про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті
02 листопада 2021 року м. Тернопіль Справа № 921/40/21
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Боровця Я.Я.
за участю секретаря судового засідання Сиротюк К.В.
Розглянувши матеріали справи в порядку загального позовного провадження
за позовом Заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури, бул. Т.Шевченка, 7, м. Тернопіль в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, вул. Костюшка, 8, м. Львів, в особі Тернопільської районної державної адміністрації , майдан Перемоги, 1, м. Тернопіль
до відповідача 1 Відділу освіти Тернопільської районної державної адміністрації , вул. Шкільна, 1, смт. Великі Бірки, Тернопільський район, Тернопільська область ,
до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "АС", вул. Шевцової, 22А, м. Волноваха, Волноваський район, Донецька область
про визнання недійсною додаткової угоди від 12.02.2018 до договору постачання природного газу №604(18)Б від 31.01.2018 та стягнення коштів у розмірі 56 168,64 грн.
За участю учасників судового процесу:
прокурор: Фігель О. Т. - посвідчення № 043853 від 04.08.2016,
позивача Західного офісу Держаудитслужби: Коваленко О.І. - довіреність,
відповідача 1: не з"явився,
відповідача 2: Костенко В.В. - адвокат.
Учасникам судового процесу оголошено склад суду.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд", відповідно до вимог статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України.
Для розгляду справи в режимі відеоконференц зв'язку використовуються засоби для здійснення фіксації судового процесу в режимі відеоконференції "EasyCon ".
Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.
Встановив:
Заступник керівника Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби в особі Тернопільської районної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Тернопільської області до відповідача 1 Відділу освіти Тернопільської районної державної адміністрації та до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "АС" про визнання недійсною додаткової угоди від 12.02.2018 до договору постачання природного газу №604(18)Б від 31.01.2018 та стягнення коштів у розмірі 56 168,64 грн.
Підставою позову визначено укладення додаткової угоди від 12.02.2018 до Договору постачання природного газу № 604(18)Б від 31.01.2018 всупереч статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а також приписам ст. ст. 203, 215, 216, 1212 ЦК України та ст. 208 ГК України. Внаслідок укладення додаткової угоди до договору постачання природного газу ТОВ "АС" надмірно сплачено грошові кошти в сумі 56 168,64 грн.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 01.02.2021, для розгляду справи №921/40/21 визначено суддю Боровця Я.Я.
Ухвалою суду від 08.02.2021 відкрито провадження у справі №921/40/21 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 09.03.2021.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 22.04.2021 зупинено провадження у справі № 921/40/21 до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі колегії суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду справи №927/491/19 та складання повного тексту постанови суду. Зобов'язано учасників спору повідомити Господарський суд Тернопільської області про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі №921/40/21.
Відповідно до вимог статті 230 ГПК України, ухвалою суду від 16.09.2021 поновлено провадження у справі №921/40/21 та призначено підготовче засідання у справі №921/40/21 на 30.09.2021, яке протокольними ухвалами відкладено відповідно на 13.10.2021 та на 02.11.2021.
Прокурор в підготовчому засіданні 02.11.2021 підтримала додаткові обґрунтування та уточнення позовних вимог ( вх. № 7605 від 16.09.2021), заяву про відмову від позовних вимог в частині визнання недійсною додаткової угоди від 12.02.2018 до договору № 604 (18)Б від 31.01.2018 (вх. №8331 від 11.10.2021) та заяву про повернення з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого за немайнову вимогу.
Також заперечила щодо клопотання ТОВ "АС" про передачу справи за підсудністю з підстав, викладених в письмових запереченнях ( вх. № 8746 від 27.10.2021).
Представник позивача в підготовчому засіданні 02.11.2021 підтримала клопотання прокурора.
Представник відповідача - 1 в підготовче засідання 02.11.2021 не з"явився.
Представник відповідача - 2 в підготовчому засіданні 02.11.2021 підтримав клопотання (вх. № 8253 від 07.10.2021) про залишення позову без розгляду та клопотання (вх.№8356 від 12.10.2021) про передачу справи №921/40/21 за територіальною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд до Господарського суду Донецької області з підстав, викладених в них.
Також, відповідачем - 2 надіслано до суду заперечення на заяву прокуратури про уточнення позовних вимог ( вх. № 8834 від 02.11.2021).
