарювання, які корелюються із загальними засадами цивільного законодавства, вказаними у пункті 6 статті 3 ЦК України (справедливість та добросовісність) та засадами зобов'язань, визначеними у частині 3 статті 509 ЦК України (добросовісність, розумність, справедливість), означають, що цивільні права мають здійснюватися, а обов'язки виконуватися не тільки відповідно до їх призначення, а й справедливо та добросовісно, з урахуванням правил господарювання, з метою досягнення загальногосподарського інтересу.
У пункті 8.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Суд надав правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень та вказав, що ці принципи втілюються у нормах права та умовах договорів і регулюють конкретні ситуації таким чином, що кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки - захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
У даному контексті суд також зазначає, що безпосередньо сутність справедливості виражається у ментальних уявленнях, що є добро і зло, правда і неправда, а добросовісність означає необхідність сумлінної, чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав, а також дотримання належної турботливості і ставлення до процесу виконання зобов'язання з урахуванням захищених законодавством прав та інтересів іншої сторони.
Отже, зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання, мають ґрунтуватися на засадах добросовісності та справедливості; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. І напроти, відсутність потрібної турботливості може вказувати на вину боржника, котра відіграє роль суб'єктивної умови відповідальності.
У спорі Відповідач не здійснив оплату товару у повному обсязі, чим порушив взяті на себе зобов'язання та заборгував 74000 грн.
Водночас, суд не абсолютизує наведені принципи по відношенню до поведінки Відповідача, оскільки вона може бути наслідком не тільки суб'єктивних, але і об'єктивних причин. Проте, з огляду на положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України він повинен довести наявність відповідних причин.
У свою чергу, Відповідач не надав доказів існування об'єктивних причин та обставин, які б вказували на вжиття ним усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання.
Підсумовуючи наведені правові положення та обставини, суд зазначає, що за пунктом 2 специфікації № 1 Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу вартість отриманого товару у наступному порядку: передплата у розмірі 52% від вартості товару, а саме 167686,41 грн; потім рівними платежами 8%, а саме по 25797,91 грн, через кожні 30 календарних днів, відповідно строк оплати кожного чергового платежу настав 05.03.2021, 04.04.2021, 04.05.2021, 03.06.2021, 03.07.2021 та 02.08.2021.
Отже, Відповідач сплатив вартість товару за передоплатою в розмірі 52 % та частково за платежами у 8 % в межах строку оплати, в той же час на суми заборгованості за кожним періодом окремо, починаючи з 03.06.2021 на суму 22404,18, з 03.07.2021 - на суму 25797,91 грн та з 02.08.2021 - на суму 25797,91 грн у Відповідача виник обов'язок зі сплати вартості товару, а у Позивача виникло право на отримання і стягнення такої вартості.
За таких обставин суд висновує, що Відповідач, допустивши несвоєчасну оплату вартості отриманого товару у сумі 74000 грн у встановлений строк, порушив взяте на себе зобов'язання та під час судового розгляду не довів зворотного.
Щодо відповідальності за невиконання зобов'язань
Вирішуючи правомірність нарахованої та заявленої до стягнення пені у сумі 2117,67 грн та штрафу у сумі 22200 грн, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.
Так, згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В статті 549 ЦК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме за частиною 2 штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а за частиною 3, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Разом з тим, у відповідності до приписів частини 2 статті 551 того ж Кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Безпосередньо можливість нарахування пені та штрафу сторонами встановлена у пунктах 6.2 та 6.3 договору.
Зокрема, Покупець, у разі прострочення оплати товару, за пунктом 6.2 договору зобов'язаний сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості такого товару, але не більше 5 відсотків від вартості такого товару, а за пунктом 6.3 за прострочення оплати товару більше ніж на 30 днів - штраф у розмірі 30 відсотків від вартості товару.
Таким чином, неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов'язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов'язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов'язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності, неустойка стягується за період, який не може перевищувати шестимісячний строк з моменту невиконання зобов'язання.
У відповідності до частини 1статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Так, у даному контексті Позивач повинен довести не тільки підставу для нарахування пені, але й правильність їх розрахунку, включаючи суму заборгованості та відповідний період.
