ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
02 листопада 2021 року Справа № 912/1238/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Корткій Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДІ ГРУП", м. Кременчук, Полтавська область, код ЄДРПОУ 41171986,
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "РІНО КОМПАНІ", м. Херсон, код ЄДРПОУ 39631189,
про стягнення 27522,95 грн.
За участю представників сторін
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
У відповідності до ч.3 статті 222 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Обставини справи.
22 квітня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОЛДІ ГРУП" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АДС ТРЕЙД" про стягнення 27522,95 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення відповідачем умов Договору поставки № 30/08-1 від 30 серпня 2017 року, в частині проведення розрахунків за поставлений товар. За твердженням позивача, відповідачу згідно умов договору та додатків до договору було поставлено товар, ТОВ "АДС ТРЕЙД" було частково здійснено оплату за поставлений товар. За розрахунками позивача залишок несплаченої заборгованості за становить 21457,94 грн. Оскільки відповідачем порушено строки виконання зобов'язань за договором, позивачем, на підставі ст.ст. 526, 530, 549-554, 625, 655 Цивільного кодексу України нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 327,16 грн, інфляційні втрати у розмірі 2394,71 грн, пеню у розмірі 1197,35 грн та штраф у розмірі 2145,79 грн.
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 26 квітня 2021 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи № 912/1238/21 визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням викликом сторін.
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 20 травня 2021 року матеріали справи № 912/1238/21 направлено за підсудністю до Господарського суду Херсонської області.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 14 червня 2021 року залишено без руху позовну заяву у справі № 923/1238/21 та встановлено позивачу строк для усунення встановлених при поданні позовної заяви недоліків.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 05 липня 2021 року продовжено розгляд справи № 923/1238/21 за правилами спрощеного позовного провадження, визначено розгляд справи здійснювати з повідомленням викликом сторін та призначено судове засідання для продовження розгляду справи на 23.09.2021 о 14:30 год.
З метою надання сторонам можливості реалізувати надані їм Господарським процесуальним кодексом України права, зокрема на участь в судовому засіданні та подання доказів ухвалою суду від 23 вересня 2021 року відкладено судове засідання у справі № 912/1238/21.
12 жовтня 2021 року до суду від позивача у справі надійшли пояснення, в яких позивач поряд з іншим просить суд розглянути справу за відсутності представника позивача за наявними матеріалами справи.
За приписами п.3 ч.1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно ст. 169 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до вимог статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням зазначеного судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи надані 12 жовтня 2021 року позивачем пояснення по справі.
У призначене судове засідання 02.11.2021 представники сторін не з'явились, відповідач про причини неявки суд не повідомив.
Ухвали по справі, які були направлені судом на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "АДС ТРЕЙД" повернуто поштою з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
У даному випаду судом також враховано, що відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Отже, судом вжиті усі можливі заходи з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Дослідивши матеріали справи, суд,
Матеріали справи свідчать, що 30 серпня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Голді Буд", правонаступником якого є ТОВ "ГОЛДІ ГРУП" (надалі - позивач або продавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "РІНО КОМПАНІ", попередня назва "АДС ТРЕЙД" (надалі - відповідач або покупець) був укладений договір поставки №ПР-30/08-1 (надалі - Договір).
Відповідно до умов Договору продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити на умовах та порядку визначеному цим договором товар (п. 1.1. Договору).
Умовами п. 1.2. Договору визначено, що товар поставляється партіями, Асортимент, кількість, ціна термін поставки товару визначаються у видаткових накладних/ та або специфікаціях, які є невід'ємною складовою цього Договору.
Розрахунки за цим договором здійснюються в національній волюті, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п.2.1 Договору).
Пунктом 2.2. Договору визначено, що покупець сплачує вартість товару на умовах 100% вартості товару визначеної в рахунку Продавця, якщо інше не буде обумовлено у відповідних специфікаціях до цього договору.
Загальна вартість даного Договору визначається вартістю Товару, поставленого протягом дії цього Договору (п. 2.4. Договору).