Розглянувши матеріали справи, суд встановив таке:
Щодо заяви Тернопільської обласної прокуратури про відмову від позовних вимог в частині визнання недійсною додаткової угоди від 12.02.2018 до договору № 604 (18)Б від 31.01.2018 та закриття провадження у справі № 921/40/21 в частині позовних вимог , суд зазначає:
Так, 11.10.2021 Тернопільська обласна прокуратура звернулася до Господарського суду Тернопільської області із заявою (вх.№8331) про відмову від позовних вимог в частині визнання недійсною додаткової угоди від 12.02.2018 до договору № 604 (18)Б від 31.01.2018, у зв'язку з цим просить суд закрити провадження у справі №921/40/21 в цій частині позову. Одночасно просить повернути Тернопільській обласній прокуратурі з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого за немайнову вимогу, відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про судовий збір" та статті 130 ГПК України.
В обґрунтування поданої заяви прокуратура посилається на правову позицію Верховного Суду у справі №927/491/19, де зазначено, що оскільки спірний правочин укладено всупереч вимог п.2 ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі", тому такий є нікчемним в силу закону, а отже не потребує визнання недійсним в судовому порядку. З огляду на зазначене, прокуратурою використано право, передбачене ст.ст. 42, 46 ГПК України на відмову від позову в частині визнання недійсною додаткової угоди від 12.02.2018 до договору на постачання природного газу № 604(18)Б від 31.01.2018.
Статтею 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Відповідно до частини 3 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (частина 5 статті 53 ГПК України).
Як визначено частинами 1, 2 статті 55 ГПК України органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті. Органи та особи, які відповідно до цього Кодексу мають право звертатися до суду в інтересах осіб, за винятком осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах юридичної особи у спорах про відшкодування збитків, заподіяних її посадовою особою, не мають права укладати мирову угоду.
Відповідно до положень статті 46 ГПК України позивач вправі відмовитись від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно приписів статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
З правового аналізу приписів статті 191 Господарського процесуального кодексу України можна дійти висновку, що підставами для відмови господарським судом у задоволенні заяви про відмову від позову є, зокрема такі як: представник відповідної сторони обмежений у повноваженнях на вчинення процесуальної дії (відмови від позову); відмова позивача від позову у справі, в якій особу представляє її законний представник, суперечить інтересам особи, яку він представляє.
Положеннями статті 191 Господарського процесуального кодексу України не передбачено такої підстави для відмови у задоволенні заяви про відмову від позову як у зв'язку з її недостатньою обґрунтованістю.
Частиною 3 статті 55 ГПК України передбачено, що відмова органів та осіб, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, від поданої ними заяви або зміна позовних вимог не позбавляє особу, на захист прав та інтересів якої подано заяву, права вимагати від суду розгляду справи та вирішення вимоги у первісному обсязі.
Позивачі (Західний офіс Держаудитслужби та Тернопільська районна державна адміністрація) не звертались до суду щодо заперечень на заяву прокурора про відмову від позову в частині визнання недійсною додаткової угоди від 12.02.2018 до договору № 604 (18)Б від 31.01.2018 та не вимагали від суду розгляду справи та вирішення вимоги у первісному обсязі.
Крім того, суд враховує, що ця відмова від частини позовних вимог також підтримана Західним офісом Держаудитслужби, що зазначено в усному клопотанні.
Аналізуючи подану прокуратурою заяву про відмову від позову в частині позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди від 12.02.2018 до договору на постачання природного газу №604(18)Б від 31.01.2018, судом встановлено, що вона підписана уповноваженою особою - прокурором Тернопільської обласної прокуратури Фігель О.
Тобто, заявник реалізував надане йому право на відмову від позовних вимог, передбачене положеннями статті 191 Господарського процесуального кодексу України.
Поряд з цим, суд відзначає, що відмова від позову в даному випадку не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Отже, оскільки звернення до суду з позовом, як і відмова від нього чи його частини, є формою реалізації прав позивача, відмова позивача від позову не суперечить діючому законодавству України, підписана повноважною особою, та враховуючи те, що відмова позивача від позову відповідає вимогам статті 191 Господарського процесуального кодексу України, не порушує прав та інтересів сторін, то така відмова приймається судом.