При цьому суд зазначає, що за умовами договору пеня та штраф стягуються «від вартості товару», проте Позивач здійснив нарахування, виходячи із суми неоплаченого товару, а оскільки суд позбавлений можливості корегувати нарахування в сторону збільшення, то саме сума неоплаченого товару взята за основу при розрахунках.
З урахуванням викладеного суд здійснив власний розрахунок пені за кожним періодом окремо, за формулою: пеня = (заборгованість) х 2 х (ставка НБУ) : 365 х (кількість прострочених днів):100:
- 22404,18 грн (за період з 04.06.2021 по 22.07.2021) х 2 х 7,5 (ставка НБУ) : 365 днів х 49 днів : 100 = 451,15 грн;
- 22404,18 грн (за період з 23.07.2021 по 09.09.2021) х 2 х 8 (ставка НБУ) : 365 днів х 49 днів : 100 = 481,23 грн;
- 25797,91 грн (за період з 04.07.2021 по 22.07.2021) х 2 х 7,5 (ставка НБУ) : 365 днів х 19 днів : 100 = 201,44 грн;
- 25797,91 грн (за період з 23.07.2021 по 09.09.2021) х 2 х 8 (ставка НБУ) : 365 днів х 49 днів : 100 = 554,12 грн;
- 25797,91 грн (за період з 03.08.2021 по 09.09.2021) х 2 х 7,5 (ставка НБУ) : 365 днів х 38 днів : 100 = 429,73 грн.
Таким чином сума пені, заявлена Позивачем, є вірною і складає 2117,67 грн, як сума чисел 451,15 грн, 481,23 грн, 201,44 грн, 554,12 грн та 429,73 грн.
Судом здійснені власні розрахунки штрафу за прострочення умов оплати за поставлений товар понад 30 днів відповідно до пункту 6.3 договору, за яким він складає 22200 грн, з розрахунку: 74000 грн х 30% = 22200 грн.
Таким чином загальна сума штрафу за прострочення за прострочення умов оплати за поставлений товар понад 30 днів становить 22200 грн.
Щодо відповідальності за невиконання грошового зобов'язання
Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягнення інфляційних у сумі 93,06 грн, суд зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Суд вивчив розрахунки Позивача та зазначає, що останнім невірно визначені індекси інфляції у відповідні періоди.
Суд самостійно здійснив розрахунок інфляційних за періоди та на суми заборгованості, визначені Позивачем за формулою: сума заборгованості х індекс інфляції за період - сума заборгованості.
Індекс інфляції за період з 04.06.2021 по 09.09.2021 становить 100,0995% з розрахунку: 100,2% (в червні 2021) х 100,1% (в липні 2021) х 99,8% (в серпні 2021).
Таким чином, інфляційне збільшення на суму заборгованості 22404,18 грн за період з 04.06.2021 по 09.09.2021 становить 22,29 грн з розрахунку: 22404,18 грн х 100,0995% - 22404,18 грн.
Індекс інфляції за період з 04.07.2021 по 09.09.2021 становить 99,8998% з розрахунку: 100,1% (в липні 2021) х 99,8% (в серпні 2021).
Таким чином, інфляційне збільшення на суму заборгованості 25797,91 грн за період з 04.07.2021 по 09.09.2021 становить - 25,85 грн з розрахунку: 25797,91 грн х 99,8998% - 25797,91 грн.
Індекс інфляції за період з 03.08.2021 по 09.09.2021 становить 99,8% (в серпні 2021), таким чином, інфляційне збільшення на суму заборгованості 25797,91 грн за період з 03.08.2021 по 09.09.2021 становить - 51,60 грн з розрахунку: 25797,91 грн х 99,8% - 25797,91 грн.
Отже, виходячи з розрахунку 22,29 грн + (- 25,85 грн) + (- 51,60 грн) = - 55,16 грн, стягнення інфляційних, заявлених Позивачем задоволенню не підлягають, оскільки в цей період індекс інфляції становив менше одиниці, тобто мала місце дефляція.
Щодо нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами
Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти (частина 1); розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частина 2).