Відповідно до п. 4.3. Договору право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту передачі товару останньому. Моментом передачі товару покупцю є підписання сторонами накладної на такий товар.
У разі порушення умов цього договору сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України (п. 7.1. Договору).
У разі порушення термінів оплати товару більше, передбачених цим договором, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості вчасно не поставленого товару за кожен день прострочення. Крім того у разі прострочення оплати товару більше, ніж на 30 календарних днів покупець додатково сплачує штраф у розмірі 10% від вчасно не оплаченого товару (п. 7.2 Договору).
Згідно п. 9.1. Договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2017 року, але в кожному разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. У разі, якщо за 10 днів до дати закінчення терміну дії договору жодна із сторін не направила в письмовій формі повідомлення про розірвання договору, цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на умовах, які діяли станом на дату закінчення терміну дії договору.
Доказів про відмову від договору чи його розірвання у визначеному законодавством порядку суду не надано.
Позивач зазначає, що на підставі та на виконання умов Договору ТОВ "ГОЛДІ ГРУП" протягом 2019 року та 2020 року поставило ТОВ "АДС ТРЕЙД" товар на загальну суму 23852,49 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними.
За твердженням позивача, відповідачем частково здійснено розрахунки за поставлений товар, залишок суми заборгованості становить 21457,94 грн.
У зв'язку з порушення відповідачем строків проведення розрахунків за поставлений товар, позивачем нараховано та заявлено до стягнення суму 3% річних у розмірі 327,16 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 2394,71, суму пені у розмір 1197,35 грн. та суму штрафу у розмірі 2145,79 грн.
Позивач зазначає, що на адресу відповідача було направлено претензію з вимогою на протязі 7 днів з моменту отримання даної претензії сплатити заборгованість. Дана претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування.
Оскільки відповідачем не виконані договірні зобов'язання щодо своєчасного розрахунку за поставлений товар, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 27522,95 грн. заборгованості.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ "ГОЛДІ ГРУП" підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами Договір поставки в силу статті 174 ГК України та статті 11 ЦК України є підставою для виникнення у сторін прав та обов'язків, визначених цим договором.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Положеннями статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
На підставі укладеного між сторонами Договору у позивача виник обов'язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти товар в обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.
Факт поставки позивачем на виконання умов Договору №ПР-30/08-1 від 30.08.2017 відповідачу товару підтверджено доданими до матеріалів справи видатковими накладними, а саме:
- видаткова накладна № 810/4 від 08 жовтня 2019 року на суму 9984,00 грн; товаро-транспортна накладна № 810/4 від 08.10.2019;
- видаткова накладна № 1704/2 від 17 квітня 2019 року на суму 7500,02 грн;
- видаткова накладна № 1406/16 від 14 червня 2019 року на суму 6000,00 грн;
- видаткова накладна № 2006/7 від 20 червня 2019 року на суму 368,47 грн.
Зазначені видаткові накладні підписані відповідачем без будь-яких претензій і зауважень.
Матеріали справи свідчать, що позивачем виставлено відповідачу наступні рахунки:
- рахунок на оплату № 1378 від 08.10.2019 на суму 9984,00 грн;
- рахунок на оплату № 430 від 18.06.2019 на суму 6000,00 грн;
- рахунок на оплату № 451 від 20.06.2019 на суму 368,47 грн;
- рахунок на оплату № 3178 від 17.04.2020 на суму 7500,02 грн;
Як свідчать матеріали справи відповідачем частково сплачено вартість товару за Договором. Так, відповідно до платіжного доручення №153 від 05.10.2020 відповідачем сплачено 1500,0 грн із зазначенням призначення платежу "плата за будівельні матеріали згідно договору № ПР-30/08-1 від 30.08.17", та платіжним доручення № 131 від 16.04.2020 відповідачем сплачено 7000,00 грн із зазначенням призначення платежу "плата за будівельні матеріали згідно договору № ПР-30/08-1 від 30.08.17."