У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, тобто у зв'язку з прийняттям відмови від позову в частині визнання недійсною додаткової угоди від 12.02.2018, провадження у справі в цій частині позову - підлягає закриттю.
Щодо заяви прокуратури про повернення з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого за немайнову вимогу.
Частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".
Частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" зазначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічне положення містить частина 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи, що прокуратурою подано до суду заяву про відмову від позову в частині до початку розгляду даної справи по суті, а тому Прокуратурі Тернопільської області підлягає поверненню з Державного бюджету України 1135,00 грн судового збору (50 відсотків судового збору від суми 2270,00 грн (за немайнову вимогу)).
Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ. В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до Державного бюджету України .
Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (частина 5 статті 7 Закону України "Про судовий збір").
Щодо клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АС" про залишення позову без розгляду, суд зазначає.
Межі повноважень прокурора передбачені як Господарським процесуальним кодексом України так і Законом України "Про прокуратуру".
За правилами частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1).
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (ч.3).
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (ч.4).
Системне тлумачення положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18, від 30.07.2020 у справі №904/5598/18, від 17.08.2020 у справі №924/1240/18 та від 31.08.2020 у справі №913/685/19.
Звертаючись до суду з позовом, прокурор має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи.
Частиною 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Отже, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Правовий аналіз наведених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що для звернення з позовом до суду прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічні висновки наведено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі №924/1237/17 від 20.09.2018, у справі №918/313/17 від 27.02.2018.
Як вбачається з матеріалів справи, позов у цій справі подано прокурором в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби та Тернопільської райдержадміністрації.
У вирішенні питання про те, чи є Західний офіс Держаудитслужби компетентним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, суд враховує наступне.
Статтею 7 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що державне регулювання та контроль у сфері закупівель здійснюють уповноважений орган та інші органи відповідно до їх компетенції. Контроль у сфері закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (органи державного фінансового контролю). Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії ( стаття 8 Закону України "Про публічні закупівлі").
Відповідно до статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні. Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.
Органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення закупівель; пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (стаття 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні").
Згідно пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №43 від 03.02.2016, Державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Пунктом 4 Положення про Державну аудиторську службу України визначено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Таким чином, Державна аудиторська служба України як орган, який здійснює фінансовий контроль, при моніторингу публічних закупівель має право при виявленні випадків недотримання законодавства про державні закупівлі та не виконанні підконтрольною установою вимог до усунення відповідних порушень, звернутися до суду в інтересах держави.
Водночас, положення вищевказаних нормативно-правових актів не визначають конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звернутися до суду, оскільки зазначене було б неправомірним обмеженням повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпеченні здійснення судового захисту інтересів держави.
Постановою Кабінету Міністрів України №266 від 06.04.2016 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби" затверджено перелік міжрегіональних територіальних органів Держаудитслужби України.
Відповідно до пункту 1 вказаної постанови міжрегіональні територіальні органи Держаудитслужби за переліком згідно додатку 1 утворюються як юридичні особи публічного права.
Відповідно до наказу Держаудитслужби України №23 від 02.06.2016 затверджено Положення про Західний офіс Держаудитслужби, згідно якого Офіс підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління, зокрема в Тернопільській області. Управління здійснює свої повноваження на території адміністративно-територіальної одиниці за місцезнаходженням. Повноваження Західного офісу Держаудитслужби, визначені зазначеним наказом, кореспондуються із Положенням про Державну аудиторську службу України.
Наказом Західного офісу Держаудитслужби за №188 від 02.07.2018 затверджено Положення про Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області, згідно якого основним завданням управління є реалізація повноважень Західного офісу Держаудитслужби на території Тернопільської області.
З врахуванням наведеного, Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель.
Аналогічний висновок у подібних правовідносинах щодо визначення позивачем у справі офісу Держаудитслужби викладено у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі 911/1497/18, від 30.07.2020 у справі №904/5598/18.
За наведених мотивів суд погоджується з доводами прокурора, що Західний офіс Держаудитслужби є компетентним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, та відхиляє відповідні доводи відповідача 2 про відсутність у нього таких повноважень.