У пункті 6.2 договору сторони досягли згоди стосовно сплати Відповідачем відсотків за неправомірне користування грошовими коштами в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Частиною другою статті 625 ЦК України конкретизовано визначений названою статтею 536 обов'язок покупця сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами з визначенням додаткового зобов'язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18 Суд надав правові висновки щодо нарахування та стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами. Зокрема зазначив, що:
- при здійсненні поставки товару, законодавцем передбачено стягнення процентів за нездійснену на умовах поставки передоплату за поставлений товар, які відповідно до статті 536 ЦК України визначені законодавцем як плата за користування чужими грошовими коштами;
- частиною другою статті 625 ЦК України передбачено можливість визначення розміру процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом, передбаченим договором, та обмеження свободи сторін в укладенні договору на предмет визначення іншої методики нарахування процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами згідно із статтями 536, 625 ЦК України;
- системний аналіз частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 ЦК України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору;
- законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення).
У спорі суд установив, що за змістом пункту 6.2 договору сторони визначили розмір процентів за користування грошовими коштами - в розмірі подвійної облікової ставки.
З огляду на викладене, умови пункту 6.2 договору щодо нарахування процентів фактично є умовами нарахування пені. Проте, нарахування подвійної пені за одне і те ж порушення не відповідає приписам статті 61 Конституції України, яка встановлює неможливість бути двічі притягненим до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
За наслідками наведеного суд висновує, що нарахування процентів за користування грошовими коштами є безпідставним.
Висновки суду з предмету судового розгляду
На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати Відповідачем 74000 грн основної заборгованості, 2117,67 грн пені та 22200 грн штрафу у добровільному порядку, доведеністю Позивачем власних вимог, не спростування їх Відповідачем, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у цих сумах. Натомість позовні вимоги про стягнення 2117,67 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами та 93,06 грн інфляційних задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат
Судовими витратами у даній справі є витрати Позивача на сплату судового збору в сумі 2270 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 13800 грн, які згідно з приписами статті 129 ГПК України підлягають стягненню з Відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а 97,8 % процентного співвідношення заявленої до стягнення суми та задоволеної судом.
Так, відповідно до платіжного доручення № 21847 від 09.09.2021 Позивач сплатив 2270 грн судового збору, таким чином стягненню з Відповідача підлягають 2220,06 грн компенсації зі сплати судового збору (97,8%).
Частина 8 статті 129 ГПК України передбачає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
22.04.2021 між Позивачем, як Клієнтом, та Адвокатським об'єднанням «Пленум», укладений договір № 101/19 про надання правової допомоги (а.с. 18-20).
За умовами договору:
- Адвокатське об'єднання зобов'язується представляти інтереси Клієнта, захищати його права, інтереси та надавати інші види правової допомоги у відповідності до чинного законодавства України, даного договору та додатків до нього, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених додатковими угодами до договору (пункт 1.1.),
- гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами та зазначені в додатках до договору (пункт 3.3),
- підставою для сплати гонорару є рахунок-фактура (пункт 3.7).
За додатковою угодою № 15 від 09.08.2021 (а.с. 22):
- правова допомога щодо стягнення заборгованості за поставлений товар згідно видаткової накладної № 776 від 03.02.2021 з ПСП «Ангеліна» складає 13800 грн (пункт 1),
- величина ставки складає 1150 грн/1год (пункт 3.1),
- склад послуг та кількість витраченого часу: детальний аналіз матеріалів та формування правового висновку - 2 години, підготовка та супровід розгляду позовної заяви - 10 годин, вартість послуг складає: 12 годин х 1150 грн = 13800 грн (пункт 3.2).
06.09.2021 Адвокатське об'єднання «Пленум» виставило рахунок № 71 на оплату правової допомоги згідно додаткової угоди № 15 від 09.08.2021 на суму 13800 грн (а.с. 23).
Платіжним дорученням № 21731 від 07.09.2021 Позивач перерахував на користь АО «Пленум» 13800 грн за правову допомогу (а.с. 24).
Отже, Позивач довів, що йому були надані послуги з правничої допомоги на загальну суму 13800 грн.
На підставі викладеного стягненню з Відповідача підлягають 13496,40 грн (97,8%) витрати на правничу допомогу.
На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Ангеліна» (73013, м. Херсон, вул. Гагаріна, буд. 34, кв. 33; ідентифікаційний код 40781512) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Далгакиран Компресор Україна» (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд. 9; ідентифікаційний код 33399780) - 74000 грн основної заборгованості, 2117,67 грн пені, 22200 грн штрафу, 2220,06 грн компенсації зі сплати судового збору та 13496,40 грн витрат на правничу допомогу.
3. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя М.К. Закурін