Разом з тим, судом враховано, що надані платіжні доручення не містять посилання на відповідний рахунок.
Згідно наданого позивачем розрахунку, відповідачем частково сплачено суму заборгованості за видатковою накладною №1406/16 від 14 червня 2019 року у розмірі 2394,55 грн.
Матеріали справи свідчать, що позивачем було направлено на адресу відповідача претензію з вимогою на протязі 7 днів з моменту отримання даної претензії сплатити заборгованість у розмірі 22957,94 грн. (а.с. 16). Дана претензія отримана відповідачем 17 липня 2020 року (а.с. 19).
Отже, матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 23852,49 грн.
З матеріалів справи слідує, що відповідачем частково здійснено оплату за поставлений товар, станом на день звернення позивача з даним позовом до суду у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 21457,94 грн.
За приписами ч. 3 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Доказів сплати, заперечень або спростування заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 21457,94 грн відповідачем суду не надано.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 21457,94 грн є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 ЦК України встановлено, що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частинами першою, другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже при нарахуванні інфляційних та річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.
Судом перевірено правильність виконаних позивачем нових розрахунків суми 3 % річних (т.1, а.с. 2), та встановлено, що вони є вірними.
За таких обставин, вимога щодо стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 327,16 грн - є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків інфляційних втрат та встановлено наявність помилок у вказаних розрахунках позивача.
Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") здійснив власний розрахунок інфляційних втрат за період з 07.09.2020 по 28.02.2021.
Розрахунок здійснюється за формулою
ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )
ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,
......
ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Останній період
IIc (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) = 1.06149723
Інфляційне збільшення:
21 457,94 x 1.06149723 - 21 457,94 = 1 319,60 грн.
За таких обставин, стягненню з відповідача підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 1319,60 грн.
В іншій частині вимоги щодо стягнення інфляційних втрат заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.
Право на нарахування пені сторони узгодили п. 7.2 Договору, відповідно до якого у випадку порушення строку оплати Продукції, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожен день прострочення.
Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків пені (т.1, а.с. 3) та встановлено, що вони є вірними.
За таких обставин, вимога щодо стягнення з відповідача суми пені у розмірі 1197,35 грн. - є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню..
Щодо позовних вимог в частині стягнення 10% штрафу, судом встановлено, що пунктом 7.1. Договору встановлено, що у разі прострочення оплати товару більше, ніж на 30 календарних днів покупець додатково сплачує штраф у розмірі 10% від вчасно не оплаченого товару.
Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків суми 10% штрафу (т.1, а.с. 3), та встановлено, що вони є вірними.
За таких обставин, вимога щодо стягнення з відповідача суми 10% штрафу у розмірі 2145,79 грн - є обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.
Доказів сплати суми 3% річних у розмірі 327,16 грн, суми інфляційних втрат у розмірі 1319,60 грн, суми пені у розмір 1197,35 грн та суми штрафу у розмірі 2145,79 грн відповідачем суду не надано.
Таким чином, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу підлягають частковому задоволенню.
Пеня підлягає до стягнення у розмірі 1197,35 грн, 3% річних у розмірі 327,16 грн, інфляційні втрати у розмірі 1319,60 грн та сума штрафу у розмірі 2145,79 грн. В іншій частині позовні вимоги заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідач, позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про часткову обґрунтованість позовних вимог.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно ст.ст. 123, 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 123 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріно Компані" (73013, місто Херсон, вул. Університетська, будинок 21, код ЄДРПОУ 39631189) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДІ ГРУП" (39631, місто Кременчук, вул. Бетонна, будинок 23, код ЄДРПОУ 41171986) суму основного боргу у розмірі 21457,94 грн, суму пені у розмірі 1197,35 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 1319,60 грн, суму 3% річних у розмірі 327,16 грн, суму штрафу у розмірі 2145,79 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2181,33 грн.
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено та підписано 10.11.2021.
Суддя С.В. Нікітенко