Звертаючись з цим позовом прокурор зазначив, що у спірних правовідносинах порушенням інтересів держави є те, що внаслідок укладення додаткової угоди від 12.02.2018 відбулася неправомірна зміна істотних умов договору та підвищення цін за одиницю товару, використання надміру бюджетних коштів, виділених Відділу освіти для оплати газопостачання закладів освіти, що в свою чергу, є порушенням фінансово-економічних інтересів держави. Зокрема, внаслідок неправомірного підвищення цін на природний газ по додатковій угоді від 12.02.2018 Відділом освіти Тернопільської районної державної адміністрації надмірно перераховано 56 168,64 грн та необґрунтовано зменшено обсяг природного газу. Тому, підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави з даним позовом є загроза порушень економічних інтересів держави внаслідок укладення незаконного правочину, завдання шкоди у вигляді незаконних витрат бюджетних коштів, виділених на утримання навчальних закладів району. В свою чергу, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення потреб дітей загальноосвітніх шкіл Тернопільського району, зокрема щодо здобуття ними повної загальної середньої освіти, а також на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності витрат бюджетних коштів.
Прокурором у позовній заяві зазначено, що необхідність звернення з цим позовом зумовлена потребою захистити інтереси держави у зв'язку із нездійсненням відповідних повноважень територіальним органом Державної аудиторської служби України, який держава наділила повноваженнями щодо реалізації державної політики у сфері державного фінансового контролю, зокрема при здійсненні державних закупівель (ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі", ст. 5, 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", Положення про Державну аудиторську службу України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43) та районною державною адміністрацією, котра не здійснювала контролюючих заходів щодо даної закупівлі. Прокурором зазначено, що укладання додаткової угоди з порушенням вимог законодавства свідчить про нераціональне і неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу порушення інтересів держави у бюджетній сфері.
Отже, у даному випадку звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання правомірності використання бюджетних коштів, за рахунок яких здійснювалася державна закупівля природного газу. Проведення процедури державних закупівель та укладення правочину із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.
Предметом судового розгляду у даній справі є вимоги про стягнення коштів, сплачених відповідачу за нікчемним правочином, а саме згідно додаткової угоди від 12.02.2018.
У пункті 8 частини 1статті 10 Закону "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачено право Держаудитслужби порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.
Прокурор вказує на нездійснення захисту інтересів держави Західним офісом Держаудитслужби, незважаючи на те, що саме Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Тернопільській області на виконання доручення Тернопільської місцевої прокуратури проведено ревізію у Відділі освіти Тернопільської районної державної адміністрації під час, якої перевірено законність закупівлі, за результатами якої встановлено, що додаткова угода від 12.02.2018 до договору постачання природного газу №604(18)Б від 31.01.2018 укладена безпідставно, відповідно внаслідок нікчемного правочину здійснено переплату за природний газ в розмірі 56 168,64 грн.
Згідно інформації (міститься в матеріалах справи) Західним офісом Держаудитслужби у Тернопільській області належних заходів до усунення виявлених порушень не вжито; з позовною заявою до суду щодо визнання недійсною додаткової угоди від 12.02.2018 у зв'язку з порушенням ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" Офіс не звертався, оскільки вважає, що у нього відсутні відповідні повноваження.
Отже, оскільки Західним офісом Держаудитслужби своєчасних заходів до виявлення та належних заходів до усунення виявлених у процесі досудового розслідування порушень не вжито, суд прийшов до висновку, що прокурор аргументовано навів доводи щодо бездіяльності відповідного компетентного органу, що в призмі приписів ст.23 Закону України "Про прокуратуру" свідчить про правомірність звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби.
Аналогічну бездіяльність допущено й Тернопільською районною державною адміністрацією.
Статтею 16 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" встановлено, що місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за збереженням і раціональним використанням державного майна; станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, виконанням державних контрактів і зобов'язань перед бюджетом, належним і своєчасним відшкодуванням шкоди, заподіяної державі.
Згідно з пункту 1 частини 1 статті 25 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцеві державні адміністрації забезпечують виконання Конституції та законів України, рішень Конституційного Суду України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади.
Тернопільська районна державна адміністрація у листі-відповіді №01-813/01-19 від 15.07.2020 зазначала, що не наділена повноваженнями щодо перевірки фінансово-господарської діяльності у сфері проведення публічних закупівель юридичної особи публічного права.
