вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
10.11.2021 р. Справа № 917/1322/21
Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С. М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мавт Нафта", вул. Степового Фронту, 29, кв. 923, 36007, код ЄДРПОУ 38803400
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурова енергетична компанія "Технікс", вул. Олени Пчілки, 25, кімн. 205, м. Полтава, 36002, код ЄДРПОУ 39917201
про стягнення грошових коштів
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мавт Нафта" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурова енергетична компанія "Технікс" з вимогою про стягнення 266 801,47 грн. основного боргу, 7 542,57 грн. 3% річних та 23 315,29 грн. - інфляційні нарахування.
За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2021 року даний позов був переданий на розгляд судді Білоусову С.М.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що сторони перебували у договірних відносинах, проте, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за договором № 180601 від 18.06.2021 року, в частині оплати вартості виконаних робіт.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 20.08.2021 року позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу для усунення недоліків позовної заяви 5-денний строк з дня вручення даної ухвали.
Після усунення обставин, які стали підставою для залишення позову без руху, ухвалою суду від 28.08.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/1322/21, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідач відреагував на позов відзивом за вих. № 272 від 13.09.2021 року (вх. № 10230 від 13.09.2021 року та вх. № 10355 від 16.09.2021 року), у якому просить відмовити в задоволенні позову з огляду на те, що заявлена позивачем основна заборгованість в розмірі 266 801,47 грн. не відповідає дійсності, відтак, невірно нараховані штрафні санкції.
Позивач надав відповідь на відзив за вих. № 21 від 14.09.2021 року (вх. № 10285 від 14.09.2021 року), у якій заперечує проти доводів викладених у відзиві на позовну заяву.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
18.06.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бурова енергетична компанія "Технікс" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мавт Нафта" (виконавець) було укладено договір № 180601 на виконання робіт, за умовами якого виконавець зобов'язався за завданням замовника виконати ремонтні роботи бурового обладнання замовника.
Відповідно до п. 1.3 даного договору обсяги ремонтних робіт та ціна вказуються у специфікаціях.
Згідно специфікації № 1 від 18.06.2020 року виконавець зобов'язався виконати роботи з перенарізання різьби З-102 загальною вартістю 116 000,64 грн., з урахуванням ПДВ.
Відповідно до специфікації № 2 від 09.06.2020 року виконавець зобов'язався виконати роботи з перенарізання різьби З-102 загальною вартістю 150 800,83 грн., з урахуванням ПДВ.
Згідно п. 8.1 договору він вступає в законну силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2020 року, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Позивач взяті на себе зобов'язання виконав у повному обсязі, виконав роботи на загальну суму 266 801,47, проте, останній за виконані роботи не розрахувався, у зв'язку з чим ТОВ "Мавт Нафта" 20.07.2021 року надіслав на адресу ТОВ "БЕК "Технікс" претензію за вих. № 14 з проханням перерахувати протягом 14 днів з моменту одержання претензії заборгованість в розмірі 266 801,47 грн. та не доводити до судового вирішення спору.
Відповідач на претензію жодним чином не відреагував, заборгованість за виконані роботи позивачу не сплатив.
З огляду на викладені обставини, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з позовом про стягнення з відповідача 266 801,47 грн. основного боргу за договором № 180601 від 18.06.2020 року, 7 542,57 грн. 3% річних та 23 315,29 грн. - інфляційних нарахувань.
При прийнятті рішення судом враховано наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами договір № 180601 про виконання робіт від 18.06.2020 року є підставою для виникнення господарських зобов'язань, а саме: майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Пунктом 2.3. договору сторони погодили, що оплата за даним договором здійснюється замовником виконавцю, шляхом попередньої оплати 100 % коштів зарахованих на поточний рахунок виконавця в національній валюті України.
Судом встановлено, що позивач виконав, а відповідач - прийняв роботи: послуги перенарізки різьби З-102, на загальну суму 266 801,47 грн.
Дані обставини підтверджуються:
- актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 240601 від 24.06.2020 року, на суму 116 000,64 грн.;
- актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 021101 від 02.11.2020 року, на суму 150 800,83 грн.
Відповідач заперечує стосовно загальної заборгованості у розмірі 266 801,47 грн., посилаючись на існування між сторонами іншого договору № 071101 на виконання робіт від 07.11.2019 року.
Проте, відповідач контррозрахунку суми заборгованості суду не надає, як і не вказує яка саме (на його думку) наявна перед позивачем заборгованість.
Судом встановлено, що дійсно 07.11.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бурова енергетична компанія "Технікс" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мавт Нафта" (виконавець) було укладено договір № 071101 на виконання робіт.
Згідно специфікації № 1 до договору № 071101 від 07.11.2019 року були виконані роботи по перенарізанню різьби 3-86 на загальну суму 38 250,00 грн. За відповідні роботи відповідач розрахувався згідно платіжного доручення № 1573 від 22.05.2020 року.
Згідно специфікації № 2 до договору № 071101 від 07.11.2019 року були виконані роботи по перенарізанню різьби 3-66, проточка катушки, нарізання різьби 3-73 на загальну суму 15 100,02 грн. За відповідні роботи відповідач розрахувався згідно платіжного доручення № 2894 від 11.11.2020 р.
Тому посилання відповідача на договір № 071101 від 01.11.2019 року є безпідставним, враховуючи той факти, що роботи визначені в акті здачі-приймання робіт (надання послуг) № 240601 від 24.06.2020 року (перенарізання різьби 3-102, кількість 160 шт. на загальну суму 116 000,64 грн.) та акті здачі-приймання робіт (надання послуг) № 021101 від 02.112020 року (перенарізання різьби 3-102, кількість 208 шт. на загальну суму 150 800,83 грн.) визначені саме в специфікаціях до договору № 180601 від 18.06.2020 року, який є предметом розгляду даної справи.
Відповідно до вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Станом на дату розгляду справи у суду відсутні належні та допустимі докази виконання відповідачем зобов'язання за договором № 180601 від 18.06.2020 року.
За викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 266 801,47 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірну наданого розрахунку суд встановив, що позивачем правомірно нараховано 3% річних від суми заборгованості в розмірі 7 542,57 грн. та 23 315,29 грн. інфляційних втрат.
Згідно п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
За приписами ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Щодо судових витрат слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволені повністю, суд приходить до висновку, що судовий збір у розмірі 4 464,90 грн. слід покласти на відповідача.
Суд роз'яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 252 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурова енергетична компанія "Технікс" (вул. Олени Пчілки, 25, кімн. 205, м. Полтава, 36002, код ЄДРПОУ 39917201) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мавт Нафта" (вул. Степового Фронту, 29, кв. 923, 36007, код ЄДРПОУ 38803400) заборгованість за договором № 180601 від 18.06.2020 року, а саме: 266 801,47 грн. основного боргу, 7 542,57 грн. 3% річних, 23 315,29 грн. - інфляційних нарахувань та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 464,90 грн.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
3. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Білоусов С. М.