Отже, усвідомлюючи порушення як інтересів держави так і суспільного інтересу в сфері публічних закупівель, компетентним органом протягом розумного строку після отримання повідомлення прокуратури не було вжито заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень. Таку поведінку Тернопільської РДА оцінено прокурором як бездіяльність, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
Тернопільська РДА та Західний офіс Держаудитслужби про наміри самостійно звернутися з позовом чи провести перевірку щодо виявлених прокуратурою фактів не заявили, як і не спростували тверджень прокурора щодо виявлених порушень законодавства. Такі дії були оцінені прокурором як бездіяльність.
На виконання вимог ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", Тернопільською місцевою прокуратурою попередньо повідомлено Західний офіс Держаудитслужби та Відділ освіти Тернопільської районної державної адміністрації, що місцевою прокуратурою будуть вживатися заходи представницького характеру шляхом подання позовної заяви до Господарського суду Тернопільської області.
Тернопільська РДА є органом виконавчої влади, уповноваженим державою у сфері реалізації державної політики у галузі освіти, контролю за додержанням законодавства з питань науки, освіти та культури.
Відповідно до Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація реалізовує державну політику в галузі науки, освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, материнства і дитинства, сім'ї та молоді, здійснює загальне керівництво закладами науки, освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, що належать до сфери її управління, їх матеріально-фінансове забезпечення.
Оскільки фінансування державної закупівлі здійснюється за рахунок коштів державного бюджету (субвенції) та місцевого бюджету, то у даному випадку звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання правомірності використання бюджетних коштів, за рахунок яких здійснюється фінансування закладів освіти територіальної громади, виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ. Укладення додаткової угоди з порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання статті 53 ГПК України і статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Тернопільською РДА та Західним офісом Держаудитслужби, які не вжили заходів до оспорювання додаткової угоди у судовому порядку, про що вони повідомили прокуратуру відповідними листами (тобто навів підставу для представництва інтересів держави); зазначив, що порушення процедури державних закупівель та укладення відповідної додаткової угоди унеможливило раціональне та ефективне використання бюджетних коштів, чим обґрунтував порушення інтересів держави (тобто навів підстави для звернення з позовом).
Суд вважає, що сам факт не звернення до суду органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (навіть за відсутності підтвердження обставин щодо неможливості такого звернення), надає прокурору підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з відповідним позовом, відтак, з урахуванням наведених прокурором обставин в якості підстав для застосування наданих Конституцією України та Законом України "Про прокуратуру" повноважень, щодо представництва інтересів держави в суді, суд відхиляє доводи відповідача про залишення позову без розгляду згідно з пунктом 2 частини 1 статті 226 ГПК України з посиланням на наявність повноважень у відповідних державних органів на звернення до суду з позовом самостійно та з у зв'язку з не наведенням прокурором у цій справі підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АС" про залишення позову без розгляду, слід відмовити.
Щодо клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АС" про передачу справи №921/40/21 за територіальною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд до Господарського суду Донецької області, суд встановив.
Так, 12.10.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "АС" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з клопотанням (вх.№8356) про передачу справи за територіальною підсудністю на розгляд до Господарського суду Донецької області.
В обґрунтування поданого клопотання зазначено, що місцезнаходженням єдиного на даний час відповідача - ТОВ "АС" є м.Волноваха Донецької області, тому спір підлягає розгляду Господарським судом Донецької області.
При цьому вказує, що заступником керівника Тернопільської місцевої прокуратури подано додаткові обґрунтування та уточнення позовних вимог, в яких зазначено, що згідно з розпорядженням голови Тернопільської районної державної адміністрації №35 від 16.02.2021 Відділ освіти Тернопільської районної державної адміністрації реорганізовано шляхом приєднання до Тернопільської районної державної адміністрації . Тобто фактично у справі №921/41/20 відсутній відповідач - Відділ освіти Тернопільської районної державної адміністрації, а єдиним відповідачем у даній справі є ТОВ "АС".
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.
Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.
Відповідно до статті 1 ГПК України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Як визначено статтею 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
Згідно до частин 1, 2 статті 27 ГПК України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Як вбачається із змісту позовної заяви, заступник керівника Тернопільської місцевої прокуратури звернувся 01.02.2021 (згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції суду за вх.№47) до Господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, м.Львів та Тернопільської районної державної адміністрації, м.Тернопіль до відповідачів - Відділу освіти Тернопільської державної адміністрації, м. Тернопіль та Товариства з обмеженою відповідальністю "АС", м.Волноваха Донецької області про визнання недійсною додаткової угоди від 12.02.2018 до договору на постачання природного газу №604(18)Б від 31.01.2018, укладеної між відповідачами.
Отже, на момент звернення прокуратури до суду у даному позові було визначено відповідачів, один з яких знаходився у Тернопільській області .
Відповідно до частини 2 статті 29 ГПК України позови у спорах за участю кількох відповідачів можуть пред'являтися до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання одного з відповідачів, а отже позовна заява прокурором була подана на розгляд до Господарського суду Тернопільської області, що узгоджується із приписами ст.29 ГПК України.
Згідно частини 2 статті 31 Господарського процесуального кодексу України, якщо справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.
Оскільки ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 08.02.2021 відкрито провадження у справі №921/40/21 з додержанням правил підсудності, а тому підстав для передачі справи до іншого суду не має в даному випадку.
Вирішуючи питання чи належить справа до територіальної підсудності іншого суду також суд бере до уваги висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 20.01.2021 у справі №5017/2833/2012.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АС" про передачу справи №921/40/21 за територіальною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд до Господарського суду Донецької області, слід відмовити.
Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Інших заяв та клопотань процесуального характеру щодо даного спору, учасниками судового процесу не заявлено.
Відповідно до частини 2 статті 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Під час підготовчого засідання судом вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 ГПК України.
Згідно з пункту 3 частини 2 статті 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Оскільки судом надано учасникам справи можливість для надання до суду визначених процесуальним законом заяв по суті справи, визначено обставини справи, які підлягають встановленню та вжито заходів щодо зібрання відповідних доказів, вчинено належні дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, враховуючи закінчення строку підготовчого провадження, а тому суд прийшов до висновку закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
Керуючись статтями 177, 181-185, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Заяву Тернопільської обласної прокуратури про відмову від позовних вимог в частині визнання недійсною додаткової угоди від 12.02.2018 до договору № 604 (18)Б від 31.01.2018, задовольнити.
2. Закрити провадження у справі № 921/40/21 в частині позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди від 12.02.2018 до договору № 604 (18)Б від 31.01.2018 на постачання природного газу, укладеної між Відділом освіти Тернопільської районної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю "АС".
3. Повернути Тернопільській обласній прокуратурі (вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль код ЄДРПОУ 02910098) з Державного бюджету України 50% судового збору у розмірі 1135,00 грн сплаченого за подання позовної вимоги, згідно платіжного доручення №62 від 27.01.2021, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи № 921/40/21 та які перерахувати на р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код економічної класифікації видатків бюджету - 2800.
4. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АС" про залишення позову без розгляду, відмовити.
5. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АС" про передачу справи №921/40/21 за територіальною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд до Господарського суду Донецької області, відмовити.
6. Закрити підготовче провадження та призначити справу № 921/40/21 до судового розгляду по суті.
7. Розгляд справи по суті призначити на "18" листопада 2021 року о 11 год. 00 хв.
Судове засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Тернопільської області за адресою: 46000, м. Тернопіль, вул. Князя Острозького, 14 А, зал судових засідань №4, 5 поверх.
8. Участь у судовому засіданні повноважних представників учасників судового процесу - на розсуд учасників.
9. Дана ухвала є підставою для повернення судового збору із Державного бюджету України.
10. При направленні у судове засідання уповноважених представників сторін, останнім мати при собі відповідно до статті 60 ГПК України документи, що підтверджують повноваження представників.
11. Копію ухвали надіслати учасникам справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:
Копію ухвали надіслати рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:
Тернопільській місцевій прокуратурі, бул. Т.Шевченка, 7, м. Тернопіль,
Західному офісу Держаудитслужби, вул. Костюшка, 8, м. Львів,
Тернопільській районній державній адміністрації , майдан Перемоги, 1, м. Тернопіль,
Відділу освіти Тернопільської районної державної адміністрації , вул. Шкільна, 1, смт. Великі Бірки, Тернопільський район, Тернопільська область ,
Товариству з обмеженою відповідальністю "АС", вул. Шевцової, 22А, м. Волноваха, Волноваський район, Донецька область,
Прокуратурі Тернопільської області, вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття.
Порядок та строки оскарження, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано "09" листопада 2021 року.
Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя Я.Я. Боровець